Справа № 22- 1986 - 2009 р. Головуючий у 1-й інст. – Кучина Н.Г.
Категорія № 27 Доповідач - Оніпко О.В.
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28 грудня 2009 р. м. Рівне
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Рівненської області в складі :
Головуючого судді - Оніпко О.В.
Суддів - Шеремет А.М. , Шимківа С.С.
При секретарі - Омельчук А.М.
розглянула у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою АТ « Укрінбанк» в особі Рівненської філії АТ « Украінбанк» на рішення Рівненського міського суду від 20 жовтня 2009 р. в справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, АТ « Укрінбанк» про визнання кредитного договору недійсним.
Заслухавши доповідача, пояснення осіб, що з”явились у судове засідання, дослідивши матеріали справи і доводи апеляційної скарги, колегія суддів , -
в с т а н о в и л а :
Рішенням Рівненського міського суду від 20 жовтня 2009 р. задоволено позов ОСОБА_1 : визнано кредитний договір від 23.08.2007 р. № 1917, укладений між АТ « Укрінбанк» в особі Рівненської філії АТ « Укрінбанк» та ОСОБА_2 на суму 40 000 доларів США недійсним, стягнуто зі ОСОБА_2 на користь АТ « Укрінбанк» в особі Рівненської філії АТ « Укрінбанк» 91 441 грн. 24 коп.
В поданій на рішення апеляційній скарзі відповідач АТ « Укрінбанк» вважає , що висновки суду не відповідають обставинам справи та вимогам закону. Позивачка не є стороною в даному договорі. У відповідності до вимог ст. 65 СК України, угода може бути визнана недійсною, у разі, коли вона потребувала нотаріального посвідчення або судом буде встановлено, що сторони діяли недобросовісно.
Укладання кредитного договору чоловіком позивачки не є розпорядженням спільним майном подружжя, а тому її згода в даному випадку не потрібна і на вказані правовідносини не поширюється дія ст. 65 СК України та ст. 369 ЦК України. Також позивачкою не доведено порушення її прав у зв»язку із укладанням вказаного договору і рішення суду в даному випадку грунтується на припущеннях. Просив рішення скасувати, ухвалити нове, яким відмовити ОСОБА_1 в позові.
Апеляційна скарга підлягає до задоволення, а рішення суду 1-ї інстанції- скасуванню з ухваленням нового рішення в справі, виходячи з наступного.
З матеріалів справи вбачається, що 23.08.2007 р. між відповідачем ОСОБА_2, чоловіком позивачки та АТ « Укрінбанк» в особі Рівненської філії АТ « Укрінбанк» було укладено кредитний договір на суму 40 000 доларів США на споживчі цілі, строком до 22.08.2008 р., зі сплатою 13 % річних ( а.с. 3-4).
Вказаний договір оформлено у відповідності до вимог діючого законодавства.
Згідно листа АТ « Укрінбанк», станом на 16.05.2009 р. ОСОБА_2 на виконання договору було погашено 28 045 63 доларів США ( кредит + відсотки) та 3 835, 09 грн. комісії ( а.с. 40).
ОСОБА_1 18.03.2009 р. звернулася з позовом до суду про визнання вказаного договору недійсним, посилаючись на вимоги ч. 2 ст. 65 СК України та ст.ст. 203, 215, 216 ЦК України та зазначала, що про укладення договору їй не було відомо і вона не давала згоду своєму чоловіку , як подружжя, на його укладення у зв»язку з тим, що він виходить за межі дрібного побутового .
Задовольняючи позов ОСОБА_1 у повному обсязі, суд 1-ї інстанції виходив з того, що позивачка та відповідач ОСОБА_2 перебувають у шлюбі з 18.08.2001 р. Оскільки зазначений договір виходить за межі дрібного побутового , згоди на його укладення позивачка чоловіку не давала і цей правочин опосередковано може вплинути в подальшому на право власності на майно, що перебуває у спільній сумісній власності подружжя, він підлягає визнанню недійсним.
Однак, з висновком суду не можна погодитися з таких підстав.
Згідно з ч. 1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа ( кредитодавець) зобов»язується надати грошові кошти ( кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов»язується повернути кредит та сплатити проценти.
Таким чином, кредитний договір, укладений між АТ « Укрінбанк» та ОСОБА_2 є грошовим зобов»язанням лише між сторонами за вказаним договором , а не угодою щодо розпорядження майном, належним подружжю і не створює обов»язків для будь-яких інших осіб.
За таких обставин посилання позивачки і суду 1-ї інстанції у рішенні на вимоги ст. 65 СК України є безпідставними, оскільки норма вказаної статті , згідно з якою згода подружжя вимагається в разі розпорядження майном, що є об»єктом спільної сумісної власності подружжя, на спірні правовідносини не поширюється .
Окрім того, з метою забезпечення виконання ОСОБА_2, умов вказаного кредитного договору, 23. 08. 2007 р. та 5.06.2008 р. було укладено договори поруки між АТ «Укрінбанк» та ОСОБА_3 і ОСОБА_4 (а.с. 57- 59) , згідно з п.1.2. яких, у разі порушення боржником ( ОСОБА_2.) умов основного договору , боржник і поручитель несуть перед кредитором солідарну відповідальність.
У зв»язку з наведеним, рішення суду 1-ї інстанції підлягає скасуванню, з ухваленням нового рішення в справі про відмову в позові ОСОБА_1 за безпідставністю.
Керуючись ст.ст. 303, 307, 313-31ё4, 316 ЦПК України, ст. 1054 ЦК України, колегія суддів, -
в и р і ш и л а :
Апеляційну скаргу АТ « Укрінбанк» - задовольнити.
Рішення Рівненського міського суду від 20 жовтня 2009 р. – скасувати.
В позові ОСОБА_1 до ОСОБА_2, АТ «Укрінбанк» про визнання недійсним кредитного договору № 1917 від 23.08.2007 р. – відмовити .
Стягнути з ОСОБА_1 в доход держави судовий збір в сумі 897 грн. та витрати з ІТЗ розгляду цивільних справ в сумі 15 грн., сплачений не у повній мірі при зверненні з даним позовом до суду.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь АТ « Укрінбанк» витрати , понесені останнім на сплату судового збору в сумі 457 грн. 20 коп. та на сплату ІТЗ розгляду цивільних справ в сумі 120 грн. у зв»язку із поданням апеляційної скарги.
Рішення набирає законної сили негайно і може бути оскаржено безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня його проголошення.
Головуючий
Судді