Справа № 22ц-2691/09 Головуючий у 1-й інстанції Циганок В.Г.
Категорія 52 Доповідач апеляційного суду Мурлигіна О.Я .
У Х В А Л А
Іменем України
05 листопада 2009 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області у складі:
головуючого - Козаченка В.І.,
суддів: Мурлигіної О.Я., Довжук Т.С.,
при секретарі судового засідання Бобуйок І.Ф.,
за участю:
позивача ОСОБА_2,
його представника ОСОБА_3,
представників відповідача Маслюка І.В., Павленко І.В.,
представника третьої особи ОСОБА_6,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Миколаєві цивільну справу
за апеляційною скаргою
ОСОБА_2
на рішення
Корабельного районного суду м. Миколаєва від 27 липня 2009 року
за позовом
ОСОБА_2 до державного підприємства «Дельта – Лоцман» про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,
В С Т А Н О В И Л А:
У грудні 2008 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом ДП «Дельта – Лоцман» про поновлення на роботі і стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, він вказував, що з 14 листопада 2008 року звільнений з роботи з посади головного механіка гаражу управління автотранспорту за п. 1 ст. 40 КЗпП України. Звільнення, на його думку, є незаконним оскільки скорочення проведено без погодження з профспілковим комітетом, він не ознайомлений з наказом про скорочення, не враховано його переважне право на залишення на роботі, звільнення проведено неуповноваженою особою - в.о. директора підприємства, відбулося в період дії ухвали Южного міського суду Одеської області про зупинення наказу про скорочення посади, з непередбачених законом підстав.
Рішенням Корабельного районного суду м. Миколаєва від 27 липня 2009 року в задоволенні позову відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить скасувати рішення суду та ухвалити нове, про задоволення його позову в повному обсязі, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи та вимогам матеріального права.
Представники відповідача, заперечуючи проти задоволення апеляційної скарги, просять залишити рішення суду без змін.
Представник третьої особи вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню.
З’ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Порядок вивільнення працівників у випадках зміни організації виробництва і праці передбачено ст.ст. 40, 43 й 49-2 КЗпП України. Згідно вказаних норм, про наступне звільнення, яке повинно провадитися за попередньою згодою виборного органу первинної профспілкової організації, працівник повинен персонально попереджатися не пізніше ніж за два місяця, а при вивільненні з підстав, передбачених п.1 ч.1 ст. 40 КЗпП України, йому має бути запропонована робота за відповідним фахом (спеціальністю), а при відсутності такої роботи – інша робота, яка є на підприємстві в установі, організації.
Судом встановлено, що позивач з 17 травня 2007 року працював на посаді головного механіка в ДП «Дельта - Лоцман», яка з 14 квітня 2008 року перейменована на посаду головного механіка гаражу управління автотранспорту м. Миколаєва. На підставі наказу адміністрації підприємства від 19 червня 2008 року, на підприємстві з 30 вересня 2008 року проводилося скорочення чисельності працюючих, в тому числі скорочувалася посада, яку займав позивач. ОСОБА_2 було попереджено у встановлений ст. 49 КЗпП України строк про наступне звільнення. При цьому позивачу були запропоновані на вибір вакантні посади, від яких він відмовився.
Також судом встановлено, що у встановлений законом строк компетентна особа роботодавця звернулася до профспілки з проханням про надання дозволу на звільнення ОСОБА_2 Відмовляючи в наданні згоди на звільнення позивача, профспілковий орган не мотивував відмову відповідно до трудового законодавства.
Дійшовши правильного висновку про те, що адміністрацією підприємства дотримано порядок звільнення позивача з роботи за п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України, суд ухвалив обґрунтоване рішення про відмову в задоволенні позову ОСОБА_2
Доводи апелянта суперечать обставинам справи та вимогам матеріального права.
Так, питання про оплату праці за час роботи, вивільнення робочих місць після звільнення ОСОБА_2 з роботи, та прийняття на вказані посади інших осіб, не мають значення для справи, оскільки не стосується предмету позову. Щодо пропонування роботи, то в матеріалах справи (а.с.179- 197) наявні докази про те, що позивачу були запропоновані вакантні посади на підприємстві, в тому числі ті, які він міг займати виходячи з його освіти та кваліфікації, але від них він відмовився, що підтвердив в апеляційному суді.
Також безпідставні доводи апелянта про порушення відповідачем ч. 3 ст. 40 КЗпП України, оскільки звільнення ОСОБА_2 з 14 листопада 2008 року проведено з врахуванням того, що він був непрацездатним з 15 вересня по 13 листопада 2008 року.
Суперечать доказам по справі й посилання апелянта на незаконність скорочень працівників на підприємстві, з мотивів прийняття рішення адміністрацією підприємства про скорочення без згоди з профспілковою організацією та належного повідомлення профкому про скорочення, що й було основною підставою відмови профкому дати згоду на звільнення позивача.
З п. 2.18 вказаної галузевої угоди між Міністерством транспорту та зв’язку України і Профспілкою робітників морського транспорту України на 2006 -2009 роки, та п. 4.2.1. колективного договору між адміністрацією ДП «Дельта – Лоцман» і трудовим колективом на ті ж роки вбачається, що адміністрація підприємства повинна письмово попередити первинну профспілкову організацію про скорочення чисельності штату не менше ніж за три місяця (а.с. 95). Вказані вимоги адміністрацією виконані, про що свідчать її повідомлення від 19 червня 2008 року (а.с. 96). До того ж, спір профспілки та інших осіб з підприємством щодо порушення порядку скорочення чисельності працюючих та незаконність рішень про зміни організаційної структури ДП «Дельта – Лоцман» вирішено іншими судами. Зокрема рішенням Центрального районного суду м. Миколаєва від 02 квітня 2008 року, яке набрало законної сили, в задоволенні позову профспілки до підприємства про визнання наказу від 19 червня 2008 року про скорочення чисельності штату на підприємстві, а також інших наказів пов’язаних зі скороченням - відмовлено.
Безпідставні доводи апелянта про те, що не було взято до уваги його переважного права на залишенні на роботі, що також було однією з підстав відмови профкому дати згоду на звільнення позивача. Так, на підприємстві була одна посада головного механіка гаражу управління автотранспорту, яка й скорочувалася.
Посилання апелянта про неможливість звільнення працівника без згоди профспілкової організації суперечать ч. 7 ст. 43 КЗпП України та ст. 39 Закону України «Про професійні спилки, їх права та гарантії діяльності», згідно яких рішення виборчого органу первинної профспілкової організації про відмову в наданні згоди на розірвання трудового договору повинно бути обґрунтованим. Під мотивованою відмовою профспілкового органу слід розуміти таку думку, яка ґрунтується на відповідних нормах чинного законодавства.
Виходячи з викладеного колегія суддів не вбачає підстав для скасування рішення суду.
Керуючись ст.ст. 303, 308, 315 ЦПК України, колегія суддів
У Х В А Л И Л А:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити, а рішення Корабельного районного суду м. Миколаєва від 27 липня 2009 року – залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту його проголошення, але протягом двох місяців з дня набрання законної сили може бути оскаржено в касаційному порядку до Верховного Суду України.
Головуючий:
Судді: