Справа № 22- 1877 - 2009 р. Головуючий у 1-й інст. – Венгерчук А.О.
Категорія № 19, 27 Доповідач - Оніпко О.В.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28 грудня 2009 року м. Рівне
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Рівненської області в складі :
головуючого судді - Оніпко О.В.
суддів - Шеремет А.М., Шимківа С.С.
при секретарі - Омельчук А.М.
розглянула у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Острозького районного суду від 07 жовтня 2009 року в справі за позовом акціонерного комерційного інноваційного банку «УкрСиббанк» до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором в сумі 139354 грн. 73 коп.
Заслухавши доповідача, пояснення осіб, що з’явилися в судове засідання, дослідивши матеріали справи і доводи апеляційної скарги, колегія суддів , -
в с т а н о в и л а :
Рішенням Острозького районного суду від 07 жовтня 2009 року позов АКІБ «УкрСиббанк» до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволено повністю.
Стягнуто з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 солідарно на користь АКІБ «УкрСиббанк» заборгованість за кредитним договором в сумі 139354 грн. 73 коп., 1393 грн. 55 коп. судового збору та 250 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.
В поданій на дане рішення апеляційній скарзі ОСОБА_1 вважає його незаконним через порушення судом норм матеріального та процесуального права. Суд розглянув справу у її відсутність. Вказує, що між нею та АКІБ «УкрСиббанк» дійсно був укладений кредитний договір, однак кошти за цим договором отримала не вона, а її знайомий ОСОБА_3, який діяв у змові з працівниками банку. Щодо неї, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 Рівненським міським судом розглядається кримінальна справа, а тому розгляд цивільного позову до вирішення даної кримінальної справи є неможливим, оскільки договір кредиту по суті виступив способом заволодіння грошовими коштами іншою особою. Саме ОСОБА_3 заволодів коштами і завдав шкоди банку, а тому він і повинен нести матеріальну відповідальність у даному випадку. Її клопотання про зупинення провадження у справі до вирішення кримінальної справи щодо ОСОБА_3 суд залишив без задоволення, чим порушив вимоги п.4 ч.1 ст. 201 ЦПК України.
Просить рішення скасувати, ухвалити нове, яким в задоволенні позову АКІБ «УкрСиббанк» відмовити.
Апеляційна скарга підлягає відхиленню, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, 03.10.2007р. між АКІБ «Укрсиббанк» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №11228213000 на суму 21381 доларів США, що еквівалентно 107974,05 грн. за курсом НБУ на день укладення договору зі сплатою 12 % річних з терміном погашення не пізніше 02.10.2014 року.
В якості забезпечення виконання позичальником зобов’язань щодо погашення кредиту 03.10.2007р. між банком та ОСОБА_2, чоловіком відповідачки, було укладено договір поруки №147008, згідно якого останній поручився перед банком за належне виконання дружиною взятих на себе зобов’язань. Згідно п.1.4 даного договору відповідальність поручителя і боржника є солідарною.
Вказані договори відповідають вимогам чинного законодавства.
В судовому засіданні апеляційної інстанції відповідачка ствердила, що оформила кредитний договір та договір застави з банком для придбання автомобіля для потреб сім»ї , а чоловіком було укладено договір поруки.
Станом на 16.06.2009 року ОСОБА_1 заборгувала банку 139354 грн. 73 коп., з них: залишок по кредиту -18203,13 доларів США, що еквівалентно 138551 грн. 31 коп за курсом НБУ станом на 16.06.2009р., 500 грн. – неустойка за порушення зобов’язань, 303 грн. 42 коп. – пеня.
Згідно з повідомленнями позивача на адресу відповідачів від 15.04.2009 р. ( а.с. 39 - 42), останні попереджались про необхідність погашення існуючої за кредитним договором заборгованості та про право банку, у відповідності до умов вказаного договору, змінити терміни повернення кредиту та відповідних сум за користування ним, однак, у зв»язку з відсутністю відповіді, 25.06.2009 р. банк звернувся з даним позовом до суду .
З пояснень ОСОБА_1 та ОСОБА_2, наданих ними у попередньому судовому засіданні 18.08.2009 р. ( а.с. 52) вбачається, що відповідачі повністю визнали пред»явлений до них банком позов.
Справа до розгляду призначалася неодноразово, про що сторони були належним чином повідомлені , що стверджується їхніми розписками ( а.с. 49, 50, 59, 62-63 ) однак, за заявами ОСОБА_1 її розгляд відкладався на іншу дату.
7.10.2009 р. в судове засідання відповідачка втретє не з»явилась і судом 1-ї інстанції було ухвалено рішення в справі, що не суперечить вимогам ст. 169 ЦПК України.
У зв»язку з наведеним, доводи ОСОБА_1 про незаконність судового рішення у зв»язку з тим, що воно ухвалено у її відсутність, не заслуговують на увагу.
Є безпідставними і доводи ОСОБА_1 про незаконність ухвали суду, якою відмовлено у задоволенні її клопотання про зупинення провадження в справі ( а.с. 56,57), оскільки суд 1-ї інстанції прийшов до правильного висновку про відсутність підстав, які роблять неможливим розгляд даної цивільної справи до розгляду кримінальної справи № 82/230-09 по обвинуваченню ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_2, ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_7, по якій проводиться досудове слідство ( а.с. 84-111 ).
Оскільки рішення судом 1-ї інстанції ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновків, наведених у ньому, колегія суддів не вбачає підстав для його скасування.
Керуючись ст.ст. 307, 308, 313-315 ЦПК України,
у х в а л и л а :
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - відхилити.
Рішення Острозького районного суду від 07 жовтня 2009 року - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання нею чинності.
Головуючий : Судді: