АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 травня 2018 року

м. Рівне

Справа № 569/5147/16-ц

Провадження № 22-ц/787/740/2018

Апеляційний суд Рівненської області у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді - Шимківа С.С.,

суддів: - Григоренка М.П., Гордійчук С.О.,

секретар судового засідання - Москалик Т.В.,

учасники справи:

позивач, відповідач

за зустрічним позовом - публічне акціонерне товариство комерційний банк

"ПриватБанк",

відповідач, позивач

за зустрічним позовом - ОСОБА_1,

відповідач за первісним позовом - ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 12 лютого 2018 року (суддя Панас О.В.) у справі за позовом публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості та зустрічним позовом ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" про визнання частково недійсним правочину, -

в с т а н о в и в :

У квітні 2016 року ПАТ КБ "ПриватБанк" звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості.

Позовна заява мотивована тим, що 10.05.2005 року між ПАТ КБ "ПриватБанк" та ОСОБА_1 укладено кредитний договір ROH0GF00000413, за умовами якого останній отримав кредит у розмірі 115200 дол США на термін до 08.05.2025 року.

У зв'язку із неналежним виконанням ОСОБА_1 своїх зобов'язань за договором утворилася заборгованість у розмірі 73541,45 дол. США, що складає 1908400,63 грн.

Просило суд стягнути з ОСОБА_1 та його поручителя ОСОБА_2 кредитну заборгованість у розмірі 73541,45 дол. США, що за курсом 25,95 відповідно до службового розпорядження НБУ від 07.04.2016 року складає 1908400,63 грн.

20 червня 2017 року ОСОБА_1 подано зустрічний позов до ПАТ КБ "ПриватБанк" про визнання недійсним частини правочину - кредитного договору № ROH0GF00000413 від 10 травня 2005 року в частині нарахування відсотків, комісії та пені за період з 19.02.2007 року по 14.04.2016 року.

Зустрічний позов мотивовано тим, що 19.02.2007 року ПАТ КБ "ПриватБанк" було відступлено право вимоги за його кредитом іноземній компанії "Юкрейн Мортгейдж Лоун Файненс № 1 пі-ел-сі".

Вказана компанія не є резидентом України, не має банківської або іншої ліцензії на здійснення кредитної діяльності на території України, отже не мала права за законодавством України здійснювати операції з обслуговування споживчих кредитів громадян України.

Оскільки правочин щодо нарахування та отримання відсотків по кредитному договорі у період з 19.02.2007 року по 14.04.2016 року здійснювався юридичною особою без спеціального дозволу, цей правочин суперечить Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" та підлягає визнанню недійсним.

Рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 12 лютого 2018 року задоволено частково позов ПАТ КБ "ПриватБанк".

Стягнуто солідарно з ОСОБА_1, ОСОБА_2 на користь ПАТ КБ "ПриватБанк" заборгованість за договором кредиту в сумі 67195 (шістдесят сім тисяч сто дев'яносто п'ять), 52 дол США, що становить 1743723,74 грн за курсом НБУ від 07.04.2016 року та судові витрати в сумі 26154 грн 34 коп.

Відмовлено ОСОБА_1 в задоволенні зустрічної позовної заяви до ПАТ КБ "ПриватБанк" в особі Рівненської філії ПАТ "ПриватБанк" про визнання частково недійсним правочину.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що оскільки відповідачами за первісним позовом порушено свої зобов'язання, до стягнення на користь ПАТ КБ "ПриватБанк" підлягає заборгованість за кредитним договором № ROH0GF00000413 від 10.05.2005 року в сумі 67195,52 дол США, з яких 56826,64 дол США - заборгованість за кредитом та 10368,88 дол США - заборгованість по процентам за користування кредитом, що за офіційним курсом НБУ від 07.04.2016 року становить 1743723,74 грн.

В задоволенні зустрічного позову відмовлено з тих підстав, що позов пред'явлено неналежним позивачем до неналежного відповідача, оскільки як встановлено судом ні ОСОБА_1 ні ПАТ КБ "ПриватБанк" не були сторонами оспорюваного договору, позивач немає права на оскарження договору та визначений відповідач є неналежним.

20 березня 2018 року ОСОБА_1 подав до суду апеляційну скаргу, у якій він, покликаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просив скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове про відмову у задоволенні первісного позову та задоволення зустрічного.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом не встановлено достовірності та обґрунтованості позовних вимог позивача за первісним позовом.

Судом залишено поза увагою, що банком не надано суду первинних документів, які підтверджують факт видачі грошових коштів за кредитним договором із зазначенням суми, дати, валюти та порядку їх отримання.

Наданий банком розрахунок заборгованості не містить інформації про сплачені ним кошти за кредитом.

Заборгованість нарахована станом на 07.04.2016 року, коли між ним та ПАТ КБ "ПриватБанк" не існувало правовідносин в силу відступлення права вимоги іноземній компанії "Юкрейн Мортгейдж Лоун Файненс № 1 пі-ел-сі", про що свідчить наявний в матеріалах справи договір про відступлення права вимоги.

ПАТ КБ "ПриватБанк" не довів, що він є добросовісним набувачем права вимоги за кредитним договором.

Суд першої інстанції не надав належної оцінки нарахуванню відсотків, комісії та пені без достатніх правових підстав.

Зворотнє відступлення права вимоги ПАТ КБ "ПриватБанк" набув лише 14.04.2016 року.

Отже, за період з 19.02.2007 року по 07.04.2016 року відбулося безпідставне нарахування ПАТ КБ "ПриватБанк" відсотків, комісії та пені.

Місцевим судом не надано оцінки доводам поручителя про припинення поруки.

16.04.2018 року ПАТ КБ "ПриватБанк" подав до суду відзив на апеляційну скаргу.

Вказує, що отримання ОСОБА_1 коштів за договором підтверджується випискою по рахунку, меморіальним ордером в справі.

Розрахунок заборгованості позивачем не спростовано.

Банком дійсно в 2007 році було відступлено право вимоги за договором іноземній компанії. Проте 21.02.2007 року сторони уклали договір про обслуговування іпотечних активів, в якому визначили ПАТ КБ "ПриватБанк" як отримувача коштів від клієнта. Зворотній викуп відбувся в квітні 2016 року, що дає право пред'явлення позову до боржника від ПАТ КБ "ПриватБанк".

Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про її відхилення.

Судом встановлено, що 10 травня 2005 року між ЗАТ КБ "ПриватБанк" та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № ROH0GF00000413, за умовами якого останній отримав кредит у розмірі 115200 дол США, з них 90000 дол США - кредит на придбання нерухомості за програмою "Житло в кредит" та 25200 дол США - на сплату стразових платежів, на термін до 08.05.2025 року, зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 1 % в місяць на суму залишку заборгованості по кредиту (а.с. 14).

В забезпечення виконання зобов'язання за кредитним договором 11 травня 2005 року між ЗАТ КБ "ПриватБанк" та ОСОБА_2 укладено договір поруки № ROH0GF000004131, за умовами якого ОСОБА_2 відповідає перед банком за виконання ОСОБА_1 своїх зобов'язань за вищевказаним кредитним договором (а.с. 16).

Свої зобов'язання за кредитним договором ПАТ КБ "ПриватБанк" виконало у повному обсязі, що підтверджується копією меморіального ордеру про отримання ОСОБА_1 кредиту у розмірі 90000 дол США (а.с. 91).

У зв'язку із неналежним виконанням ОСОБА_1 своїх зобов'язань за договором утворилася заборгованість, розмір якої, станом на 07.04.2016 року становить 73541,45 дол США та складається із:

56826,64 дол США - заборгованість за кредитом;

10368,88 дол США - заборгованість по процентам за користування кредитом;

1890,00 дол США - заборгованість по комісії за користування кредитом;

4455,93 дол США - пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором.

Розмір заборгованості підтверджується наданим ПАТ КБ "ПриватБанк" розрахунком заборгованості, який не спростований ОСОБА_1 за допомогою належних та допустимих доказів.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Як встановлено ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Таким чином, обґрунтованим є висновок місцевого суду про наявність правових підстав для стягнення з відповідачів в солідарному порядку на користь ПАТ КБ "ПриватБанк" кредитної заборгованості в сумі 67195,52 дол США, з яких: 56826,64 дол США - заборгованість за кредитом; 10368,88 дол США - заборгованість по процентам за користування кредитом, що за офіційним курсом НБУ на 07.04.2016 року становить 1743723,74 грн.

ПАТ КБ "ПриватБанк" рішення суду в апеляційному порядку не оскаржено.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Оскільки сторонами не оскаржено рішення суду в частині відмови у задоволенні позову ПАТ КБ "ПриватБанк" про стягнення пені та комісії, у цій частині рішення суду апеляційному перегляду не підлягає.

Стосовно вимог ОСОБА_1 про визнання недійсним правочину - кредитного договору № ROH0GF00000413 від 10.05.2005 року в частині нарахування відсотків, комісії та пені за період 19.02.2007 року по 14.04.2016 року, то такі вимоги до задоволення не підлягають, з огляду на наступне.

19 лютого 2007 року між ЗАТ КБ "ПриватБанк" та "Юкрейн Мортгейдж Лоун Файненс № 1 пі-ел-сі" укладено договір купівлі-продажу (відступлення) прав вимоги за договорами про іпотечні кредити (а.с. 117).

21 лютого 2007 року між ЗАТ КБ "ПриватБанк" та "Юкрейн Мортгейдж Лоун Файненс № 1 пі-ел-сі" укладено договір про обслуговування іпотечних активів, згідно п. 3.2. якого встановлено обов'язок ЗАТ КБ "ПриватБанк", як обслуговуючої установи, вносити відповідні записи на дебит і кредит згідно з умовами відповідних кредитів (пункт 3.2.1. (і)), стягнення встановлених щомісячних платежів, що належать до сплати позичальниками за кредитами (пункт 3.2.1. (іі)), та інші повноваження, пов'язані з обслуговуванням раніше укладених кредитних договорів між позичальниками та банківською установою, в тому числі і за укладеним кредитним договором № ROH0GF00000413 від 10.05.2005 року (а.с. 18).

14.04.2016 року між "Юкрейн Мортгейдж Лоун Файненс № 1 пі-ел-сі" та ПАТ КБ "ПриватБанк" укладено договір викупу (відступу) прав вимоги, за яким до ПАТ КБ "ПриватБанк" знову перейшло право вимоги за кредитними договорами (а.с. 55).

За таких обставин вимога ПАТ КБ "ПриватБанк" щодо сплати щомісячних платежів за кредитними зобов'язаннями за кредитним договором № ROH0GF00000413 від 10.05.2005 року, зокрема за оспрорюваний ОСОБА_1 період з 19.02.2007 року по 14.04.2016 року, є правомірною, оскільки банк як установа яка обслуговувала кредит мала право проводити нарахування по ньому.

Доводи апеляційної скарги про припинення поруки у спірних правовідносинах, у зв'язку з спливом шестимісячного строку для пред'явлення вимог до поручителя договором не знайшли свого підтвердження.

Відповідно до частини четвертої статті 559 ЦК порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя.

Разом з тим, згідно зі статтею 526 ЦК зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

Згідно п. 11 договору поруки договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до виконання зобов'язань за кредитним договором.

Порука припиняється після закінчення 1 року з дня настання терміну повного погашення кредиту за кредитним договором (п. 12 договору поруки).

Оскільки п. 12 укладеного між сторонами договору поруки встановлено строк дії поруки, а саме після закінчення 1 року з дня настання терміну повного погашення кредиту за кредитним договором (08 травня 2025 року), то до застосуванню підлягають саме ті умови стосовно визначення строку дії поруки, які встановлені договором.

Наданий ОСОБА_1 в суд апеляційної інстанції висновок експерта за результатами проведення економічної експертизи від 02.03.2017 року № 3 не спростовує обґрунтованості позовних вимог ПАТ КБ "ПриватБанк" та не доводить зустрічних позовних вимог ОСОБА_1

Інші доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають підстав вважати, що судом допущені порушення норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення спору.

Підстав для скасування ухваленого у справі судового рішення та задоволення поданої апеляційної скарги, виходячи з меж її доводів, апеляційний суд не вбачає, оскільки ці доводи правильності зробленого судом першої інстанції висновку не спростовують.

Керуючись ст.ст. 367, 375, 381-384, 389-391 ЦПК України, Апеляційний суд Рівненської області, -

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 12 лютого 2018 року - без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне судове рішення не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.

Повний текст постанови складено травня 2018 року.

Головуючий-суддя С.С. Шимків

Судді: М.П. Григоренко

О.С. Гордійчук