Номер провадження: 22-ц/785/2331/18

Номер справи місцевого суду: 520/10847/15-ц

Головуючий у першій інстанції Луняченко В.О.

Доповідач Кононенко Н. А.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.05.2018 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Одеської області у складі:

Головуючого: Кононенко Н.А.

суддів: Гірняк Л.А.,

Цюри Т.В.

при секретарі: Цихиселі Л.Р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до ОСОБА_3 про звернення стягнення на предмет іпотеки, квартиру АДРЕСА_1 за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» на рішення Київського районного суду м. Одеси від 21 червня 2017 року,-

встановила:

04 серпня 2017 року ПАТ «Дельта Банк» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 про звернення стягнення на предмет іпотеки, квартиру АДРЕСА_1 в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором, №1503/0408/45-012 від 15 квітня 2008 року, що станом на 15 липня 2015 року складає 1688945,61 грн. шляхом визнання за ПАТ «Дельта Банк» права власності на предмет іпотеки.

Посилаючись на те, що позивач є правонаступником ВАТ «Сведбанк», що був кредитором у зобов'язаннях, які випливають з кредитного договору №1503/0408/45-012 та забезпечувальних до нього зобов'язань, а також на неналежне виконання відповідачем обов'язків з повернення кредиту, що було надано за вказаним договором та сплати супутніх платежів у зв'язку з чим утворилась зазначена заборгованість.

Відповідно до іпотечного договору №1503/0408/45-012-2-1, що зареєстровано приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Криворотенко Л.І. за №3381 від 15 квітня 2008 року, який укладено між тими самими сторонами на забезпечення належного виконання зобов'язань позичальника, відповідачем кредитору у іпотеку було передано належну йому квартиру №65, яка знаходиться за адресою: м.Одеса, Люстдорфська дорога, 144. корпус 3, загальною площею 67,7м2, зазначаючи, що сума заборгованості позичальника перевищує погоджену сторонами вартість предмета іпотеки, посилаючись на положення чинного законодавства та на п. 12 договору іпотеки, представник ПАТ «Дельта Банк» просив суд задовольнити заявлений позов.

Рішенням Київського районного суду Одеської області від 21 червня 2017 року у задоволенні позову Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до ОСОБА_3 про звернення стягнення на предмет іпотеки, кварти, АДРЕСА_1 відмовлено.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, Публічне акціонерне товариство «Дельта Банк»подало апеляційну скаргу, у якій просить рішення суду скасувати, ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі, посилаючись на порушення судом норм права.

Перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного судового рішення, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, заперечень проти неї, колегія суддів дійшла висновку про необхідність відмови в задоволенні апеляційної скарги, виходячи з наступних підстав.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням матеріального і процесуального права.

Відмовляючи у заявлених вимогах щодо звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом набуття права власності на іпотечне майно районний суд виходив з недотриманням позивачем порядку вирішення в позасудовий спосіб захисту порушеного права.

Відмовляючи у вимогах щодо реєстрації права власності районний суд виходив з передчасності заявлених вимог.

Суд апеляційної інстанції погоджується з таким судженням районного суду з наступних підстав.

Судом встановлено, що 15 квітня 2008 року між Відкритим Акціонерним товариством «Сведбанк» та ОСОБА_3 було укладено кредитний договір №1503/0408/45-012, відповідно до умов якого останньому було надано кредит в іноземній валюті в сумі 88000,00 дол. США із погашенням кредиту шляхом здійснення щомісячних платежів, із кінцевим строком погашення до 15 квітня 2023 року (а.с.11-15).

У подальшому, умови такого договору були змінені та доповнені згідно Договору про внесення змін та доповнень №1 до кредитного договору №1503/0408/45-012 від 15 квітня 2008 року, що було укладено 11.02.2011 року (а.с. 15-16).

Відповідно до договору купівлі-продажу прав вимоги за кредитами, що укладені між ВАТ «Сведбанк» та ПАТ «Дельта Банк» 25 травня 2012 року, ПАТ «Дельта Банк» набув прав кредитора за кредитним договором №1503/0408/45-012 та забезпечувальним до нього договором іпотеки №1503/0408/45-012-Z-1.

На підтвердження переходу прав вимоги за вказаними зобов'язаннями ПАТ «Дельта Банк» було надано до суду належним чином завірені копію договору купівлі-продажу прав вимог від 25.05.2012 року (а.с. 4-6), витяг з додатку №1 до такого договору (а.с. 7).

Відповідно до ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти, у випадку прострочення позичальником сплати чергової частини боргу, кредитор має право вимагати дострокового повернення кредиту у повному обсязі.

Згідно ст. 525 ЦПК України, одностороння відмова від виконання договірного зобов'язання не допускається.

Згідно вимог ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

З метою забезпечення виконання позичальником зобов'язань з повернення кредитних коштів за кредитним договором №1503/0408/45-012 від 15.04.2008 року між кредитором та позичальником 15.04.2008 року було укладено договір Іпотеки відповідно до умов якого останній передав банку в іпотеку нерухоме майно, а саме квартиру АДРЕСА_1 загальною площею 67,7.м2.

Вказаний договір іпотеки було посвідчено 15.04.2008 року приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Криворотенко Л.І. за р.№3381.

Відповідно до ст. 7 ЗУ «Про іпотеку», за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов'язанням у повному обсязі або в частині.

Відповідно ч. 1 ст. 33 Закону України «Про іпотеку», у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Відповідно до ст.36 ЗУ «Про іпотеку», сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позивач посилається на те, що в рахунок виконання основного зобов'язання він має право звернути стягнення на предмет іпотеки шляхом набуття ( передачі) у власність предмету іпотеки згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі у порядку передбаченому ст. 36,37 Закону України «Про іпотеку».

Звертаючись з позовом, Банк посилався на те, що ОСОБА_3 свої зобов'язання по виконанню умов договору кредиту виконував неналежним чином, внаслідок чого банк звернувся до відповідача з вимогою про дострокове повернення кредиту (а.с.8), що також не була виконана позичальником.

Станом на 15 липня 2015 року утворилась заборгованість у розмірі 1688945,61 грн., з яких тіло кредиту - 1379393,85 грн., відсотки - 228759,29 грн., пеня - 76097,27 грн., та нараховані відповідно до ч.2 ст. 625 ЦК України , - сума за ставкою 3% від простроченої заборгованості по тілу кредиту - 1492,54 грн., сума за ставкою 3% від простроченої заборгованості по відсотках - 3202,67 грн.

На підтвердження наявності заборгованості Банком наданий розрахунок заборгованості (а.с.90-91).

Матеріали справи не містять відомостей про погашення заборгованості за договором кредиту.

Порядок та способи звернення стягнення, сторони передбачили у розділі дванадцятому договору іпотеки.

Відповідно до п. 12 договору іпотеки, звернення стягнення здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса, на підставі договору про задоволення вимог іпотекодержателя а також шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки у порядку, встановленому ст. 37 Закону України «Про Іпотеку».

При цьому договір іпотеки не містить погодження сторін про звернення стягнення на іпотечне майно шляхом передачі предмету іпотеки у власність Банку за судовим рішенням.

Крім того, частиною другою статті 16 ЦК України передбачено, що одним із способів захисту цивільних прав та інтересів судом може бути визнання права, в тому числі права власності на майно. Суд також може захистити цивільне право, або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Порядок реалізації предмета іпотеки за рішенням суду врегульоване статтею 39 Закону України «Про Іпотеку», якою передбачено, що у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначається, зокрема, спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої статтею 38 цього Закону.

Можливість виникнення права власності за рішенням суду ЦК України передбачає лише у статтях 335 та 376 ЦК України. У всіх інших випадках право власності набувається з інших не заборонених законом підстав, зокрема із правочинів (частина перша статті 328 ЦК України).

Відповідно до ст. 37 Закону України «Про іпотеку» Іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання.

За таких підстав, чинним законодавством не передбачена можливість набуття права власності на предмет іпотеки за іпотекодержателем на підставі судового рішення в порядку зазначеному у позовній заяві ПАТ «Дельта Банк».

Аналогічна правова позиція зазначена у постановах Верховного Суду України № 6-1851цс15 від 30.03.2016 року, № 6-2457 від 02.11.2016 року, які відповідно до ч.1 ст.360-7 ЦПК України є обов'язковим для застосування.

Виходячи з того, що позивачем не розпочато процедуру набуття права власності у позасудовому порядку на підставі норм Закону України "Про іпотеку" шляхом повідомлення власника про набуття права власності вказані обставини свідчать про невикористання банком наданого йому права набуття права власності на предмет іпотеки в позасудовому порядку.

Звернення до суду з відповідним позовом за захистом своїх порушених прав у даному випадку можливе, коли такі права порушені і вичерпано всі можливі позасудові способи їх захисту.

Судом встановлено, що право позивача на стягнення заборгованості за договором кредиту за рахунок іпотечного майна не порушене, а тому суд обґрунтовано прийшов до висновку про відмову у позові.

Згідно ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

За змістом ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотримання норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданням цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог або заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення суду, доводи апеляційної скарги його не спростовують, рішення ухвалено у відповідності до вимог матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, оскаржуване рішення суду залишити без змін.

Керуючись: ст. 367; п. 1 ч. 1 ст. 374; ст. 375; 381-384; 390 ЦПК України, колегія суддів

-

постановила:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» - залишити без задоволення.

Рішення Київського районного суду м. Одеси від 21 червня 2017 року - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, однак може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повний текст судового рішення складений 29 травня 2018 року.

Судді апеляційного суду Одеської області:

Н.А. Кононенко

Л.А. Гірняк

Т.В. Цюра