Справа № 22ц-2743/2009 Головуючий у 1 інстанції Валевач М.М.
Категорія – цивільна Доповідач – Бойко О.В.
Р І Ш Е Н Н Я
іменем України
24 грудня 2009 року м. Чернігів
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ у складі:
головуючого – судді Бойко О.В.,
суддів: Лазоренка М.І., Демченко Л.М.
при секретарі Пільгуй Н.В.
за участі відповідача ОСОБА_1,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Щорського районного суду чернігівської області від 27 жовтня 2009 року в справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про повернення суми авансу та відшкодування моральної шкоди,
В С Т А Н О В И В:
У вересні 2009 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1, в якому просила стягнути з відповідача суму предоплати в розмірі 4800 грн., внесену нею з метою подальшого виготовлення останнім кухонних меблів, посилаючись на невиконання ОСОБА_1 взятих на себе зобов'язань, та моральну шкоду в розмірі 1500 грн.
Рішенням Щорського районного суду Чернігівської області від 27 жовтня 2009 року позов задоволено частково, стягнуто із ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 суму авансу за виготовлення кухонних меблів у розмірі 4800 грн. та 200 грн. у відшкодування моральної шкоди, вирішено питання про стягнення судових витрат.
В апеляційній скарзі ОСОБА_3 просить оскаржуване рішення скасувати, справу направити на новий розгляд і іншому складі суду, посилаючись на те, що рішення суду не відповідає обставинам справи та зібраним доказам.
ОСОБА_3 зазначає, що умови договору по виготовленню меблів для позивачки ним виконані, в березні 2009 року меблі були готові, однак ОСОБА_2 відмовилась їх забирати.
Апелянт вважає, що позивачка не мала наміру забирати виготовлені ним меблі, а хотіла лише отримати чек про одержання ним авансу в сумі 4800 грн. з метою документального підтвердження цього факту, хоча він визнавав те, що взяв у ОСОБА_2 гроші в якості предоплати за виготовлення меблів. Повернути кошти він зараз не може, оскільки грошей немає, меблі продати також не може, бо їх ніхто не купляє.
В судовому засіданні відповідач ОСОБА_3 апеляційну скаргу підтримав, просив її задовольнити.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення відповідача ОСОБА_1, вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до наступного висновку.
Як встановлено судом, у серпні 2008 року між позивачкою ОСОБА_2 та відповідачем ОСОБА_1 в усній формі було укладено угоду про виготовлення відповідачем меблів для кухні за індивідуальним замовленням з 70% предоплати їх вартості, що становить 4800 грн., та терміном виконання замовлення у два-три місяці.
Частину предоплати в сумі 2500 грн. ОСОБА_2 передала дружині відповідача - ОСОБА_4 у вересні 2008 року, решту – 2300 грн. були передані ОСОБА_4 у січні 2009 року.
В судовому засіданні відповідач ОСОБА_5 не заперечував факт отримання 4800 грн. від ОСОБА_2 як предоплату за виготовлення кухонних меблів. Проте час виготовлення ним меблів точно сказати не міг. В судових засіданнях він пояснював по-різному, вказуючи, що це було на початку 2010 року, весною 2010 року, в апеляційній скарзі зазначено, що в березні 2010 року. Доказів того, коли все ж таки були виготовлені меблі та що це було у визначений договором час, суду не надано.
Відповідно до ст.10 Закону України „Про захист прав споживачів” споживач має право відмовитись від договору про виконання робіт (надання послуг) і вимагати відшкодування збитків, якщо виконавець своєчасно не приступив до виконання зобов”язань за договором або виконує роботу так повільно, що закінчити її у визначений строк стає неможливим.
Отже, відповідач, отримавши від позивачки обумовлену суму коштів, не надав суду доказів, що своє зобов”язання він виконав вчасно, в зв”язку з чим позивачка вправі відмовитись від договору і вимагати повернення сплачених нею відповідачу коштів.
Доводи апелянта про те, що він зможе повернути суму авансу тільки тоді, коли продасть меблі, бо в нього немає коштів, що він, а не позивачка зазнала збитків, не спростовують правильність висновків суду в частині стягнення на користь позивачки суми внесеного авансу.
Суд першої інстанції, правильно встановивши обставини справи, та задовольнивши позовні вимоги в частині стягнення з відповідача суми авансу, також частково задовольнив позовні вимоги про стягнення моральної шкоди в сумі 200 грн., з чим не може погодитись апеляційний суд.
Пунктом 5 статті 4 Закону України „Про захист прав споживачів” передбачено право споживача на відшкодування моральної шкоди лише у випадку, коли така шкода заподіяна небезпечною для життя і здоров’я людей продукцією.
Позивачка ОСОБА_2 обґрунтовувала заподіяння їй моральної шкоди неправомірною поведінкою відповідача, що виразилась у тривалому невиконанні зобов'язань, що потягло за собою спричинення їй душевних переживань з приводу можливості втрати значної суми грошей.
Оскільки Законом України “Про захист прав споживачів”, положеннями якого позивачка обґрунтовувала свої вимоги, та на який посилався суд при вирішенні спору по суті, відшкодування моральної шкоди передбачено лише при наявності певних обставин, а саме, заподіяння шкоди небезпечною для життя і здоров’я людей продукцією, що не було встановлено в судовому засіданні, а тому висновок суду першої інстанції в частині стягнення з відповідача моральної шкоди є неправомірним.
З врахуванням вищевикладеного, рішення суду в частині стягнення моральної шкоди підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог в цій частині.
Керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 313, 314, 316, 317, 319, 324 ЦПК України, ст.ст.4, 10, 12 Закону України „Про захист прав споживачів”, апеляційний суд, -
В И Р І Ш И В :
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Щорського районного суду Чернігівської області від 27 жовтня 2009 року в частині стягнення моральної шкоди – скасувати.
В задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про відшкодування моральної шкоди – відмовити .
В іншій частині рішення суду залишити без змін.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, може бути оскаржене в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання ним законної сили
Головуючий Судді: