Справа № 22ц-2589/2009
Головуючий у першій інстанції – Кобилецький І.Ф.
Доповідач – Заболотний В.М.
У Х В А Л А
і м е н е м У к р а ї н и
22 грудня 2009 року місто Чернігів
А п е л я ц і й н и й с у д Чернігівської області в складі:
головуючого - судді Шарапової О.Л.
суддів - Заболотного В.М., Скрипки А.А.
при секретарі - Штупун О.М.
з участю - позивача ОСОБА_2, представника відповідача ОСОБА_3,
адвокатів ОСОБА_4, ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 12 жовтня 2009 року по справі за позовом ОСОБА_2 та ОСОБА_6 до ОСОБА_3 про встановлення порядку користування земельною ділянкою,
В С Т А Н О В И В :
Оскаржуваним рішенням Ніжинського міськрайонного суду від 12.10.2009 року позовні вимоги ОСОБА_2 та ОСОБА_6 задоволено. Визначено порядок користування земельною ділянкою по АДРЕСА_1 згідно додатку №1 до висновку будівельно-технічної експертизи №С-284 від 29.12.2008 року, шляхом виділення в користування позивачам та відповідачу по 1\2 частині земельної ділянки (городу та двору), що становить по 963,5 кв.м кожній стороні. Для обслуговування частини житлового будинку ОСОБА_3 виділено сервітут площею 7,5 кв.м на території земельної ділянки ОСОБА_6 та ОСОБА_2 В свою чергу, ОСОБА_2 та ОСОБА_6 для обслуговування належної їм частини житлового будинку виділено сервітут площею 4,5 кв.м на території земельної ділянки ОСОБА_3
В апеляційній скарзі ОСОБА_3 просить скасувати зазначене рішення суду, а справу направити на новий розгляд, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права. Апелянт не погоджується з висновком суду про роз’єднання позовів: позову ОСОБА_3 до ОСОБА_6 та ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою, та позову ОСОБА_2, ОСОБА_6 до нього про встановлення порядку користування земельною ділянкою. Вказує на те, що ухвали суду про об’єднання позовів, а потім про їх роз’єднання не ґрунтуються на вимогах закону і призвели до постановлення невірного рішення. На думку ОСОБА_3, суд повинен був розглянути обидва позови разом, залежно від клопотань і доводів сторін, витребувавши оригінали документів з КП „ Ніжинське МБТІ ”, з призначенням будівельно-технічної експертизи щодо правильності розміщення насипу над погребом позивачів, або повторної експертизи щодо визначення варіанту поділу земельної ділянки. Апелянт не погоджується з висновком будівельно-технічної експертизи, яка покладена в основу судового рішення, вважаючи, що він є невірним з точки зору положень земельного законодавства, оскільки при даному варіанті неможливо вільно обслуговувати свою власність. Встановлення для обох сторін сервітуту суперечить нормам ЦК України та ЗК України, так як спірна земельна ділянка не приватизована, а тому встановлення щодо неї сервітуту неможливе. Крім того, ОСОБА_3 вказує, що встановивши сервітут, суд вийшов за межі позовних вимог, оскільки такі вимоги ним не заявлялись. Також, судом не було враховано наявність рішення Ніжинського міського суду від 16.11.1989 року щодо користування сторонами спірною земельною ділянкою.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників судового розгляду, перевіривши доводи скарги та матеріали справи, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, виходячи з наступного.
Відповідно до ст.120 ч.4 Земельного кодексу України, у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду кількома особами право на земельну ділянку визначається пропорційно до часток осіб у праві власності жилого будинку, будівлі або споруди.
По справі встановлено, що сторони є співвласниками домоволодіння по АДРЕСА_1: позивачі ОСОБА_2 та ОСОБА_6 мають у власності 1\2 (3/10 + 1/5) частину вказаного домоволодіння, інша його 1\2 частина належить на праві власності відповідачу ОСОБА_3 (а.с.21-23).
Оскільки між співвласниками не було досягнуто згоди щодо порядку користування земельною ділянкою площею 1927 кв.м, на якій розташоване вказане домоволодіння, то суд першої інстанції прийшов до вірного висновку, що кожній із сторін необхідно виділити по 1\2 частині спірної земельної ділянки, виходячи з положень ст.120 ЗК України.
Висновком судової будівельно-технічної експертизи №С-284 від 29 грудня 2008 року запропоновано лише один варіант встановлення порядку користування земельною ділянкою, який обґрунтовано судом покладено в основу судового рішення (а.с.80-84).
Відповідно до ст. 10 ЦПК України кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
В той же час, ОСОБА_3 не надано жодного доказу на підтвердження можливості встановлення іншого варіанту користування спірною земельною ділянкою, будь-якого іншого варіанту не запропоновано. Ні в суді першої інстанції, ні в апеляційній інстанції клопотання про призначення повторної чи додаткової будівельно-технічної експертизи відповідачем також не заявлялось.
Доводи ОСОБА_3 про те, що судом безпідставно винесена ухвала про роз’єднання позовів, не можуть бути взяті до уваги, оскільки наявність будь-яких перешкод у користуванні земельною ділянкою не впливає на суть правовідносин щодо встановлення порядку користування даною земельною ділянкою. Порядок користування спірною земельною ділянкою визначено судом, виходячи із її розміру, підтвердженого правовстановлюючими документами, та з точним дотриманням вимог ст.120 ЗК України.
Не заслуговують на увагу і доводи апелянта про те, що стосовно спірної земельної ділянки неможливо встановити сервітут, так як земля перебуває у комунальній власності, а також про те, що суд вийшов за межі позовних вимог, оскільки вимоги стосовно встановлення сервітуту ним не заявлялись.
Як вбачається з матеріалів справи, у своїй додатковій позовній заяві від 10.03.2009 року ОСОБА_2 та ОСОБА_6 ставили питання про встановлення сервітуту як для них, так і для відповідача (а.с.91-92). Крім того, згідно ст. 98 ЗК України, право земельного сервітуту може належати не тільки власнику, а і землекористувачу земельної ділянки.
Таким чином, рішення суду першої інстанції є законним і обґрунтованим, постановленим з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а доводи апеляційної скарги не дають підстав для його скасування.
На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 303, 307-308, 313-315, 317, 319 ЦПК України, апеляційний суд,
У Х В А Л И В :
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 – відхилити , а рішення Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 12 жовтня 2009 року - залишити без змін .
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців.
Головуючий: Судді: