Справа № 22ц-2902/09 Головуючий у 1-й інстанції Гуденко О.А.
Категорія 5 Доповідач апеляційного суду Мурлигіна О.Я.
У Х В А Л А
Іменем України
26 листопада 2009 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області у складі:
головуючого - Козаченка В.І.,
суддів: Мурлигіної О.Я., Довжук Т.С.,
при секретарі судового засідання Поліщук Ю.В.,
за участю:
позивача ОСОБА_2,
його представника ОСОБА_3,
представника відповідача ОСОБА_4,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Миколаєві цивільну справу
за апеляційною скаргою
ОСОБА_2
на рішення
Центрального районного суду м. Миколаєва від 07 жовтня 2009 року
за позовом
ОСОБА_2 в своїх інтересах та в інтересах неповнолітнього ОСОБА_5 до ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 , Управління з використання та розвитку комунальної власності Миколаївської міської ради ( далі - Управління з використання та розвитку комунальної власності) про визнання частково недійсним свідоцтва про право власності та визнання права власності на частину квартири,
В С Т А Н О В И Л А:
У травні 2009 року ОСОБА_2, діючи в своїх інтересах та в інтересах неповнолітнього сина ОСОБА_9, 1994 року народження, звернувся з позовом до ОСОБА_6, ОСОБА_7 і ОСОБА_5 про визнання частково недійсним свідоцтва про право власності на квартиру АДРЕСА_1, видане відповідачам 27 січня 1997 року, визнання за ним, сином та відповідачами право власності за кожним по 1/5 частин квартири.
Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач вказував, що квартира була приватизована під час його роботи в якості молодого спеціаліста в дорожньо експлуатаційному управлінні в Миколаївському районі, куди він був направлений за розподілом, після закінчення навчального закладу. Хоча він не був прописаний в квартирі, але зберігав право користування нею, а тому як і його син, мав право на приватизацію житла.
Рішенням Центрального районного суду м. Миколаєва від 07 жовтня 2009 року в задоволенні позову відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення, яким задовольнити його позовні вимоги. На думку апелянта, висновки суду про те, що він не мав права на приватизацію житла не є обґрунтованими та суперечать вимогам матеріального права. Крім того, суд не вирішив його позовних вимог про поновлення строку позовної давності.
Представник відповідача, заперечуючи проти задоволення апеляційної скарги, просить залишити рішення суду без змін.
З’ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що позивач з 1984 року проживав та був прописаний в квартирі АДРЕСА_1. У зв’язку з навчанням в Одеському інженерно – будівельному інституті в 1990 – 1995 роках, він був виписаний зі спірної квартири. Після закінчення навчання, його було направлено на роботу до м. Миколаєва. З 10 липня 1995 року позивач був прийнятий на роботу в якості молодого спеціаліста в Миколаївське РайДу, але на попереднє місце проживання не повернувся. З 16 лютого 1996 року ОСОБА_2 був переведений на посаду начальника Новоодеської районної шляхової ремонтної дільниці. Під час роботи на цій посаді, а саме, 09 квітня 1997 року, йому, як молодому спеціалісту, виділено будинок поАДРЕСА_2, який приватизований ним у липні 1997 року.
Відповідачі, які проживали та були прописані у спірній квартирі приватизували її, отримавши 24 січня 1997 року свідоцтво про право власності на житло на підставі розпорядження органу приватизації від 26 грудня 2006 року.
Встановивши, що позивач під час приватизації спірної квартири постійно в ній не проживав, та отримав, як особа, що незабезпечена житлом, квартиру в м. Нова Одеса, яку приватизував, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що ні позивач ні його син не набули права власності на частину спірної квартири, отриманої відповідачами внаслідок її приватизації. У зв’язку з чим, обґрунтовано відмовив в задоволенні позову по суті.
Доводи апелянта суперечать обставинам справи та вимогам матеріального права.
Суперечать змісту рішення посилання апелянта на те, що суд не вирішив всіх його позовних вимог, а питання поновлення строку позовної давності не відноситься до позовних вимог. Строк позовної давності може бути застосований судом лише при обґрунтованості позовних вимог.
У відповідності до ч. 2 ст. 8 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду», право на приватизацію квартир одержують громадяни України, які постійно проживають в цих квартирах.
Те, що позивач повернувшись до м. Миколаєва протягом року не прописався в спірну квартиру та отримав житло за місцем роботи, підтверджують висновки місцевого суду про те, що ОСОБА_2 не набув права власності на спірну квартиру.
Безпідставні посилання апелянта на відповідь Центрального РВ ММУ УМВС України в Миколаївській області, як на доказ того, що він намагався вселитися в квартиру в 1995 році. По – перше, вказана відповідь дана позивачу у серпні 2009 року на його звернення від 04 серпня 2009 року, а по - друге, з неї не вбачається, що позивач звертався з заявою про реєстрацію в спірну квартиру у 1995 році. Більше того, само по собі звернення про прописку в квартиру до правоохоронних органів, не надає право користування квартирою.
Також не можуть бути взяті до уваги посилання апелянта на те, що будинок у Новій Одесі він не приватизував. Факт передачі йому будинку внаслідок приватизації підтверджується свідоцтвом про право власності на житло від 14 липня 1997 року ( а.с. 44), яке не скасоване.
За викладеного колегія суддів не вбачає підстав для скасування рішення суду.
Керуючись статтями 303, 308, 315 ЦПК України, колегія суддів
У Х В А Л И Л А:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити, а рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 07 жовтня 2009 року – залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але протягом двох місяців з дня набрання законної сили може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України.
Головуючий: Судді: