ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 травня 2018 року

м. Київ

Справа № 922/1084/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

головуючого - Пількова К. М.,

суддів: Дроботової Т. Б., Чумака Ю. Я.,

за участю секретаря судового засідання - Жураховської Т. О.,

учасники справи:

прокурор - Савицька О. В.

позивач - Головне управління Держгеокадастру у Харківській області

представник позивача - не з'явився

відповідач-1 - Товариство з обмеженою відповідальністю "Воля"

представник відповідач-1 - Салій Д.  В., адвокат

відповідач-2 - Куп'янська районна державна адміністрація Харківської області

представника відповідача-2 - не з'явився

розглянув у судовому засіданні касаційну скаргу Заступника прокурора Харківської області на рішення Господарського суду Харківської області від 05.01.2018 (Суддя Присяжнюк О. О.) та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 06.03.2018 (Головуючий суддя - Барбашова С. В., судді Істоміна О. А., Пелипенко Н. М.) у справі за позовом Заступника керівника Ізюмської місцевої прокуратури Харківської області в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Харківській області до Товариства з обмеженою відповідальністю "Воля" та Куп'янської районної державної адміністрації Харківської області про визнання недійсними договорів,

Короткий зміст позовних вимог

1. 30.03.2017 Заступник керівника Ізюмської місцевої прокуратури Харківської області (далі - Прокурор) в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Харківській області (далі - Позивач) звернувся до Товариства з обмеженою відповідальністю "Воля" (далі - Відповідач-1) та Куп'янської районної державної адміністрації Харківської області (далі - Відповідач-2) з позовом про визнання недійсним укладеного Відповідачами договору оренди землі від 30.06.2010, за яким Відповідачу-1 надано в строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення, що знаходиться за межами населених пунктів Курилівської сільської ради Куп'янського району Харківської області, площею 98,0579 га ріллі із земель запасу, зареєстрованого у Куп'янському районному відділі реєстрації Харківської регіональної філії ДП Центру Державного земельного кадастру 27.07.2010 за № 041067400012; визнання недійсним укладеного між Відповідачами договору від 30.06.2010, за яким Відповідачу-1 надано в строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення, що знаходиться за межами населених пунктів Курилівської сільської ради Куп'янського району Харківської області, площею 6,1209 га ріллі із земель запасу, зареєстрованого у Куп'янському районному відділі реєстрації Харківської регіональної філії ДП Центру Державного земельного кадастру 27.07.2010 за № 041067400009; визнання недійсним укладеного між Відповідачами договору від 30.06.2010, за яким Відповідачу-1 надано в строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення, що знаходиться за межами населених пунктів Курилівської сільської ради Куп'янського району Харківської області, площею 4,9418 га ріллі із земель запасу, зареєстрованого у Куп'янському районному відділі реєстрації Харківської регіональної філії ДП Центру Державного земельного кадастру 27.07.2010 за № 041067400011; визнання недійсним укладеного між Відповідачами договору від 30.06.2010, за яким Відповідачу-1 надано в строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення, що знаходиться за межами населених пунктів Курилівської сільської ради Куп'янського району Харківської області, площею 4,3919 га ріллі із земель запасу, зареєстрованого у Куп'янському районному відділі реєстрації Харківської регіональної філії ДП Центру Державного земельного кадастру 27.07.2010 за № 041067400010 (далі разом - Договори оренди).

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що у Договорах оренди розміри орендної плати встановлено з порушенням вимог статті 13 Закону України "Про оцінку земель", оскільки вказано нормативно-грошові оцінки, однак технічні документації з оцінки земель фактично не складались, Відповідачем-2 не затверджувались, що свідчить про укладення Договорів оренди з порушенням приписів статті 13 Закону України "Про оцінку земель", статей 15, 21 Закону України "Про оренду землі", тому Договори оренди підлягають визнанню недійсними у зв'язку з недодержанням сторонами в момент вчинення цих правочинів встановленого законом порядку.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

2. Справа розглядалась судами неодноразово.

3. Постановою Вищого господарського суду України від 02.11.2017 постанову Харківського апеляційного господарського суду від 10.07.2017 та рішення Господарського суду Харківської області від 16.05.2017 скасовано. Справу передано на новий розгляд до місцевого господарського суду.

Постанова мотивована тим, що доводам Прокурора про відсутність обставин затвердження у встановленому законом порядку нормативних грошових оцінок вищевказаних земельних ділянок суди належної оцінки не надали, таких обставин не спростували, безпідставно ухилились від їх дослідження, тому неправильним є застосування господарськими судами норм права у спірних правовідносинах, оскільки висновки судів не ґрунтуються на правильному застосуванні норм статті 13 Закон України "Про оцінку земель", статті 15 Закону України "Про оренду землі".

4. 05.01.2018 Господарський суд Харківської області вирішив в задоволенні позовних вимог відмовити. Вказане рішення залишене без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 06.03.2017.

Прийняті у справі судові рішення мотивовані тим, що за вимогами частин 4- 5 статті 5, частини 1 статті 13, статті 18 Закону України "Про оцінку земель", у відповідній редакції, нормативна грошова оцінка земель є основною для визначення розміру орендної плати для земель державної та комунальної власності. Судами встановлено та не оспорюється сторонами у справі, що в матеріалах справи відсутні документи на підтвердження затвердження чи проведення нормативної грошової оцінки земельних ділянок, переданих в оренду. Відповідно до інформації Управління Держгеокадастру у Куп'янському районі Харківської області від 27.12.2016 № 10-20.03-0.4-3628/2-16 в управлінні відсутня документація про затвердження у встановленому законом порядку нормативних грошових оцінок спірних земельних ділянок, рішення про затвердження в установленому законодавством порядку нормативних грошових оцінок земельних ділянок відсутні відповідно до інформації Куп'янської районної ради Харківської області від 20.09.2016 № 94. Оскільки укладення договорів оренди землі без проведення нормативної грошової оцінки земельної ділянки, що є обов'язковим у разі визначення розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, є порушенням вказаних приписів законодавства, заявлені Прокурором вимоги про визнання оспорюваних правочинів недійсними є обґрунтованими в силу положень частини 1 статті 215 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), що узгоджується з висновками Верховного Суду України, викладеними у постановах від 01.07.2015 у справі № 3-297гс15 та № 3-298гс15, від 08.04.2015 у справі № 3-41гс15, від 20.05.2015 у справі № 3-70гс15. Разом з тим з моменту укладення оспорюваних Договорів оренди та їх державної реєстрації і до звернення Прокурора з цим позовом до господарського суду, державою здійснено реорганізацію органів державної влади, уповноважених на розпорядження землями державної власності. Всі органи, які є попередниками Позивача у здійсненні повноважень власника на землю, не були позбавлені права звернутись до суду з вимогою про захист цивільного права або інтересу в межах строку позовної давності, а зміна розпорядника землі не може мати наслідком зміни позовної давності, оскільки повноваження державних органів здійснювати на підставі статті 13 Конституції України від імені Українського народу права власника на землю не припинялися, а передавалися від одного органу до іншого. При цьому наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України № 132 від 25.02.2013, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 14.03.2013, затверджено Порядок планування та здійснення контрольних заходів з питань перевірки стану дотримання суб'єктами господарювання вимог земельного законодавства, тому у Позивача ще з 2013 року був обов'язок здійснювати контроль за дотриманням суб'єктами господарювання земельного законодавства, а територіальні органи Держземагентства були обізнані про існування Договорів оренди та фактом відсутності відомостей про затвердження нормативної грошової оцінки, тому звернення Прокурора з цим позовом у 2017 році відбулось з пропуском строку позовної давності, про застосування якої заявив Відповідач-1, що є підставою для відмови у позові.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

5. 28.03.2018 Прокурор (Скаржник) подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Харківського апеляційного господарського суду від 06.03.2018 та рішення Господарського суду Харківської області від 05.01.2018, ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов.

6. 05.05.2018 Відповідач-2 подав відзив на касаційну скаргу, в якому просить залишити рішення Господарського суду Харківської області від 05.01.2018 та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 06.03.2018 без змін, касаційну скаргу залишити без задоволення.

7. 08.05.2018 Позивач подав відзив на касаційну скаргу, в якому зазначив, що не заперечує проти задоволення касаційної скарги Прокурора.

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

8. Надаючи правову кваліфікацію обставинам справи, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли правильного висновку, що Договори оренди укладено з порушенням приписів статей 13, 18 Закону України "Про оцінку земель", статей 15, 21 Закону України "Про оренду землі", статті 2 Закону України "Про плату за землю", статей 203, 215 ЦК України, а тому підлягають визнанню недійсними. Однак всупереч статті 236 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) судами застосовано до спірних правовідносин положення частини 4 статті 267 ЦК України.

9. Прокурором та Позивачем не пропущено встановлений статтею 257 ЦК України строк позовної давності. Про порушення вимог земельного законодавства під час укладення спірних Договорів Позивачам стало відомо у 2017 році після направлення Прокурором відповідних листів про представництво їх інтересів в порядку статті 23 Закону України "Про прокуратуру".

10. Поза увагою суду залишилось те, що Державне агентство земельних ресурсів України, яке є правонаступником Державного комітету України із земельних ресурсів України, не мало повноважень щодо здійснення контролю за використанням та охороною земель. Функції контролюючого органу набуті Позивачем після 30.11.2016. Жодним нормативно-правовим актом не передбачено правонаступництва Позивачем прав та обов'язків районної державної адміністрації щодо розпорядження земельними ділянками державної форми власності, а орган, в інтересах якого Прокурором заявлено позов, не є стороною Договорів.

11. Судами не надано належної правової оцінки доводам Прокурора про причини відсутності інформації про спірні Договори у Позивача. Чинним законодавством не передбачено обов'язку Позивача щодо перевірки усіх договорів оренди землі, які укладені до 01.01.2013, тому відсутні підстави вважати, що Позивач повинен був дізнатись про допущене при укладенні Договорів порушення з дати набуття ним повноважень розпорядника земель, у зв'язку з чим моментом, з якого Позивачу стало відомо про порушення вимог законодавства, є час, з якого прокуратурою встановлено ці порушення.

12. Всупереч вимогам статті 11 ГПК України судом апеляційної інстанції неправильно застосовано до спірних правовідносин положення постанови Кабінету Міністрів України від 10.09.2014 № 442 "Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади".

Доводи Відповідача-2, викладені у відзиві на касаційну скаргу

13. Оскаржувані рішення є законними та обґрунтованими, відповідають визначеним статтею 2 ГПК України завданням господарського судочинства, ухвалені відповідно до норм матеріального права з дотриманням норм процесуального права, на підставі повно та всебічно з'ясованих обставин, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Доводи Позивача, викладені у відзиві на касаційну скаргу

14. Позивач дізнався про відсутність проведеної нормативної грошової оцінки земельних ділянок з зазначених в позові Договорів лише в 2017 році з листа Ізюмської місцевої прокуратури.

Позиція Верховного Суду

Щодо позовної давності у справах за позовами прокурора

15. Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. Таким чином згідно з положеннями наведеної норми у визначенні початку перебігу строку позовної давності має значення не лише встановлення, коли саме особа, яка звертається за захистом свого порушеного права або охоронюваного законом інтересу, довідалася про порушення цього права або про особу, яка його порушила, а й коли ця особа об'єктивно могла дізнатись про порушення цього права або про особу, яка його порушила. При цьому перебіг позовної давності у справах за позовами, заявленими прокурором в інтересах держави в особі її органів, починається від дня коли про порушене право довідався або міг довідатися саме такий державний орган, а не прокурор, який звернувся з позовом до суду. Зазначена правова позиція відповідає правовій позиції, викладеній у постановах Верховного Суду України від 27.05.2014 у справі №3-23гс14, від 23.12.2014 у справі №3-194гс14, від 23.03.2015 у справі №3-21гс15, від 01.07.2015 у справі №6-178цс15. Водночас, початок обліку строку позовної давності у справах за позовами прокурора з моменту, коли відповідний орган, в інтересах держави в особі якого прокурор звертається до суду свідчить про те, що зазначені норми закону щодо позовної давності, встановлені для особи, права або інтереси якої порушені, поширюються й на звернення прокурора до суду з заявою про захист державних інтересів.

Прокурор звернувся до суду в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру в Харківській області з посиланням на матеріали проведеної у 2017 році перевірки. Разом з цим з моменту укладення оспорюваних Договорів оренди та їх державної реєстрації, і до звернення прокурора із цим позовом до господарського суду, державою здійснено реорганізацію органів державної влади, уповноважених на розпорядження землями державної власності. З 01.01.2013 від імені та в інтересах держави України право державної власності на земельні ділянки сільськогосподарського призначення здійснював центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів та його територіальні органи, а отже, районні державні адміністрації з 2013 року позбавлені таких повноважень. За наведених обставин органи, які були попередниками Позивача у здійсненні повноважень власника на землю, не були позбавлені права звернутись до суду з вимогою про захист цивільного права або інтересу у межах строку позовної давності, а зміна розпорядника землі, як обґрунтовано зазначено судами, не має наслідком зміну позовної давності, оскільки повноваження державних органів здійснювати на підставі статті 13 Конституції України від імені Українського народу права власника на землю не припинялися, а передавалися від одного органу до іншого. З огляду на викладене Суд не приймає до уваги посилання Скаржника (пункти 8 - 10) на обґрунтування доводів про відсутність пропуску строку позовної давності на те, що про порушення вимог земельного законодавства під час укладення Договорів оренди Позивачам стало відомо у 2017 році після направлення Прокурором відповідних листів, а функції контролюючого органу набуті Позивачем після 30.11.2016, адже Державне агентство земельних ресурсів України не мало повноважень щодо розпорядження земельними ділянками державної форми власності.

16. Посилання Скаржника (пункт 11) на те, що чинним законодавством не передбачено обов'язку Позивача щодо перевірки усіх договорів оренди землі, які укладені до 01.01.2013, необґрунтовані, з огляду на те, що держава зобов'язана забезпечити належне правове регулювання відносин і відповідальна за діяльність її органів, прийняття нормативно-правових актів не повинно ставити під сумнів стабільність цивільного обороту, підтримувати яку мають норми про позовну давність, тому, на відміну від інших учасників цивільних правовідносин, держава несе ризик спливу строку позовної давності на оскарження нею незаконних дій державних органів, зокрема шляхом укладання правочинів з порушенням вимог законодавства. Відповідну правову позицію висловив Верховний Суд України у постанові від 11.05.2016 у справі № 910/3723/14.

17. Відповідно до частини 4 статті 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Враховуючи викладене, а також те, що Прокурор звернувся із цим позовом у березні 2017 року, суди попередніх інстанцій мотивовано відмовили у задоволенні позову з підстав пропуску строку позовної давності, а тому посилання Скаржника (пункт 8) на неправильне застосування наведеної норми судами всупереч статті 236 ГПК України безпідставні. З огляду на викладене необґрунтованим та такими, що спростовуються встановленими у справі обставинами, є посилання Скаржника на те, що Прокурором та Позивачами не пропущено строк позовної давності.

18. Твердження Скаржника (пункт 12) про неправильне застосування судами, з порушенням статті 11 ГПК України, положень постанови Кабінету Міністрів України 10.09.2014 №442 "Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади" відхиляється Судом, оскільки посилання суду на цю постанову здійснено в контексті відсутності встановлення і зміни строку позовної давності, підстав його зупинення або переривання для звернення до суду з відповідним позовом, що не суперечить обставинам справи та наведеним нормам права.

19. З огляду на наведене доводи Скаржника, викладені в касаційній скарзі, не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи, оскільки оскаржувані судові рішення прийняті за повного встановлення усіх істотних обставин справи, перевірки та надання належної правової оцінки доводам учасників справи, а висновки судів відповідають нормам права, що регулюють спірні правовідносини.

20. Враховуючи викладене, Суд доходить висновку про те, що відсутні підстави для зміни чи скасування законних рішення та постанови судів першої та апеляційної інстанцій.

Керуючись статтями 240, 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Суд

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційну скаргу Заступника прокурора Харківської області залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Харківської області від 05.01.2018 та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 06.03.2018 у справі № 922/1084/17 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя К. М. Пільков

Судді Т. Б. Дроботова

Ю. Я. Чумак