Судове рішення #7163131

        Справа № 22ц-2740/2009        Головуючий у першій інстанції – Коверзнев В.О.                                                            

        Категорія - цивільна                                Доповідач -  Шарапова О.Л.

Р І Ш Е Н Н Я

                                           І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

   


 24 грудня 2009 року                   м. Чернігів

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ у складі:

головуючого- судді ШАРАПОВОЇ О.Л.

суддів:               СКРИПКИ А.А., СМАГЛЮК Р.І.

при секретарі

з  участю                                   Штупун О.М.

ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10


          розглянувши  у  відкритому  судовому  засіданні  в  м. Чернігові   цивільну  справу  за апеляційними  скаргами ЗАТ „Чернігівоблбуд” на рішення Деснянського районного суду м. Чернігова  від 18 серпня 2009 року  та додаткове рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 02 листопада 2009 року у справі за позовом  першого заступника  прокурора міста Чернігова  в інтересах ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 до ЗАТ „Чернігівоблбуд”, виконавчого комітету  Чернігівської міської ради, Фонду комунального майна Чернігівської міської ради про  скасування рішення, визнання недійсним  свідоцтва про права власності та зобов”язання вчинити дії,

                                                          В С Т А Н О В И В:

В березні 2009 року  перший заступник прокурора м. Чернігова звернувся до суду з позовом в інтересах ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, в якому, з урахуванням уточненої позовної заяви, просив  скасувати  пункту 3.8 рішення виконавчого комітету Чернігівської  міської ради      від 20.06.1994 року про виділення житла ремонтно-будівельному орендному підприємству „Чернігівоблбуд”;  визнати недійсним  свідоцтво про право власності  на квартири №№ 4, 6, 10, 12, 14, 17, 19 АДРЕСА_1, видане  ремонтно-будівельному орендному підприємству „Чернігівоблбуд”   та зобов”язати ЗАТ „Чернігівоблбуд” передати вказані квартири у власність  територіальної громади міста Чернігова.

Позовні вимоги мотивовані тим, що житловий АДРЕСА_1 збудований в 1989 році, акт державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію вказаного будинку від 28 грудня 1989 року був затверджений рішенням виконавчого комітету Чернігівської  міської ради народних депутатів № 272 від 29 грудня 1989 року. Будівництво вказаного житлового будинку здійснював Чернігівський обласний  проектний ремонтно-будівельний  трест „Чернігівоблбуд”, тобто будівництво проводилося за рахунок державних коштів, а тому після введення будинку в експлуатацію він повинен  був бути  переданий до комунальної власності територіальної громади  м. Чернігова.  Проте,  виконавчий комітет Чернігівської міської ради своїм рішенням від 20 червня 1994 року передав 16 квартир даного житлового будинку ремонтно-будівельному  орендному  підприємству „Чернігівоблбуд”, що стало підставою для отримання останнім свідоцтва про право власності на вказані жилі приміщення та  порушило право  позивачів на приватизацію  займаних ними житлових приміщень.

Рішенням Деснянського районного суду м. Чернігова  від 18 серпня 2009 року  позовні вимоги задоволено : визнано незаконним  пункт 3.8  рішення виконавчого комітету  Чернігівської міської  ради  від 20 червня 1994 року № 116 в частині  виділення  квартир  за №№ 4, 10, 12 в АДРЕСА_1  Чернігівському  проектному  ремонтно-будівельному  орендному  підприємству „Чернігівоблбуд”; визнано недійсним  свідоцтво про право власності  від 25 липня 1994 року в частині  підтвердження належності  квартир за №№ 4, 10, 12 в АДРЕСА_1  Чернігівському проектному  ремонтно-будівельному  орендному  підприємству  „Чернігівоблбуд”; зобов’язано  ЗАТ „Чернігівоблбуд”  передати  квартири за №№ 4, 10, 12 в АДРЕСА_1   у власність  територіальної громади  міста Чернігова  в особі Фонду комунального майна  Чернігівської міської ради.

Ухвалою  Деснянського районного суду м.Чернігова від 18 серпня 2009 року  залишені без розгляду з підстав, передбачених п. 2 ч. 1 ст. 207 ЦПК України, позовні вимоги про визнання незаконним  пункту 3.8  рішення виконавчого комітету  Чернігівської міської  ради  від 20 червня 1994 року № 116 в частині  виділення  квартир  за №№ 2, 3, 5, 6-8, 11, 13-17, 19 в АДРЕСА_1  Чернігівському  проектному  ремонтно-будівельному  орендному  підприємству „Чернігівоблбуд”,  про  визнання недійсним  свідоцтва  про право власності  від 25 липня 1994 року в частині  підтвердження  належності квартир  за №№ 2, 3, 5, 6-8, 11, 13-17, 19 вказаного житлового будинку Чернігівському  проектному  ремонтно-будівельному  орендному  підприємству „Чернігівоблбуд”, про зобов”язання ЗАТ „Чернігівоблбуд”  передати квартири за №№ 2, 3, 5, 6-8, 11, 13-17, 19 зазначеного будинку  у власність  територіальної  громади міста Чернігова.

Додатковим рішенням Деснянського районного суду м. Чернігова від 02 листопада 2009 року  стягнуто  з ЗАТ „Чернігівоблбуд” судовий збір на користь держави в розмірі 854 грн. 25 коп.; стягнуто з виконавчого комітету Чернігівської міської  ради, ЗАТ „Чернігівоблбуд”  на користь  держави по 60 грн. з кожного у  відшкодування  витрат на інформаційно-технічне  забезпечення розгляду справ.    

Ухвала  Деснянського районного суду м.Чернігова від 18 серпня 2009 року  не оскаржується.

Доводи апеляційної скарги полягають в тому, що рішення суду постановлене з порушенням норм матеріального та процесуального права, при недоведеності обставин, які мають значення для справи. Апелянт посилається на те, що замовником і генпідрядником при будівництві АДРЕСА_1 було Чернігівське спеціалізоване ремонтно-будівельне управління  № 1, яке було  структурним підрозділом тресту та до 1999 року не мало статусу юридичної особи, але вказаним обставинам суд не дав належної правової оцінки. Апелянт вказує на те, що 31 березня 1989 року між Чернігівським  обласним управлінням житлово-комунального господарства  та колективом працівників тресту „Чернігівоблбуд” був укладений договір оренди, чотири квартири із двадцяти у  АДРЕСА_1 були передані виконавчому комітету міської ради,  будівництво вказаного житлового будинку було профінансовано в сумі 219 481 крб. ( 93%) за рахунок коштів, напрацьованих колективом орендарів тресту „Чернігівоблбуд”,  що підтверджує правомірність передачі 16 квартир зазначеного будинку у власність тресту „Чернігівоблбуд”. Апелянт зазначає, що вказаний житловий будинок ніколи не належав до відомчого житлового фонду,  функції єдиного замовника при будівництві житлового будинку не виконував виконавчий комітет міської ради, а тому вказаний житловий будинок не повинен був передаватися до  житлового фонду місцевої ради. Апелянт посилається на те, що житловий АДРЕСА_1 перебуває на балансі КП ”Деснянське”, але це не є доказом того, що спірний будинок належить до житлового фонду місцевої ради. Апелянт вказує на те, що позивачами пропущений строк звернення до суду, але вказаним обставинам суд не дав належної правової оцінки. Апелянт зазначає, що  в матеріалах справи відсутня довідка про дійсну вартість квартир,  доказування не може ґрунтуватись на припущеннях, а тому невідомо  чим керувався суд при  визначенні розміру судового збору.

         Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників судового розгляду, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційних скарг,  апеляційний суд приходить  до наступного висновку.

    Встановлено, що рішенням  виконавчого комітету  Чернігівської міської ради № 272 від 29 грудня 1989 року затверджений акт  державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію 20-ти квартирного житлового будинку по АДРЕСА_2. Згідно з рішенням виконавчого комітету Чернігівської міської ради № 43 від 19 лютого 2000 року вказаному житловому будинку була присвоєна поштова адреса:  АДРЕСА_1

Рішенням виконавчого комітету Чернігівської міської ради № 116 від 20 червня 1994 року передано  ремонтно-будівельному  орендному  підприємству „Чернігівоблбуд” 16 квартир у АДРЕСА_1.

25 липня 1994 року Чернігівське проектне ремонтно-будівельне орендне підприємство „Чернігівоблбуд” отримало свідоцтво про право власності на квартири №№ 2, 4, 6, 8, 10, 11, 12, 13, 15, 17, 19, 3, 5, 7, 14, 16 у АДРЕСА_1.  

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку, що житловий АДРЕСА_1  належав  до відомчого  житлового фонду, а передача квартир №№ 4, 10, 12 вказаного житлового будинку у власність Чернігівському проектному ремонтно-будівельному орендному підприємству „Чернігівоблбуд” протирічить приписам ст. 5 ЖК України та  порушує право позивачів на приватизацію займаних ними жилих приміщень.

    Проте, з таким висновком суду не погоджується апеляційний суд, виходячи з наступного.

    За змістом Указу Президії Верховної Ради СРСР від 07 квітня 1989 року „ Про оренду і орендні відносини в СРСР” та Основ законодавства Союзу РСР і союзних республік про оренду від 23 листопада 1989 року  основним документом, який регламентує відносини орендодавця з орендарем, є договір оренди. Продукція і доходи, вироблені та отримані орендарем,  є його власністю.

Як вбачається з матеріалів справи, 31 березня 1989 року між  обласним управлінням житлово-комунального господарства Чернігівського облвиконкому  та колективом працівників Чернігівського спеціалізованого ремонтно-будівельного тресту був укладений договір оренди державного майна.

Відповідно до умов укладеного договору, який вступив в силу з 01 квітня 1989 року,  управління передало в оренду  трудовому колективу тресту  основні фонди виробничого та невиробничого призначення, закріпило оборотні засоби,  грошові кошти на рахунках, а трест прийняв це майно в оренду до 2011 року. Згідно з п. 2.11 укладеного договору  трест зобов"язався здійснювати будівництво житла як за рахунок коштів бюджету, так і за рахунок власних коштів.

Чернігівське спеціалізоване ремонтно-будівельне управління  № 1 являлося структурним підрозділом без права юридичної особи  Чернігівського ремонтно-будівельного тресту „Чернігівоблбуд”.

З акту державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію 20-ти квартирного житлового будинку по АДРЕСА_2 ( на даний час АДРЕСА_1) вбачається, що замовником  і генеральним підрядником будівництва було Чернігівське спеціалізоване  ремонтно-будівельне  управління  № 1 тресту „Чернігівоблбуд”, будівництво будинку  розпочато в січні 1989 року та закінчено в грудні 1989 року.

З довідки акціонерно-комерційного банку соціального розвитку „Укрсоцбанк” № 21010 від 23 травня 1994 року вбачається, що  будівництво житлового АДРЕСА_1  профінансовано  в сумі  234845 грн., в тому  числі: 15364 крб.  за рахунок  державних  капітальних вкладень, 219481 крб.  за рахунок коштів тресту „Чернігівоблбуд”.

Після здачі житлового АДРЕСА_1 в експлуатацію чотири квартири були передані виконавчому комітету Чернігівської міської ради, що не оспорювалося в ході розгляду справи.

Враховуючи викладене, апеляційний суд приходить до висновку, шо  до державного  майна, переданого в оренду тресту „Чернігівоблбуд”,  не  входив  АДРЕСА_1  будівництво вказаного житлового будинку на 93% проводилося за рахунок прибутку, отриманого колективом орендарів, зазначений будинок не належав до відомчого житлового фонду, а тому квартири №№ 4, 10, 12 правомірно перебувають у власності ЗАТ „Чернігівоблбуд”,  який є правонаступником Чернігівського ремонтно-будівельного тресту „Чернігівоблбуд”.

За таких обставин, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу на рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 18 серпня 2009 року слід задовольнити, рішення суду слід скасувати та постановити нове про відмову у задоволенні позовних вимог у зв”язку з порушенням судом норм матеріального права.

У зв”язку із скасуванням рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 18 серпня 2009 року  підлягає  скасуванню і додаткове рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 02 листопада 2009 року.

Керуючись Указом Президії Верховної Ради СРСР „ Про оренду і орендні відносини  в СРСР”,   ст.ст. 209, 218, 307, 309, 313, 314, 316, 317, 319 ЦПК України, апеляційний суд,-  

  В И Р І Ш И В:

          Апеляційні скарги ЗАТ „Чернігівоблбуд”  - задовольнити.

    Рішення  Деснянського районного суду м. Чернігова  від 18 серпня  2009 року  та додаткове рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 02 листопада 2009 року - скасувати.

    Першому заступнику прокурора міста Чернігова у задоволенні позовних вимог в інтересах  ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 до ЗАТ „Чернігівоблбуд”, виконавчого комітету  Чернігівської міської ради, Фонду комунального майна Чернігівської міської ради про  скасування рішення, визнання недійсним  свідоцтва про права власності та зобов”язання вчинити дії - відмовити.

         Рішення  набирає  законної сили  з моменту його проголошення і може бути оскаржено  в касаційному порядку до Верховного Суду України  протягом двох місяців з дня набрання ним законної сили.

         Головуючий:                                                                              Судді:

Коментарі
Коментарі відсутні
Потрібна автентифікація

Потріблно залогінитись, щоб коментувати

Логін Реєстрація