Справа № 2а-3263/09
Постанова
Іменем України
21 жовтня 2009 року м. Бердянськ
16-30 годин
Суддя Бердянського міськрайонного суду Запорізької області Панченко О.М.
розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного Фонду України в Бердянському районі Запорізької області про відновлення строку звернення до суду, визнання протиправною бездіяльності, зобов’язання до нарахування та виплати щомісячної доплати до основної пенсії „дітям війни”,
встановив:
Позивач звернувся до суду з позовом, в якому зазначив, що він народився 1937 року і, відповідно до Закону України „Про соціальний захист дітей війни”, відноситься до цієї категорії громадян та має право на виплату щомісячної доплати до основної пенсії у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, починаючі з 01.01.06 року.
Дію цього положення Закону щодо підвищення пенсії було призупинено Законами „Про Державний бюджет України на 2006 рік” та „Про Державний бюджет України на 2007 рік”, тому йому не нараховувалася та не виплачувалася вказана доплата. В 2008 році позивачу виплачувалася надбавка в обмеженому розмірі.
Зазначає також, що він звернувся до позивача письмово з вимогою про нарахування йому, як дитині війни, відповідної доплати, але йому було відмовлено.
Посилаючись на рішення Конституційного Суду України № 6 рп/2007 від 09.07.07 року та № 10-рп/2008 від 22.05.08 року, якими визнано неконституційними відповідні норми Закону України „Про Державний бюджет України на 2007 рік”, Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесенні змін до деяких законодавчих актів України», позивач просить зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити на його користь недоплачену щомісячну доплату за 2006-2008 роки та з 01 січня 2009 року по 30 вересня 2009 року, зобов’язати відповідача до нарахування та виплати щомісячної доплати до пенсії.
Просить також поновити строк звернення до суду, оскільки про порушення прав позивачу стало відомо тільки після висвітлення цих подій в засобах масової інформації наприкінці 2008 року.
В судове засідання позивач не з’явився, подав заяву про розгляд справи у його відсутності.
Представник відповідача до судового засідання не з’явися, подав письмові заперечення, в яких посилається на те, що Пенсійний Фонд протягом 2006-2008 років не мав підстав для призначення та виплати вказаного підвищення пенсій, оскільки ст. 7 ЗУ № 2195 передбачає, що фінансове забезпечення державних соціальних гарантій здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України. Відповідно до ст. 19 Конституції України ніхто не може бути вимушений робити те, що не передбачено законодавством.
Пункт 9 Положення „Про Пенсійний Фонд України” передбачає вичерпний перелік напрямів використання коштів ПФУ, отже, відповідач не мав використовувати кошти Фонду не за цільовим призначенням.
Представник відповідача посилається також на невизначеність розміру пенсії, з якої слід розраховувати підвищення, оскільки вважає, що згідно зі статтею 28 ЗУ „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” визначений цим законом мінімальний розмір пенсії застосовується тільки для визначення розміру пенсій, призначених відповідно до цього Закону.
Також представник зазначає, що законом не визначено механізм розрахунку підвищення пенсії, не визначається яким органом, за який рахунок та з яких джерел має виплачуватися пенсія, в якому процедурному порядку здійснюється призначення і виплата пенсії.
Відповідач також просить застосувати наслідки пропуску строку звернення до адміністративного суду. Просить в позові відмовити.
Аналізуючи надані в справі докази, суд дійшов висновку про наступне.
Судом встановлено, що позивач є пенсіонером та має статус дитини війни, що підтверджується наявним у нього посвідченням.
Відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», який набрав чинності 01.01.06 року, дітям війни пенсія підвищується на 30 % мінімального розміру пенсії за віком.
Відповідно ч.2 ст. 99 КАС України для звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналась або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Згідно ч. 2 ст. 100 КАСУ, якщо суд визнає причину пропуску строку звернення до суду поважною, адміністративна справа розглядається у встановленому порядку.
Суд вважає, що позивачем не надано переконливих доказів того, що він пропустив строк з поважної причини, а його юридична необізнаність не може слугувати підставою для поновлення строку, оскільки мова йдеться про нормативні акти та рішення Конституційного Суду України, які офіційно оприлюднюються в засобах масової інформації.
За таких обставин суд вважає, що права позивача за період, що передує 30.09.08 року, захисту не підлягають через пропущення строку звернення до суду відповідно до ст. 100 КАСУ.
Відповідно до ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Рішенням Конституційного Суду України № 10-рп/2008 були визнані неконституційними положення пункту 41 розділу ІІ ЗУ «Про державний бюджет на 2008 рік та про внесенні змін до деяких законодавчих актів України». Отже, з цього часу позивач набув право на отримання щомісячної доплати до основної пенсії в розмірі 30% від мінімальної пенсії за віком на протязі 2008 року.
На час розгляду цієї справи судом розмір мінімальної пенсії за віком законодавче визначений тільки ст. 28 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» і згідно цієї норми мінімальна пенсія за віком дорівнює прожитковому мінімуму, встановленому для осіб, що втратили працездатність. Відповідно до ч.1 ст. 2 Закону України «Про прожитковий мінімум» від 15.07.99 року, прожитковий мінімум застосовується для встановлення розмірів мінімальної заробітної плати та мінімальної пенсії за віком. Отже, суд вважає заперечення відповідача щодо невизначеності розміру мінімальної пенсії для здійснення розрахунків необґрунтованими.
Крім того, відповідно до рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Кечко проти України» від 08.11.2005р., що є джерелом національного права, органи влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов’язань.
Заперечення щодо невизначеності органа виплати підвищення пенсії судом до уваги не приймаються, оскільки іншого державного органу, який здійснює виплату пенсії, крім ПФУ, законодавством не визначено. Пенсійний фонд діє на підставі Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого постановою КМУ від 24.10.07 року № 1261, відповідно до п. 15 якого Пенсійний Фонд України здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку його територіальні управління. Відповідно до ЗУ «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» рішення щодо призначення, донарахування, перерахунок пенсії приймаються територіальними органами Пенсійного фонду України за місцем проживання пенсіонерів. Таким чином, обов’язок по нарахуванню та виплаті доплати до пенсії позивача, передбаченої ст. 6 Закону покладено на відповідні територіальні управління за місцем проживання позивача. Отже, вимоги щодо визнання протиправною відмови відповідача у нарахуванні та виплаті доплати до пенсії є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Щодо невизначеності механізму, джерел та процедури виплати, то це не є підставою для невиконання Закону.
Постанова КМУ від 28.05.08 року № 530 не має бути застосована виходячи із загальних засад пріоритетності законів над підзаконними актами.
Статтею 58 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» на Пенсійний Фонд покладено, зокрема, керівництво та управління солідарною системою, збір, акумуляція та облік страхових внесків, забезпечення своєчасного і в повному обсязі фінансування та виплати пенсій та інші функції, передбачені Законом і статутом Пенсійного Фонду.
Надання дітям війни соціальної підтримки є державною программою соціальної допомоги, яка згідно ст. 87 Бюджетного кодексу України відноситься до видатків Державного бюджету, а Пенсійний Фонд України згідно ст. 21 БКУ є розпорядником бюджетних коштів для здійснення програми соціальної підтримки дітям війни та відповідно до ч. 4 ст.22 БКУ розробляє план своєї діяльн