Судове рішення 2а – 8867-09\2270\7 від 01.04.2010

Судове рішення #7164715

Справа № 2а – 8867-09\2270\7

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

2 грудня 2009 року м. Хмельницький

Хмельницький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Петричковича А.І.,

при секретарі Стасюк В.В.,

за участі представника позивача ОСОБА_1,

представників відповідача Бабійчука І.П., Баляндр В.А.,

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду адміністративну справу за позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 до Ізяславської міжрайонної державної податкової інспекції Хмельницької області, про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Заслухавши пояснення учасників судового розгляду і дослідивши докази, керуючись ст.ст. 4-15, 70-71, 86, 94, 98, 99, 122, 158 – 163, 167, 181, 186 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Ізяславської міжрайонної державної податкової інспекції Хмельницької області №0000511701\0 від 18.03.2009 року, №0000521701\0 від 18.03.2009 року і №0000531701\0 від 18.03.2009 року.

Копії постанови виготовленої у повному обсязі надати сторонам.

Відповідно до ч. 1 ст. 254 КАС України постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано, а також в інших випадках у порядку визначеному цією статтею.

Постанова, згідно вимог статей 185-187 КАС України, може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду, шляхом подання заяви про апеляційне оскарження, через Хмельницький окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складання постанови у повному обсязі відповідно до ст.160 КАС України – з дня складання в повному обсязі. Апеляційна скарга подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Також вона може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Головуючий

Справа № 2а – 8867-09\2270\7

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

2 грудня 2009 року м. Хмельницький

Хмельницький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Петричковича А.І.,

при секретарі Стасюк В.В.,

за участі представника позивача ОСОБА_1,

представників відповідача Бабійчука І.П., Баляндр В.А.,

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду адміністративну справу за позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 до Ізяславської міжрайонної державної податкової інспекції Хмельницької області, про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В:

8 жовтня 2009 року позивач звернувся до суду з позовом в якому вказує, що за результатами виїзної планової документальної перевірки ПП ОСОБА_4 відповідачем був складений акт №104\17-1\2795502005 від 04.03.2008 року та прийняті податкові повідомлення-рішення №0000491701\0 від 18.03.2009 року, №0000511701\0 від 18.03.2009 року, №0000501701\0 від 18.03.2009 року №0000531701\0 від 18.03.2009 року №0000521701\0 від 18.03.2009 року.

Позивач не погоджується з висновком відповідача про завищення суми податкового кредиту за січень 2008 року на суму 20166,67 гривень, що призвело до завищення від»ємного значення різниці поточного звітного (податкового) періоду, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду в сумі 18610 гривень. Він відповідно до договору купівлі - продажу №7.162 від 11.12.2007 року купив у ТОВ «Богдан - Спецавтотехніка» напівпричіп-автовоз 7310.025 М13 за ціною 145000 гривень з врахуванням ПДВ 20 відсотків і отримав податкову накладну №1656 від 21.01.2008 року на суму ПДВ у розмірі 20166,67 гривень. Цей напівпричіп був зареєстрований за позивачем і використовується ним в своїй господарській діяльності відповідно до ліцензії серії АВ №370552 від 15.08.2007 року виданої Міністерством транспорту та зв»язку України, яка діє до 14.08.2012 року і з цим погоджується відповідач.

Приходить до висновку, що придбаний напівпричіп використовується позивачем у межах господарської діяльності платника податку, що в силу вимог підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» дозволяє суму сплаченого податку на додану вартість включати до складу податкового кредиту. Хибними є посилання відповідача на підпункт 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону, яким передбачено, що, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв»язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту). Крім цього, вважає що даний транспортний засіб зареєстрований на фізичну особу – ОСОБА_4, а не на приватного підприємця ОСОБА_4 відповідно до вимог діючого законодавства і листа ДПА України №17899\7\16-1517-05, яким роз»яснено, що до податкового кредиту приватного підприємця можливе включення сум податку на додану вартість по транспортних засобах, зареєстрованих лише на суб»єкта господарювання, а не на приватну особу, за умови їх в оподатковуваних операціях.

Визначення податкового зобов»язання за платежем «податок на додану вартість» внаслідок порушення позивачем статей 13, 14 Декрету КМ України «Про прибутковий податок з громадян», п.5.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» за платежем «податок з доходів фізичних осіб» на суму 13887 гривень є таким, що не відповідає вимогам чинного законодавства, виходячи з наступного.

Позивач частину своєї діяльності проводив на підставі договорів доручення, тому кошти у цьому випадку які надходили на його рахунок є транзитними і він не має права власності на них, при визначенні суми виручки від реалізації продукції для нарахування єдиного податку вони не включаються у базу оподаткування, що підтверджується ст.1 Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб»єктів малого підприємництва», Порядком ведення книги обліку доходів та витрат суб»єкта малого підприємництва, який застосовує спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, затвердженому наказом ДПА України №554 від 12.10.1999 року, листом ДПА України №6784\6\15-1316 від 07.12.2000 року «Про базу оподаткування при спрощеній системі оподаткування, обліку і звітності».

Просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення №0000511701\0 від 18.03.2009 року, №0000521701\0 від 18.03.2009 року, №0000531701\0 від 18.03.2009 року, №0000491701\0 від 18.03.2009 року, №0000501701\0 від 18.03.2009 року.

У суді позивач позовні вимоги уточнив, а саме просив визнати протиправними та скасувати тільки податкові повідомлення-рішення №0000511701\0 від 18.03.2009 року, №0000521701\0 від 18.03.2009 року, №0000531701\0 від 18.03.2009 року і уточнений позов підтримав посилаючись на ті ж докази, що у позовній заяві. Додатково пояснив, що позивач правомірно не утримав податок з доходів з ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, адже вони є фізичними особами-підприємцями, документи про що він надає суду. Крім цього, ним надаються суду копія договору-доручення №24 від 09.01.2008 року, акти виконаних робіт до нього і акт звірки взаємних розрахунків на підтвердження факту транзитності коштів і відповідно не порушення ним Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб»єктів малого підприємництва».

Відповідач позов не визнав про що подав письмове заперечення №7238\10\100 від 29.10.2009 року, яке підтвердили його представники у суді. Додатково пояснили, що податковим органом винесено податкове повідомлення-рішення №0000531701\0 від 18.03.2009 року, так як позивач при перевірці не надав документів, які стверджують, що ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 є підприємцями.

Заслухавши учасників судового розгляду і дослідивши докази, суд вважає, що позов підлягає задоволенню, враховуючи наступне.

Сторони визнають факт придбання позивачем напівпричіп-автовоза 7310.025 М13 за ціною 145000 гривень, реєстрацію його на фізичну особу ОСОБА_4, отримання позивачем коштів по договору – доручення №24 від 09.01.2008 року у розмірах вказаних в акті звірки взаємних розрахунків з ТзОВ «Шепетівський м»ясокомбінат» і те що ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 є фізичними особами-підприємцями, відповідно до оглянутих в суді витягів з ЄДРПОУ і свідоцтва про держану реєстрацію, тобто ці обставини визнаються ними і в суду не має сумніву щодо достовірності цих обставин.

Згідно акту Ізяславської МДПІ від 04.03.2009 року №104\17-1\2795502005 «Про результати позапланової документальної невиїздної перевірки фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 ідентифікаційний номер НОМЕР_1 з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01.01.2008 року по 31.12.2008 року» зафіксовано такі порушення позивача: п.п.7.7.1 п.7.7 та п.п.7.4.1 і 7.4.5 п.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»; ст. 13, 14 розділу 4 Декрету КМ України «Про прибутковий податок з громадян», п.5.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»; п.п.8.1.1 п.8.1 ст.8, п.1.15 ст.1 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб».

На підставі акту перевірки відповідач 18.03.2009 року виніс податкові повідомлення-рішення №0000511701\0 від 18.03.2009 року, №0000521701\0 від 18.03.2009 року, №0000531701\0 від 18.03.2009 року, які оскаржує позивач.

Згідно ст. 34 Закону України «Про дорожній рух», державна реєстрація і облік транспортних засобів, призначених для експлуатації на вулично-дорожній мережі, здійснюється органами Державтоінспекції МВС України, а їх порядок установлюється Кабінетом Міністрів України.

Не передбачено реєстрацію транспортних засобів на фізичну особу-підприємця відповідно до Порядку державної реєстрації, перереєстрації й обліку транспортних засобів і видачі реєстраційних документів і номерних знаків установлений Правилами державної реєстрації й обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів всіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів і мотоколясок, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України N 1388 від 07.09.98 і Інструкції про проведення державної реєстрації, перереєстрації й обліку транспортних засобів, оформлення й видачі реєстраційних документів, номерних знаків на них і здійснення перевірок реєстраційно-екзаменаційних підрозділів Державтоінспекції МВС України, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України N 335 від 10.04.2002 року.

Відповідно до ч.1 ст.52 ЦК України і ч.2 ст.128 ГК України фізична особа – підприємець відповідає за своїми зобов»язаннями усім своїм майном, на яке відповідно до закону може бути звернуто стягнення.

Згідно п.п. 7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту. Як виняток з цього правила, підставою для нарахування податкового кредиту при поставці товарів (послуг) за готівку чи з розрахунками картками платіжних систем, банківськими або персональними чеками у межах граничної суми, встановленої Національним банком України для готівкових розрахунків, є належним чином оформлений товарний чек, інший платіжний чи розрахунковий документ, що підтверджує прийняття платежу постачальником від отримувача таких товарів (послуг), з визначенням загальної суми такого платежу, суми податку та податкового номера постачальника.

Підпунктом 7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно листа ДПА України №17899\7\16-1517-05 від 10.09.2007 року до податкового кредиту приватного підприємця можливе включення сум податку на додану вартість по транспортним засобам (автобусам), зареєстрованим лише на суб»єкта господарювання (а не на приватну особу) за умови використання їх в оподатковуваних операціях.

Таким чином, судом встановлено, що позивач діяв в межах Закону України «Про податок на додану вартість», адже відповідач безпідставно вважає, що транспортний засіб позивач має зареєструвати у спосіб не передбачений законодавством, тобто в порушення вимог Закону України «Про дорожній рух», Правил державної реєстрації й обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів всіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів і мотоколясок, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України N 1388 від 07.09.98 року і Інструкції про проведення державної реєстрації, перереєстрації й обліку транспортних засобів, оформлення й видачі реєстраційних документів, номерних знаків на них і здійснення перевірок реєстраційно-екзаменаційних підрозділів Державтоінспекції МВС України, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України N 335 від 10.04.2002 року.

Згідно п.3.1 договору-доручення на закупівлю худоби від населення №24 від 09.01.2008 року за виконане доручення у відповідності з п.1 цього договору довіритель перераховує на розрахунковий рахунок повіреного винагороду з ПДВ в розмірі, встановленим рішенням дирекції ТзОВ «Шепетівський м»ясокомбінат». Актами виконаних робіт від 30.01.2008 року, від 28.02.2008 року, від 30.03.2008 року, від 30.04.2008 року, від 30.04.2008 року, від 30.06.2008 року та актом звірки взаємних розрахунків позивача з ТзОВ «Шепетівський м»ясокомбінат» за період з 01.01.2008 року по 30.06.2008 року визначена винагорода позивача у розмірі 36938,35 гривень, що не оспорює відповідач, тобто фактично погоджується, що загальна сума коштів, яка поступила на рахунок позивача за цим договором була транзитною.

Статтею 1 Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування обліку та звітності суб»єктів малого підприємництва», визначено, що спрощена система оподаткування, обліку та звітності запроваджується для таких суб'єктів малого підприємництва: фізичних осіб, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і у трудових відносинах з якими, включаючи членів їх сімей, протягом року перебуває не більше 10 осіб та обсяг виручки яких від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за рік не перевищує 500 тис. гривень; юридичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності будь-якої організаційно-правової форми та форми власності, в яких за рік середньооблікова чисельність працюючих не перевищує 50 осіб і обсяг виручки яких від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за рік не перевищує 1 млн. гривень. Середньооблікова чисельність працюючих для суб'єктів малого підприємництва визначається за методикою, затвердженою органами статистики, з урахуванням усіх його працівників, у тому числі тих, що працюють за договорами та за сумісництвом, а також працівників представництв, філіалів, відділень та інших відособлених підрозділів. Виручкою від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) вважається сума, фактично отримана суб'єктом підприємницької діяльності на розрахунковий рахунок або (та) в касу за здійснення операцій з продажу продукції (товарів, робіт, послуг). Суб'єкти підприємницької діяльності - юридичні особи, які перейшли на спрощену систему оподаткування за єдиним податком, не мають права застосовувати інший спосіб розрахунків за відвантажену продукцію крім готівкового та безготівкового розрахунків коштами. У разі здійснення операції з продажу основних фондів виручкою від реалізації вважається різниця між сумою, отриманою від реалізації цих фондів, та їх залишковою вартістю на момент продажу.

Згідно листа ДПА України №6784\6\15-1316 від 07.12.2000 року «Про базу оподаткування при спрощеній системі оподаткування, обліку і звітності» той хто проводить свою діяльність на основі договорів доручення, комісії, з урахуванням того, що кошти, які поступають на його рахунок є транзитними та він не має права власності на них, при визначенні суми виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) для начислення єдиного податку ці кошти не включаються в базу оподаткування. Тобто підприємство для обрахування єдиного податку повинно враховувати суму комісійної винагороди, яка залишається в його розпорядженні, що у нашому випадку з урахуванням встановленого судом підтверджує неправомірність дій податкового органу при винесенні податкового повідомлення – рішення №0000521701\0 від 18.03.2009 року.

Відповідно до п.1.15 ст. 1 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» податковий агент - юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ) або фізична особа чи представництво нерезидента - юридичної особи, які незалежно від їх організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками зобов'язані нараховувати, утримувати та сплачувати цей податок до бюджету від імені та за рахунок платника податку, вести податковий облік та подавати податкову звітність податковим органам відповідно до закону, а також нести відповідальність за порушення норм цього Закону.

Згідно п.9.12.1 ст.9 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» п одатковий агент - юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ) або фізична особа чи представництво нерезидента - юридичної особи, які незалежно від їх організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками зобов'язані нараховувати, утримувати та сплачувати цей податок до бюджету від імені та за рахунок платника податку, вести податковий облік та подавати податкову звітність податковим органам відповідно до закону, а також нести відповідальність за порушення норм цього Закону.

Витягами з ЄДРПОУ і свідоцтва про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця, які оглянуті в суді стверджено, що ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 є фізичними особами-підприємцями, який не перевірив цього, хоч повинен був і міг це зробити, однак в акті від 04.03.2009 року №104\17-1\2795502005 безпідставно зробив протилежний висновок, що вказує на незаконність винесення податковим органом податкового повідомлення – рішення №0000521701/0 від 18.03.2009 року.

Згідно пункту 6.1 ст. 6 Закону України «Про порядок погашення зобов»язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» у разі коли сума податкового зобов'язання розраховується контролюючим органом відповідно до статті 4 цього Закону, такий контролюючий орган надсилає платнику податків податкове повідомлення, в якому зазначаються підстава для такого нарахування, посилання на норму податкового закону, відповідно до якої був зроблений розрахунок або перерахунок податкових зобов'язань, сума податку чи збору (обов'язкового платежу), належного до сплати, та штрафних санкцій за їх наявності, граничні строки їх погашення, а також попередження про наслідки їх несплати в установлений строк та граничні строки, передбачені законом для оскарження нарахованого податкового зобов'язання (штрафних санкцій за їх наявності), а відповідно до підпункту 6.2.1 цього ж закону у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання в установлені строки, податковий орган надсилає такому платнику податків податкові вимоги.

Таким чином, судом встановлено, що відповідач - суб»єкт владних повноважень, який заперечує проти позову, не довів законність своїх рішень, які прийняті в порушення вимог законодавства України, виходячи з встановленого судом, тому позов підлягає до задоволення.

На підставі викладеного, керуючись Законом України «Про податок на додану вартість», Законом України «Про порядок погашення зобов»язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», Законом України «Про дорожній рух», Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств»; Законом України «Про податок з доходів фізичних осіб», Указом Президента України «Про спрощену систему оподаткування обліку та звітності суб»єктів малого підприємництва»,Постановою Кабінету Міністрів України N 1388 від 07.09.98 року, Декретом КМ України «Про прибутковий податок з громадян» та ст.ст. 4-15, 70-71, 86, 94, 98, 99, 122, 158 – 163, 167, 181, 186 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Ізяславської міжрайонної державної податкової інспекції Хмельницької області №0000511701\0 від 18.03.2009 року, №0000521701\0 від 18.03.2009 року і №0000531701\0 від 18.03.2009 року.

Копії постанови надати сторонам, повний текст якої виготовлено 04.12.2009 року.

Відповідно до ч. 1 ст. 254 КАС України постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано, а також в інших випадках у порядку визначеному цією статтею.

Постанова, згідно вимог статей 185-187 КАС України, може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду, шляхом подання заяви про апеляційне оскарження, через Хмельницький окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складання постанови у повному обсязі відповідно до ст.160 КАС України – з дня складання в повному обсязі. Апеляційна скарга подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Також вона може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Головуючий

Копія