Справа № 2-543
за 2009 рік
З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я
І м е н е м У к р а ї н и
29 грудня 2009 року Мостиський районний суд Львівської області в особі:
головуючого - судді Борисенко В.В.
при секретарі - Мриц Н.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Мостиська цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Управлінська компанія «Львівський автонавантажувач» про стягнення належних до виплати сум при розрахунку при звільненні, середнього заробітку за час затримки розрахунку по день фактичного розрахунку та моральної шкоди, -
в с т а н о в и в:
27.11.2009р. позивач звернувся до суду із вказаною заявою, покладаючись на те, що згідно наказу № 9 від 06.09.2007р. він того ж дня був прийнятий на роботу у відділі охорони ТзОВ «УП «Львівський автонавантажувач» на посаду контролера на КПП. 28.03.2009р. він звільнився з роботи за згодою сторін відповідно до п.1 ст.36 КЗпПУ та згідно наказу № 3 від 30.03.2009р..
Вказував, що на день звільнення з роботи відповідач нарахував йому заробітну плату за період з 01.07.2008р. по 28.03.2009р. на загальну суму 6621,99 грн.. Трудова книжка з відповідним записом була йому видана, однак належного розрахунку з ним не проведено. Він неодноразово звертався до відповідача з приводу видачі йому довідки-розрахунку та проведення самого перерахунку, однак кожного разу йому відмовляли як у видачі довідки, так і у виплаті заборгованості по заробітній платі, посилаючись на відсутність коштів. Через невидачу йому довідки-розрахунку не може зазначити конкретної суми, що підлягає виплаті йому відповідачем за весь період з дня звільнення по день фактичного розрахунку.
Зазначав, що крім фактичної заборгованості має право також на відшкодування моральної шкоди, оскільки неодноразові відмови відповідача виплатити йому суму заборгованості негативно впливають на стан його здоров’я, змушують його вживати додаткових зусиль для організації свого життя та праці. Крім того, з моменту його звільнення і до сьогодні посадові особи відповідача демонструють до нього зневагу, що проявляється в тому, що йому відмовляють не лише у виплаті заробітної плати, а й у видачі довідки-розрахунку. Усе це принижує його честь та гідність. Моральну шкоду, завдану йому відповідачем, оцінює в 5000 гривень.
З огляду на вищенаведене, просив суд ухвалити рішення, яким стягнути з відповідача в його користь нараховану але невиплачену заробітну плату за період з 01.07.2008р. по 28.03.2009р. в сумі 6621,99 грн., середній заробіток за період затримки розрахунку за період з 29.03.2009р. по 23.11.2009р., 5000 грн. моральної шкоди та 150 грн. витрат, понесених ним за надання юридичної допомоги.
Вимоги позивачем підтримано в судовому засіданні.
Представник відповідача двічі своєчасно та належним чином повідомлявся про час і місце розгляду справи, однак в суд не з’являвся і не повідомляв про причини своєї неявки, а також від нього не надходило клопотання про відкладення розгляду справи.
Враховуючи наведене, суд вважає, що у справі є в наявності достатньо матеріалів про права і взаємовідносини сторін для розгляду справи за відсутності представника відповідача і постановлення заочного рішення, оскільки прийняття такого не суперечить законові та відповідає вимогам ст.224 ЦПК України.
Судом встановлено, що з 06.09.2007р. ОСОБА_1, позивач у справі, працював на посаді контролера на КПП в ТзОВ “УП «Львівський автонавантажувач», відповідача у справі, звідки він звільнився 28.03.2009р. за угодою сторін згідно наказу № 3 від 30.03.2009р..
На день звільнення ОСОБА_1, позивачу у справі, було нараховано заробітну плату в період з 01.07.2008р. по 28.03.2009р. на загальну суму 6621 гривню 99 коп., проте така не була йому виплачена.
Крім того, внаслідок невиплати протягом тривалого часу ОСОБА_1 належних йому до сплати сум при звільнені останній поніс моральні страждання, що виразилися у погіршенні стану здоров’я, необхідності вживання додаткових зусиль для організації свого життя та праці тощо. Крім того, представники відповідача демонструють до нього зневагу, принижують його честь та гідність, змушуючи випрошувати належні йому кошти у принизливий для нього спосіб.
Вказані обставини підтверджуються поясненнями позивача, копією трудової книжки ОСОБА_1. позивача у справі; копією листа начальника ТД ІП у Львівській області від 01.10.2009р. із зазначенням суми заборгованості відповідача по сплаті заробітної плати ОСОБА_1 за період з 01.07.2008р. по 28.03.2009р..
Відповідно до ст.47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов’язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, передбачені ст.116 КЗпП України, тобто у день звільнення, якщо працівник в цей день працював.
Згідно ст.117 КЗпП України у разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в ст.116 КЗпП України, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника.
Стаття 237-1 КЗпП України передбачає, що відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв’язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
Беручи до уваги усе вищенаведене, суд приходить до висновку, що з відповідача у справі на користь позивача слід стягнути 6621 гривню 99 коп. заборгованості по сплаті заробітної плати за період з 01.07.2008р. по 28.03.2009р., а також виплати позивачу його середній заробіток за весь час затримки розрахунку з 29.03.2009р. по 23.11.2009р..
При визначенні розміру моральної шкоди у даному випадку суд бере до уваги характер та обсяг душевних страждань, яких зазнав позивач у зв’язку з невиплатою йому заробітної плати, тяжкість вимушених змін у його життєвих стосунках, час та зусилля, які він поніс для врегулювання даної ситуації до подання цивільного позову, зневажливу поведінку посадових осіб відповідача по відношенню до позивача під час намагань останнього отримати належні йому кошти.
Враховуючи усе вищенаведене та керуючись засадами розумності, виваженості і справедливості, суд приходить до висновку, що з відповідача як з особи, винної у невиплаті позивачу належної йому заробітної плати протягом тривалого періоду часу, що призвело до моральних страждань, слід стягнути в користь позивача 1 000 гривень моральної шкоди.
Виходячи з вимог ст.367 ЦПК України, суд вважає, що слід допустити негайне виконання рішення в межах суми платежу за один місяць.
Також підлягають стягненню з відповідача в дохід держави судові витрати у вигляді сплати судового збору та витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи, а також в користь позивача понесені ним і документально підтверджені витрати за надання правової допомоги.
Керуючись ст.ст.47, 116, 117, 237-1 КЗпП України, ст.ст.88, 130, 174, 215, 224-226, 367 ЦПК України, суд –
У Х В А Л И В:
Позов задоволити.
Стягнути з ТзОВ «Управлінська компанія «Львівський автонавантажувач» (юридична адреса: с. Коростів, вул. Гірська, 3 Сколівського району Львівської області) в користь ОСОБА_1 6621 (шість тисяч шістсот двадцять одну) грн. 99 коп. невиплаченої заробітної плати, 1000 (одну тисячу) грн. моральної шкоди та 150 (сто п’ятдесят) гривень понесених витрат за надання правової допомоги, а всього 7771 (сім тисяч сімсот сімдесят одну) гривню 99 коп..
Зобов’язати ТзОВ «Управлінська компанія «Львівський автонавантажувач» нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середній заробіток на весь період затримки розрахунку з 29.03.2009р. по 23.11.2009р..
Стягнення заборгованості по виплаті заробітної плати у межах суми платежу за один місяць звернути до негайного виконання.
Стягнути з ТзОВ «Управлінська компанія «Львівський автонавантажувач» 76 (сімдесят шість) гривень 22 коп. судового збору, які перерахувати на р/р 31419537700253, Банк ГУДКУ у Львівській області, МФО: 825014, ЄДРПОУ: 23968201, одержувач: місцевий бюджет Мостиського району Львівської області, призначення платежу: судовий збір, та 120 (сто двадцять) гривень витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи, які перерахувати на р/р 31215259700252, Банк ГУДКУ у Львівській області, МФО: 825014, ЄДРПОУ: 23968201, одержувач: місцевий бюджет Мостиського району, призначення платежу: за інформаційно-технічне забезпечення розгляду цивільної справи в Мостиському районному суді Львівської області .
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом 10-ти днів з дня отримання його копії.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в апеляційному порядку.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Львівської області через Мостиський районний суд шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження в 10-денний строк з дня проголошення рішення і подання після цього протягом 20-ти днів апеляційної скарги з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку, передбаченому ч.4 ст.295 ЦПК України.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений ст.294 ЦПК України, рішення суду набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Суддя В.В. Борисенко
З оригіналом згідно:
Суддя В.В. Борисенко
Рішення набрало законної сили «__»_________________ 200_ р.
Суддя В.В. Борисенко
.