ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

_____________________________________________________________________________________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 травня 2018 року м. ОдесаСправа № 915/1221/17

Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді С.В. Таран,

суддів О.Ю. Аленіна, Т.А. Величко,

при секретарі судового засідання І.М. Станковій,

за участю представників сторін:

від позивача – ОСОБА_1;

від відповідача – участі не брали;

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю сільськогосподарське підприємство “Нібулон”

на рішення Господарського суду Миколаївської області, прийняте суддею А.П.Алексєєвим, 02.02.2018 о 16 год 13 хв, м. Миколаїв, повний текст складено 12.02.2018,

у справі №915/1221/17

за позовом: Державного підприємства “Адміністрація морських портів України” в особі Миколаївської філії Державного підприємства “Адміністрація морських портів України” (адміністрація Миколаївського морського порту)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю сільськогосподарське підприємство “Нібулон”

про стягнення 25469,73 грн

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2017р. Державне підприємство “Адміністрація морських портів України” в особі Миколаївської філії Державного підприємства “Адміністрація морських портів України” (далі - ДП «АМПУ») звернулось з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю сільськогосподарське підприємство “Нібулон” (далі - ТОВ СП “Нібулон”) про стягнення з останнього на користь позивача 13514,23 грн заборгованості по сплаті корабельного та адміністративного збору, 1196,78 грн 3% річних та 10758,72 грн інфляційних втрат.

Позовні вимоги обгрунтовані тим, що у зв’язку з завантаженням суднами ТОВ СП "Нібулон" вантажів на зовнішній рейд Миколаївського морського порту (Очаків) відповідач отримав від ДП «АМПУ» послуги, які оплачуються портовими зборами, а саме: адміністративним збором та корабельним збором. У зв’язку з їх несплатою позивач звернувся з позовом до суду про стягнення з відповідача суми основного боргу з урахуванням 3% річних та інфляційних витрат.

За вказаною позовною заявою місцевим господарським судом 21.11.2017 порушено провадження у справі №915/1221/17.

Рішенням Господарського суду Миколаївської області від 02.02.2018 у справі №915/1221/17 (суддя А.П. Алексєєв) позовні вимоги задоволено частково: стягнуто з ТОВ СП “Нібулон” на користь ДП “АМПУ” в особі Миколаївської філії ДП “АМПУ” заборгованість по корабельному збору в розмірі 4869,48 грн, нараховані 3% річних на загальну суму боргу з корабельного збору в розмірі 1059,65 грн та втрати від інфляції, нараховані на загальну суму боргу з корабельного збору в розмірі 9525,94 грн, а разом - 15455,07 грн; в іншій частині позову щодо стягнення з ТОВ СП “Нібулон” на користь ДП “АМПУ” заборгованості із корабельного збору в розмірі 7096,22 грн, заборгованості з адміністративного збору в розмірі 1548,53 грн, нарахованих 3% річних на суму боргу з адміністративного збору в розмірі 137,13 грн, втрат від інфляції, нарахованих на суму боргу з адміністративного збору в розмірі 1232,78 грн - відмовлено; стягнуто з ТОВ СП “Нібулон” на користь ДП “АМПУ” в особі Миколаївської філії ДП “АМПУ” суму судового збору в розмірі 1600 грн.

Судове рішення в частині задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача корабельного збору в сумі 4869,48 грн за виходи суден з водного простору акваторії "зовнішній рейд" морського порту (плавкран "Святий Миколай" 827,86 грн, буксир "Нібулон-6" 225,93 грн, баржа NBL-008 1113,37 грн, буксир "Лідіївський" 152,72 грн, 152,72 грн, 153,84 грн, баржа NBL-018 1121,52 грн, баржа NBL-010 1121,52 грн) мотивоване тим, що вказані судна відповідача в ході здійснення донавантажувальних робіт входили у межі та виходили за межі акваторії на ділянці зовнішнього рейду Миколаївського морського порту та отримали відповідні послуги, за які позивачем правомірно нараховано корабельний збір відповідно до вимог пункту 2.1 Порядку справляння та розміри ставок портових зборів, затвердженого наказом Міністерства інфраструктури України від 27.05.2013 №316. При цьому враховуючи те, що платіжним дорученням №1140 від 09.01.2018 відповідачем оплачено 7096,22 грн корабельного збору, то предмет спору у цій частині фактично відсутній, а тому місцевим господарським судом у задоволенні вказаної вимоги було відмовлено. Між тим у зв’язку з несвоєчасним проведенням розрахунків за період з 05.12.2014 по 17.11.2017 судом першої інстанції визнано обгрунтованим нарахування інфляційних втрат у сумі 9525,94 грн та 3% річних у сумі 1059,65 грн за прострочення оплати корабельного збору.

В частині відмови у стягненні адміністративного збору у сумі 1548,53 грн та нарахованих на нього 3% річних та інфляційних втрат місцевий господарський суд послався на те, що даний збір відповідно до пункту 37 частини другої статті 29 Бюджетного кодексу України належить до доходів загального фонду Державного бюджету України, а тому спір в цій частині не є підсудним господарським судам.

Не погодившись з прийнятим рішенням, ТОВ СП “Нібулон” звернулось з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду Миколаївської області від 02.02.2018 у справі №915/1221/17 скасувати в частині задоволення позовних вимог про стягнення 4869,48 грн корабельного збору, 431,18 грн 3% річних, 3876,61 грн втрат від інфляції, та ухвалити нове рішення, яким у цій частині у задоволенні позовних вимог відмовити.

В апеляційній скарзі скаржник зазначає про те, що місцевий господарський суд дійшов вірного висновку, що з врахуванням специфіки акваторії Миколаївського морського порту, яка поділена на окремі водні простори, обов’язок по сплаті корабельного збору виникає у відповідача при вході та виході суден до водних просторів акваторії, безпосередньо в якій проводилися вантажні операції, проте арифметично резолютивна частина оспореного рішення (в розмірі 4564,05 грн корабельного збору) не відповідає даному висновку мотивувальної частини рішення. Господарський суд першої інстанції не прийняв як доказ сплати корабельного збору по суднам "Святий Миколай", буксирів Лідїївський, Нібулон-6, барж NBL-008, NBL- 018, NBL-010 надане відповідачем платіжне доручення №63217 від 09.11.2015, що, на думку ТОВ СП “Нібулон” є помилковим, оскільки саме в платіжному доручені №63217 від 09.11.2015 вказано «призначення платежу: корабельний збір, адміністративний збір» (вид портового збору та сума платежу); в рахунку №64081512 від 08.12.2014 вказані судна: Нібулон-6, Лідіївський, NBL-018, NBL-008, ОСОБА_2: перехід «Зовнішній рейд ММТП - Нібулон», які здійснювали довантаження судна «DONA ZOITSA». Фактично вказаний рахунок виставлений на корабельний збір суднам Нібулон- 6, Лідіївський, NBL-018, NBL-008, ОСОБА_2 в розмірі 1 ставки корабельного збору кожному. У рахунках №64081512 від 08.12.2014, №64071512 від 08.12.2014          згруповані корабельний та адміністративний збір по баржам буксирам, які здійснювали довантаження великотоннажного судна „DONA ZOITSA”. За таким критерієм порт згруповував баржи, буксири та виставляв рахунки в 2014-2015 роках, внаслідок чого саме в цей період існують надмірні подвійні нарахування, а з 2016 року порт виставляє рахунки по кожному судну окремо (баржа, буксир) і вже таких помилки не зустрічаються. Апелянт зазначає, що він здійснював перерахування корабельного та адміністративного зборів з посиланням на один з двох рахунків №64081512 від 08.12.2014, №64071512 від 08.12.2014          (в обох вказані судна, назва портового збору і критерій їх згруповування - довантаження великотоннажного судна „DONA ZOITSA”). Сукупність оплат, здійснених ТОВ СП «НІБУЛОН», за платіжним дорученням №63217 від 09.11.2015 (4582,10 грн корабельного збору) та №1140 від 09.01.2018 (7096,24 грн корабельного збору), підтверджує проведення повної оплати ТОВ СП «НІБУЛОН» по кожному судну (баржа, буксир) корабельного збору (1 ставку при вході в акваторію порту та 1 ставку при виході з акваторії). Звертає увагу скаржник суду апеляційної інстанції також і на той факт, що судом першої інстанції було стягнуто 4869,48 грн корабельного збору, з яких 4564,05 грн корабельного збору були сплачені відповідачем платіжним дорученням №63217 від 09.11.2015 і різницю становлять 2 ставки корабельного збору буксиру «Лідіївський», за яке було сплачено 1 ставку корабельного збору за вхід в акваторію, 1 ставку корабельного збору за вихід з акваторії. Скаржник зазначає, що йому неправомірно додатково було нараховано 2 ставки корабельного збору на суму 305,49 грн за вихід-вхід з акваторії порту буксиру «Лідіївський», тому що 04.12.2014 судно здійснювало перехід в портових водах порту ОСОБА_2 від «водного простору територіального моря в районі банки Трутаєва» до «акваторії портового пункту Очаків», обидві ділянки водних просторів входять до меж акваторії порту ОСОБА_2.

ДП “АМПУ” у відзиві на апеляційну скаргу висловило заперечення щодо її задоволення, посилаючись на те, що твердження апелянта щодо того, що ним було сплачено корабельний збір за вхід в акваторію 09.11.2015 по рахунку №64081512 від 08.12.2014 є помилковими, оскільки платіжним дорученням від 09.11.2015 №63217 відповідач сплатив корабельний збір та адміністративний збір, що були нараховані з інших підстав, ніж заявлені у позові, та були включені до іншого рахунку позивача №64081512 від 08.12.2014.

У судовому засіданні 14.05.2018 оголошувалась перерва до 14 год 29.05.2018. У засіданні суду 14.05.2018 представник відповідача апеляційну скаргу підтримав; представник позивача проти її задоволення висловив заперечення. У засіданні суду 29.05.2018 представник скаржника участі не брав, хоча був належним чином сповіщений про час та місце його проведення, що підтверджується розпискою від 14.05.2018; представник ДП “АМПУ” у задоволенні апеляційної скарги просив відмовити.

Заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, судова колегія дійшла наступних висновків.

04.10.2010 між ДП “АМПУ” («порт») та ТОВ СП “Нібулон” («агент») укладено договір №7-с (далі - договір №7-с від 04.10.2010), за умовами якого порт надає послуги згідно з письмовими заявками агента по обслуговуванню суден, а агент приймає ці послуги та оплачує їх вартість згідно доручень від імені та за рахунок судновласника на умовах цього договору.

Відповідно до пункту 2.2.3 договору №7-с від 04.10.2010 агент зобов’язаний отримувати від порту рахунки на портові збори і сплачувати їх до відходу судна з порту.

Згідно з пунктом 3.2 договору №7-с від 04.10.2010 агент здійснює остаточні розрахунки за послуги в термін п'яти банківських днів після відходу судна з порту на підставі підтверджуючих документів та приймально-здавальних актів. Оплату рахунків порту агент здійснює в безготівковій формі відповідно до норм законодавства України про здійснення безготівкових розрахунків по суднам, що плавають під іноземним -прапором - у ВКВ, а під прапором України - в національній валюті України. Перерахунок сум портових зборів та інших послуг у доларах США в гривні або навпаки здійснюється по курсу НБУ на дату відходу судна з порту, а у випадку зміни агента/фрахтувальника в порту - на дату закінчення вантажних робіт.

На виконання умов вказаного договору ДП «АМПУ» отримало заявки ТОВ СП „Нібулон” від 25.11.2014 №13821/3-14/33, №13820/3-14/33, №13823/3-14/33, в яких останній просив позивача дозволити довантаження судна „DONA ZOITSA” кукурудзою у кількості близько 20000 тонн на зовнішньому рейді Миколаївського морського порту (Очаків) силами та засобами ТОВ СП "Нібулон".

03.12.2014 судно „DONA ZOITSA” прийшло на зовнішній рейд Миколаївського морського порту (Очаків), де ТОВ СП "Нібулон" завантажило на нього 45098,938 тонн кукурудзи. Використання місця для перевантаження вантажу на зовнішньому рейді Миколаївського морського порту (Очаків) силами та засобами ТОВ СП “Нібулон” підтверджується відповідними актами наданих послуг від 03.12.2014.

Для проведення та виконання вантажних операцій на зовнішньому рейді Миколаївського морського порту (Очаків) відповідачем було застосовано кранове судно «Святий Миколай», буксири «Лідіївський», «Нібулон-6», баржі NBL-008, NBL-017, NBL- 018, NBL-010.

Вказаними суднами відповідача були здійснені наступні входи та виходи до зовнішнього рейду Миколаївського морського порту:

- баржею NBL-017 здійснено 03.12.2014 вхід в акваторію порту, а вихід 04.12.2014;

- плавкраном “Святий Миколай” здійснено 03.12.2014 вхід в акваторію порту, а вихід 05.12.2014;          

- буксиром “Нібулон-6” здійснено 03.12.2014 вхід в акваторію, а вихід 05.12.2014;

          - баржею NBL-008 здійснено 03.12.2014 вхід в акваторію порт, а вихід 04.12.2014;

          - буксиром “Лідіївський” здійснено вхід в акваторію порту 04.12.2014 о 9.10 год, а вихід 04.12.2014 о 09.40 год; в подальшому ним 05.12.2014 було здійснено вхід в акваторію порту о 5.45 год, а вихід 05.12.2014 о 14.05 год;

- баржею NBL-018 здійснено вхід в акваторію порту 04.12.2014, а вихід 05.12.2014;

          - баржею NBL-010 здійснено вхід в акваторію порту 04.12.2014, а вихід 05.12.2014.

Вказані обставини підтверджуються дорученнями на відвантаження експортних вантажів (SHIPPING ORDER) на судно „DONA ZOITSA” від 03.12.2014 №14/810-р, №14/811-р, №14/812-р, №14/814-р; загальними деклараціями (General Deklaration) від 29.11.2014, №146 від 30.11.2014, №149 від 03.12.2014, №202 від 04.12.2014, від 05.12.2014, від 06.12.2014; довідками Інспекції державного портового нагляду про оформлення приходу та відходу №55 від 03.04.2014, №56 від 03.12.2014, №65 від 04.12.2014, №57 від 03.12.2014, №82 від 05.12.2014, №58 від 03.12.2014, №72 від 04.12.2014, №59 від 03.12.2014, №63 від 04.12.2014,          №60 від 04.12.2014, №61 від 04.12.2014, №62 від 04.12.2014, №64 від 04.12.2012, №71 від 04.12.2014, №79 від 05.12.2014, №80 від 05.12.2014, №81 від 05.12.2014, №83 від 05.12.2014,          №84 від 05.12.2014, №86 від 05.12.2014, №1441 від 05.1.2014, №1442 від 05.12.2014, №1443 від 06.12.2014; коносаментами №26 від 05.11.2014, №61 від 27.11.2014, №8 від 20.11.2014, №11 від 09.11.2014, №52 від 11.11.2014, №194 від 15.11.2014, №58 від 17.11.2014,          №8 від 20.11.2014, №9 від 20.11.2014, №60 від 27.11.2014, №61 від 27.11.2014; маніфестом від 05.12.2014.

У зв'язку з заходженнями суден ТОВ СП "Нібулон” (кранове судно "Святий Миколай", буксири “Лідіївський”, “Нібулон-6”, баржі NBL-008, NBL-017, NBL- 018, NBL-010) на зовнішній рейд Миколаївського морського порту позивачем було виставлено відповідачу рахунки №64071512 від 08.12.2014 на суму 13905,86 грн та №64081512 від 08.12.2014 на суму 6607,94 грн, що включали нарахування адміністративного, канального, корабельного та санітарного зборів.

Платіжним дорученням №63217 від 09.11.2015 відповідач перерахував позивачеві 5768,06 грн та після порушення провадження у даній справі платіжним дорученням №1140 від 09.01.2018 - 7423,94 грн.

Предметом спору у даній справі є вимоги ДП «АМПУ» до ТОВ СП “Нібулон” про стягнення 13514,23 грн заборгованості по сплаті корабельного та адміністративного збору, а також нарахованих на вказану суму заборгованості 1196,78 грн 3% річних за період з 04.12.2014 по 17.11.2017 та 10758,72 грн інфляційних втрат за період з грудня місяця 2014 року по листопад місяць 2017 року.

Колегія суддів не може погодитись як з висновком місцевого господарського суду щодо наявності підстав для часткового задоволення позовних вимог про стягнення заборгованості по сплаті корабельного збору, так із відмовою у задоволенні позовних вимог про стягнення суми заборгованості по сплаті адміністративного збору та нарахованих на неї інфляційних втрат й відсотків річних з підстав непідвідомчості даного спору судам господарської юрисдикції, враховуючи наступне.

В силу приписів статті 85 Кодексу торговельного мореплавства України під час перебування в морському порту будь-яке судно зобов'язане дотримувати чинних законів і правил України, у тому числі тих, що стосуються безпеки порту і судноплавства в порту, митного, прикордонного, санітарного (фітосанітарного) режимів, лоцманського проведення, буксирування, рятувальних і суднопіднімальних робіт, якірної стоянки і надання місць біля причалів, навантаження і вивантаження вантажів, посадки і висадки людей, послуг, пов'язаних з навантажувально-розвантажувальними роботами, і будь-яких інших портових послуг, портових зборів, запобігання забрудненню навколишнього природного середовища.

Згідно з положеннями статті 22 вказаного Закону у морському порту справляються такі портові збори:          корабельний, причальний, якірний, канальний, маяковий, адміністративний та санітарний. Розміри ставок портових зборів для кожного морського порту встановлюються національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері транспорту, відповідно до затвердженої нею методики. Порядок справляння, обліку та використання коштів від портових зборів, крім використання коштів від адміністративного збору, визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сферах морського і річкового транспорту.

Процедура справляння портових зборів та розміри ставок портових зборів в України

встановлені Порядком справляння та розміри ставок портових зборів, затвердженим наказом Міністерства інфраструктури України від 27.05.2013 №316 та зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 12.06.2013 за №930/23462 (далі - Порядок).

Розділом II Порядку врегульовано порядок справляння корабельного збору, яким передбачено, що із суден груп А, Б і Г корабельний збір справляється за одиницю умовного об'єму судна (за 1 куб. м об'єму судна) за кожний вхід в акваторію морського порту, операційну акваторію причалу (причалів), а також вихід з акваторії морського порту, операційної акваторії причалу (причалів) за ставками, наведеними у додатку 2 до цього Порядку.

Адміністративний збір справляється під час кожного заходження судна у порт (пункт 7.1 Порядку).

Таким чином, для справляння адміністративного збору значення має факт заходження судна у порт, а для справляння корабельного збору- вхід/вихід в/з акваторії морського порту, операційної акваторії причалу (причалів).

Згідно з додатком 1 Порядку вантажні судна, що заходять для виконання вантажних операцій, та плавучі споруди належать до групи А.

Нарахування портових зборів здійснюється з умовного об’єму судна, який обчислюється в кубічних метрах і дорівнює добутку трьох величин (довжина судна, ширина судна і висота борту судна), зазначених в обмірному свідоцтві (головні розмірення) або документі, що його замінює (пункт 1.5 Порядку).

Пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 08.06.1998 №814 «Про вдосконалення технічного, класифікаційного і судноплавного нагляду на морському і річковому транспорті» встановлено, що Регістр судноплавства України здійснює технічний та класифікаційний нагляд за виконанням на суднах вимог міжнародних договорів України.

Регістром судноплавства України у пункті 1.2.1 Правил класифікації та побудови морських суден, визначено, що вантажне судно - будь-яке судно, що не є пасажирським (суховантажне, наливне, транспортний рефрижератор, криголам, буксир, штовхан, рятувальне, технічного флоту, кабельне, промислово-транспортне, спеціального призначення та інше непасажирське судно).

Отже, судна, які були задіяні ТОВ СП «Нібулон» для дозавантаження судна „DONA ZOITSA” на зовнішньому рейді Миколаївського морського порту (Очаків), належать до групи А.

Умовний об'єм суден, які були задіяні ТОВ СП «Нібулон» при довантаженні судна „DONA ZOITSA” на зовнішньому рейді Миколаївського морського порту (Очаків), дорівнює добутку трьох величин (довжина судна, ширина судна і висота борту судна), зазначених в обмірному свідоцтві (головні розмірення) або документі, що його замінює (пункт 1.5 Порядку) та становить:

-          КС «Святий Миколай»: 49,63 м х 22,00 м х 4,86 м = 5 306 куб.м,

-          буксир «Лідіївський»: 27,64 м х 8,30 м х 4,30 м = 986 куб.м,

-          буксир «Нібулон-6»:37,20 м хі 1,12 м хЗ,50 м= 1448 куб.м;

-          баржа NBL-008: 86,40 м х 16,00 м х 5,20 м = 7 188 куб.м;

-          баржа NBL-017: 86,40 м х 16,00 м х 5,20 м = 7 188 куб.м;

-          баржа NBL-018: 86,40 м х 16,00 м х 5,20 м = 7 188 куб.м;

-          баржа NBL-010: 86,40 м х 16,00 м х 5,20 м = 7 188 куб.м.

Згідно з пунктом 7.1 Порядку із суден груп А, Б, В і Г у каботажному плаванні адміністративний збір справляється під час кожного заходження судна у порт за ставкою: 0,0022 долара США за 1 куб.м умовного об'єму судна.

Частиною першою статті 1 та частиною першою статті 8 Закону України «Про морські порти України» встановлено, що морським портом є визначені межами територія та акваторія, обладнані для обслуговування суден і пасажирів, проведення вантажних, транспортних та експедиційних робіт, а також інших пов'язаних з цим видів господарської діяльності; підставою для нарахування адміністративного та корабельного зборів є факт заходження судна в акваторію морського порту.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 1 Закону України "Про морські порти України" акваторія морського порту (портова акваторія) - визначена межами частина водного об'єкта (об'єктів), крім суднового ходу, призначена для безпечного підходу, маневрування, стоянки і відходу суден.

Рейд частина акваторії морського порту, що використовується для стоянки суден на якорі, у тому числі для ремонту суден, посадки (висадки) пасажирів, проведення вантажно- розвантажувальних робіт, в її незахищеній частині (зовнішній рейд) або в частині, захищеній повністю або частково огороджувальними гідротехнічними спорудами чи об'єктами природного походження (внутрішній рейд) (пункт 13 частини 1 статті 1 Закону України "Про морські порти України").

Відповідно до положень статті 8 Закону України "Про морські порти України" межами морського порту є межі його території та акваторії.

Межі акваторій морських портів визначаються і змінюються Кабінетом Міністрів України без порушення меж акваторій суміжних морських рибних портів та річкових портів.

Відведення акваторії морського порту (надання в користування) адміністрації морських портів України здійснюється на підставі рішення Кабінету Міністрів України відповідно до закону.

Постановою Кабінету Міністрів України "Про межі акваторії морського порту ОСОБА_2" від 22.10.2008 №934 визначено, що акваторія порту включає:

-          водний простір р. Південний Буг, обмежений береговою лінією, лінією кордонів причалів та лініями, що з’єднують точки з такими координатами...;

-          водний простір тринадцятого коліна Бузько-Дніпровсько-Лиманського каналу (підхідний канал порту) та першого коліна каналу акваторії порту ОСОБА_2;

-          водний простір територіального моря в районі банки Трутаєва для відстою суден, що прямують у порт, та проведення вантажних робіт, обмежений лініями, що з’єднують точки за такими координатами...;

-          водний простір територіального моря (акваторія приписаного портового збору пункту Очаків), обмежений береговими гідротехнічними спорудами та лініями, що з’єднують точки з такими координатами...:

-          акваторію підхідного каналу портового пункту Очаків завширшки 200 метрів та охоронну зону 100 метрів від бровок каналу у напрямку 30*-210* між лініями, що з’єднують точки з такими координатами ...;

-          акваторію портового пункту Очаківського каналу завширшки 100 метрів та охоронну зону 100 метрів від бровок каналу.

Відповідно до Лоції Чорного та Азовського морів на води України Миколаївський морський порт розташовано біля лівого берега річки східніше Каботажного молу. Акваторія порту поділена на зовнішній та внутрішній рейди. Акваторія порту охоплює водний простір річки Південний Буг, обмежений береговою лінією причалів, тринадцятим коліно Бузько- Дніпровсько-Лиманського каналу (підхідний канал порту) та першим коліном каналу акваторії порту ОСОБА_2, що є внутрішнім рейдом порту; акваторію приписаного портового пункту Очаків і підхідного каналу портового пункту Очаків; а також водний простір в районі банки Трутаєва, що є зовнішнім рейдом порту. Зовнішній рейд порту використовується для відстою суден, що прямують у порт, та проведення вантажних робіт.

Враховуючи викладені вище норми права, а також підтвердження матеріалами справи факту заходження суден ТОВ СП "Нібулон" у період з 03.12.2014 по 05.12.2014 на зовнішній рейд Миколаївського морського порту (Очаків), а також виходу цих суден з акваторії порту у період з 04.12.2014 по 05.15.2014 (баржею NBL-017 вхід 03.12.2014, вихід 04.12.2014; плавкраном “Святий Миколай” вхід 03.12.2014, вихід 05.12.2014; буксиром “Нібулон-6” вхід 03.12.2014, вихід 05.12.2014; баржею NBL-008 вхід 03.12.2014, вихід 04.12.2014; буксиром “Лідіївський” вхід 04.12.2014, вихід 04.12.2014, вхід 05.12.2014, вихід 05.12.2014; баржею NBL-018 вхід 04.12.2014, вихід 05.12.2014; баржею NBL-010 вхід 04.12.2014, вихід 05.12.2014), позивачем обгрунтовано нараховано відповідачеві 1508,99 грн

адміністративного збору (за кожне заходження судна в акваторію морського порту) та 11660,28 грн корабельного збору (за кожний вхід/вихід в/з акваторії морського порту) відповідно до ставок, визначених Порядком.

При цьому колегією суддів Одеського апеляційного господарського суду враховано, що після заходу буксиру «Лідіївський» в акваторію порту, а саме: на ділянку зовнішнього рейду 04.12.2014 о 0.10 год, вихід з акваторії порту відбувся 04.12.2014 о 9.40 год, а не 04.12.2014 о 0.45 год, як про це було зазначено місцевим господарським судом в оскарженому рішенні, відповідно не відбувався і вхід цього буксиру 04.12.2014 о 8.00 год, оскільки мало місце переміщення судна водами акваторії Миколаївського морського порту на зовнішньому рейді, що підтверджується наявними доказами по справі, що перелічені вище.

Як зазначалося вище, платіжним дорученням №63217 від 09.11.2015 відповідач перерахував позивачеві 5768,06 грн. Позивач заперечує факт отримання цих коштів в рахунок сплати адміністративного та корабельного збору, зазначаючи про те, що за цим платіжним дорученням відповідач сплатив корабельний та адміністративний збір з інших підстав, ніж заявлені у позові.

У судових засіданнях 14.05.2018 та 29.05.2018 представник позивача не зміг пояснити за виконання якої саме послуги, за його переконанням, відповідачем було перераховано 5768,06 грн, обмежившись посиланням на те, що ТОВ «СП «Нібулон» було оплачено інший рахунок, ніж той, на якому ґрунтуються позовні вимоги.

Загальний порядок здійснення переказу коштів в Україні, а також відповідальність суб'єктів переказу регулюються Законом України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні".

У пункті 32.3 статті 32 вказаного Закону встановлено, що банки зобов'язані виконувати доручення клієнтів, що містяться в документах на переказ, відповідно до реквізитів цих документів та з урахуванням положень, встановлених пунктом 22.6 статті 22 Закону.

Відповідно до пунктів 3.1, 3.8 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Національного банку України №22 від 21.01.2004 та зареєстрованої у Міністерстві юстиції України 29 березня 2004 р. за №377/8976 (далі-Інструкція), платіжне доручення оформляється платником за формою, наведеною в додатку 2 до цієї Інструкції, згідно з вимогами щодо заповнення реквізитів розрахункових документів, що викладені в додатку 8 до цієї Інструкції, та подається до банку, що обслуговує - його, у кількості примірників, потрібних для всіх учасників безготівкових розрахунків.

Реквізит "Призначення платежу" платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України.

Платник відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення "призначення платежу". Банк перевіряє заповнення цього реквізиту на відповідність вимогам, викладеним у цій главі, лише за зовнішніми ознаками.

Пунктом 2.9 зазначеної Інструкції передбачено, що банк не має права робити виправлення в розрахунковому документі клієнта, за винятком випадків, обумовлених пунктом 2.26 цієї глави та іншими нормативно-правовими актами Національного банку.

Відповідно до пункту 2.29 вищезазначеної Інструкції платник має право в будь-який

час до списання платежу з рахунку відкликати з банку, що його обслуговує, платіжні доручення в порядку, визначеному внутрішніми правилами цього банку. Платіжні доручення відкликаються лише в повній сумі.

У розумінні наведених норм визначення призначення платежу належить виключно платнику. Платник може змінити реквізит "призначення платежу" до списання коштів з його рахунку, оформивши нове платіжне доручення. Відповідно отримувач коштів в свою чергу не вправі самостійно визначати порядок зарахування коштів, якщо платником чітко визначено призначення платежу. Спрямування коштів на погашення інших заборгованостей, ніж ті що визначені в призначенні платежу, може мати місце у випадку відсутності чіткого зазначення призначення платежу.

У даному випадку відповідач у платіжному дорученні чітко визначив призначення платежу, надав повну інформацію про платіж (спрямування коштів), зазначивши в рахунок чого мають бути спрямовані сплачені ним кошти, а саме: «за адміністративний, корабельний збір зг. рах №64081512 від 08.12.2014 по дог.7-с від 04.10.2010, в т.ч. ПДВ 961,34 грн».

Жодних доказів щодо помилковості перерахування вказаної суми грошових коштів чи доказів відкликання відповідачем цього платіжного доручення для зміни призначення платежу матеріали справи не містять.

Із змісту рахунку №64081512 від 08.12.2014 вбачається, що його було видано позивачем на виконання умов договору №7-с від 04.10.2010, укладеного між сторонами. У цьому рахунку зазначені саме ті судна відповідача, які здійснювали вантажні операції на зовнішньому рейді Миколаївського морського порту: кранове судно «Святий Миколай», буксири “Лідіївський”, “Нібулон-6”, баржі NBL-008, NBL-017, NBL-018, NBL-010. При цьому реквізит рахунку «призначення платежу» містить інформацію про рейд ММТП- Нібулон, т/х «DONA ZOITSA». Отже, вказаний рахунок було виставлено відповідачеві у зв’язку зі здійсненням останнім переліченими вище судами довантаження великотоннажного судна „DONA ZOITSA”.

Вказане залишилось поза увагою місцевого господарського суду, який дійшов помилкового висновку про те, що предметом розгляду у даній справі є стягнення залишку заборгованості виключно за рахунком позивача №64071512 від 08.12.2014. Між тим предметом спору у даній справі є матеріально-правова вимога про стягнення портових зборів (корабельного та адміністративного) за виконання конкретними суднами певних операцій.

Із матеріалів справи також вбачається, що після порушення провадження у даній справі відповідач перерахував позивачеві платіжним дорученням №1140 від 09.01.2018 7423,94 грн.

В силу пункту 2 частини першої статті 231 Господарського процесуального кодексу України господарський суд закриває провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору, зокрема, у випадку припинення існування предмета спору.

Закриття провадження у справі на підставі зазначеної норми Господарського процесуального кодексу України можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи. Якщо ж він був відсутній і до порушення (відкриття) провадження у справі, то зазначена обставина тягне за собою відмову в позові, а не закриття провадження у справі.

Саме таку правову позицію викладено у пункті 4.4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 №18.

Враховуючи сплату відповідачем після порушення провадження у даній справі заборгованості по корабельному збору у сумі 7096,24 грн та адміністративному збору у сумі 327,70 грн, що не заперечується жодною із сторін, провадження у справі в цій частині підлягає закриттю на підставі пункту 2 частини першої статті 231 Господарського процесуального кодексу України.

Сукупність оплат, здійснених відповідачем за платіжним дорученнями №63217 від 09.11.2015 та №1140 від 09.01.2018, свідчить про повне проведення ТОВ СП «Нібулон» розрахунків по сплаті корабельного та адміністративного зборів, у зв’язку з чим у задоволенні решти вимог про стягнення основної заборгованості слід відмовити.

Згідно зі статтею 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання; боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також

3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір відсотків не встановлений договором

або законом.

З огляду на положення зазначеної норми, а також встановлений судом факт прострочення виконання відповідачем зобов’язання зі сплати корабельного збору у розмірі 7096,24 грн та адміністративного збору у розмірі 327,70 грн, позивачем обгрунтовано заявлено позовні вимоги про стягнення 785,83 грн 3% річних за період з 04.12.2014 по 17.11.2017 та 8436,79 грн інфляційних втрат, нарахованих за період з грудня місяця 2014 року по листопад місяць 2017 року, які підлягають стягненню з ТОВ СП «Нібулон» на користь ДП «АМПУ». В задоволенні решти вимог про стягнення відсотків річних та інфляційних втрат слід відмовити з підстав недоведеності позивачем належними та допустимими в розумінні статей 76-77 Господарського процесуального кодексу України доказами обґрунтованості проведеного ним розрахунку.

При цьому колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду вважає за необхідне зауважити, що не може бути визнаний таким, що ґрунтується на нормах чинного законодавства, висновок місцевого господарського суду про відмову у задоволенні позовних вимог про стягнення заборгованості зі сплати адміністративного збору та нарахованих на неї 3% річних та інфляційних втрат у зв’язку з тим, що спір в цій частині не є підвідомчим господарським судам.

Справи, що віднесені до юрисдикції господарських судів, кваліфікуються за сукупністю предметного та суб'єктного критеріїв. За предметним критерієм до компетенції господарських судів відносяться спори і справи, пов'язані зі здійсненням господарської діяльності. За суб'єктним критерієм до компетенції господарських судів відносять спори і справи між юридичними особами, фізичними особами-підприємцями та в передбачених законом випадках за участю державних органів, органів місцевого самоврядування, інших осіб.

Статтею 19 Кодексу адміністративного судочинства України встановленні категорії спорів, на які поширюється компетенція адміністративних судів щодо вирішення адміністративних справ, а статтею 20 Господарського процесуального кодексу України - категорій спорів, на які поширюється компетенція господарських судів щодо вирішення господарських спорів. Від справ господарської юрисдикції за участю суб'єктів господарської діяльності і суб'єктів владних повноважень адміністративні справи відрізняються особливим змістом правовідносин між сторонами та предметом позовних вимог.

В силу статті 20 Господарського процесуального кодексу України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв’язку із здійсненням господарської діяльності та інші справи у визначених законом випадках.

Як зазначалось вище позовною вимогою ДП «АМПУ» є стягнення заборгованості за надані згідно з господарським договором №7-с від 04.10.2010 послуги, а відтак відповідний спір є спором, що виник з відносин, врегульованих актами цивільного і господарського законодавства. Наявність спору між сторонами про стягнення заборгованості за надані послуги, в тому адміністративного збору, що стягується до Державного бюджету України, не змінює суті правовідносин між державним підприємством та ТОВ СП «Нібулон», які виникли із господарського договору. Таким чином, спір в даній справі виник у зв’язку з господарськими, а не адміністративними відносинами, тому на правовідносини сторін у справі поширюється дія Господарського процесуального кодексу України, за правилами якого місцевому господарському суду і належало вирішити цей спір.

Про віднесення до юрисдикції господарських судів спорів про стягнення заборгованості зі сплати адміністративного збору з тотожним суб’єктним складом сторін свідчить наявна у матеріалах справи копія постанови Верховного Суду від 02.05.2018 у справі №915/525/17. При цьому посилання місцевого господарського суду на правову позицію, викладену у постанові Верховного Суду України №3-411гс16 від 18.05.2016, є безпідставними, оскільки правовідносини між між Державною авіаційною службою України та авіаційною компанією «МАУ» (сторонами по справі №3-411гс16) виникли із бюджетного законодавства, в той час як у цій справі - у зв’язку з несвоєчасним виконанням прийнятих відповідачем на себе зобов’язань за господарським договором щодо послуг, які оплачуються портовими зборами.

В силу приписів частини четвертої статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов’язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню (частина друга статті 277 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до приписів статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним та обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм матеріального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Отже, рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з’ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

Оскаржене судове рішення Господарського суду Миколаївської області від 02.02.2018 у справі №915/1221/17 не відповідає цим вимогам з підстав неправильного застосування норм матеріального й процесуального права, та невідповідності висновків, викладених у ньому, обставинам справи, а тому підлягає частковому скасуванню та зміні з прийняттям нового рішення про часткове задоволення позовних вимог.

Відповідно до вимог статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (позовні вимоги задоволено на 36%), за подання апеляційної скарги, враховуючи її задоволення, - на позивача.

Керуючись статтями 129,231-233,236,240,270,275,277,278,281-283 Господарського процесуального кодексу України, Одеський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю сільськогосподарське

підприємство “Нібулон” задовольнити.

Рішення Господарського суду Миколаївської області від 02.02.2018 у справі №915/1221/17 в частині задоволення позовних вимог про стягнення заборгованості із корабельного збору у розмірі 4869,48 грн, в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення заборгованості із корабельного збору в розмірі 7096,22 грн, в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення адміністративного збору у розмірі 1548,53 грн, нарахованих на суму адміністративного збору 3% річних у розмірі 137,13 грн та втрат від інфляції у розмірі 1232,78 грн - скасувати, в частині задоволення позовних вимог про стягнення нарахованих на суму боргу з корабельного збору 3% річних в розмірі 1059,65 грн та втрат від інфляції у розмірі 9525,94 грн та в частині розподілу судових витрат - змінити, виклавши його резолютивну частину в наступній редакції:

«Позовні вимоги Державного підприємства “Адміністрація морських портів України” до Товариства з обмеженою відповідальністю сільськогосподарське підприємство “Нібулон” задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю сільськогосподарське підприємство “Нібулон” (54002, м. Миколаїв, Каботажний спуск, 1, ідентифікаційний код 14291113) на користь Державного підприємства “Адміністрація морських портів України” (01135, м. Київ, пр-т Перемоги, 14, ідентифікаційний код 38727770) в особі Миколаївської філії Державного підприємства “Адміністрація морських портів України” 785,83 грн 3% річних, 8436,79 грн інфляційних втрат та 576 грн витрат по сплаті судового збору за подання позовної заяви.

Провадження у справі №915/1221/17 в частині стягнення 7096,24 грн заборгованості по сплаті корабельного збору та в частині стягнення 327,70 грн адміністративного збору закрити.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити».

Стягнути Державного підприємства “Адміністрація морських портів України” (01135, м. Київ, пр-т Перемоги, 14, ідентифікаційний код 38727770) в особі Миколаївської філії Державного підприємства “Адміністрація морських портів України” на користь Товариства з обмеженою відповідальністю сільськогосподарське підприємство “Нібулон” (54002, м.Миколаїв, Каботажний спуск, 1, ідентифікаційний код 14291113) 2400 грн витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги.

Доручити Господарському суду Миколаївської області видати відповідні накази з зазначенням всіх необхідних реквізитів.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку у строк, який обчислюється відповідно до статті 288 Господарського процесуального кодексу України, у випадках, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено та підписано 30.05.2018.

Головуючий суддя С.В. Таран

Суддя

ОСОБА_3

Суддя

ОСОБА_4