ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 травня 2018 року

м. Київ

Справа № 910/23488/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Дроботової Т.Б. - головуючого, Пількова К.М., Чумака Ю.Я.,

здійснивши розгляд у письмовому провадженні касаційної скарги Публічного акціонерного товариства "Сбербанк"

на постанову Київського апеляційного господарського суду від 13.03.2018 (судді: Дикунська С.Я., Мальченко А.О., Жук Г.А) та ухвалу Господарського суду міста Києва від 29.12.2017 (суддя Плотницька Н.Б.) у справі № 910/23488/17

за заявою Дочірнього підприємства "Край Проперті"

про забезпечення позову до пред'явлення позову,

особи, які отримують статус учасника справи:

відповідач Публічне акціонерне товариство "Сбербанк",

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Сіті-Стейт", Товариство з обмеженою відповідальністю "Сітістейтсервіс" і Приватне підприємство "Консалтингова фірма "Прометей",

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Комунальне підприємство "Центр реєстраційних послуг",

В С Т А Н О В И В :

27.12.2017 Дочірнє підприємство "Край Проперті" (далі - ДП "Край Проперті") звернулося до Господарського суду міста Києва із заявою про забезпечення позову, яку подано до пред'явлення позову, на підставі статей 136-139 Господарського процесуального кодексу України, в якій заявник просить суд:

- заборонити Публічному акціонерному товариству "Сбербанк" (далі - ПАТ "Сбербанк") в особі будь-яких його органів, посадових осіб, працівників та представників вчиняти будь-які дії спрямовані на відчуження нежилого будинку - громадського центру з об'єктами (в літ. А) загальною площею 28 539,50 м2, розташованого за адресою: м. Київ, проспект Глушкова Академіка, будинок 13 Б, користуватися ним, заходити до приміщень, укладати щодо нього договори іпотеки чи будь-яким іншим чином обтяжувати його (у тому числі укладати правочини, які у подальшому можуть призвести до обтяження та/або відчуження), передавати як внесок до статутного капіталу юридичних осіб;

- заборонити органам і суб'єктам, які здійснюють повноваження у сфері державної реєстрації прав згідно із Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", вчиняти будь-які реєстраційні дії, що стосуються відчуження та реєстрації прав на нерухоме майно - нежилий будинок - громадський центр з об'єктами (літ. А) загальною площею 28 539,50 м2, розташованийо за адресою: м. Київ, проспект Глушкова Академіка, будинок 13 Б;

- заборонити ПАТ "Сбербанк" в особі будь-яких його органів, посадових осіб, працівників та представників будь-яким чином перешкоджати ДП "Край Пропері" у здійсненні володіння та користування нежилим будинком - громадським центром з об'єктами (в літ. А), загальною площею 28539,50 кв.м., розташованого за адресою: м. Київ, проспект Глушкова Академіка, будинок 13-Б;

- накласти арешт на нежилий будинок - громадський центр з об'єктами (літ. А) загальною площею 28 539,50 м2, розташований за адресою: м. Київ, проспект Глушкова Академіка, будинок 13 Б.

Заяву ДП "Край Проперті" обґрунтовано тим, що ПАТ "Сбербанк" не було дотримано процедури задоволення вимог, передбаченої умовами іпотечного застереження за іпотечним договором, укладеним 27.09.2011 між ДП "Край Проперті" і ПАТ "Сбербанк" у забезпечення виконання ДП "Край-Проперті" зобов'язань за договорами про відкриття кредитної лінії від 22.09.2011 № 119-В/11/55/КЛ і № 120-В/11/55/КЛ, щодо направлення письмового повідомлення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом прийняття його у власність.

Заявник зазначив, що метою вжиття заходів забезпечення позову є недопущення незаконного відчуження нерухомого майна, яке є предметом іпотеки згідно з договором іпотеки від 27.09.2011, чи створення інших обтяжень, що може унеможливити виконання рішення суду та поновлення порушеного права ДП "Край Проперті".

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.12.2017, залишеною без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 13.03.2018, заяву ДП "Край Проперті" про забезпечення позову задоволено повністю, а саме:

- заборонено ПАТ "Сбербанк" в особі будь-яких його органів, посадових осіб, працівників та представників вчиняти будь-які дії, спрямовані на відчуження нежилого будинку - громадського центру з об'єктами (літ. А) загальною площею 28 539,50 м2, розташованого за адресою: м. Київ, проспект Глушкова Академіка, будинок 13-Б (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно, Державному реєстрі Іпотек, Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна 629128080000), користуватися ним, заходити до приміщень, укладати щодо нього договори іпотеки чи будь-яким іншим чином обтяжувати його (у тому числі укладати правочини, які у подальшому можуть призвести до обтяження та/або відчуження), передавати як внесок до статутного капіталу юридичних осіб;

- заборонено органам і суб'єктам, які здійснюють повноваження у сфері державної реєстрації прав згідно із Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", вчиняти будь-які реєстраційні дії, що стосуються відчуження та реєстрації прав на нерухоме майно - нежилий будинок - громадський центр з об'єктами (літ. А) загальною площею 28 539,50 м2, розташований за адресою: м. Київ, проспект Глушкова Академіка, будинок 13-Б (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно, Державному реєстрі Іпотек, Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна 629128080000);

- заборонено ПАТ "Сбербанк" в особі будь-яких його органів, посадових осіб, працівників і представників будь-яким чином перешкоджати ДП "Край Проперті" у здійсненні володіння та користування нежилим будинком - громадським центром з об'єктами (літ. А) загальною площею 28 539,50 м2, розташованим за адресою: м. Київ, проспект Глушкова Академіка, будинок 13 Б (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно, Державному реєстрі іпотек, Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна 629128080000);

- накладено арешт на нежилий будинок - громадський центр з об'єктами (літ. А) загальною площею 28 539,50 м2, розташований за адресою: м. Київ, проспект Глушкова Академіка, будинок 13 Б (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно, Державному реєстрі Іпотек, Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна 629128080000).

Боржником за судовими рішеннями є ПАТ "Сбербанк", а стягувачем - ДП "Край Проперті".

Судові рішення аргументовано доведеністю доводів заявника щодо порушення ПАТ "Сбербанк" порядку позасудового звернення стягнення на предмет іпотеки, визначено у пункті 6.4 іпотечного договору від 27.09.2011.

Крім того, суд апеляційної інстанції зазначив про задоволення позовних вимог ДП "Край Проперті" стосовно визнання недійсним рішення та дій ПАТ "Сбербанк" щодо застосування позасудового порядку звернення стягнення на нерухоме майно ДП "Край Проперті" згідно з рішенням Господарського суду міста Києва від 05.03.2018 у справі № 910/372/18, а також посилався на те, що на момент прийняття державним реєстратором Київської філії комунального підприємства "Центр реєстраційних послуг" Скляренком О.М. рішення про державну реєстрацію права власності на нежилий будинок - громадський центр з об'єктами (літ. А) загальною площею 28 539,5 м2 за адресою: м. Київ, проспект Глушкова Академіка, будинок 13 Б за ПАТ "Сбербанк", зазначене нерухоме майно було обтяжено чинним арештом, зареєстрованим у Державному реєстрі, про що достовірно було відомо банку, що також підтверджує обґрунтованість доводів ДП "Край Проперті" стосовно того, що банк вчинив неправомірні дії та у незаконний спосіб звернув стягнення на нерухоме майно ДП "Край Проперті".

Не погоджуючись із судовими рішеннями, ПАТ "Сбербанк" у касаційній скарзі просить скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 29.12.2017 і постанову Київського апеляційного господарського суду від 13.03.2018 та відмовити у задоволенні заяви ДП "Край Проперті" про вжиття заходів забезпечення позову, наголошуючи на порушенні судами норм процесуального права. Скаржник зазначає, що всупереч вимогам частини 2 статті 136 Господарського процесуального кодексу України оскаржувані судові рішення не містять будь-яких доказів неможливості чи утруднення виконання судового рішення або зазначення будь-яких порушених прав, за захистом яких має намір звернутися до суду заявник, як і не надано заявником доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову. На думку скаржника, судові рішення не відповідають вимогам статті 236 Господарського процесуального кодексу України щодо законності, обґрунтованості та вмотивованості.

Крім того, ПАТ "Сбербанк" наголошує, що суд апеляційної інстанції в обґрунтування законності ухвали місцевого суду послався на рішення Господарського суду міста Києва від 05.03.2018 у справі № 910/372/18, яке, у свою чергу, не набрало законної сили. Посилання суду апеляційної інстанції на здійснення реєстрації нерухомого майна під час дійсного арешту цього майна є безпідставними, оскільки зазначене питання є предметом дослідження під час розгляду справи судом у позовному провадженні.

ДП "Край Проперті" у відзиві на касаційну скаргу просить відмовити в її задоволенні з підстав необґрунтованості доводів ПАТ "Сбербанк" і залишити без змін судові рішення у справі, які прийнято відповідно до норм чинного законодавства.

Переглянувши у порядку письмового провадження оскаржені у справі судові рішення, дослідивши доводи, наведені у касаційній скарзі та заперечення на неї, перевіривши правильність застосування судами норм процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно зі статтею 136 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

За змістом цієї норми обґрунтування необхідності забезпечення позову полягає у доказуванні обставин, з якими пов'язано вирішення питання про забезпечення позову. Забезпечення позову застосовується як гарантія задоволення законних вимог позивача. Умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що майно, яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитися за кількістю або погіршитися за якістю на момент виконання рішення.

Отже, з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 73 Господарського процесуального кодексу України, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Згідно з частиною 1 статті 137 Господарського процесуального кодексу України позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 3) встановленням обов'язку вчинити певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов'язання; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; 6) зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту; 7) передачею речі, що є предметом спору, на зберігання іншій особі, яка не має інтересу в результаті вирішення спору; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об'єкти інтелектуальної власності; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1-9 цієї частини.

Суд апеляційної інстанції, залишаючи без змін ухвалу місцевого суду про забезпечення позову, дійшов висновку, що ПАТ "Сбербанк" порушено процедуру позасудового звернення стягнення на майно. Зокрема, необхідність надіслання відповідного повідомлення сторони погодили у пункті 6.4.1 іпотечного договору від 27.09.2011, однак у повідомленні - вимозі від 19.05.2017 ПАТ "Сбербанк" зазначено про наявність заборгованості, а також те, що банк вимагає сплатити заборгованість і у разі її несплати банк буде змушений розпочати процедуру позасудового звернення стягнення на предмет іпотеки, що згідно з висновками суду не можна розцінювати як повідомлення про початок процедури позасудового звернення стягнення на майно, необхідність надіслання якого сторони погодили у пункті 6.4.1 іпотечного договору.

Проте колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що оцінку повідомлення-вимоги ПАТ" Сбербанк" від 19.05.2017 здійснено судом у межах розгляду заяви про забезпечення позову передчасно, оскільки обставини щодо дотримання сторонами умов договору, у цьому випадку договору іпотеки, укладеного 27.09.2011 між ПАТ "Сбербанк" і ДП "Край Проперті", підлягають встановленню під час розгляду спору по суті. Зміст наведеного повідомлення-попередження банку не доводить і не спростовує наявності, чи навпаки, відсутності правових підстав саме для забезпечення позову.

Разом із цим, як убачається зі змісту заяви ДП "Край Проперті" про забезпечення позову, заявник зазначив, що предметом судового розгляду у справі є вирішення питання щодо незаконності рішення та дій ПАТ "Сбербанк" щодо звернення стягнення на нерухоме майно ДП "Край Проперті" та законності внесення відомостей про це до державного реєстру.

Статтею 15 Цивільного кодексу України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Отже, наведена норма визначає об'єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов'язано із позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, спричинена поведінкою іншої особи.

Згідно з частиною 1 статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб'єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.

Позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається із двох елементів: предмета і підстави позову.

Предметом позову є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підставою позову - факти, які обґрунтовують вимогу про захист права чи законного інтересу. При цьому особа, яка звертається до суду з позовом, самостійно визначає у позовній заяві, яке її право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред'явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. В свою чергу, суд має перевірити доводи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, у тому числі щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах, і у разі встановлення порушеного права з'ясувати, чи буде воно відновлено у заявлений спосіб.

За змістом процесуального законодавства позивачами є особи, які подали позов або в інтересах яких подано позов про захист порушеного, невизнаного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. Відповідачами є особи, яким пред'явлено позовну вимогу. Тобто учасники справи - це суб'єкти матеріально-правових відносин, які виступають на захист своїх інтересів і на яких поширюється законна сила судового рішення. Позивачем є особа, яка має право вимоги (кредитор), а відповідачем - особа, яка повинна виконати зобов'язання (боржник).

Під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб'єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов'язку зобов'язаною стороною. Спосіб захисту може бути визначено як концентрований вираз змісту (суті) міри державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи, право чи інтерес якої порушені, правового результату.

Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягти суб'єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинено порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв'язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

З урахуванням наведених законодавчих норм завданням суду при здійсненні правосуддя є забезпечення, зокрема, захисту прав і законних інтересів юридичних осіб, інтересів суспільства і держави, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів. Отже, встановивши наявність в особи, яка звернулася з позовом, суб'єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з'ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і, відповідно, ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачеві у захисті.

Надаючи правову оцінку належності обраного зацікавленою особою способу захисту, слід зважати і на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції рол захист прав людини і основоположних свобод (далі Конвенція). У пункті 145 рішення від 15.11.1996 у справі "Чахал проти Об'єднаного Королівства" (Chahal v. the United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) зазначив, що ця норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони втілені в правовій системі тієї чи іншої країни. Таким чином, суть цієї статті зводиться до вимоги надати людині такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави-учасниці Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов'язань. Крім того, ЄСПЛ наголосив, що за деяких обставин вимоги статті 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, передбачених національним правом.

Стаття 13 вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності "небезпідставної заяви" за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов'язань за статтею 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається зазначеною статтею, повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, зокрема у тому сенсі, щоб його застосування не було ускладнено діями або недоглядом органів влади відповідної держави (пункт 75 рішення ЄСПЛ у справі "Афанасьєв проти України" від 05.04. 2005 (заява № 38722/02).

Проте зазначаючи у заяві про забезпечення позову, що предметом судового розгляду у справі є вирішення питання щодо незаконності рішення та дій ПАТ "Сбербанк" щодо звернення стягнення на нерухоме майно, ДП "Край Проперті" не наведено, а судами залишено поза увагою, що заявником не визначено яке саме рішення та які саме дії ПАТ "Сбербанк" ДП "Край Проперті" оскаржує до суду, внесення яких саме відомостей до Державного реєстру і до якого реєстру оскаржує ДП "Край Проперті", за захистом яких прав підприємство вимушене звернутися до суду, а також наявність правового механізму виконання рішення суду у разі задоволення позову.

Крім того, як убачається зі змісту рішення Господарського суду міста Києва від 05.03.2018 у справі № 910/372/18, наявному у Єдиному державному реєстрі судових рішень, на яке посилався суд апеляційної інстанції, ДП "Край Проперті" заявив вимоги про визнання недійсним рішення і дій ПАТ "Сбербанк" щодо порядку позасудового звернення стягнення на нерухоме майно згідно з іпотечним договором від 27.09.2011, так само не вказав які саме рішення та які саме дії ПАТ "Сбербанк" позивачем оскаржуються до суду.

При цьому, посилаючись на рішення Господарського суду міста Києва від 05.03.2018 у справі № 910/372/18, суд апеляційної інстанції не звернув уваги, що зазначене рішення суду не набрало законної сили та оскаржено до суду апеляційної інстанції, що свідчить про безпідставність посилань суду апеляційної інстанції на це судове рішення в обґрунтування наявності підстав для забезпечення позову. Водночас судового рішення у справі № 910/372/18 у матеріалах справи не має.

Крім того, посилання суду апеляційної інстанції на те, що на час прийняття державним реєстратором Київської філії комунального підприємства "Центр реєстраційних послуг" Скляренком О.М. рішення (індексний номер 38834415 від 19.12.2017 19:34:04) про державну реєстрацію права власності на спірне майно - нежилий будинок - громадський центр з об'єктами (літ. А) загальною площею 28 539,5 м2 за адресою: м. Київ, проспект Глушкова Академіка, будинок 13 Б за ПАТ "Сбербанк" зазначене нерухоме майно було обтяжено чинним арештом, зареєстрованим у Державному реєстрі, про що достовірно було відомо банку, також є безпідставними. По-перше, вимоги до державного реєстратора щодо реєстрації права ПАТ "Сбербанк" на нерухоме майно ДП "Край Проперті" не заявлено. По-друге, питання скасування арешту нерухомого майна, накладеного на предмет іпотеки згідно із постановою Печерського районного відділу державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві від 10.02.2017 в межах виконавчого провадження № 53384822 було предметом спору у справі № 910/4772/17, за результатами розгляду якої постановою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 10.04.2018 скасовано постанову Київського апеляційного господарського суду від 14.12.2017 і залишено в силі рішення Господарського суду міста Києва від 08.06.2017, яким звільнено з-під арешту нерухоме майно, належне на праві власності ДП "Край Проперті" - нежилий будинок (літ. А) загальною площею 28 539,90 м2, розташований за адресою: м. Київ, проспект Академіка Глушкова, будинок 13-Б, реєстраційний номер 629128080000, накладеного Відділом ДВС у межах виконавчого провадження № 53384822.

Суд першої інстанції лише посилався на реальність загрози відчуження майна, що є предметом іпотеки згідно з іпотечним договором, і не навів жодного обґрунтування наявності правових підстав для застосування заходів забезпечення позову у виді накладення арешту на майно, а також шляхом заборони ПАТ "Сбербанк" та іншим особам вчиняти певні дії стосовно спірного майна, не зазначив яким чином вжиття саме таких заходів забезпечення позову буде гарантією задоволення законних вимог позивача, зважаючи на предмет судового розгляду справи, визначений заявником як у заяві про забезпечення позову, так і у самому позові.

Ураховуючи наведене, колегія суддів вважає помилковими і такими, що не відповідають положенням чинного законодавства висновки судів попередніх інстанції про наявність правових підстав для задоволення заяви ДП "Край Проперті" про забезпечення позову, у зв'язку з чим судові рішення у справі підлягають скасуванню, а заява - залишенню без задоволення.

За змістом частини 3 статті 304 Господарського процесуального кодексу України (у редакції, чинній на час здійснення касаційного провадження) касаційні скарги на ухвали судів першої чи апеляційної інстанції розглядаються у порядку, передбаченому для розгляду касаційних скарг на рішення суду першої інстанції, постанови суду апеляційної інстанції.

Суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд (пункт 3 частини 1 статті 308 цього Кодексу).

Згідно зі статтею 311 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до ухвалення незаконного рішення.

Керуючись статтями 300, 301, 304, пунктом 3 частини 1 статті 308, статтями 311, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Сбербанк" задовольнити.

2. Постанову Київського апеляційного господарського суду від 13.03.2018 та ухвалу Господарського суду міста Києва від 29.12.2017 у справі № 910/23488/17 скасувати.

3. Відмовити у задоволенні заяви Дочірнього підприємства "Край Проперті" про забезпечення позову.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Т.Б. Дроботова

Судді К.М. Пільков

Ю.Я. Чумак