У х в а л а

4 травня 2018 року

м. Київ

справа №303/4042/13-ц

провадження № 61-21270ск18

Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Лесько А.О. розглянув касаційну скаргу публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» на постанову Апеляційного суду Закарпатської області від 6 лютого 2018 року у справі за позовом публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

У червні 2013 року ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_2 та ОСОБА_4, в якому з врахуванням уточнень, просило стягнути солідарно заборгованість за кредитним договором №15-502/376 від 29 липня 2008 року в сумі 69288, 17 грн, в тому числі: суму заборгованості за нарахованими процентами у розмірі 6869, 74 грн, суму заборгованості за нарахованими комісійними доходами у розмірі 5600 грн, суму пені за прострочену заборгованість у розмірі 56818, 43 грн.

Заочним рішенням Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 7 жовтня 2013 року позов задоволено. Стягнуто солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь позивача ПАТ «Банк «Фінанси та кредит» в особі філії «Західне регіональне управління» АТ «Банк Фінанси та Кредит» заборгованість за кредитним договором №15-502/376 від 29 липня 2008 року, в загальній сумі 69 288,17 грн, в тому числі: 6869,74 грн - заборгованість за нарахованими процентами; 5600 грн - заборгованість за нарахованими комісійними доходами; 56818,43 грн - пеня за несвоєчасне виконання зобов'язань з перерахуванням на рахунок НОМЕР_1 в АТ «Банк «Фінанси та Кредит». Вирішено питання розподілу судових витрат.

Постановою Апеляційного суду Закарпатської області від 6 лютого 2018 року скасовано рішення суду першої інстанції та ухвалено нове рішення про відмову у задоволенні позову.

17 березня 2018 року (відповідно до відтиску поштового штемпеля на конверті) ПАТ«Банк «Фінанси та Кредит» направило касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права, зокрема, частини четвертої статті 559 ЦК України, просило скасувати постанову Апеляційного суду Закарпатської області від 6 лютого 2018 року, а рішення Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 7 жовтня 2013 року залишити в силі.

Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки касаційна скарга подана на судове рішення у малозначній справі, що не підлягає касаційному оскарженню.

Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8).

Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах, крім випадків, зазначених у цій же нормі ЦПК України.

Відповідно до пункту 1 частини шостої статті 19 ЦПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Прожитковий мінімум для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається скарга (частина дев'ята статті 19 ЦПК України).

Ціна позову у даній справі становить 69288, 17 грн, яка станом на 1 січня 2018 року не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (1762*100=176 200).

Отже, зазначена справа є малозначною у силу вимог закону.

Касаційна скарга та додані до неї матеріали не містять посилання на випадки, передбачені пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, за наявності яких судове рішення у малозначній справі підлягає касаційному оскарженню.

При цьому Верховним Судом також перевірено, чи мають місце обставини, передбачені пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, та зазначених обставин не встановлено.

Відповідно до вимог пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Зазначене відповідає Рекомендаціям № R(95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини «с» статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей.

Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: «Levages Prestations Services v. France» (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року; «Brualla Gomez de la Torre v. Spain» (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року).

З урахуванням наведеного, оскільки ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» подало касаційну скаргу на судове рішення у малозначній справі, що не підлягає касаційному оскарженню, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України випадків не встановлено, у відкритті касаційного провадження у справі слід відмовити.

Керуючись статтею 129 Конституції України, пунктом 1 частини шостої, частиною дев'ятою статті 19, пунктом 2 частини третьої статті 389, пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» на постанову Апеляційного суду Закарпатської області від 6 лютого 2018 року у справі за позовом публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали надіслати особі, яка її подавала.

Ухвала суду касаційної інстанції оскарженню не підлягає.

Суддя А.О.Лесько