Справа №22ц-5161/09                  Головуючий в суді 1 інстанції – Корнієнко С.В.

 Категорія 01,19,27                                                  Доповідач - Воробйова Н.С.                                                                            

                           РІШЕННЯ

                  ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

         01.12.09 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Київської області у складі:

головуючого : Тракало в.В.

суддів:  Воробйової Н.С., Оношко Г.М.

при секретарі : Бобку О.В.

        розглянула у відкритому судовому засіданні в м.Києві  цивільну справу за апеляційною скаргою ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» в особі Київської регіональної дирекції на рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 21.09.2009 року у справі  за позовом ОСОБА_3 до ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» про визнання частково недійсним кредитного договору.

                                                В с т а н о в и л а :

Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив визнати частково недійсними окремі положення кредитного договору № 010/04/332.07К від 12.10. 2007 року, укладеного між ним та відповідачем, посилаючись на те, що останнім в односторонньому порядку була підвищена відсоткова ставка за кредитом, чим порушені його майнові права, як споживача.  Вважав, що зміна істотних умов правочину в односторонньому порядку суперечить цивільному законодавству, крім того, він добросовісно виконував умови договору, за весь час користування кредитом ним жодного разу не було допущено затримки погашення відсотків та основної суми кредиту, а тому вищезазначені дії відповідача є протиправними.

           Просив визнати недійсним з моменту укладання договору п.1.4.1.7 та п.1.4.1.7.3 кредитного  договору від 12.10.2007 року з підстав, передбачених ст.ст.203, 215 ЦК України та ст.207 ГК України.  

           Рішенням Васильківського міськрайонного суду від 21.09.2009 року  позов ОСОБА_3 задоволено..

Визнано недійсними з моменту укладання підпункти 1.4.1.7. та 1.4.1.7.2. Кредитного договору № 010/04/332.07К, укладеного 12.10. 2007 року між ВАТ «Райфайзен Банк Аваль» та ОСОБА_3

Стягнуто з ВАТ «Райфайзен Банк Аваль» на користь ОСОБА_3 75 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи та 8, 50 грн. судового збору на користь держави.

В апеляційній скарзі ВАТ «Райфайзен Банк Аваль» ставиться питання про скасування рішення суду першої інстанції з підстав невідповідності його нормам матеріального та процесуального права. Апелянт просить закрити провадження по справі.

 Апеляційна скарга підлягає до задоволення частково з таких підстав.

           Відповідно до ч.ч. 1 і 2 ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

           Відповідно до ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов»язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст.61 цього Кодексу.

           Згідно з вимогами ст. 214 цього Кодексу під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

У відповідності до вимог статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент його вчинення стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Статтею 203 ЦК України визначені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зокрема, зміст правочину не може суперечити Цивільному Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

З матеріалів справи встановлено, що 12.10.2007 року між позивачем та відповідачем укладено кредитний договір № 010/04/332.07К.

      Відповідно до умов договору банком надано позивачу  кредит у розмірі  600 000 грн. на споживчі цілі на строк до 11.10.2017 року ,  з узгодженим та підписаним сторонами графіком погашення чергових платежів, з таблицею визначення сукупної вартості кредиту та реальної процентної ставки.

 Підпунктом 1.4.1.7. Договору передбачено, що у випадках зміни середньозваженої вартості залучення строкових коштів банками України згідно офіційних даних НБУ, зміни облікової ставки НБУ, введення оподаткування банківських операцій з залучення строкових коштів, збільшення норм відрахувань для формування обов'язкових резервів за строковими вкладами, збільшення норм відрахувань до «Фонду гарантування вкладів», збільшення рівня інфляції, зміни процентних ставок на кредитному ринку України, в тому числі внаслідок прийняття компетентними державними органами України рішень, що мають безпосередній вплив на вартість кредитних ресурсів Банку, та у разі настання інших подій, незалежних від волі сторін Договору, які мають безпосередній вплив на вартість кредитних ресурсів Банку Сторони  дійшли згоди вважати настання таких обставин істотною зміною обставин, якими Сторони керувались при визначенні розміру процентної ставки при укладанні цього Договору. У цьому випадку Сторони досягли взаємної згоди без укладання будь-якої додаткової угоди до цього Договору встановити наступний порядок змін умов цього Договору з відповідною зміною зобов'язань Позичальника та прав Банку за цим Договором щодо розміру процентної ставки або строку виконання Позичальником зобов'язань за цим Договором.

Відповідно до п. 1.4.1.7.2 зміни до Договору набувають чинності, а нова процентна ставка починає діяти з 21-го дня після відправлення банком повідомлення відповідно до п.1.4.1.7.1 цього договору ( а.с.8, зв.)

                 Як видно з матеріалів справи  листом № 140-03/02-1126 від 14.07.2008 року ВАТ "Райффайзен Банк Аваль" ОСОБА_3 повідомлено про зміну з 04.08.2008 року процентної ставки за кредитним згідно з п.1.4.1.7 кредитного договору до 19 % річних ( а.с.14).

                  За клопотанням ОСОБА_3 про зменшення відсоткової ставки за кредитом з 19% до 17 %  ( а.с.26)  банком зменшено процентну ставку за кредитним договором до 17,5% річних, проте даний розмір позичальник вважав неприйнятним.

Задовольняючи вимоги позивача, суд виходив з того, що дії відповідача щодо зміни  в односторонньому порядку істотних умов договору  не відповідають вимогам закону, а тому  в силу ст. 1056 -1 ЦК України умова договору щодо права банку змінювати розмір процентів за договором - є нікчемною з моменту укладання договору .

На обґрунтування такого висновку, суд послався також на ст.207 ГК України, згідно якій  господарське зобов»язання, що не відповідає вимогам закону може бути на вимогу одної зі сторін визнано судом недійсним як повністю, так і в частині.

Проте такий висновок суду не є безспірним.

Відповідно до ч. 6 ст. 47 ЗУ «Про банки і банківську діяльність», комерційні банки самостійно встановлюють процентні ставки по своїх операціях. Розмір процентної ставки за кредит, а також; порядок її сплати визначаються кредитним договором в залежності від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозиції, що існують на кредитному ринку, строку користування кредитом, облікової ставки НБУ та інших обставин.

Відповідно до ч. 6 ст. 49 «Про банки і банківську діяльність», процентна ставка по кредиту не може бути нижчою процентної ставки по кредитам, які   бере сам банк та процентної ставки, яка виплачується ним по депозитам.  

Пунктом. 4 ст. 11 ЗУ «Про захист прав споживачів» передбачено, що у
договорі про надання споживчого кредиту може зазначатися, що
відсоткова ставка за кредитом може змінюватися залежно від зміни
облікової ставки Національного банку України або в інших випадках. Про   зміну відсоткової ставки за споживчим кредитом споживач повідомляється кредитодавцем письмово протягом семи календарних днів з дати її зміни.

Як вже зазначалося, підпунктом 1.4.1.7. Договору, визначено, що у випадках зміни середньозваженої вартості залучення строкових коштів банками України згідно офіційних даних НБУ, зміни облікової ставки НБУ, введення оподаткування банківських операцій з залучення строкових коштів, збільшення норм відрахувань для формування обов'язкових резервів за строковими вкладами, збільшення норм відрахувань до «Фонду гарантування вкладів», збільшення рівня інфляції, зміни процентних ставок на кредитному ринку України, в тому числі внаслідок прийняття компетентними державними органами України рішень, що мають безпосередній вплив на вартість кредитних ресурсів Банку, та у разі настання інших подій, незалежних від волі сторін Договору, які мають безпосередній вплив на вартість кредитних ресурсів Банку Сторони  дійшли згоди вважати настання таких обставин істотною зміною обставин, якими сторони керувались при визначенні розміру процентної ставки при укладанні цього Договору та досягли взаємної згоди без укладання будь-якої додаткової угоди до цього Договору, встановити порядок змін умов Договору з відповідною зміною зобов'язань Позичальника та прав Банку за цим Договором щодо розміру процентної ставки або строку виконання Позичальником зобов'язань за цим Договором..  Пунктом 1.4.1.7.2 визначено порядок та час ., з якого починає діяти нова процентна ставка по кредиту.

Дані умови договору сторони вважали прийнятними та підписали без будь-яких застережень.

За таких обставин, посилання суду на те, що відповідачем  порушено порядок зміни процентної ставки за кредитним договором колегія вважає необґрунтованим.

Колегія суддів вважає безпідставним також посилання суду на ст.207 ГК України.

Відповідно до ч.3 ст. 175 ГК України, зобов'язання майнового характеру, що   виникають між суб'єктами господарювання та негосподарюючими суб'єктами - громадянами, не є господарськими і регулюються іншими актами законодавства.

Відповідно до ч.1ст.4 ГК України не є предметом регулювання Господарського кодексу України майнові та особисті немайнові відносини, що регулюються Цивільним кодексом України.

Відповідно до п.2.ст.11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини. Порядок укладення кредитних договорів регулюється відповідними нормами ЦК України.

У даному випадку, при вирішенні спору суд повинен був керуватися норми Цивільного кодексу України, а не нормами Господарського кодексу України.

Залишив поза увагою суд також і ту обставину,  що відповідно до ст. 633 ЦК України кредитний договір є публічним договором, а не договором приєднання, як це зазначено в судовому рішенні.

Не можна погодитися також з висновком суду щодо невідповідності статті 1056-1 ЦК України положень підписаного сторонами кредитного договору від 12.10.2007 року в частині права банку, при відповідних обставинах, в односторонньому порядку збільшувати процентну ставку за кредитом.

Відповідно до п. 1 ст. 5 ЦК України акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності.

Ст.1056-1 ЦК України набрала чинності згідно Закону України № 661-У1 від 12.12.2008 р., сторони обумовили дану умову 12.10.2007 року, повідомлення про зміну процентної ставки відповідачем направлено позичальнику 14.07.2008 р.

Згідно ст.309 ЦПК України підставами для скасування  рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є неповне з»ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.

Колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції не відповідає вимогам матеріального та процесуального права, а тому відповідно до ст.309 ЦПК України підлягає скасуванню. По справі слід ухвалити нове рішення, яким, з огляду на викладене,  необхідно відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог.

               Керуючись ст.ст.307, 309 ЦПК України, колегія                                                      

                                                  Вирішила :

            Апеляційну скаргу задовольнити.

            Рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 21.09.2009 року скасувати. Ухвалити нове рішення

          Відмовити ОСОБА_3 у задоволенні позовних вимог.

          Рішення  набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців.    

         Головуючий  -                                                    

         Судді