Справа № 2-684/2009 р.

 РІШЕННЯ

ІМ'ЯМ УКРАЇНИ

27. 11. 2009 року                                                     м. Кам'янка-Дніпровська

Кам'янсько-Дніпровський районний суд Запорізької області в складі:

головуючого                     судді      Петрова В. В.

за участю секретаря                        Григор’євої Л. Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом  ОСОБА_1 до ОСОБА_2  про  розподіл спільно нажитого майна,  визнання прав власності,  стягнення матеріальної та  моральної  шкоди,  стягнення суми, за участю третьої особи -  органу  опіки та піклування Кам’янсько-Дніпровської районної державної  адміністрації

ВСТАНОВИВ:

    26. 08. 1995 року ОСОБА_1 уклав шлюб з  ОСОБА_2,  після укладення шлюбу  ОСОБА_2  взяла прізвище  чоловіка.  ІНФОРМАЦІЯ_1  в них народилася  донька – ОСОБА_4. 04. 12. 2007 року  шлюб між  ОСОБА_1  та ОСОБА_2  був розірваний (свідоцтво про розірвання шлюбу  серії І-ЖС № НОМЕР_1, що видане  відділом РАЦС Кам’янсько-Дніпровського РУЮ Запорізької області,  актовий запис № 133).

ОСОБА_1 вказує, що після розірвання шлюбу він з донькою тимчасово виїхав на проживання  до його матері, при цьому вони нічого, крім одягу з собою не взяли.  Відповідач ОСОБА_2 повторно одружилася,  проживає окремо від них.  

Позивач зазначає, що під час сумісного життя  він з відповідачкою  придбав два будинки, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2. Крім того,  було придбано багато речей, на загальну суму 20825 грн., зазначену суму позивач підтверджує  наданим актом опису та оцінювання майна. ОСОБА_1 вказує, що відповідач викрала документи  на  придбані будинки, чинить їм перепони в намаганні забрати їх майно.  Через це він з донькою не може проживати за старим місцем проживання,  позбавлений можливості протягом двох років обробляти земельні ділянки при будинках,  його донька втратила друзів. Своїми діями  відповідач  спричинила йому  значну матеріальну та моральну шкоду.

ОСОБА_1 просить суд:

-   Визнати право власності  на 2/3 всього сумісно нажитого за час проживання з   відповідачем майна за  неповнолітньою ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1.

-   Зобов’язати відповідача повернути документи  на два будинки, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2.

-   Відшкодувати йому   матеріальну шкоду  в розмірі 50000 грн. за неможливість  отримання прибутку  від присадибної ділянки та моральну шкоду  в розмірі 10000 грн.

-   Стягнути з відповідача   на його користь оплату витрат по справі, які складаються з  наступного:

оплата  витрат на ІТЗ в розмірі 250 грн.

оплата держмита в розмірі 51 грн.

оплата з позову майнового характеру  в розмірі 208 грн.

оплата судового збору за моральну (немайнову) шкоду в розмірі 17 грн.

оплата за  юридичну допомогу в розмірі 800 грн.

В судовому засіданні  ОСОБА_1  свої позовні  вимоги  підтримав повністю та суду пояснив, що  після розлучення він з донькою  переїхав  до своєї матері, де проживає до теперішнього часу. Відповідач викрала в нього документи на  обидва будинки,  перешкоджає  проживати  в них,  не віддає  його особисті речі та речі дитини. ОСОБА_1 пояснив, що   будинки, які розташовані за адресами:  АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 він  придбав за час сумісного проживання з  відповідачем. Купівля здійснювалася за домашніми угодами,   нотаріально договори купівлі-продажу не оформлювалися. Власник будинку  № 207  по вул.  Степовій  помер, де знаходиться  власник будинку № 205 а по вул. Степовій, йому невідомо. Кількість та вартість спільного майна підтверджує  актом  опису  спільного майна та  довідками про  вартість  майна.  ОСОБА_1  пояснив, що своїми діями   відповідач  позбавила його можливості обробляти земельні ділянки при  будинках,  отримувати  з  них прибутки. Зазначеними діями вона спричинила йому  крім  матеріальних, ще й  моральні збитки.  Просить його позовні  вимоги повністю задовольнити.  

В судовому засіданні  відповідач  ОСОБА_2   позов  не визнала в повному обсязі. Суду пояснила, що будинки вони не купували,  нотаріально  договори купівлі-продажу  будинків вони не оформлювали, просить суд залишити його  без задоволення.

Представник  відповідача ОСОБА_2  ОСОБА_6  позовні   вимоги  не визнала, суду пояснила, що  ОСОБА_2  не  викрадала документи на  домоволодіння, оскільки зазначені документи відсутні взагалі.  Ставить під сумнів  акт  опису майна  сумісно нажитого  майна,  оскільки     на ньому відсутній підпис  ОСОБА_2 Вважає   позовні вимоги безпідставними, оскільки  позивач просить   не розділити спільно нажите майно,  а визнати право власності на сумісно нажите майно  подружжя за дитиною. Просить суд  відмовити в позові.

Представник органу опіки та піклування  Кам’янсько-Дніпровської районної державної  адміністрації  Запорізької області Пугач Люмила Григорівна вважає  вимоги  ОСОБА_1 безпідставними, такими, що не підтверджуються належними доказами,  просить суд відмовити в позові.

Свідок ОСОБА_8  суду  пояснила, що   вона є  матір’ю  ОСОБА_1 Після укладення шлюбу ОСОБА_1 та його  дружина проживали  в будинку по АДРЕСА_1, потім перебралися  в будинок  АДРЕСА_2. Після  розірвання шлюбу    ОСОБА_1 переїхав  до  неї з донькою  та проживає  по теперішній час. Свідок також  пояснила що  на придбання  будинку  по АДРЕСА_2   гроші збирала вона,  назбирала 900 долларів США.

Свідок ОСОБА_9  суду пояснив, що він є  батьком ОСОБА_1 Його син після  укладення шлюбу  спочатку  жив у врем’янці, потім придбав інший будинок. Для  придбання  будинку  він дозволив сину продати машину, яка йому належала ОСОБА_9  

Свідок ОСОБА_10  суду пояснила, що  вона є  матір’ю  ОСОБА_2 Спочатку її донька та ОСОБА_1 проживали в АДРЕСА_1.  Нотаріально договір  купівлі-продажу  цього будинку не оформлювався. Потім помер її батько, який проживав  в будинку АДРЕСА_2. Вона, ОСОБА_10,  спадщину після смерті батька не прийняла через відсутність коштів.  Потім вона  пустила  доньку та її чоловіка  проживати до  будинку  № 207. Після  розірвання шлюбу ОСОБА_1 та ОСОБА_2  в цьому будинку не проживали,  на теперішній час в  будинку проживає  вона.  

Вислухавши пояснення позивача,   відповідача,  її представника,  представника ООП Кам’янсько-Дніпровської РДА,  свідків, вивчивши матеріали справи,  суд  приходить до наступного:

Відповідно до ст. 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).  Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Згідно ст. 61 СК  України об'єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту. Згідно ст.  63 СК України  дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

    Стаття 68  СК України встановлює, що  розірвання шлюбу не припиняє права спільної сумісної власності на майно, набуте за час шлюбу.  Розпоряджання майном, що є об'єктом права спільної сумісної власності, після розірвання шлюбу здійснюється співвласниками виключно за взаємною згодою, відповідно до Цивільного кодексу України.

Стаття 69 СК України  регламентує,  що дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.

    Відповідно до ст. 70 СК України у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.  При вирішенні спору про поділ майна суд може відступити від засади рівності часток подружжя за обставин, що мають істотне значення, зокрема якщо один із них не дбав про матеріальне забезпечення сім'ї, приховав, знищив чи пошкодив спільне майно, витрачав його на шкоду інтересам сім'ї.  За рішенням суду частка майна дружини, чоловіка може бути збільшена, якщо з нею, ним проживають діти, а також непрацездатні повнолітні син, дочка, за умови, що розмір аліментів, які вони одержують, недостатній для забезпечення їхнього фізичного, духовного розвитку та лікування.

Як встановлює ст. 71 СК України, майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення.  Присудження одному з подружжя грошової компенсації замість його частки у праві спільної сумісної власності на майно, зокрема на житловий будинок, квартиру, земельну ділянку, допускається лише за його згодою, крім випадків, передбачених Цивільним кодексом України.  Присудження одному з подружжя грошової компенсації можливе за умови попереднього внесення другим із подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду.

Згідно ст. 173 СК України батьки і діти, зокрема ті, які спільно проживають, можуть бути самостійними власниками майна.  При вирішенні спору між батьками та малолітніми, неповнолітніми дітьми, які спільно проживають, щодо належності їм майна вважається, що воно є власністю батьків, якщо інше не встановлено судом.

    Частина  3 ст. 368 ЦК України  вказує, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст.  370 СК України співвласники мають право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній сумісній власності.   У разі виділу частки із майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки кожного із співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними, законом або рішенням суду.

    Відповідно  положень статті 372 ЦК України майно, що є у спільній сумісній власності, може бути поділене між співвласниками за домовленістю між ними.  У разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом.

    Ствердження ОСОБА_1 про те, що  вони  з відповідачем під час  сумісного проживання  придбали  будинки, що знаходяться за адресою:  АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 спростовуються відповіддю ОП ЗМБТІ від 19. 11. 2009 року,  вих. № 13243, згідно  якої  відповідно реєстру  прав власності на нерухоме майно  на території  обслуговування  ОП ЗМБТІ право власності на нерухоме майно не зареєстроване за  ОСОБА_1 та  ОСОБА_2. Право власності  на житловий будинок  за адресою:  вулиця Степова 205а в с. Велика  Знам’янка Кам’янсько-Дніпровського району Запорізької області  не зареєстровано. У  сховищі інвентаризаційних справ ОП ЗМБТІ відсутня інвентаризаційна справа  на об’єкт нерухомості  за адресою: АДРЕСА_2. Відповідно не проводилися   технічна інвентаризація об’єктів нерухомості  за вищевказаною адресою та реєстрація права власності  на об’єкти нерухомості  за вищевказаною адресою. Тому суд  вважає, що  вимоги  позивача щодо зобов’язання  відповідача повернути  документи на будинки задоволенню не  підлягають.

    Згідно відповіді  виконкому В. Знам’янської сільради  від 20. 02. 2008 року № 123  будинок. Що розташований за  адресою: АДРЕСА_2  числиться  за ОСОБА_13, яки помер  ІНФОРМАЦІЯ_2.

    Акт  опису майна  від 28. 02. 2008 року (а.с. 26)  суд до уваги не приймає, оскільки суду не наданий оригінал акту,  на акті відсутній підпис   відповідача,  у суду виникають сумніви щодо  правомірності його складення та  наявності майна, що  зазначене  в ньому.

    Посилання  ОСОБА_1 на  позовну заяву ОСОБА_2  про розірвання шлюбу  (а.с. 30),  в якій зазначено, що  “спір про поділ майна  відсутній” є нікчемними, оскільки особа   може звертатися з  вимогами про розподіл   майна в межах строку позовної давності, що  встановлені ЦК України.

    Надані суду  постанови  про відмову   в порушенні кримінальної справи від 14. 06. 2008 року,  30. 06. 2008 року,  30. 07. 2008 року, 08. 09. 2008 року,  18. 10. 2008 року, 20. 10. 2008 року, 18. 11. 2008 року,  10. 03. 2009 року, пояснення позивача,  надані  до Кам’янсько-Дніпровського РВ УМВС України  (а.с. 13, 14) суд до уваги не приймає, оскільки вони не стосуються   безпосередньо предмету спору – поділу сумісно нажитого майна. Звернення ОСОБА_1 до Кам’янсько-Дніпровського РЕМ та відповідь Кам’янсько-Дніпровського РЕМ  також не  стосуються   предмету спору.

    Надані довідки про вартість майна (а.с. 57)  носять не доказовий, а інформаційний характер,  не надано жодних доказів існування майна, що зазначено в довідках.

Паспорт  до касетного магнітофону-приставки  “Маяк-233” суд до уваги не приймає, оскільки на  ньому не зазначене прізвище покупця.

Договір застави  від 17. 02. 2007 року (а.с.98) суд до уваги не приймає,   оскільки  суду не наданий оригінал договору, на копії відсутні печатка банку та підпис  ОСОБА_2

Договір № ZPKDRK47300655 від 25. 10. 2004 року (а.с. 100) суд до уваги не приймає, оскільки суду  надана лише незавірена копія  першого аркушу  договору,  не зазначена доля  речей,  перерахованих в договорі,  місце  їх  теперішнього знаходження.  

Опитані свідки  лише підтвердили  факт  сумісного проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_2 за  адресами: АДРЕСА_1,  та АДРЕСА_2,  що не  оспорювалося сторонами,  не  зазначивши  вид та кількість майна, що були придбані сторонами під час сумісного проживання.

 Судом встановлено, що ОСОБА_2  згідно державного акту  про право приватної власності на землю  є власником  земельної ділянки площею 0, 38 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.97). Також суду надана копія кредитного договору  № 013/17/-13/3325-04 від 10. 05. 2006  року (а.с.99), однак  не вказано,  на що саме  витрачені  отримані кошти в розмірі 3425 грн. Перераховане майно  могло б  бути предметом розділу  як сумісне нажите майно. Однак,   в своїх позовних  вимогах  ОСОБА_1  просить суд  визнати право власності 2/3 частин  нажитого їм з  ОСОБА_2 майна   за  їх донькою – ОСОБА_4,  ІНФОРМАЦІЯ_1, що грубо порушує  права ОСОБА_2 на  її  частину в   спільному сумісному майні подружжя. Оскільки відсутнє рішення суду,   яке б  визначило  б  право дитини  на частку в  спільному сумісному майні  подружжя, суд  вважає, що  позовні вимоги  в цій частині  задоволенню не   підлягають.  

Відповідно до ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.  Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Т ягар  доказування обставин, на які посилається сторона як на підставу своїх вимог законодавством покладається на неї, про що зазначає ст. 60 ЦПК України.   Кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Згідно до ст. 10 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості.  Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.  Суд не обмежував сторони  в наданні ними  доказів по справі.

Згідно ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.  Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.  

На підставі викладеного, суд вважає, що  вимоги в частині  стягнення  з відповідача  ОСОБА_2  втраченого  прибутку  в розмірі 50000 грн.  через неможливість    обробляти придомову земельну  ділянку  задоволенню не підлягають, оскільки нічим об’єктивно не підтверджуються.

Стаття 1167  ЦК України  регламентує, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала. Вимоги щодо  відшкодування  з ОСОБА_2  моральної  шкоди задоволенню не підлягають,  оскільки суду не надані  докази того, що  своїми діями ОСОБА_2  спричинила  ОСОБА_1  моральну шкоду.

Оскільки   в задоволенні вимог  позивачів суд відмовляє в повному обсязі,  відповідно до ст.. 88 ЦПК України,  вимоги  в частині стягнення  з відповідача на користь позивачів судових  витрат задоволенню також не підлягають.  

На підставі  викладеного,  керуючись ст.. 60, 61, 68, 69, 70, 71, 173  СК України, 370, 372, 1166. 1167 ЦК України,  ст.. 10, 11,  60, 88, 209, 213, 214, 215 ЦПК України

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги залишити без задоволення в повному обсязі.

Заяву про апеляційне оскарження  рішення суду може бути подано протягом десяти днів з дня проголошення рішення.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя                         В. В. Петров