15.12.2011

Справа № 2 - 129 /11 р.

РІШЕННЯ

Іменем України

15 грудня 2011 року Ленінський районний суд м. Миколаєва у складі:

головуючого - судді Спінчевської Н.А.,

при секретарі - Ковальової С.В.,

за участю представників позивачки ОСОБА_1, ОСОБА_2, представника відповідача ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Миколаєві цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до публічного акціонерного товариства комерційний банк «Надра» про визнання недійсним кредитного договору, відшкодування моральної шкоди та за зустрічним позовом публічного акціонерного товариства комерційний банк «Надра» до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

В листопаді 2009 р. ОСОБА_4 звернулася до суду з позовом до ВАТ КБ «Надра», яке в подальшому змінено на ПАТ КБ «Надра», про визнання кредитного договору недійсним. Позивачка вказувала на те, що 24 жовтня 2007 року між нею та ВАТ КБ «Надра» укладено кредитний договір № 08/10/2007 840 К 2958 з цільовим призначенням для придбання у власність нерухомого майна. Згідно договору Банк надав їй позичальнику в тимчасове користування на умовах забезпеченості, поворотності, строковості, платності кредитні кошти в сумі 288290 дол. США зі сплатою відсотків за користування кредитом в розмірі 12,14 % річних з кінцевим терміном повернення 11 жовтня 2024 року.

Посилаючись на те, що визначення зобов’язань за договором про надання кредиту в іноземній валюті суперечить валютному законодавству України, просила суд визнати недійсним укладений договір.

В подальшому позивачка змінила підстави позову. Вказувала на те, що зазначений договір вводить її як позичальника в оману, оскільки укладений з використанням нечесної підприємницької практики, внаслідок ненадання достовірної інформації про наявні форми кредитування, сукупну вартість кредиту та послуг з його оформлення, переваги та недоліки пропонованих схем кредитування. Посилаючись на те, що умови укладеного кредитного договору є несправедливими і такими, що порушують положення Закону України «Про захист прав споживачів», просила суд визнати недійсним кредитний договір.

Відповідач звернувся до суду з зустрічним позовом до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Вказував на що, що відповідачка зобов’язання за вказаним договором належним чином не виконує, у зв’язку з чим станом на 22.02.2010 року існує заборгованість перед банком в сумі 263894,72 дол. США, яка складається з заборгованості за кредитом у розмірі 255 060,41 дол. США, заборгованості по процентам у розмірі 8388,56 дол. США, а також позичальнику нараховано пеню у розмірі 445, 75 дол. США.

Посилаючись на викладене, а також на положення ст.ст. 526, 527, 530, 1050, 1054 ЦК України, відповідач просив стягнути на свою користь з позивачки суму заборгованості за кредитним договором у розмірі 263 894, 72 дол. США, що еквівалентно 2 110 629 грн. 99 коп.

Ухвалою суду обидва позови об’єднано в одне провадження.

В подальшому позивачка неодноразово уточнювала свої вимоги. Вказуючи на  те, що умови договору істотно обмежують права споживача, та такими і неправомірними діями банку завдано їй моральну шкоду, просила суд визнати недійсним кредитний договір та стягнути на свою користь 100000 гри. у відшкодування моральної шкоди.

Відповідач також при розгляді справи збільшив позовні вимоги. Посилаючись на те, що на час розгляду справи збільшилась заборгованість, просив суд стягнути з позивачки на свою користь 320 575, 10 дол. США, а саме 255060, 41 дол. США боргу за тілом кредиту, 32132,06 дол.США нарахованих відсотків, 2617,24 дол.США пені за порушення строків сплати процентів, 1866,39 дол. США пені за порушення строку сплати кредиту, 28899 дол. США штрафу, що всього еквівалентно 2549020 грн. 85 коп.

У судовому засіданні представники позивачки підтримали позов, просили про його задоволення. В задоволенні зустрічного просили відмовити.

Представник відповідача заперечувала щодо первісного позову, просила задовольнити позов Банку.

Заслухавши пояснення представників позивачки, представника відповідача, вивчивши матеріали справи та оцінивши зібрані по справі докази у їх сукупності, суд дійшов наступного.

З матеріалів справи вбачається, що 24 жовтня 2007 року між позивачкою та ВАТ КБ «Надра» укладено кредитний договір № 08/10/2007 840 К 2958 з цільовим призначенням для придбання у власність нерухомого майна. Згідно договору Банк надав позичальнику в тимчасове користування на умовах забезпеченості, ! поворотності, строковості, платності кредитні кошти в сумі 288290 дол. США зі сплатою відсотків за користування кредитом в розмірі 12,14 % річних з кінцевим терміном повернення 11 жовтня 2024 року.

Відповідно до положень ст..ст.3,4 ЦПК України, будь-яка фізична особа вправі захищати порушене право у сфері надання банківських послуг, способами, визначеними ст.16 ЦК України. Зокрема вона має порушувати спір про визнання кредитного договору недійсним, про застосування наслідків недійсності цього правочину.

В тих же випадках, коли існує спір про право, яке засноване на нікчемній угоді (кредитному договорі) , позичальник вправі вимагати встановлення нікчемності цієї угоди).

Як вбачається з матеріалів справи, 24 жовтня 2007 року ОСОБА_4 уклала з Банком договір кредиту № № 08/10/2007 840 К 2958 за умовами якого отримала 288290 дол. США.

Будучи вільною у виборі банку та умов отримання кредиту, відповідно до положень ст..627 ЦК, позичальник погодилася на укладення кредитного договору.

Відповідно до п.3 ст.3 та ст.627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договорів та визначенні умов з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до змісту ч.1 ст.230 ЦК України правочин визнається судом недійсним, якщо одна сторона навмисно замовчує існування обставин, які мають істотне значення і можуть перешкодити вчиненню правочину.

Істотними умовами кредитного договору відповідно до змісту ч.1 ст.638 та ст.1054 ЦК України є умови про мету, суму і строк кредиту, умови і порядок його видачі і погашення, розмір порядок нарахування та виплата процентів, відповідальність сторін.

Згідно з текстом укладеного між сторонами кредитного договору такі умови договором передбачено.

При укладенні зазначеного кредитного договору позивачка була ознайомлена з його умовами. На момент його укладення позичальник усвідомлювала, що його умови є справедливими по відношенню до неї та що перед його укладенням вона отримала від банку усі необхідні документи, у тому числі і відомості про наявні форми кредитування та їх відмінності.

Зазначене відповідає положенням ст.11 Закону України «Про захист прав споживачів» та приписам п.3.8 Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених постановою Правління Національного банку України від 10 травня 2007 року №168.

За такого, суд приходить до висновку, що зазначений кредитний договір укладений в належній формі і був спрямований на реальне настання виписаних в ньому правових наслідків, волевиявлення його учасників було вільним і відповідало їх внутрішній волі, обидві сторони у договорі мали необхідний обсяг цивільної дієздатності, та договір не суперечить вимогам ст..ст.524,533,627,638,1054 ЦК України, ст..ст. 2,47,49 Закону України «Про банки та банківську діяльність» і Закону України «Про захист прав споживачів», та підстави, вважати даний договір нікчемним, відсутні.

Так, виходячи зі ст. 19 Закону України «Про захист прав споживачів», до нікчемних відносяться договори здійсненні з використанням нечесної підприємницької практики.

Проте позивачка не надала допустимих доказів про нечесну підприємницьку діяльність банку відносно позичальника.

Таким чином, враховуючи викладені обставини, суд приходить до висновку, що підстави для задоволення позову ОСОБА_4 до ПАТ КБ «Надра» про визнання кредитного договору недійсним, відшкодування моральної шкоди відсутні.

Що стосується вимог зустрічного позову, то відповідно до умов кредитного договору позичальник зобов’язалася сплачувати проценти за користування кредитом, здійснювати погашення кредиту в порядку та строки, передбачені його умовами.

Відповідно до п. 5.2 договору у випадку порушення позичальником будь- якого із зобов’язань по сплаті кредиту, сплати всіх нарахованих відсотків, комісій та можливих штрафних санкцій позичальник сплачує банку пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України, що діяла на час виникнення заборгованості, від несвоєчасно сплаченої суми за кожен день прострочення.

Згідно наявного у справі розрахунку заборгованості станом на 9 грудня 2010 року існує заборгованість перед банком в сумі 320 575,10 дол. США, яка складається з 255060,41 дол. США заборгованості по тілу кредиту, в тому числі 19901, 97 дол. США прострочене тіло кредиту, 32132,06 дол. США заборгованість по відсоткам, в тому числі 31443,95 дол. США прострочені відсотки, пеня за порушення строку сплати процентів - 2167,24 дол. США, пеня за порушення строку сплати кредиту - 1866,39 дол. США., а всього 291676, 10 дол. США, що еквівалентно за курсом НБУ за 1 дол. США - 7,9514 грн. всього 2319233 грн. (вимоги щодо курсу валюти банк не збільшував). Крім того позивачці нараховано штраф за порушення умов договору у розмірі 28899 дол. США.

За таких обставин суд вважає, що позов Банку про стягнення заборгованості за кредитом, по процентам і нарахованої пені є обґрунтованим та на підставі ст.ст.526, 536, 549, 553, 610, 611 ЦК України підлягає задоволенню.

Що стосується вимог про стягнення штрафу у розмірі 28899 дол. США, то суд вважає, що вони задоволенню не підлягають.

Згідно п.5.3 договору у разі порушення позичальником вимог п.4.3 за виключенням п.п.4.3.3, 4.3.4 цього договору позичальник зобов’язаний сплатити банку штраф у розмірі 10% від суми кредиту, визначеної у п.1.1 цього договору за кожен випадок.

В той же час банком не доведено наявності підстав для застосування штрафних санкцій до позичальника, визначених п.5.3 договору. Це також вбачається і з письмової вимоги - попередження самого банку позичальнику від 23.02.2010 року, з якого слідує, що позичальник попереджений про нарахування заборгованості за кредитним договором та пені. Штраф позивачу не нараховано.

Крім того за несвоєчасне виконання зобов’язань, позичальнику нараховано пеню. Подвійне стягнення штрафних санкцій за невиконання одних і тих же зобов’язань суперечить вимогам чинного законодавства.

Відповідно зі ст.88 ЦПК України з позивачки на користь відповідача підлягають стягненню сплачені при подачі позову судові витрати.

Керуючись ст.ст.14, 15, 209, 212-215 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

В позові ОСОБА_4 до публічного акціонерного товариства комерційний банк «Надра» про визнання недійсним кредитного договор; відшкодування моральної шкоди відмовити.

Зустрічний позов публічного акціонерного товариства комерційний «Надра» до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь публічного акціонерного товариства комерційного банку «Надра» 255060,41 дол. США заборгованості за кредитом 32132,06 дол. США заборгованості по процентам, 4483, 63 дол. США пені, а всього 291676, 10 дол. США, що еквівалентно 2319233 грн. (два мільйони триста дев’ятнадцять тисяч двісті тридцять три) грн. 20 коп. заборгованості.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь публічного акціонерного товариства комерційного банку «Надра» 1700грн. судового збору і 120 грн. інформаційно-технічних витрат.

В іншій частині в позові публічного акціонерного товариства комерційний банк «Надра» до ОСОБА_4 відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Миколаївської області через Ленінський районний суд м. Миколаєва шляхом подачі апеляційної скарги на рішення суду протягом десяти днів з дня його проголошення.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення

Суддя: