Постанова

Іменем України

23 травня 2018 року

м. Київ

справа № 766/18228/17

провадження № 61-16044св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

Черняк Ю. В. (суддя-доповідач), Гулька Б. І., Хопти С. Ф.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_4,

відповідач - ОСОБА_5,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_5, від імені якої діє адвокат ОСОБА_6, на ухвалу Херсонського міського суду Херсонської області від 14 листопада 2017 року у складі судді Майдан С. І. та постанову Апеляційного суду Херсонської області від 01 лютого 2018 року у складі колегії суддів: Полікарпової О. М., Воронцової Л. П., Ігнатенко П. Я.,

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2017 року ОСОБА_4 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_5 про стягнення коштів.

Позовну заяву мотивовано тим, що 16 вересня 2017 року між нею та ОСОБА_5 укладено договір завдатку, за умовами якого вона передала ОСОБА_5 завдаток у розмірі 26 160 грн, що еквівалентно 1 000 доларів США, завдаток надано з метою укладення включно до 05 жовтня 2017 року договорів купівлі-продажу земельної ділянки площею 0,0565 га з кадастровим номером НОМЕР_1 та житлового будинку загальною площею 271,8 кв.м, які розташовані по АДРЕСА_1, за ціною, еквівалентною 160 000 доларів США за офіційним курсом Національного банку України до національної валюти - гривні, за умови, що їх ринкова вартість не буде перевищувати цієї суми.

Факт передачі завдатку у розмірі 1 000 доларів США підтверджується розпискою, складеною ОСОБА_5 16 вересня 2017 року.

З вини відповідача договори купівлі-продажу вказаних земельної ділянки та житлового будинку укладено не було.

Пунктом 7 договору завдатку від 16 вересня 2017 року передбачено, що якщо кредитор не виконає або порушить своє зобов'язання у визначений термін і на обумовлених умовах продати земельну ділянку і житловий будинок на ній, він зобов'язаний у триденний строк повернути боржнику подвійну суму завдатку у національній валюті гривні сума якого на день повернення має бути еквівалентна 2 000 доларів США за офіційним курсом Національного Банку України гривні до Долара США.

Однак ОСОБА_5 не повернула у визначений договором строк подвійну суму завдатку у розмірі 2 000 доларів США.

На підставі викладеного ОСОБА_4 просила стягнути з ОСОБА_5 52 999 грн 90 коп.

У листопаді 2017 року ОСОБА_4, від імені якої діє адвокат ОСОБА_7, подала до суду заяву про забезпечення позову, у якій просила вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на житловий будинок загальною площею 271,8 кв.м, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 1344229665101, розташований по АДРЕСА_1, до набрання законної сили рішенням суду.

Ухвалою Херсонського міського суду Херсонської області від 14 листопада 2017 року заяву ОСОБА_7, подану від імені та в інтересах ОСОБА_4, про забезпечення позову задоволено частково.

Заборонено ОСОБА_5 розпоряджатися житловим будинком АДРЕСА_1 який належить їй на праві приватної власності.

У іншій частині заяву ОСОБА_4, від імені якої діє ОСОБА_7, залишено без задоволення.

Виконання даної ухвали доручено Дніпровському відділу державної виконавчої служби м. Херсона Головного територіального управління юстиції у Херсонській області.

Ухвалу суду першої інстанції мотивовано тим, що підставою для забезпечення позову є відповідне клопотання у формі мотивованої заяви будь-якої з осіб, котрі беруть участь у справі. Забезпечення позову допускається у випадку, якщо невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду. Позов майнового характеру дозволяється забезпечувати шляхом накладення арешту на майно або грошові кошти, що належать відповідачеві і знаходяться у нього або в інших осіб. Вид забезпечення позову має бути співмірним із заявленими позовними вимогами. Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Відповідачу на праві приватної власності належить житловий будинок АДРЕСА_1. Оскільки між сторонами виник спір майнового характеру, то з урахуванням співмірності, дійшов висновку про наявність підстав для накладення заборони розпорядження житловим будинком АДРЕСА_1 та відмовив у накладенні арешту на вказаний житловий будинок.

Постановою Апеляційного суду Херсонської області від 01 лютого 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_5 залишено без задоволення, ухвалу Херсонського міського суду Херсонської області від 14 листопада 2017 року залишено без змін.

Постанову суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що судом першої інстанції, з урахуванням спору, обсягу заявлених позовних вимог, доказів про належність майна, щодо якого заявник просить вжити заходи забезпечення позову, ймовірних наслідків можливого відчуження спірного майна, обґрунтував висновок про те, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду. Заборона розпорядження нерухомим майном є процесуальним заходом, спрямованим на можливість виконання рішення суду у випадку задоволення позовних вимог. Крім того, такий захід є співмірним із заявленими позовними вимогами.

ОСОБА_5, від імені якої діє адвокат ОСОБА_6, у касаційній скарзі, поданій у березні 2018 року до Верховного Суду, посилаючись на порушення норм процесуального права, просила скасувати оскаржувану ухвалу суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції і постановити нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні заяви про забезпечення позову.

Касаційну скаргу мотивовано тим, що ОСОБА_4 заявлено позовні вимоги про стягнення грошових коштів у розмірі 2 000 доларів США, що еквівалентно 52 999 грн 90 коп., однак вартість житлового будинку, який належить ОСОБА_5, складає 299 595 грн. Розмір заявлених позовних вимог є меншим за вартість житлового будинку, щодо розпорядження яким накладено заборону, а тому застосування такого забезпечення позову порушує принцип співмірності. Крім того, заявником належним чином не обґрунтовано необхідність застосування заходів забезпечення позову, а судом не враховано інтереси відповідача та не застосовано інший спосіб забезпечення позову - внесення грошових коштів на депозитний рахунок.

У травні 2018 року ОСОБА_4, від імені якої діє адвокат ОСОБА_7, подано відзив на касаційну скаргу, у якому вона зазначала про те, що співмірність оцінюється шляхом співставлення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати у випадку невжиття цих заходів. ОСОБА_5 ні в апеляційній скарзі, ні в касаційній скарзі не вказує, які саме негативні наслідки для неї настали після вжиття заходів забезпечення позову. Позивач у своїй заяві просила суд забезпечити позов шляхом накладення арешту на нерухоме майно, однак суд застосував інший вид забезпечення позову - менш обтяжливий для відповідача, та заборонив лише розпоряджатися житловим будинком. Твердження представника відповідача про те, що судом не враховано думку відповідача щодо можливості забезпечення позову шляхом внесення грошових коштів на депозитний рахунок суду є безпідставним, оскільки ні відповідач у своїй апеляційній скарзі, ні її представник у судовому засіданні не заявляли про це.

Відповідно до вимог частини першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Як свідчить тлумачення статей 149, 150 ЦПК України забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду. Види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження можливих труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Забезпечення позову є обмеженням суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

За змістом частини другої статті 151 ЦПК України 2004 року заява про забезпечення позову повинна містить, зокрема, обґрунтування необхідності забезпечення позову.

Положеннями статті 152 ЦПК України 2004 року встановлено види забезпечення позову, одним з яких є заборона вчиняти певні дії.

Відповідно до частини третьої статті 152 ЦПК України 2004 року види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Пунктом 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» роз'яснено, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Відповідно до статті 11 ЦПК України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання цивільного судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов'язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Встановивши, що існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, дійшов обґрунтованого висновку про наявність передбачених законом підстав для застосування заходів забезпечення позову.

Забезпечення позову шляхом заборони розпоряджатися нерухомим майном є достатнім та співмірним видом забезпечення позову у цій справі.

Встановлено й це вбачається з матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення ухвалено відповідно до вимог норм процесуального права, а доводи касаційної скарги висновків судів першої та апеляційної інстанцій не спростовують.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне відхилити касаційну скаргу та залишити оскаржувані судові рішення без змін.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_5, від імені якої діє адвокат ОСОБА_6, залишити без задоволення.

Ухвалу Херсонського міського суду Херсонської області від 14 листопада 2017 року та постанову Апеляційного суду Херсонської області від 01 лютого 2018 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Судді: Ю. В. Черняк

Б. І. Гулько

С.Ф. Хопта