Апеляційний суд Кіровоградської області                                                                                                                                                                                                                  

Справа № 22-2152/ 2009 р.                                                         Головуючий у 1 інстанції – Адаменко І.М..                                                                                                                                                                

Категорія: 5                                                                                                      Доповідач -  Гайсюк О. В.

У Х В А Л А

22 грудня 2009 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Кіровоградської області  у складі:

           головуючої судді – Белінської І. М.

           суддів                    - Гайсюка О. В.

                    - Спірідонової Л.С.

           при секретарі        - Пітель Г. М.

розглянула у відкритому судовому засіданні в місті Кіровограді цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 на рішення Бобринецького районного суду Кіровоградської області від 2 липня 2009 року та на додаткове рішення Бобринецького районного суду від 10 листопада 2009 року,-

В с т а н о в и л а :

     У лютому 2009 року ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_6 звернулися до суду з позовом до Буховецької сільської ради, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11 про визнання недійсними рішення сільської ради та Свідоцтв про право власності на майно.

    Зазначили, що 21 жовтня 2003 року рішеннями Бобринецького районного суду (справи № 2-1155, № 2-1154, № 2-1221, № 2-1202) на користь ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12 виділені майнові паї на загальну суму 33224 грн. згідно структури пайового фонду СВК «Буховецький», затвердженої загальними зборами СВК від 15 червня 2002 року, а у разі неможливості виділення майна в натурі – стягнути грішми.

    ОСОБА_12 померла, спадщину після неї ніхто не прийняв.

    Ухвалою Бобринецького районного суду від 26.01.2004 року затверджено мирову угоду за якою СВК «Буховецьке» зобов’язалося передати ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_12, ОСОБА_11, приміщення вівчарні №7 на виконання зазначеного рішення суду, але цей вівчарик №7 за рішенням Бобринецького районного суду від 18 липня 2003 року належав їм (позивачам).

    Ухвалою апеляційного суду від 18 грудня 2007 року ухвала суду про затвердження мирової угоди від 26.01.2004 року скасована, а ухвалою Бобринецького райсуду від 30.10.2008 року в затверджені мирової угоди відмовлено, оскільки приміщення вівчарні № 7 виконавчою службою було передано їм (позивачам).

    Посилаючись на це, а також на те, що на підставі скасованої ухвали суду про мирову угоду від 26.01.2004 року, за рішенням Буховецької сільської ради від 22.06.2004 року ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11 та ОСОБА_12 видані свідоцтва про право власності цих осіб на вівчарик № 7, тоді як розпоряджатися майном колишнього КСП можуть лише колишні члени господарства – співвласники, якими є вони (позивачі), позивачі просили рішення сільської ради від 22.06.2004 року скасувати, а свідоцтва видані ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_12, ОСОБА_11 визнати недійсними.

    Рішенням Бобринецького районного суду від 2 липня 2009 року в задоволенні позову відмовлено (а.с.190-192).

    Додатковим рішенням від 10.11.2009 року суд уточнив в рішенні склад позивачів та відповідачів стосовно яких ухвалене рішення (а.с.260-262).

    В апеляційних скаргах позивачі просять скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог, посилаючись на необґрунтованість рішення суду та порушення судом норм матеріального та процесуального права.

    В судовому засіданні апеляційного суду сторони не з’явилися, хоча про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

    Апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

    Відмовляючи позивачам в задоволенні позову, суд правильно виходив з того, що відповідачі набули право власності на спірний вівчарик на законних підставах, а саме на підставі рішень Бобринецького районного суду від 21 жовтня 2003 року, якими їм виділено в натурі майнові паї з СВК «Буховецький» згідно структури пайового фонду цього виробничого кооперативу (а.с.9-12). Саме на виконання цих судових рішень, які є чинними, відповідачі отримали у власність від СВК спірний вівчарник, що підтверджено рішенням Буховецької сільської ради від 22.06.2004 року (а.с.8) та свідоцтвами про право власності на будівлю (а.с.15-18).

    Рішенням Бобринецького районного суду від 18.07.2003року позивачам також в рахунок майнових паїв за їх позовом до СВК «Буховецький» виділено вівчарик № 7. Саме у зв’язку з існуванням цього рішення було скасовано апеляційним судом ухвалу Бобринецького районного суду від 26.01.2004 року, якою затверджена мирова угода між боржником-СВК і відповідачами по цій справі про передачу їм вівчарика № 7 (а.с.13, 19-20) та відмовлено ухвалою суду від 30.10.2008 року визнати мирову угоду (а.с.21-22).

    Але рішення Бобринецького районного суду від 18.07.2003 року скасоване апеляційним судом, а провадження в справі за позовом ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_2, ОСОБА_7, ОСОБА_8 до СВК «Буховецький» про стягнення майнового паю закрите у зв’язку з ліквідацією СВК «Буховецький» з виключенням з реєстру (а.с.182).

    Отже, відсутність мирової угоди між СВК і відповідачами не означає, що СВК «Буховецький» не міг добровільно виконати рішення судів від 21 жовтня 2003 року і як боржник передати на виконання рішень вівчарик № 7, а сільська рада лише оформити право власності відповідачів (а.с.8, 15-18).

    За таких обставин суд дійшов правильного висновку про те, що позивачеві не довели того,  що рішення сільської ради та видані відповідачам правовстановлюючі документи порушують їхнє право на вівчарик № 7 чи іншим чином порушують їх права, свободи чи інтереси, з якими повязуються їх право на звернення до суду за захистом (ст.3 ЦПК), адже рішення суду за якими вони визнавалися власниками вівчарика (і за яким боржником був також СВК «Буховецький») скасоване.

    Доказів того, що вони мають відношення до спірного вівчарика з інших підстав, позивачі не надали.

    Отже, судом першої інстанції повно і правильно встановлені обставини справи, наданим сторонами доказам суд дав правильну оцінку, висновки суду відповідають обставинам справи, рішення суду ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому підстави для скасування чи зміни рішення суду відсутні, відсутні підстави для скасування чи зміни і додаткового рішення.

      Керуючись п.1 ч.1 ст. 307, ст. ст. 308,  313, 314, 315 ЦПК України колегія суддів:

У х в а л и л а :

     Апеляційні скарги відхилити.

     Рішення Бобринецького районного суду від 2 липня 2009 року та додаткове рішення Бобринецького районного суду від 10 листопада 2009 року залишити без змін.

     Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили.

Головуюча:

Судді