Постанова

Іменем України

23 травня 2018 року

м. Київ

справа № 367/5655/14-ц

провадження № 61-5224св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Червинської М. Є.,

суддів: Антоненко Н. О., Журавель В. І., Коротуна В. М., Курило В. П. (суддя-доповідач),

учасники справи:

позивачі: ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4,

відповідачі: ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, Ірпінська міська рада Київської області,

розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення сторін касаційну скаргу ОСОБА_8 на рішення апеляційного суду Київської області від 09 серпня 2016 року у складі колегії суддів: Касьяненко Л. І., Верланова С. М., Гуля В. В.,

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2014 року ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 звернулися до суду з позовом до ОСОБА_5, ОСОБА_8, ОСОБА_7, Ірпінської міської ради Київської області про визнання незаконними та скасування рішення, визнання недійсним та скасування державного акта на право власності на земельну ділянку.

Позовна заява мотивована тим, що їм на підставі свідоцтва про право власності на житло від 16 травня 2010 року № 31, виданого виконавчим комітетом Ірпінської міської ради (рішення від 09 лютого 2010 року № 24/5) в рівних частках на праві спільної часткової власності належить квартира АДРЕСА_5, загальною площею 66,3 кв. м.

Відповідачам на підставі свідоцтва про право власності на житло від 27 жовтня 2008 року № 200, виданого виконавчим комітетом Ірпінської міської ради (рішення від 14 жовтня 2008 року №250/1) в рівних частках на праві спільної часткової власності належить квартира АДРЕСА_1 загальною площею 50,8 кв. м.

Зазначали, що будинок № 9 за адресою: провулок Горького в місті Ірпінь, загальною площею 117, 1 кв. м., з надвірними будівлями раніше перебував на балансі комунального житлово-експлуатаційного підприємства «Ірпінь» (далі - КЖЕП «Ірпінь») та належав до комунальної власності, розташований на земельній ділянці площею 637 кв. м., з яких 73,52 кв. м. землі загального користування (двір) та які перебувають у користуванні Ірпінського КЖЕП «Ірпінь». Оскільки даний будинок є багатоквартирним, надвірні будівлі, споруди та земельна ділянка перебувала у спільному користуванні власників квартир будинку АДРЕСА_1

У 2011 році відповідачі без їхнього погодження перегородили двір загального користування та стали чинити перешкоди в користуванні надвірними будівлями та спорудами, розпочали незаконне будівництво на землях загального користування (двір).

Згідно з листом Ірпінської міської ради Київської області від 28 грудня 2012 року на підставі рішення Ірпінської міської ради Київської області № 986/19 сесії 6 скликання від 06 жовтня 2011 року відповідачам передано безкоштовно у спільну часткову власність земельну ділянку площею 0,0291 га за адресою: провулок Горького, 9 в місті Ірпені, для будівництва та обслуговування житлового будинку. Згодом відповідачами було отримано державний акт серії НОМЕР_3 на спірну земельну ділянку за кадастровим номером НОМЕР_1 та зареєстрований за № НОМЕР_2 від 10 травня 2012 року у відділі Держкомзему у місті Ірпені Київської області.

Посилаючись на вищевикладені обставини, позивачі просили визнати незаконним та скасувати рішення Ірпінської міської ради Київської області №986/19 сесії 6 скликання від 06 жовтня 2011 року «Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо складання державного акту, що посвідчує право часткової власності на земельну ділянку» в частині передачі у спільну часткову власність земельної ділянки ОСОБА_5 - 1/3, ОСОБА_6 - 1/3, ОСОБА_7 - 1/3 площею 0,0291 га для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарчих будівель і споруд за адресою: АДРЕСА_1, визнати недійсним та скасувати державний акт на право власності на земельну ділянку від 10 травня 2012 року, серії НОМЕР_4 на ім'я ОСОБА_5, площею 0,0291 га для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарчих будівель і споруд за адресою: АДРЕСА_2.

Рішенням Ірпінського міського суду Київської області від 11 березня 2016 року в задоволенні позову відмовлено.

Рішення міського суду мотивовано тим, що позивачі не надали суду належних та допустимих доказів на підтвердження порушення їхнього права на приватизацію земельної ділянки , оскільки вони не були користувачами або власниками земельної ділянки та не звертались до компетентних органів щодо приватизації землі.

Рішенням апеляційного суду Київської області від 09 серпня 2016 року рішення Ірпінського міського суду Київської області від 11 березня 2016 року скасовано та ухвалено нове, яким позов ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 задоволено.

Визнано незаконним та скасовано рішення Ірпінської міської ради Київської області №986/19 сесії 6 скликання від 06 жовтня 2011 року «Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо складання державного акту, що посвідчує право часткової власності на земельну ділянку» в частині передачі у спільну часткову власність земельної ділянки ОСОБА_5 - 1/3, ОСОБА_6 - 1/3, ОСОБА_7 - 1/3 площею 0,0291 га. для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарчих будівель і споруд за адресою: АДРЕСА_3.

Визнано недійсним та скасовано державний акт на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_3 від 10 травня 2012 року на ім'я ОСОБА_5, площею 0,0291 га для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарчих будівель і споруд за адресою: АДРЕСА_3.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

У вересні 2016 року ОСОБА_6 звернувся до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ з касаційною скаргою, в якій просив скасувати рішення апеляційного суду Київської області від 09 серпня 2016 року, рішення Ірпінського міського суду Київської області від 11 березня 2016 року залишити в силі.

Касаційна скарга мотивована тим, що ОСОБА_6 не був належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи апеляційною інстанцією, у зв'язку із чим він був позбавлений права подати свої заперечення щодо заявлених позовних вимог.

Підпунктом 4 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» передбачено, що касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Відповідно до статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

01 лютого 2018 року справу передано до Верховного Суду.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку про те, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Згідно із положеннями статті 74 ЦПК України (у редакції, чинній на час розгляду справи) судові виклики здійснюються судовими повістками про виклик, які разом із розпискою надсилаються поштою рекомендованими листами із повідомленням або через кур'єрів за адресою, зазначеною стороною чи іншою особою, яка бере участь у справі. Особи, які беруть участь у справі, можуть бути повідомлені або викликані в суд телеграмою, факсом чи за допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику. Судова повістка має бути вручена не пізніше ніж за три дні до судового засідання.

На адресу реєстрації ОСОБА_8 у березні 2016 року апеляційним судом було надіслано судову повістку про виклик до суду, зворотне повідомлення в матеріалах справи відсутнє.

10 травня 2016 року на адресу реєстрації відповідачів (АДРЕСА_4) було надіслано телеграму. Зворотне повідомлення про вручення в матеріалах справи відсутнє (а. с. 242, 243).

ОСОБА_6 не брав участі в судових засіданнях під час розгляду справи судом апеляційної інстанції. Інші відповідачі, які зареєстровані за тією ж адресою, також не були належним чином повідомлені про розгляд справи апеляційним судом.

Таким чином, матеріали справи не містять належних та допустимих доказів про те, що ОСОБА_6 був належним чином повідомлений про розгляд справи судом апеляційної інстанції, оскільки жодного разу не отримав повістку про виклик до суду та не був присутній у судовому засіданні.

Особи, які беруть участь у справі, згідно зі статтею 27 ЦПК України (в редакції, чинній на момент розгляду справи судом апеляційної інстанції), мають право, зокрема, брати участь у судових засіданнях, подавати свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти клопотань, доводів і міркувань інших осіб.

Таким чином, відомості про те, що ОСОБА_6 був належним чином повідомлений судом апеляційної інстанції про дату, час і місце судового розгляду в матеріалах справи відсутні.

Основними засадами судочинства відповідно до частини першої статті 129 Конституції України визначено, зокрема, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Статтею 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, ратифікованої Верховною Радою України (Закон України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР), встановлено, що кожній особі гарантовано право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Публічний характер судового розгляду є істотним елементом права на справедливий суд, а відкритість процесу, як правило, включає право особи бути заслуханою в суді.

Зазначені процесуальні гарантії забезпечення належного розгляду справи порушено, оскільки ОСОБА_8 не було належним чином повідомлено про дату і час розгляду справи в суді апеляційної інстанції.

Відповідно до пункту 5 частини першої статті 411 ЦПК України судові рішення підлягають обов'язковому скасуванню з направленням справи на новий розгляд, якщо справу розглянуто за відсутності будь-кого з учасників справи, належним чином не повідомлених про дату, час і місце судового засідання, якщо такий учасник справи обґрунтовує свою касаційну скаргу такою підставою.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу задовольнити частково, рішення апеляційного суду скасувати, а справу направити на новий розгляд до апеляційного суду.

Керуючись статтями 406, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_8 задовольнити частково.

Рішення апеляційного суду Київської області від 09 серпня 2016 року скасувати, справу передати на новий розгляд до апеляційного суду.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

ГоловуючийМ. Є. Червинська

Судді: Н. О. Антоненко

В. І. Журавель

В. М. Коротун

В. П. Курило