ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 грудня 2009 року                                                                    справа № 2а-5763/09/2370

    12 год. 35 хв.                                      м. Черкаси

    Черкаський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Холода Р.В.,

при секретарі судового засідання Шоколенко Т.М.,

за участю:

представника позивача – Гречко І.В. за довіреністю,

представника відповідача – Лисенка за довіреністю,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси адміністративну справу за позовом державного підприємства «Звенигородське лісове господарство» до державної податкової інспекції у Звенигородському районі Черкаської області про визнання протиправним і скасування рішення та зобов’язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

Державне підприємство «Звенигородське лісове господарство» звернулось до Черкаського окружного адміністративного суду з позовом до державної податкової інспекції у Звенигородському районі Черкаської області про визнання протиправним і скасування Рішення ДПІ у Звенигородському районі від 30.09.2009 р. (акт №552/15-130) про виключення ДП «Звенигородське лісове господарство» з реєстру суб’єктів спеціального режиму оподаткування податком на додану вартість та анулювання Свідоцтва про реєстрацію ДП «Звенигородське лісове господарство» як суб’єкта спеціального режиму оподаткування, зобов’язати ДПІ у Звенигородському районі поновити з дати виключення (30.09.2009 року) ДП «Звенигородське лісове господарство» в реєстрі суб’єктів спеціального режиму оподаткування податком на додану вартість.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 30.09.2009 року державна податкова інспекція у Звенигородському районі прийняла акт №552/15-130 від 30.09.2009 р. про виключення сільськогосподарського підприємства з реєстру суб’єктів спеціального режиму оподаткування, яким виключило ДП «Звенигородське лісове господарство» з реєстру суб’єктів спеціального режиму оподаткування, у зв’язку з тим, що підприємство не підпадає під визначення сільськогосподарського підприємства та анулювало свідоцтво про реєстрацію як суб’єкта спеціального режиму оподаткування податком на додану вартість.

Представник позивача вважає, що відповідач при прийнятті рішення діяв всупереч ч.2 ст.19 Конституції України та Закону України «Про податок на додану вартість».

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав та просив задовольнити позов повністю.

Представник відповідача у судовому засіданні позовні вимоги не визнав, надавши письмове заперечення.

Своє заперечення проти позову обґрунтовує тим, що на діяльність ДП «Звенигородське лісове господарство» не поширюються норми Закону України «Про податок на додану вартість», оскільки ст.81 вказаного Закону визначає, що спеціальний режим оподаткування може обрати сільськогосподарське підприємство, яке провадить підприємницьку діяльність у сфері лісового господарства та рибальства.

Вислухавши пояснення представника позивача, представника відповідача та дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

Державне підприємство «Звенигородське лісове господарство», відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» серії АГ №030902, зареєстроване 27.10.1993 р. Звенигородською районною держаною адміністрацією Черкаської області, ідентифікаційний код 00993426.

Відповідно до довідки АБ №307407 з Єдиного держаного реєстру підприємств та організацій, яка видана відділом статистики у Звенигородському районі головного управління статистики у Черкаській області 04.08.2009 року видами діяльності за КВЕД ДП «Звенигородське лісове господарство» зокрема є надання послуг у лісовому господарстві (код 02.02.0), лісівництво та лісозаготівлі (код 02.01.1).

01.01.2009 року державне підприємство «Звенигородське лісове господарство» зареєстровано суб’єктом спеціального режиму оподаткування та видано свідоцтво №100170084 серії НБ №017761 про реєстрацію сільськогосподарського підприємства як  суб’єкта спеціального режиму оподаткування податком на додану вартість

30.09.2009 року ДПІ в Звенигородському районі Черкаської області винесений акт №552/15-130 про виключення сільськогосподарського підприємства з реєстру суб’єктів спеціального режиму оподаткування.

Вказаними актом виключено позивача з реєстру суб’єктів спеціального режиму оподаткування та проведене анулювання спеціального свідоцтва.

Суд вважає, що акт №552/15-130 від 30.09.2009 ДПІ в Звенигородському районі Черкаської області стосується інтересів конкретної особи - державного підприємства «Звенигородське лісове господарство», породжує для нього правові наслідки, а саме – виключення позивача з реєстру суб’єктів спеціального режиму оподаткування та анулювання спеціального свідоцтва, а визначивши в акті, що позивач вважається платником податку на додану вартість на загальних підставах з 01.01.2009 року, передбачає настання для ДП «Звенигородське лісове господарство» правових наслідків, які передбачені ст.  81.11 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР.

Тому суд приходить до висновку, що акт №552/15-130 від 30.09.2009 р. ДПІ в Звенигородському районі Черкаської області є рішенням суб’єкта владних повноважень -  актом індивідуальної дії по відношенню до позивача у розумінні ст.17 Кодексу адміністративного судочинства України.

Пункт 29.5 Положення про реєстрацію платників податку на додану вартість, яке затверджено наказом №79 Державної податкової адміністрації від 01.03.2000 р. та зареєстровано в Міністерстві юстиції України  3 квітня 2000 р. за №208/4429 встановлює, що якщо за результатами документальної невиїзної перевірки (на підставі поданих податкових декларацій), планової або позапланової виїзної перевірки орган державної податкової служби встановить, що підприємство не відповідало критеріям, встановленим пунктом 81.6 статті 81 Закону (підпункт 26.1 пункту 26 цього Положення), на момент подання заяви про реєстрацію сільськогосподарського підприємства як суб'єкта спеціального режиму оподаткування, яка стала підставою для видачі Спеціального свідоцтва, то орган державної податкової служби складає акт про виключення сільськогосподарського підприємства з реєстру суб'єктів спеціального режиму оподаткування за формою №6-РС. На підставі такого акта орган державної податкової служби виключає таке підприємство з реєстру суб'єктів спеціального режиму оподаткування, проводить анулювання Спеціального свідоцтва та реєстрацію сільськогосподарського підприємства як платника податку на додану вартість на загальних умовах із формуванням нового Свідоцтва за процедурами перереєстрації.

Аналіз вказаної правової норми передбачає, що орган державної податкової служби може скласти акт про виключення сільськогосподарського підприємства з реєстру суб'єктів спеціального режиму оподаткування за формою №6-РС тільки за результатами  документальної невиїзної перевірки (на підставі поданих податкових декларацій), планової або позапланової виїзної перевірки.

В судовому засіданні, яке відбулось 18.12.2009 року представник відповідача заявив, що в даному випадку планова і позапланова перевірка позивача не проводилась. Щодо проведення документальної невиїзної перевірки (на підставі поданих податкових декларацій) представник відповідача в судовому засіданні нічого пояснити не зміг, пославшись на відсутність у нього інформації.

Своєю ухвалою від 18.12.2009 суд, керуючись ст.150 Кодексу адміністративного судочинства України оголосив перерву в судовому засіданні та зобов’язав відповідача надати письмове пояснення з приводу підстав проведення документальної невиїзної перевірки позивача та надати належним чином завірені документи:

-   письмовий дозвіл керівника (заступника керівника) органу ДПС про проведення перевірки;

-   акт невиїзної документальної перевірки та докази, що підтверджують його реєстрацію у встановленому законодавством порядку;

-   письмове повідомленням про запрошення  платника податків для ознайомлення та підписання акта  про результати невиїзної документальної перевірки, яке оформлене за формою, наведеною в додатку 7 Методичних рекомендацій щодо порядку взаємодії між підрозділами органів державної податкової служби України при організації та проведенні перевірок платників податків, затвердженого наказом Державна податкова адміністрація України від 27.05.2008  №355

-   докази, що вказане повідомлення надсилалось рекомендованим листом з повідомленням;

-   у разі неявки платника податків для підписання акту перевірки - акт щодо неявки платника податків  на запрошення органу ДПС та докази його реєстрацію у спеціальному журналі;

-   докази, які підтверджують внесення працівниками підрозділів, що здійснюють невиїзні документальні перевірки, необхідної інформації до інформаційної бази результатів контрольно-перевірочної роботи АС «Аудит».

22.12.2009 на адресу суду від відповідача надійшли пояснення (вх.№21723/2а5763/09/2370), в яких він зазначив, що виконати вимоги ухвали від 18.12.2009 року про зобов’язання відповідача надати належним чином завірені копії документів про проведення документальної невиїзної перевірки неможливо, так як ДПІ в Звенигородському районі Черкаської області документальна невиїзна перевірка позивача з питання перебування на спеціальному режимі оподаткування не проводилась та відповідно заходи, вказані в ухвалі не здійснювались, жодних рішень не приймалось.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Державна податкова інспекція у Звенигородському районі Черкаської області є органом державної влади і, відповідно, її діяльність має підпорядковуватись вимогам наведеної норми Конституції України та, як наслідок, вимогам ст.11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні».

Право органів державної податкової служби на проведення перевірок суб’єктів господарської діяльності підлягає законодавчим обмеженням та реалізується з дотриманням умов, підстав та порядку, встановленого законом.

Як вбачається з матеріалів справи ніяких перевірок, які передбачені чинним законодавством ДПІ у Звенигородському районі Черкаської області не проводила та взагалі не ставила до відома позивача про підстави, на основі яких був складений акт №552/15-130 від 30.09.2009 р.

Таким чином, суд приходить до висновку, що рішення суб'єкту владних повноважень - акт №552/15-130 про виключення сільськогосподарського підприємства з реєстру суб’єктів спеціального режиму оподаткування від 30.09.2009 року прийнятий за відсутності для цього належних юридичних підстав та з порушенням процедури, встановленої законом.

Отже, рішення суб’єкту владних повноважень, які проведені за відсутності для цього належних юридичних підстав та з порушенням процедури, встановленої законом, підлягають скасуванню.

Вказана позиція суду також знаходить своє відображення в ухвалі Київського апеляційного адміністративного суду від 10 лютого 2009 року по справі №22-а-10923/08.

Враховуючи положення ч.2 ст.11 Кодексу адміністративного судочинства України, яка встановлює право суду виходити за межі позовних вимог для повного захисту прав, свобод та інтересів позивача та керуючись ст.ст. 9, 17, 71, 72, 94, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України суд,

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним і скасувати Рішення державної податкової інспекції у Звенигородському районі Черкаської області від 30 вересня 2009 року (акт № 552/15-130) про виключення сільськогосподарського підприємства з реєстру суб’єктів спеціального режиму оподаткування.

Зобов’язати державну податкову інспекцію у Звенигородському районі Черкаської області поновити з дати виключення (30 вересня 2009 року) державне підприємство «Звенигородське лісове господарство» в реєстрі суб’єктів спеціального режиму оподаткування.

Зобов’язати державну податкову інспекцію у Звенигородському районі Черкаської області видати державному підприємству «Звенигородське лісове господарство» свідоцтво про реєстрацію сільськогосподарського підприємства як суб’єкта спеціального режиму оподаткування податком на додану вартість.

Стягнути з Державного бюджету України на користь державного підприємства «Звенигородське лісове господарство» (20200, Черкаська область, м. Звенигородка, вул.Шмідта, 36, ідентифікаціний код 00993426) судовий збір у розмірі 3 (три) грн. 40 коп.

Постанова відповідно до ч.1 ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її отримання особою, яка оскаржує постанову, за правилами, встановленими ст.ст.185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя                                                                                                 Р.В. Холод  

Повний текст постанови виготовлений 28 грудня 2009 року