Справа №22ц-4076/09 Головуючий в суді 1 інстанції – ОСОБА_1
Категорія 01,19,20 Доповідач - Воробйова Н.С.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24.11.09 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Київської області у складі:
головуючого : Воробйової Н.С
суддів: Волохова Л.А., Данілова О.М.
при секретарі : Бобку О.В.
розглянула у відкритому судовому засіданні в м.Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Броварського міськрайонного суду від 25.06.2009 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання недійсним договору купівлі-продажу частини будинку.
В с т а н о в и л а :
У серпні 2008 року позивач звернувся до суду з позовом до відповідача, в якому просив визнати недійсним договір купівлі-продажу частини житлового будинку, який був посвідчений та зареєстрований приватним нотаріусом Броварського міського нотаріального округу ОСОБА_4 06.10. 2006 року у реєстрі за №4068, та у відповідності з яким він продав, а відповідач ОСОБА_3 купила у нього за 11196 грн. 3/10 частини житлового АДРЕСА_1.
Договір просив визнати недійсним з тих підстав, що при укладенні зазначеного договору у нього був тимчасовий психічний розлад і він не розумів значення своїх дій.
Рішенням Броварського міськрайонного суду від 25.06.2009 року у задоволенні позову відмовлено.
В апеляційній скарзі позивач просить скасувати рішення суду як необґрунтоване та ухвалити нове рішення по суті його вимог.
Апеляційна скарга не підлягає до задоволення з таких підстав.
Відповідно до ч.ч. 1 і 2 ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов»язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст.61 цього Кодексу.
Згідно з вимогами ст. 214 цього Кодексу під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.
Відповідно до ч.І ст.225 ЦК України, правочин, який дієздатна фізична особа вчинила у момент, коли вона не усвідомлювала значення своїх дій та не могла керувати ними, може бути визнаний судом недійсним за позовом цієї особи, в вразі її смерті-за позовом інших осіб, чиї цивільні права або інтереси порушені.
Згідно з чинною судовою практикою при розгляді справ за позовами про визнання недійсними правочинів на підставі ст.225 ЦК України слід враховувати, що експертний висновок не є беззаперечним фактом, а одним із доказів, який повинен оцінюватися у сукупності з іншими доказами по справі.
Встановлено, що 06.10.2006 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 був укладений договір купівлі-продажу частини будинку, у відповідності з яким він продав, а ОСОБА_3 купила у нього за 11196 грн. 3/10 частини житлового АДРЕСА_1. Договір був посвідчений та зареєстрований приватним нотаріусом Броварського міського нотаріального округу ОСОБА_4 у реєстрі за №4068 ( а.с.8).
Згідно з розпискою від 06.10.2008 року ОСОБА_2 отримав за продану частину будинку 18 тисяч умовних одиниць США ( а.с.18).
З пояснень свідка ОСОБА_5 вбачається, що ще до ОСОБА_3 вона домовлялась з ОСОБА_2 про покупку частини будинку за 14 тисяч доларів США, кілька разів з дітьми та чоловіком приїздили до нього і спілкувались. Поведінка ОСОБА_2 була адекватною, він все показував, розказував. Проте, коли дійшло до оформлення договору, він почав уникати зустрічі з ними.
Свідок ОСОБА_6, який виступав ріелтером між строками при здійсненні договору купівлі - продажу будинку показав, що поведінка ОСОБА_2 при проведенні попередніх домовленостей та при оформленні договору купівлі-продажу у нотаріуса була звичною і не викликала ніякого сумнів. Він був адекватний, розумів що відбувається, неодноразово наголошував на своїй умові про те, що гроші мають бути внесені на його рахунок в банку, а не віддані йому на руки, самостійно зазначив строк, в який вони мають бути зараховані. Чітко уявляв, які приміщення будинку буде продавати, а які залишить собі.
ОСОБА_2 також розумів і погоджувавсь з тим, що з частиною будинку до ОСОБА_3 відійде і половина земельної ділянки, яка не була приватизованою. З ОСОБА_3 вони погодили це питання. Процедура по продажу будинку продовжувалась впродовж місяця. Оформлення договору у нотаріуса також тривало впродовж 1,5 годин і ОСОБА_2 мав можливість все обміркувати та відмовитись від укладення договору, проте його все влаштовувало.
З пояснень відповідача видно, що з позивачем була усна домовленість, за якою вона мала провести в його частину будинку воду, зробити там поточний ремонт, побудувати баню і для цього вже було завезено цеглу. Проте через деякий час ОСОБА_2 почав чинити усілякі перешкоди в користування купленою частиною будинку . На час укладання договору та передачі суми 18 тис. доларів США у покупців не було сумнівів щодо адекватності поведінки продавця.
Згідно з висновком амбулаторної судово-психіатричної експертизи № 133 від 01.04.2009 року ступінь виразності інтелектуально-мнестичного зниження, порушень в емоційно-вольвій сфері та характерологічних змін особистості у ОСОБА_7 така, що він міг станом на 16.10.2006 року та може на даний час, але не в повній мірі, усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними. ( а.с.72, 74 зв.).
Відмовляючи позивачу у задоволенні позову, суд виходив з того, що матеріали справи та зібрані докази, у їх сукупності, підтверджують, що дії позивача в момент вчинення договору купівлі – продажу ОСОБА_3 частини будинку свідчать про те, що він розумів значення своїх дій і міг керувати ними.
Даний висновок суду колегія вважає обґрунтованим.
Наведені в апеляційній скарзі доводи висновків суду не спростовують, рішення суду відповідає вимогам закону.
Підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.
Керуючись ст.307, 308 ЦПК України , колегія суддів
Ухвалила :
Апеляційну скаргу відхилити.
Рішення Броварського міськрайонного суду від 25.06.2009 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців.
Головуючий -
Судді -