Ухвала

25 травня 2018 року

м. Київ

справа № 592/10703/17

провадження № 61-25966ск18

Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Усика Г. І., розглянув касаційну скаргу публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» на рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 28 грудня 2017 року та постанову апеляційного суду Сумської області від 13 березня 2018 року у справі за позовом публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення боргу,

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2017 року публічне акціонерне товариство (далі - ПАТ КБ «ПриватБанк») звернулося з позовом до ОСОБА_1 про стягнення боргу.

Заочним рішенням Ковпаківського районного суду м. Суми від 28 грудня 2017 року, залишеним без змін постановою апеляційного суду Сумської області від 13 березня 2018 року, позов ПАТ КБ «ПриватБанк» задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» заборгованість по тілу кредиту у сумі 1 953 грн 53 коп., по процентах 994 грн 32 коп., 184 грн 32 коп. на відшкодування судових витрат, а всього 3 132 грн 17 коп.

Відмовлено у задоволенні позову ПАТ КБ «ПриватБанк» про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості по процентам 17 949 грн 95 коп., пені у сумі 2 992 грн 30 коп., штрафу у сумі 1 694 грн 50 коп. за необґрунтованістю.

У травні 2018 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ПАТ КБ «ПриватБанк» на рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 28 грудня 2017 року та постанову апеляційного суду Сумської області від 13 березня 2018 року, в якій посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, заявник просив скасувати оскаржувані судові рішення в частині відмови у задоволенні позовних вимог щодо стягнення відсотків та неустойки і направити справу в цій частині на новий розгляд до суду першої інстанції, в іншій частині судові рішення залишити без змін.

Крім того зазначив, що справа є малозначною, з огляду на ціну позову, проте має велике значення для створення єдиної правозастосовчої практики, а висновки суду першої та апеляційної інстанцій не відповідають усталеній практиці судів вищих інстанцій.

Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки вона подана на судові рішення у малозначній справі, що не підлягають касаційному оскарженню.

Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8).

Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах, крім випадків, зазначених у цій же нормі ЦПК України.

Відповідно до пункту 1 частини шостої статті 19 ЦПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Прожитковий мінімум для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається скарга (частина дев'ята статті 19 ЦПК України).

Ціна позову у даній справі становить 25 584 грн 60 коп., яка станом на 1 січня

2018 року не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (1 762*100=176 200).

Ураховуючи наведене, зазначена справа є малозначною у силу вимог закону.

Доводи касаційної скарги про те, що дана справа має важливе значення для створення єдиної правозастосовчої практики, а висновки суду першої та апеляційної інстанцій не відповідають усталеній практиці судів вищих інстанцій, є необгрунтованими, оскільки заявник не навів прикладів застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, що не відповідає усталеній практиці судів вищих інстанцій та має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики.

Таким чином, Верховним Судом досліджено та взято до уваги: ціну позову, предмет позову, складність справи, а також значення справи для сторін і суспільства й не встановлено випадків, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України.

За змістом пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Зазначене відповідає Рекомендаціям № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від

07 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини «с» статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обнгрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей.

Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: «Levages Prestations Services v. France» (ЛеважПрестасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року; «Brualla Gomez de la Torre v. Spain» (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року).

З урахуванням того, що касаційну скаргу подано на судові рішення у малозначній справі, що не підлягають касаційному оскарженню, відсутні підстави для висновку про те, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, у відкритті касаційного провадження у справі необхідно відмовити.

Керуючись статтею 129 Конституції України, пунктом 1 частини шостої, частиною дев'ятою статті 19, пунктом 2 частини третьої статті 389, пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України, Верховний Суд,

УХВАЛИВ:

У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» на рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 28 грудня 2017 року та постанову апеляційного суду Сумської області від 13 березня 2018 року у справі за позовом публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення боргу відмовити.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали надіслати заявникові.

Ухвала суду касаційної інстанції оскарженню не підлягає.

Суддя Г. І. Усик