Справа №2-а-1229
2009 року
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
07 липня 2009 року смт Куйбишеве
Куйбишевський районний суд Запорізької області в складі:
головуючого судді Скляра С.Ю.,
розглянувши в порядку письмового провадження в залі Куйбишевського районного суду Запорізької області справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Куйбишевському районі Запорізької області (далі за текстом – Управління ПФУ) про визнання неправомірною бездіяльність Управління ПФУ та зобов’язання здійснити перерахунок недоплаченої щомісячної суми допомоги «Дітям війни», -
В С Т А Н О В И В :
27 травня 2009 року ОСОБА_1 звернулася із зазначеним адміністративним позовом до суду. У позові вказала, що має статус дитини війни, а тому відповідно до статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» (далі за текстом – Закон №2195-IV від 18 листопада 2004 року) має право на підвищення розміру пенсії на 30% мінімальної пенсії за віком. Проте Управлінням ПФУ за період 2006-2008 років така надбавка до пенсії не нараховувалась та не виплачувалась. ОСОБА_1 зазначила, що бездіяльність Управління ПФУ щодо нездійснення перерахунку та невиплати їй у повному обсязі надбавки до пенсії згідно Закону №2195-IV від 18 листопада 2004 року за вказаний період є неправомірною та такою, що суперечить Конституції України та Законам України. За наведених обставин просила зобов’язати відповідача – Управління ПФУ здійснити їй перерахунок надбавки до пенсії, відновивши строк для звернення до суду за захистом порушених прав, оскільки про факт порушення прав дізналася нещодавно з засобів масової інформації.
Позивач ОСОБА_1 письмово повідомила судові про підтримання пред'явленого нею адміністративного позову (а.с.12).
Представник відповідача у письмових запереченнях (а.с.14) вказав про те, що Управління ПФУ адміністративний позов не визнає, посилаючись на те, що хоча ОСОБА_1 має статус дитини війни, проте Управління ПФУ здійснює їй виплату пенсії за віком разом із підвищенням до неї, як учаснику війни згідно Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» у розмірі 10% від прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. Посилаючись на Прикінцеві положення Закону №2195-IV від 18 листопада 2004 року, відповідно до яких особам, які мають право на пільги відповідно до цього Закону та Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», пільги надаються за їх вибором згідно з одним із зазначених законів, відповідач вважав ОСОБА_1 такою особо, що не має права на підвищення до пенсії як «Дитина війни», та прохав в задоволенні позову відмовити.
Позивач ОСОБА_1 та представник відповідача були повідомлені належним чином про час і місце розгляду справи (а.с.12,13), в судове засідання не з’явились. Судом в порядку ч.3 ст.122 КАС України задоволені клопотання позивача та відповідача про розгляд справи без їхньої участі (а.с.12,17).
Виходячи з наведеного, суд вважає, що рішення у справі можливо постановити при проведенні судового засідання в порядку письмового провадження.
Відповідно до ч.3 ст.122 КАС України особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі особи, які беруть участь у справі, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження.
Суд, з'ясувавши фактичні обставини справи, дослідивши та оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, прийшов до наступних висновків.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в Управлінні ПФУ та має правовий статус дитини війни, що надає їй права на отримання пільг та державної соціальної підтримки, встановлених Законом №2195-IV від 18 листопада 2004 року (а.с.7,9,15,16).
Право позивача ОСОБА_1 на оскарження рішень, дій чи бездіяльності відповідача – Управління ПФУ, який згідно змісту п.7 ст.3 КАС України є суб’єктом владних повноважень, уповноважений державою на надання визначених Законом №2195-IV від 18 листопада 2004 року пільг, безпосередньо передбачено ст.10 вказаного Закону та визначено ст.ст.4,6, п.1 ч.1 ст.17 КАС України.
Предметом спору в даній справі є бездіяльність відповідача щодо реалізації права позивача на отримання державної соціальної підтримки у відповідності до вимог ст.6 Закону №2195-IV від 18 листопада 2004 року, якою визначено, що дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30% мінімальної пенсії за віком.
Відповідно до ст.22 Конституції України права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
З матеріалів справи вбачається, що пенсіонеру ОСОБА_1 призначена пенсія за віком. Зазначеній особі не виплачувалося щомісячно підвищення до пенсії, як дитині війни, оскільки пенсіонер отримує підвищення учасника війни згідно Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» (а.с.15,16).
Відповідно до п.2 Прикінцевих положень Закону №2195-IV від 18 листопада 2004 року особам, які мають право на пільги відповідно до цього Закону та Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», пільги надаються за їх вибором згідно з одним із зазначених законів.
Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про відсутність у позивача права на підвищення до пенсії як для «Дитини війни», тому позовні вимоги ОСОБА_1 задоволенню не підлягають.
На підставі викладеного, керуючись ст.22 Конституції України, ст.ст.3,4,6,7 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», ст.ст.11,69-71,99,100,160-163 КАС України, суд –
П О С Т А Н О В И В :
В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1, - відмовити.
Постанова відповідно до частини 1 статті 254 КАС України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.
Постанова може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня її складення в повному обсязі за правилами, встановленими статтями 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції – Куйбишевський районний суд Запорізької області заяви про апеляційне оскарження з наступним поданням протягом двадцяти днів апеляційної скарги. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Суддя: С.Ю.Скляр