Ухвала

Іменем України

23 травня 2018 року

м. Київ

справа № 352/1591/16-ц

провадження № 61-11847 ск 18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Пророка В. В. (суддя-доповідач), Висоцької В. С., Фаловської І. М.,

розглянув касаційну скаргу ОСОБА_4, ОСОБА_5 на рішення Тисменицького районного суду Івано-Франківської області від 01 грудня 2017 року та постанову апеляційного суду Івано-Франківської області від 12 січня 2018 року в справі за позовом ОСОБА_4, ОСОБА_5 до публічного акціонерного товариства «Креді АгрікольБанк» про порушення прав споживачів, визнання недійсними кредитного договору, договору поруки, договору іпотеки та стягнення моральної шкоди,

Встановив:

У листопаді 2016 року ОСОБА_4, ОСОБА_5 звернулись до Тисменицького районного суду Івано-Франківської області з указаним позовом до ПАТ«Креді Агріколь Банк». В обґрунтування позову посилалися на те, що 25 липня 2008 року ОСОБА_4 уклала з АТ «Індустріально-експортний Банк», правонаступником якого є ПАТ «Креді Агріколь Банк», кредитний договір № 224/703224ФК на суму 30 000 дол. США, зі сплатою 13,4% річних на строк до 24 липня 2028 року, з цільовим призначенням на оплату нерухомого майна, а саме - двокімнатної квартири по вул. Лесі Українки, 2/83 в с. Угринів Тисменицького району Івано-Франківської області.

Того ж дня, між ОСОБА_4, ОСОБА_5 та АТ «Індустріально-експортний Банк» укладено договір поруки та між ОСОБА_4 та АТ «Індустріально-експортний Банк» укладено договір іпотеки, за яким іпотекодавець передає в іпотеку вищевказану квартиру.

Оскільки вказані вище договори укладені Івано-Франківською філією АТ «Індустріально-експортний Банк», яка не є юридичною особою, просили визнати їх недійсними з моменту укладення і застосувати наслідки їх недійсності та стягнути на їх користь 400 000 грн у відшкодування моральної шкоди.

Рішенням Тисменицького районного суду Івано-Франківської області від 01 грудня 2017 року, залишеним без змін постановою апеляційного суду Івано-Франківської області від 12 січня 2018 року, в задоволенні позову відмовлено.

13 лютого 2018 року ОСОБА_4, ОСОБА_5 надіслали засобами поштового зв'язку до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Тисменицького районного суду Івано-Франківської області від 01 грудня 2017 року та постанову апеляційного суду Івано-Франківської області від 12 січня 2018 року.

В касаційній скарзі ОСОБА_4, ОСОБА_5 просять суд касаційної інстанції оскаржувані судові рішення скасувати і ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справ між суддями для розгляду справи визначено суддю-доповідача Пророка В. В.

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що відсутні підстави для відкриття касаційного провадження, з огляду на наступне.

Відповідно до вимог частини другої статті 389 ЦПК України підставами для касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Згідно з положеннями пункту 5 частини другої статті 394 ЦПК України суд в порядку, передбаченому частинами четвертою, п'ятою цієї статті, відмовляє у відкритті касаційного провадження, якщо касаційна скарга є необґрунтованою.

Судами встановлено, що 25 липня 2008 року ОСОБА_4 уклала з АТ «Індустріально-експортний Банк» кредитний договір № 224/703224ФК на суму 30 000 дол. США, на строк до 24 липня 2028 року включно.

09 квітня 2009 року згідно з рішенням Загальних зборів акціонерів банку, у зв'язку із набранням чинності Законом України «Про акціонерні товариства», АТ «Індустріально-експортний Банк» змінив своє найменуванням на ПАТ «Індустріально-експортний Банк»

У січні 2011 року найменування банку змінене на ПАТ «Креді Агріколь Банк».

Відповідно до вимог статті 26 Закону України «Про банки і банківську діяльність» у разі реорганізації банку шляхом перетворення до таких правовідносин не застосовуються норми законодавства щодо припинення юридичної особи.

Згідно з частиною 1 статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент його вчинення стороною вимог, установлених частинами 1-3, 5, 6 статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до статей 6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За змістом статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно зі статтею 11 закону України «Про захист прав споживачів» (в редакції, чинній на час укладення оспорюваного договору) договір про надання споживчого кредиту укладається між кредитодавцем та споживачем, відповідно до якого кредитодавець надає кошти (споживчий кредит) або бере зобов'язання надати їх споживачеві для придбання продукції у розмірі та на умовах, встановлених договором, а споживач зобов'язується повернути їх разом з нарахованими відсотками.

Враховуючи наведене, суди дійшли правильного висновку, що перетворення банку не відбулося, оскільки організаційно-правова форма товариства не змінилася. Оскільки з 25 липня 2008 року у банку змінювалось лише найменування, у процесі чого не відбувалося злиття, поділ, перетворення чи припинення (ліквідація) банку, а тому не має підстав вважати, що відбувся перехід прав і обов'язків кредитора за вище вказаних кредитним договором від однієї особи до іншої.

Таким чином, посилання позивачів на те, що договори кредиту, поруки та іпотеки втратили свою чинність з припиненням дії юридичної особи (банку) та не породжує ніяких правових наслідків для них не є правильними, оскільки установлено, що у банку змінювалися лише найменування, у процесі якого не відбувалося реорганізації або ліквідації банку, що свідчить про відсутність процедури припинення юридичної особи. Крім того, при укладенні спірних договорів сторонами погоджено всі істотні умови та додержано вимоги необхідні для чинності правочинів таких, як сукупну вартість кредиту, умов кредитування, тому суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про відсутність підстав для визнання спірних договорів недійсними.

Із змісту касаційної скарги, оскаржуваних судових рішень та доданих до касаційної скарги матеріалів убачається, що вона є необґрунтованою, правильне застосовування норм права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення, а наведені в ній доводи не дають підстав для висновків щодо їх незаконності та неправильності.

За правилом пункту 5 частини другої статті 394 ЦПК України суд в порядку, передбаченому частинами четвертою, п'ятою цієї статті, відмовляє у відкритті касаційного провадження, якщо касаційна скарга є необґрунтованою.

Керуючись пунктом 5 частини другої, частинами четвертою та п'ятою статті 394 ЦПК України,

Ухвалив:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_4, ОСОБА_5 на рішення Тисменицького районного суду Івано-Франківської області від 01 грудня 2017 року та постанову апеляційного суду Івано-Франківської області від 12 січня 2018 року в справі за позовом ОСОБА_4, ОСОБА_5 до публічного акціонерного товариства «Креді АгрікольБанк» про порушення прав споживачів, визнання недійсними кредитного договору, договору поруки, договору іпотеки та стягнення моральної шкоди.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити ОСОБА_4, ОСОБА_5

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і оскарженню не підлягає

Судді: В. В. Пророк

В.С. Висоцька

І.М. Фаловська