Справа №22Ц-5590/09 Головуючий в 1 інстанції Волчко А.Я.
Доповідач Лащенко В.Д.
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 грудня 2009 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області у складі:
головуючого Лащенка В.Д.,
суддів: Корзаченко І.Ф., Сліпченка О.І.,
при секретарі Бистрій Г.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 15 жовтня 2009 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про зобов»язання укласти договір купівлі-продажу ,-
встановила :
У травні 2009 року ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про зобов»язання укласти договір купівлі-продажу. Свої вимоги мотивувала тим, що з відповідачами домовилися про продаж земельної ділянки площею 0, 664 га що знаходиться в АДРЕСА_1. На підтвердження такої домовленості вона передала ОСОБА_2 як завдаток 2 000 доларів США, що підтверджується письмовою розпискою від 20 листопада 2006 року. Оскільки відбулася домовленість стосовно усіх істотних умов договору, передано завдаток, а відповідачі відмовляються укладати з нею договір купівлі-продажу земельної ділянки, просила зобов»язати їх укласти вказаний правочин.
Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 15 жовтня 2009 року в задоволенні позовних вимог відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення суду, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального і процесуального права.
Апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_2 отримав від ОСОБА_1 2000 доларів США в рахунок попередньої оплати за земельну ділянку площею 0, 664 га в АДРЕСА_1. Державний акт на право власності на земельну ділянку, відносно частини якої ставиться вимога про відчуження, видано не ОСОБА_2, а його дружині ОСОБА_3 Вказаний акт видано на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 23 серпня 2003 року (а.с. 39).
За таких обставин суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про відсутність доказів про те, що між сторонами досягнуто домовленості щодо усіх істотних умов договору. Крім того, цивільне законодавство не містить норми, відповідно до якої можна було зобов»язувати власника земельної ділянки укласти договір про її відчуження. ОСОБА_2, який отримав від позивачки кошти як попередню оплату за частину земельної ділянки, не є її власником. ОСОБА_3, який належить на праві власності спірна земельна ділянка, не бажає продавати її. З тексту письмової розписки не вбачається, що з власником земельної ділянки досягнута згода щодо усіх істотних умов договору. Також позивачкою не ставиться питання про визнання дійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки відповідно до ч. 2 ст. 220 ЦК України.
Оскільки оскаржуване рішення суду відповідає вимогам матеріального та процесуального права, а наведені в апеляційній скарзі доводи висновків суду не спростовують, тому скарга підлягає відхиленню із залишенням судового рішення без змін.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 307, 308 ЦПК України, колегія суддів,
ухвалила:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.
Рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 15 жовтня 2009 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двох місяців до Верховного Суду України.
Головуючий
Судді