Постанова

Іменем України

03 травня 2018 року

м. Київ

справа № 750/3879/16-ц

провадження № 61-3587св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д. Д.,

суддів: Білоконь О. В., Гулька Б. І., Хопти С. Ф., Черняк Ю. В. (суддя-доповідач),

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

відповідач - Публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк»

представники відповідача: Кавурко Михайло Сергійович, Сокуренко Наталія Вікторівна,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» на рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 15 червня 2016 року у складі судді Литвиненко І. В. та ухвалу Апеляційного суду Чернігівської області від 12 вересня 2016 року у складі суддів: Острянського В. І., Бобрової І. О., Вінгаль В. М.,

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2016 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» про захист прав споживача, визнання умов кредитного договору недійсними, визнання дій незаконними, зобов'язання вчинити певні дії.

Позовну заяву мотивовано тим, що 27 лютого 2008 року між ОСОБА_1 та Публічним акціонерним товариством комерційним банком «ПриватБанк» (далі - ПАТ КБ «ПриватБанк») укладено договір про іпотечний кредит № CNCNGI0000004770, за умовами якого ОСОБА_1 отримала грошові кошти у розмірі 158 500 грн зі сплатою 15 % річних, з кінцевим терміном повернення - 27 лютого 2023 року.

11 серпня 2008 року між ОСОБА_1 та ПАТ КБ «ПриватБанк» укладено додаткову угоду до договору про іпотечний кредит від 27 лютого 2008 року, валюту кредитування за вищевказаним договором було змінено з гривні на долар США.

Посилаючись на те, що кредит вона отримала у гривні, а тому свої зобов'язання за кредитним договором повинна виконувати в національній валюті та на те, що умови договору про іпотечний кредит від 27 лютого 2008 року та додаткової угоди від 11 серпня 2008 року є несправедливими й не відповідають вимогам статтей 11, 18 Закону України «Про захист прав споживачів», позивач просила: зобов'язати ПАТ КБ «ПриватБанк» привести пункти 2.4. та 2.5. договору про іпотечний кредит від 27 лютого 2008 року № СNCNGI0000004770 (далі - договір про іпотечний кредит) у відповідність до Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту (затверджених Постановою правління Національного банку України від 10 травня 2007 року № 168); зобов'язати ПАТ КБ «ПриватБанк» провести перерахунок відсотків за користування кредитом за договором про іпотечний кредит, згідно з яким відсотки мають нараховуватися на фактичний залишок заборгованості, виходячи з кількості тридцять днів у місяці й 360 днів у році; визнати недійсною (нікчемною) умову з п.п. «в» пункту 8.9. договору про іпотечний кредит про право банку збільшувати розмір відсоткової ставки в односторонньому порядку у разі «здійснення поточних коливань відсоткових ставок за вкладами та/або кредитами, або зміни у грошово-кредитній політиці НБУ» як таку, що містить несправедливі та дискримінаційні положення по відношенню до позичальника (споживача фінансових послуг); визнати дії ПАТ КБ «ПриватБанк» щодо підвищення в односторонньому порядку фіксованої відсоткової ставки від 27 липня 2008 року за договором про іпотечний кредит з 15 % до 25,08 % річних - незаконними, а підвищення в односторонньому порядку ПАТ КБ «ПриватБанк» фіксованої відсоткової ставки від 27 липня 2008 року за договором про іпотечний кредит недійсним; зобов'язати ПАТ КБ «ПриватБанк» здійснити коригуючі операції щодо зниження відсотків за користування кредитом, починаючи з 27 липня 2008 року до розміру 15 % річних за умовами договору про іпотечний кредит, та провести перерахунок платежів ОСОБА_1 з погашення кредиту та сплати нарахованих відсотків за користування кредитними коштами за період з 27 липня по 11 серпня 2008 року за ставкою у розмірі 15 % річних згідно з погодженими умовами договору про іпотечний кредит від 27 лютого 2008 року; встановити факт відсутності узгодженості істотних умов, передбачених законом, у додатковій угоді від 11 серпня 2008 року до договору про іпотечний кредит від 27 лютого 2008 року, та визнати правовідносини між сторонами щодо виконання додаткової угоди від 11 серпня 2008 року до договору про іпотечний кредит від 27 лютого 2008 року такими, що не виникли; зобов'язати ПАТ КБ «ПриватБанк» здійснити перерахунок всіх сплачених ОСОБА_1 платежів за договором про іпотечний кредит від 27 лютого 2008 року за період з 11 серпня 2008 року по 15 грудня 2014 року згідно з первісними письмово погодженими умовами договору про іпотечний кредит від 27 лютого 2008 року.

Рішенням Деснянського районного суду м. Чернігова від 15 червня 2016 року позов задоволено частково. Визнано недійсною умову підпункту «в» пункту 8.9. договору про іпотечний кредит від 27 лютого 2008 року № СNCNGI0000004770 щодо права банку збільшувати розмір відсоткової ставки в односторонньому порядку у разі здійснення поточних коливань відсоткових ставок за вкладами та/або кредитами, або зміни у грошово-кредитній політиці НБУ.

Визнано незаконними дії ПАТ КБ «ПриватБанк» щодо підвищення в односторонньому порядку фіксованої відсоткової ставки з 27 липня 2008 року за договором про іпотечний кредит від 27 лютого 2008 року № СNCNGI0000004770, укладеним між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1, з 15 % до 25,08 % річних.

Зобов'язано ПАТ КБ «ПриватБанк» здійснити перерахунок відсотків за користування кредитом, починаючи з 27 липня 2008 року з 25,08 % річних до розміру 15 % річних відповідно до умов договору про іпотечний кредит від 27 лютого 2008 року № СNCNGI0000004770 та провести перерахунок платежів ОСОБА_1 з погашення кредиту та сплати нарахованих відсотків за користування кредитними коштами за період з 27 липня по 11 серпня 2008 року за ставкою у розмірі 15 % річних відповідно до умов договору про іпотечний кредит від 27 лютого 2008 року № СNCNGI0000004770.

Зобов'язано ПАТ КБ «ПриватБанк» здійснити перерахунок усіх сплачених ОСОБА_1 платежів за договором про іпотечний кредит від 27 лютого 2008 року № СNCNGI0000004770 за період з 11 серпня 2008 року по 15 грудня 2014 року згідно з первісними письмово погодженими умовами договору про іпотечний кредит від 27 лютого 2008 року № СNCNGI0000004770. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що банк повідомлень, передбачених у п. 8.9. та частині 4 статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів», не надіслав, а тому відсоткову ставку підвищив незаконно. Крім того, позивачем до суду подано дві редакції додаткової угоди до договору про іпотечний кредит від 27 лютого 2008 року, укладеної 11 серпня 2008 року між ОСОБА_1 та ПАТ КБ «ПриватБанк», які різняться за своїм змістом. Це свідчить про факт неукладеності цієї угоди. У додатковій угоді не погоджено умови про права і обов'язки сторін, відповідальність сторін за невиконання чи неналежне виконання умов договору, що є порушенням вимог Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг». У додатковій угоді не зазначено про зміну валюти зобов'язання, а згідно пункту 1.5. договору від 27 лютого 2018 року погашення платежів за кредитом здійснюється у національній валюті України - гривні.

Ухвалою Апеляційного суду Чернігівської області від 12 вересня 2016 року рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 15 червня 2016 року залишено без змін.

Ухвала апеляційного суду мотивована тим, що суд першої інстанції повно та всебічно дослідив обставини справи, надав належну правову оцінку наданим учасниками справи доказам та обґрунтовано дійшов висновку про часткове задоволення позову.

У касаційній скарзі ПАТ КБ «ПриватБанк», посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати оскаржувані судові рішення, ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Касаційну скаргу мотивовано тим, що суди попередніх інстанцій дійшли помилкового висновку про наявність у матеріалах справи двох різних варіантів додаткової угоди до договору про іпотечний кредит від 27 лютого 2008 року, укладеної 11 серпня 2008 року між ОСОБА_1 та ПАТ КБ «ПриватБанк».

У січні 2017 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду надійшли заперечення на касаційну скаргу від ОСОБА_1, яка просила залишити оскаржувані судові рішення без змін, оскільки вони прийняті при всебічному та повному з'ясуванні обставин справи, ґрунтуються на правильному застосуванні норм чинного законодавства України, посилаючись на те, що рішенням Деснянського районного суду м. Чернігова від 28 квітня 2016 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Чернігівської області від 17 червня 2016 року, у задоволенні позову ПАТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором про іпотечний кредит від 27 лютого 2008 року № CNCNGI0000004770 укладеним між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1, відмовлено.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII Перехідних положень ЦПК України у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Відповідно до статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

23 січня 2018 року справу передано до Верховного Суду.

Згідно із частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час виникнення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог частини першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 27 лютого 2008 року між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 було укладено договір про іпотечний кредит № CNCNGI0000004770, згідно з умовами якого ОСОБА_1 отримала кредит у розмірі 158 500 грн зі сплатою 15 % річних, з кінцевим терміном повернення до 27 лютого 2023 року (а. с. 37-44).

У серпні 2008 року ОСОБА_1 звернулась до ПАТ КБ «ПриватБанк» із заявою, в якій просила змінити валюту кредиту за договором від 27 лютого 2008 року та визначити залишок заборгованості за цим договором у доларах США (а. с. 62).

11 серпня 2008 року між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 було укладено додаткову угоду до кредитного договору від 27 лютого 2008 року, згідно з умовами якої кредитний договір від 27 лютого 2008 року було викладено в новій редакції (а. с. 71).

Так, пунктом 8.1. додаткової угоди від 11 серпня 2008 року передбачено, що банк зобов'язується надати позичальникові кредитні кошти на строк з 27 лютого 2008 року по 27 лютого 2018 року включно, у вигляді строкового кредиту у розмірі 34 239,17 долара США на придбання нерухомості зі сплатою за користування кредитом відсотків у розмірі 1,17 % на місяць на суму залишку заборгованості за кредитом, винагорода за резервування ресурсів складає 3 % річних від суми зарезервованих ресурсів.

Вказана додаткова угода власноручно підписана ОСОБА_1, нею не оспорювалась та в судовому порядку недійсною не визнавалась.

Згідно з частиною першою статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Частиною першою статті 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі статтею 610 ЦК Українипорушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно із частиною першою статті 651 ЦК України зміна умов договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до частини першої статті 653 ЦК України у разі зміни договору зобов'язання сторін змінюються відповідно до змінених умов щодо предмета, місця, строків виконання тощо.

За змістом частини першої статті 654 ЦК України зміна договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає зі звичаїв ділового обороту.

За змістом статей 11, 18 Закону України «Про захист прав споживачів» до договорів зі споживачами про надання споживчого кредиту застосовуються положення цього Закону про несправедливі умови в договорах, зокрема про встановлення обов'язкових для споживача умов, з якими він не мав реальної можливості ознайомитися перед укладенням договору; надання продавцю (виконавцю, виробнику) права в односторонньому порядку змінювати умови договору на власний розсуд або на підставах, не зазначених у договорі; передбачення зміни в будь-яких витратах за договором, крім відсоткової ставки. Продавець (виконавець, виробник) не повинен включати в договори зі споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінене або визнане недійсним. Положення, що було визнане недійсним, вважається таким з моменту укладення договору.

Відповідно до частини першої статті 11 ЦПК України 2004 року суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних та юридичних осіб, поданим відповідно до цього кодексу в межах заявлених ними вимог.

Вирішуючи справу, суди попередніх інстанцій виходили з того, що наявність у матеріалах справи різних варіантів додаткової угоди від 11 серпня 2008 року і ненадання відповідачем для огляду її оригіналу свідчить про те, що сторонами не були погоджені істотні умови договору, і тому така угода не може вважитись укладеною. Таким чином, суди дійшли висновку про те, що позовні вимоги щодо зобов'язання ПАТ КБ «ПриватБанк» здійснити перерахунок усіх сплачених ОСОБА_1 платежів за договором про іпотечний кредит від 27 лютого 2008 року № СNCNGI0000004770 за період з 11 серпня 2008 року по 15 грудня 2014 року згідно з первісними письмово погодженими умовами договору про іпотечний кредит від 27 лютого 2008 року № СNCNGI0000004770 підлягають задоволенню. Водночас у задоволенні позовних вимог про встановлення факту відсутності узгодженості істотних умов у додатковій угоді від 11 серпня 2008 року та про визнання правовідносин між сторонами щодо виконання додаткової угоди від 11 серпня 2008 року до договору про іпотечний кредит від 27 лютого 2008 року такими, що не виникли, відмовлено.

Таким чином, доводи, касаційної скарги про те, що суди попередніх інстанцій вийшли за межі позовних вимог, є безпідставними.

Разом з тим, суди попередніх інстанцій не врахували, що ПАТ КБ «ПриватБанк» у березні 2015 року звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором про іпотечний кредит від 27 лютого 2008 року № CNCNGI0000004770, укладеним між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1

Рішенням Деснянського районного суду м. Чернігова від 28 квітня 2016 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Чернігівської області від 17 червня 2016 року, у задоволенні позову ПАТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором про іпотечний кредит від 27 лютого 2008 року № CNCNGI0000004770, укладеним між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1, відмовлено.

Однак, ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 04 жовтня 2017 року ухвала Апеляційного суду Чернігівської області від 17 червня 2016 року скасована, справу було передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Скасовуючи рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 28 квітня 2016 року, ухвалу Апеляційного суду Чернігівської області від 17 червня 2016 року та направляючи справу на новий розгляд, Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ посилався на те, що 11 серпня 2008 року між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 було укладено додаткову угоду до кредитного договору від 27 лютого 2008 року, згідно з умовами якої кредитний договір від 27 лютого 2008 року було викладено в новій редакції. Вказана додаткова угода власноручно підписана ОСОБА_1, нею не оспорювалась та в судовому порядку недійсною не визнавалась, сторони погодили зміну валюти кредитування з гривні на долар США.

За таких обставин колегія суддів вважає, що апеляційний суд, у порушення вимог статей 212-214 ЦПК України 2004 року не встановив всіх фактичних обставин справи, не надав належної правової оцінки доказам на підтвердждення зміни сторонами валюти кредитування, розрахунку заборгованості, а тому його висновки у порушення вимог частини четвертої статті 60 ЦПК України 2004 року грунтуються на припущеннях.

При новому розгляді справи суду слід також взяти до уваги, що ухвалою Апеляційного суду Чернігівської області від 06 лютого 2018 року за клопотанням ПАТ КБ «ПриватБанк» у справі за позовом ПАТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором про іпотечний кредит від 27 лютого 2008 року № CNCNGI0000004770, укладеним між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1, призначено судово-економічну експертизу для вирішення питання про те, чи має ОСОБА_1 заборгованість за укладеним нею з ПАТ КБ «ПриватБанк» кредитним договором, якщо так, то у якому розмірі.

Відповідно до пункту 1 частин третьої та четвертої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази. Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

Керуючись статтями 400, 409, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» задовольнити частково.

Ухвалу Апеляційного суду Чернігівської області від 12 вересня 2016 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Д. Д. Луспеник

Судді: О. В. Білоконь

Б. І. Гулько

С. Ф. Хопта

Ю. В. Черняк