Справа № 22ц-2643/2009 Головуючий у 1-ій інстанції – Рябота В.І.
Категорія - цивільна Доповідач – Шарапова О.Л.
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
22 грудня 2009 року Апеляційний суд Чернігівської області у складі:
Головуючого-судді Шарапової О.Л.
суддів: Заболотного В.М., Скрипки А.А.
при секретарі Штупун О.М.
з участю: ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 21 жовтня 2009 року у справі за позовом ОСОБА_2, ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди,-
В С Т А Н О В И В :
В серпні 2009 року ОСОБА_2, ОСОБА_4 звернулися до суду з позовом, в якому, з урахуванням уточненої позовної заяви, просили стягнути з відповідача у відшкодування матеріальної шкоди 912 грн., у відшкодування моральної шкоди по 1000 грн. кожному та судові витрати.
Позовні вимоги мотивовані тим, що їм на праві власності належить житловий будинок з надвірними будівлями за адресою : АДРЕСА_1. Відповідач зруйнував вбиральню, яка належить їм на праві власності, вартість вказаної споруди за даними БТІ становить 912 грн. Такі дії відповідача призвели до неможливості задовольнити гігієнічні потреби, чим спричинили моральні страждання.
Рішенням Прилуцького міськрайонного суду від 21 жовтня 2009 року позовні вимоги задоволені частково та стягнуто з відповідача на користь позивачів у відшкодування матеріальної шкоди 912 грн.; в іншій частині позовних вимог відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_3 просить оскаржуване рішення скасувати та постановити нове про відмову у задоволенні позовних вимог.
Доводи апеляційної скарги полягають в тому, що рішення суду постановлене з порушенням норм матеріального та процесуального права, при неповному з”ясуванні обставин, які мають значення для справи. Апелянт посилається на те, що позивачі у первісному позові ставили питання про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою, але будь-яких доказів на підтвердження даних вимог не надали, а тому при наданні ним схеми-плану забудови кварталу уточнили заявлені позовні вимоги і просили лише відшкодувати матеріальну та моральну шкоду. Апелянт вказує на те, що згідно з наданим ним планом забудови кварталу вбиральня позивачів знаходиться на земельній ділянці, яка перебуває в його користуванні, а тому його дії по перенесенню вбиральні є правомірними.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення ОСОБА_2, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, апеляційний суд приходить до наступного висновку.
Встановлено, що ОСОБА_2 та ОСОБА_4 на праві спільної часткової власності належить житловий будинок з надвірними будівлями за адресою :АДРЕСА_1.
Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку, що ОСОБА_3 переніс вбиральню, яка належить позивачам, а тому повинен відшкодувати шкоду, завдану неправомірним знесенням чужого майна; позивачами не надано доказів, які б свідчили, що такими діями відповдач спричинив їм моральні страждання, оскільки вказаний житловий будинок не є постійним місцем проживання позивачів.
Рішення Прилуцького міськрайонного суду від 21 жовтня 2009 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2, ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про відшкодування моральної шкоди не оскаржується.
Апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_3 самовільно зніс вбиральню, яка належить позивачам.
Вартість пошкодженого майна складає 912 грн., що підтверджується даними технічного паспорту на житловий будинок по АДРЕСА_1. В ході розгляду справи відповідачем не надано доказів, які б спростовували вартість пошкодженого майна.
Враховуючи викладене, апеляційний суд знаходить, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що відповідач повинен відшкодувати шкоду, завдану неправомірним знесенням чужого майна та правомірно стягнув у відшкодування матеріальної шкоди 912 грн.
Доводи апелянта про те, що з плану забудови кварталу вбачається, що на земельній ділянці по АДРЕСА_2, яка перебуває у його користуванні, знаходилася вбиральня позивачів, а тому його дії були правомірними, апеляційний суд вважає необгрунтованими, оскільки вказаний план складений станом на березень 1964 року і на цю дату земельна ділянка в АДРЕСА_2 мала надлишки у розмірі 43.89 кв.м., про що зазначено у складеному документі. Крім того, з технічного паспорту на житловий будинок поАДРЕСА_1 вбачається, що розмір земельної ділянки складає 570 кв.м., вбиральня позивачів знаходилася в межах даної земельної ділянки.
За таких обставин, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід відхилити, а рішення суду першої інстанції слід залишити без змін.
Керуючись ст.ст. 209, 218, 307, 308, 313, 315, 317, 319 ЦПК України, апеляційний суд-
У Х В А Л И В :
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 – відхилити.
Рішення Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 21 жовтня 2009 року – залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом 2 місяців з дня набрання нею законної сили.
Головуючий: Судді