У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 грудня 2009 року колегія суддів Судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Донецької області в складі:
головуючого Новодворської О.І.
суддів Стельмах Н.С., Молчанова С.І.
при секретарі Поправка О.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Донецьку цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Ленінського районного суду м. Донецька від 10 червня 2009 року за позовом ОСОБА_1 до Відкритого акціонерного товариства «Донецький металургійний завод», профспілкового комітету відкритого акціонерного товариства «Донецький металургійний завод» про визнання дій противоправними та незаконними, видачу достовірного акту перевірки житлових умов, визнання недійсним акту від 27.11.2008 року, визнання недійсним повідомлення №20/374 від 22.12.2008 року, визнання незаконною інформації про не проживання у гуртожитку, видачу ордеру, надання інформації про постановку на квартирний облік, визнання проживання у гуртожитку вимушеним, звільнення від оплати за проживання, відшкодування моральної шкоди, визнання втрати можливості отримати квартиру за програмою «Доступне житло»,-
В С Т А Н О В И В:
Рішенням Ленінського районного суду м. Донецька від 10 червня 2009 року ОСОБА_2 у задоволенні його позовних вимог до Відкритою акціонерного товариства «Донецький металургійний завод», профспілкового комітету відкритого акціонерного товариства «Донецький металургійний завод» про визнання дій противоправними та незаконними, видачу достовірного акту перевірки житлових умов. визнання недійсним акту від 27.11.2008 року, визнання недійсним повідомлення №20/374 від 22.12.2008 року, визнання незаконною інформації про не проживання у гуртожитку, видачу ордеру, надання інформації про постановку на квартирний облік, визнання проживання у гуртожитку вимушеним, звільнення від оплати за проживання, відшкодування моральної шкоди, визнання втрати можливості отримати квартиру за програмою «Доступне житло» - відмовлено.
В апеляційній скарзі позивач просить скасувати рішення та ухвалити нове, яким задовольнити його вимоги в повному обсязі, посилаючись на те, що судом не ураховано всіх обставин справи, порушені норми матеріального та процесуального права.
Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали цивільної справи та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з таких підстав.
З матеріалів цивільної справи убачається, що у січні 2009 року позивач звернувся до суду з позовом до Відкритого акціонерного товариства «Донецький металургійний завод», Закритого акціонерного товариства «Донецьксталь -металургійний завод» про видачу достовірного акту перевірки житлових умов, визнання акту від 27,1 1.2008 року та листа від 22.12.2008 року недійсними, видачу ордеру, відшкодуванні моральної шкоди - 10000 грн., посилаючись на, що він працює: нагрівальником металу у прокатному цеху ВАТ «ДМЗ». З 07.12.2006 року він зареєстрований та проживає до теперішнього часу за адресою: АДРЕСА_1.
У середині жовтня 2008 року він звернувся до голови цехового комітету ОСОБА_3 із заявою про надання йому акту перевірки житлових умов позивача. Цей акт був йому необхідний для вирішення питання про постановку на квартирний облік у Ленінському райвиконкомі, але, у місячний термін акт йому не видали, тому 25.11.2008 року він звернувся з письмовою заявою до голови профспілкового комітету ВАТ «ДМЗ» з цього ж питання.
Не попередивши його, коли саме буде проводитися перевірка його проживання у гуртожитку, 27.11.2008 року був складений акт, у якому зазначено, що у гуртожитку він ніколи не проживав і не проживає. Цей акт його підпису не містить, ним отриманий 24.12.2008 року.
Зазначений акт є недостовірним, оскільки він проживав та проживає у гуртожитку, щомісячно сплачує гроші за користування житлом.
24.12.2008 року вік отримав повідомлення за №20/374 зі служби по побутовим питання про його виселення з гуртожитку до 30.12.2008 року. З даним повідомленням він також не згодний, оскільки має намір і у подальшому там проживати, про що письмово повідомив зазначену службу та профспілковий комітет.
Вважає, що відповідачі мають намір виселити його з гуртожитку, оскільки
він у квітні 2008 року звернувся з заявами на підприємство, до профспілковий комітету, суду, прокуратури з питання неправильного нарахування йому заробітної плати, надання відпустки, порушення умов праці.
22.10.2008 року ним була отримана довідка від керівника служби по побутовим питання ОСОБА_4, в якій вказано, що він дійсно проживає у гуртожитку, але у січні 2009 року зазначені обставини вона вже спростовувала.
Позивач вважає, що відносно нього порушені вимоги ст..ст.127,129, 132 ЖК України, Конституція України, ст..23 ЦК України.
Неправомірними діями відповідачів йому заподіяна і моральна шкода, у відшкодування якої він просив стягнути 10000 грн.
За клопотанням позивача судом до участі в справі в якості співвідповідача був залучений профспілковий комітет ВАТ «ДМЗ».
Під час розгляду справи ОСОБА_5 була подана додаткова позовна заява про визнання недійсним повідомлення №20/374 від 22.12.2008 року, визнання неправомірними дій та рішень ВАТ «ДМЗ» з метою виселення його з гуртожитку, визнання неправдивою інформації відповідачів про його не проживання у гуртожитку, спростування даної інформації, видачу ордеру.
За клопотанням позивача ухвалою суду від 19.05.2009 року заявлені позивачем позовні вимоги до Закритого акціонерного товариства «Донецьксталь - металургійний завод» залишені без розгляду.
У судовому засіданні 19.05.2009 року ОСОБА_5 була подана додаткова позовна заява, в якій він зазначив, що він перебуває на квартирному обліку на підприємстві, де працює. Але, відповідачі не повідомляють йому номер його черги.
Крім того, у зв'язку з неправомірними діями ВАТ «ДМЗ» він не може стати на квартирний облік у Ленінському райвиконкомі та отримати квартиру за програмою «Доступне житло». Так як він мав би можливість отримати житло, але не отримав його, вважає своє проживання у гуртожитку вимушеним і таким, що не підлягає оплаті. У зв’язку з цим просив стягнути у відшкодування моральної шкоди, заподіяної діями відповідача 240000 грн., що дорівнює вартості квартири.
У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 підтримав заявлені ним позовні вимоги у повному обсягу, підтвердив обставини, викладені ним у позовних заявах. Просив суд визнати дії відповідачів противоправними та незаконними, видати достовірний акт перевірки житлових умов, у якому зазначити, що він дійсно проживає у гуртожитку, визнати недійсним акт від 27.11.2008 року, визнати недійсним повідомлення №20/374 від 22.12.2008 року, визнати незаконною інформацію про не проживання у гуртожитку, спростувати її, видати йому ордер, надати інформацію про постановку на квартирний облік, визнати проживання у гуртожитку вимушеним, звільнити від оплати за проживання, відшкодувати моральну шкоду у загальному розмірі 250000 грн.. визнати втрату його можливості отримати квартиру за програмою «Доступне житло».
Представник позивача за дорученням ОСОБА_6 у судовому засіданні позовні вимоги позивача підтримала.
Представник відповідача - ВАТ « Донецькій металургійний завод» за дорученням ОСОБА_7 позовні вимоги ОСОБА_1 не визнала у повному обсягу.
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 з 07.12.2006 року зареєстрований у кімнаті АДРЕСА_1.
Будівля гуртожитку №7 відповідно до договору оренди №11900дс/12952 між ЗАТ
«Донецькстальметалургійний завод» та ВАТ «Донецький металургійний завод»
знаходиться у користуванні ВАТ «Донецький металургійний завод».
27.11.2008 року комісією у складі: ОСОБА_3, ОСОБА_8, ОСОБА_9, зі заявою позивача було проведено обстеження його житлових умов.
Обстеженням встановлено, що ОСОБА_1 у гуртожитку не проживає на протязі року. За висновками обстеження був складений акт, який підписали усі члени комісії.
Факт не проживання позивача у гуртожитку також знайшов своє підтвердження у судовому засіданні поясненнями свідків ОСОБА_10, ОСОБА_3, ОСОБА_11 та ОСОБА_12
Крім того, ОСОБА_1 неодноразово звертався до суду з різноманітними позовами, вказуючи адресу свого проживання АДРЕСА_2.
У відповідності до ч.І ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Позивач ОСОБА_1 . не надав суду будь - яких доказів, які підтверджують його посилання, що відомості, викладені в акті обстеження від 27.11.2008 року не відповідають дійсності. Тому, суд обгрунтовано відмовив у визнанні акту недійсним та складанні нового достовірного акту, а також, з урахуванням встановленого, відмовив у задоволенні позовних вимоги позивача в частині спростування недостовірної інформації про його не проживання у гуртожитку.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог про визнання повідомлення з питання про його виселення з гуртожитку за №20/374 від 22.12.2008 року недійсним, суд обгрунтовано виходив з того, що дане повідомлення не несе будь – яких наслідків для позивача, воно не є обов'язковим до виконання, має інформативний характер, тому у судовому порядку не можливо ставити питання про визнання його недійсним.
Відповідно до СТ..129 ЖК України та Примірного положення про гуртожитки, затвердженого Постановою Ради Міністрів Української РСР №208 від 03.06.1986 року, на підставі рішення про надання жилої площі в гуртожитку адміністрація підприємства, установи, організації видає громадянинові спеціальний ордер, який є єдиною підставою для вселення на дану жилу площу. При вселенні ордер здається в житлово-експлуатаційну організацію, а при її відсутності - завідуючому (директору) гуртожитком підприємства, установи, організації. Ордер дійсний протягом 30 днів.
Встановивши, що позивачеві видавався ордер, згідно з яким він вселився у гуртожиток та що на теперішній час ордер зберігається в адміністрації гуртожитку, а діючим законодавством України не передбачено заходження ордеру про надання жилої площі у гуртожитку на руках у особи, на ім'я якої він виданий, суд відмовив у задоволенні позовних вимог позивача в частині надання йому ордеру на займане ним приміщення.
Судом першої інстанції не встановлено порушень прав позивача щодо інформації про постановку на квартирний облік та про його номер черги на квартирному обліку, не було у суд підстав й до задоволення вимог про визнання проживання у гуртожитку вимушеним, звільнення від оплати за проживання, визнання втрати позивачем можливості отримати квартиру за програмою «Доступне житло», оскільки вони не ґрунтуються на Законі.
У зв’язку з тим, що не було встановлено порушень прав позивача відповідачами, а його вимоги про відшкодування моральної шкоди не ґрунтуються на законі, суд відмовив в задоволенні вимог про відшкодування моральної шкоди.
Інші доводи, наведені в апеляційній скарзі, також, не спростовують висновків суду.
Встановлено і це вбачається з матеріалів справи, що судове рішення ухвалено з додержанням судом норм матеріального та процесуального права, а також відсутні передбачені ст. 311 ЦПК України підстави для обов’язкового їх скасування.
Керуючись ст., ст. 308, 315 ЦПК України, апеляційний суд –
УХВАЛИВ :
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.
Рішення Ленінського районного суду м. Донецька від 10 червня 2009 року залишити без зміни.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом двох місяців із дня набрання законної сили.
Головуючий :
Судді: