Справа № 22ц-2905/09                       Головуючий у 1-й інстанції  Подзігун Г.В.

Категорія 05                                        Доповідач апеляційного суду Мурлигіна О.Я.

                                                          РІШЕННЯ

                                                 Іменем            України                                                

10 грудня 2009 року  колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області у складі:

             головуючого -  Козаченка В.І.,

             суддів: Мурлигіної О.Я., Довжук Т.С.,  

             при секретарі судового засідання  Голубкіній О.О.,          

             за участю:  

             представника позивача ОСОБА_2,

             представника відповідача Святелик А.А.,

розглянувши  у  відкритому  судовому  засіданні  в  місті  Миколаєві  цивільну  справу

                                               за   апеляційною   скаргою

публічного акціонерного товариства «Мегабанк» (далі - ПАТ «Мегабанк»)

                                                            на рішення  

         Центрального районного суду м. Миколаєва від 03 вересня 2009 року

                                                            за позовом

ОСОБА_4  до ПАТ «Мегабанк» про витребування майна з чужого незаконного володіння,

                                                     В С Т А Н О В И Л А:  

У березні 2009 року ОСОБА_4 звернувся до ПАТ «Мегабанк» про витребування автомобіля МАZDA 3, з реєстраційним номеромНОМЕР_1 ( далі – автомобіль) , ключів від нього та номерних знаків.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначав, що  01 жовтня 2007 року уклав з відповідачем кредитний договір, отримавши в банку 137714 грн. на придбання автомобіля, який був переданий відповідачу в заставу.

Між сторонами по договору та ОСОБА_5 була  досягнута домовленість про те, що він отримує автомобіль та буде погашати кредит як поручитель.  Виконуючи домовленість він передав ОСОБА_5 автомобіль. Однак, той відмовився підписувати договір поруки й на вимогу банку передав останньому  автомобіль, ключі та реєстраційні номери. Дізнавшись про таке, він (позивач) звернувся до банка за майном, але йому, як він вважає неправомірно, було відмовлено в повернені вказаних речей.

Рішенням Центрального районного суду м. Миколаєва від 03 вересня 2009 року  позов задоволено. Додатковим рішенням того ж суду від 29 жовтня 2009 року  розподілені судові витрати та з відповідача на користь позивача стягнуто 24 грн. 50 коп. судового збору, та в дохід держави стягнуто 1360 грн. судового збору  і 22 грн. 50 коп. витрат на інформаційно – технічне забезпечення розгляду справи.

В апеляційній скарзі  ПАТ «Мегабанк» просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення, про відмову в задоволенні позову. На думку апелянта, суд не врахував, що автомобіль добровільно переданий банку, та знаходиться у нього правомірно, відповідно до умов договору застави.

Позивач, заперечуючи проти задоволення апеляційної скарги, просить залишити рішення суду без змін.

З’ясувавши обставини справи та перевіривши доказами, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що 01 жовтня 2007 року між сторонами по справі був укладений кредитний договір № 273-14П/2007  за яким позивач отримав  на придбання автомобіля 137714 грн. на сім років під 18,5 % річних. В той же день позивач  уклав з банком договір застави майна № 273-14П/2007 – 3, за яким заставив автомобіль, зареєстрований за ним 29 вересня 2007 року.    

У вересні 2008 року, позивач передав для користування автомобіль  ОСОБА_5, якому 10 вересня 2008 року був виданий  тимчасовий реєстраційний талон. ПАТ «Мегабанк» був повідомлений про передачу автомобіля ОСОБА_5 та не заперечував проти цього.

У листопаді 2008 року ПАТ «Мегабанк» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_4  про розірвання кредитного договору і стягнення з нього 144968 грн. кредиту, відсотків за користування ним, неустойки та звернення стягнення на автомобіль як предмет застави. Після цього банк звернувся до ОСОБА_5, якого сприймав як добросовісного володільця автомобіля, з проханням передати транспортний засіб ПАТ «Мегабанк», що той і зробив, добровільно передавши відповідачу автотранспортний засіб з номерами та  ключі від нього   01 грудня 2008 року.

Наприкінці лютого 2009 року, позивач звернувся до банку з вимогами  повернути автомобіль,  у чому було відмовлено.

Задовольняючи позов, суд виходив з того, що відповідач не має права утримувати автомобіль, ключі від нього та  реєстраційний номер, оскільки на автомобіль не стягнуто у встановленому порядку звернення.

Проте з висновками суду погодитися не можна.

У відповідності до ст. 387 ЦК України, власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Право володіння виникає у особи, як це передбачено ст. 398 ЦК України, на підставі договору з власником або особою, якій майно передано власником, а також інших підставах, встановлених законом.

Як вбачається з  п.2.1.11 та  п. 4.9  вказаного вище договору  застави майна, у разі невиконання або неналежного виконання  позивачем  умов основаного зобов’язання, тобто  у разі невиконання ОСОБА_4 кредитного договору, а також умов договору застави, предмет застави на вимогу банку  передається ПАТ «Мегабанк»  у володіння ( а.с. 72,73).

Таким чином сторони у справі при укладенні кредитного  договору передбачили  право банку  утримувати предмет застави  до звернення стягнення на нього, за умов невиконання кредитного договору.

За таких обставин  не можна вважати, що ПАТ «Мегабанк»  утримує автомобіль з реєстраційним номером та ключі від автотранспортного засобу неправомірно. У зв’язку з чим, не має підстав для витребування вказаних предметів від ПАТ «Мегабанк».

Виходячи з викладеного колегія суддів вважає, що  рішення суду та додаткове рішення суду у відповідності до п. 3 ч.1 ст. 309 ЦПК України необхідно скасувати та ухвалити нове рішення, про відмову в задоволенні  позову.

Доводи позивача про те, що автомобіль повинен був переданий банку  за п. 4.9 договору застави лише за рішенням суду не ґрунтується на умовах договору.

Також є безпідставними посилання позивача на те, що на автомобіль не звернуто стягнення в рахунок заборгованості за кредитним договором.  В даному випадку автомобіль не передається банку у власність або як предмет в рахунок заборгованості за кредитним договором. Вказані заходи, як це виходить зі змісту договору застави, направлені на збереження майна, на яке може бути стягнуто звернення за рішенням суду.

Щодо невиконання умов кредитного договору, то цей факт сторони по справі не оспорили.

Керуючись  ст.ст. 303, 309, 316 ЦПК України, колегія суддів

                                                            В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу ПАТ «Мегабанк» задовольнити.

         Рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 03 вересня 2009 року та додаткове рішення того ж суду від 29 жовтня 2009 року скасувати  та ухвалити нове рішення.

         В задоволенні позову  ОСОБА_4  до ПАТ «Мегабанк» про витребування майна з чужого незаконного володіння відмовити.

          Стягнути з ОСОБА_4 на користь держави  1360 грн. судового збору та   22 грн. 50 коп. витрат на інформаційно – технічне забезпечення розгляду справи.

          Рішення  набирає законної сили з моменту його проголошення, але протягом двох місяців з дня набрання законної сили може бути оскаржено в касаційному порядку до Верховного Суду України.

 Головуючий:              

Судді: