ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 травня 2018 року

м. Київ

Справа № 910/9752/16

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Ткаченко Н.Г. - головуючого (доповідача), Білоуса В.В., Жукова С.В.,

розглянувши у письмовому провадженні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "АЛКО-ІНВЕСТ"

на ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 20.02.2018

у справі № 910/9752/16

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АЛКО-ІНВЕСТ"

до:

1) Державного підприємства "Морський торговельний порт "Чорноморськ";

2) Державного підприємства "Адміністрація морських портів "України",

за участю третіх осіб:

1) Міністерства інфраструктури України;

2) Компанії "WELLGOS PQ S.A.";

3) Товариства з обмеженою відповідальністю "3-А";

4) Компанії "Dead Sea Shipping and Marine Company",

про відшкодування збитків у розмірі 9 060 659 доларів США,-

ВСТАНОВИВ:

У травні 2016 року ТОВ "Алко-Інвест" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до ДП "Іллічівський морський торгівельний порт" (в подальшому змінено назву на ДП "Морський торговельний порт "Чорноморськ") та ДП "Адміністрація морських портів України" про стягнення солідарно з відповідачів збитків у розмірі

243 188 087, 56 грн., що складає 9 060 659,00 дол. США відповідно до офіційного курсу НБУ.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 06.07.2016 (суддя Підченко Ю.О.) у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 29.08.2017 (колегія суддів у складі: Калатай Н.Ф. - головуючого, Пашкіної С.А., Мартюк А.І.), залишеною без змін постановою Вищого господарського суду України від 13.11.2017 (колегія суддів у складі: Корнілової Ж.О. - головуючого, Нєсвєтової Н.М., Карабаня В.Я.), зокрема, залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів - Компанію "Dead Sea Shipping and Marine Company". З метою повідомлення Компанії "Dead Sea Shipping and Marine Company" про розгляд справи № 910/9752/16 позивача зобов'язано подати до відділу забезпечення документообігу суду та моніторингу виконання документів Київського апеляційного господарського суду нотаріально засвідчені переклади позовної заяви від 17.03.2016, апеляційної скарги від 21.07.2016 та цієї ухвали на англійську мову в трьох примірниках. Апеляційне провадження у справі № 910/9752/16 зупинено.

До відділу забезпечення документообігу суду та моніторингу виконання документів Київського апеляційного господарського суду 27.12.2017 надійшов лист Міністерства юстиції України № 10881-0-30-17/12-1737-17 від 20.12.2017, яким повернуто доручення Київського апеляційного господарського суду про вручення судових документів представнику Компанії "Dead Sea Shipping and Marine Company" з причин, викладених у листі Посольства України в Йорданському Хашимітському Королівстві.

З доданої до вказаного листа копії листа Посольства України в Йорданському Хашимітському Королівстві № 61616/14-540-1646 від 16.11.2017 слідує, що на адресу посольства надійшла нота Міністерства закордонних справ та експатріантів Йорданії, якою дипустанові було передано документи Київського апеляційного господарського суду з проханням перекласти їх на арабську та повторно направити на розгляду до причетних йорданських органів дипломатичними каналами, а не звичайною поштою, як це було зроблено.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 20.02.2018 (колегія суддів у складі: Калатай Н.Ф. - головуючого, Пашкіної С.А., Мартюк А.І.), зокрема, зобов'язано позивача у строк до 07.03.2018 подати до відділу забезпечення документообігу суду та моніторингу виконання документів Київського апеляційного господарського суду нотаріально засвідчені переклади позовної заяви від 17.03.2016,

апеляційної скарги від 21.07.2016, ухвали від 29.08.2017, цієї ухвали, доручення про вручення документів та підтвердження про вручення документів на арабську мову в трьох примірниках. Для отримання необхідного для перекладу наведеного пакету документів представнику позивача запропоновано з'явитися до Київського апеляційного господарського суду до 01.03.2018. Апеляційне провадження у справі № 910/9752/16 зупинено.

Не погоджуючись з зазначеною ухвалою апеляційного господарського суду, позивач звернувся до Касаційною господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просив її частково скасувати, а саме: пункти 6-8 ухвали (про зобов'язання надати суду нотаріально засвідчені переклади позовної заяви, апеляційної скарги, ухвали від 29.08.2017, ухвали від 20.02.2018, доручення про вручення документів та підтвердження про вручення документів на арабську мову в трьох примірниках; про пропозицію представнику позивача з'явитися до суду для отримання необхідного для перекладу наведеного пакету документів; про зупинення апеляційного провадження у справі), та прийняти нове рішення, яким зобов'язати відповідача-1 подати до Київського апеляційного господарського суду нотаріально засвідчені переклади позовної заяви від 17.03.2016, апеляційної скарги від 21.07.2016, ухвали від 29.08.2017, ухвали від 20.02.2018, доручення про вручення документів та підтвердження про вручення документів на арабську мову в трьох примірниках.

В обґрунтування своїх вимог скаржник посилається на порушеннями судом апеляційної інстанції ст.ст. 125, 367 ГПК України. Так, ну думку скаржника, судом апеляційної інстанції неправомірно покладено на позивача обов'язок здійснити переклад документів для направлення їх Компанії "Dead Sea Shipping and Marine Company", що не узгоджується з положенням ст. 125 ГПК України. Відповідно до ч. 2 ст. 125 ГПК України суд може зобов'язати учасника справи, який заявив клопотання про виклик свідка, призначення експертизи, залучення спеціаліста, перекладача, забезпечення, витребування або огляд доказів за їх місцезнаходженням, попередньо (авансом) оплатити витрати, пов'язані з відповідною процесуальною дією. Якщо клопотання заявили декілька учасників справи, необхідну грошову суму авансом в рівних частках сплачують відповідні учасники справи, а у випадках, коли відповідна процесуальна дія здійснюється з ініціативи суду, - сторони в рівних частках. При цьому оскільки залучення Компанії "Dead Sea Shipping and Marine Company" було здійснено з ініціативи суду для розгляду клопотання відповідача-1, суд має зобов'язати саме відповідача-1 подати до Київського апеляційного господарського суду нотаріально засвідчені переклади позовної заяви від 17.03.2016, апеляційної скарги від 21.07.2016, ухвали від 29.08.2017, ухвали від 20.02.2018, доручення про

вручення документів та підтвердження про вручення документів на арабську мову в трьох примірниках. Також заявник касаційної скарги зазначає про те, що ст. 367 ГПК України встановлено право, а не обов'язок звертатись до іноземного суду або іншого компетентного органу іноземної держави з судовими дорученням, якщо це наприклад, встановлено міжнародними договорами. Проте між Україною та Йорданією не укладено жодних угод щодо порядку вручення судових та позасудових документів.

Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 26.03.2018 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою, ухвалено здійснити її перегляд в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи та встановлено строк для подання відзивів на касаційну скаргу до 27.04.2018.

До Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу, у якому відповідач-1 просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувану ухвалу суду апеляційної інстанції - без змін, посилаючись на те, що зобов'язання позивача надати суду нотаріально засвідчені переклади позовної заяви від 17.03.2016, апеляційної скарги від 21.07.2016, ухвали від 29.08.2017, ухвали від 20.02.2018, доручення про вручення документів та підтвердження про вручення документів на арабську мову в трьох примірниках не є процесуальною дією в розрізі ч. 2 ст. 125 ГПК України, отже не підпадає під дію зазначеної статті, а до розподілу відповідних судових витрат застосовується механізм, передбачений ст. 129 ГПК України. Крім цього, доводи скаржника про те, що між Україною та Йорданією не укладено жодних угод щодо порядку вручення судових та позасудових документів не заслуговують на увагу, оскільки факт наявності чи відсутності міжнародних договорів не відноситься до предмету касаційного оскарження. Також відповідач-1 зазначає про те, що оскаржувана ухвала не містить посилань на Конвенцію про вручення за кордоном судових та позасудових документів у цивільних або комерційних справах як на механізм передачі судових документів.

До Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду також надійшли пояснення до касаційної скарги від Міністерства інфраструктури України, у яких третя особа-1 просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення суду апеляційної інстанції - без змін, посилаючись на те, що ст. 125 ГПК України встановлює вичерпний перелік окремих процесуальних дій, до яких зобов'язання позивача надати суду нотаріально засвідчені переклади позовної заяви від 17.03.2016, апеляційної скарги від 21.07.2016, ухвали від 29.08.2017, ухвали від 20.02.2018, доручення про вручення документів та підтвердження про вручення

документів на арабську мову в трьох примірниках не відноситься. Крім цього, доводи скаржника про те, що між Україною та Йорданією не укладено жодних угод щодо порядку вручення судових та позасудових документів не заслуговують на увагу, оскільки факт наявності чи відсутності міжнародних договорів не відноситься до предмету касаційного оскарження.

Заслухавши доповідь головуючого судді Ткаченко Н.Г., переглянувши в касаційному порядку оскаржену ухвалу апеляційного господарського суду, приймаючи до уваги межі перегляду справи в суді касаційної інстанції, колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду дійшла висновку про наявність правових підстав для її часткового задоволення, з огляду на таке.

Приймаючи оскаржувану ухвалу суд апеляційної інстанції, зокрема, виходив з того, що відповідно до ст. 367 ГПК України у разі якщо в процесі розгляду справи господарському суду необхідно вручити документи, отримати докази, провести окремі процесуальні дії на території іншої держави, господарський суд може звернутися з відповідним судовим дорученням до іноземного суду або іншого компетентного органу іноземної держави (далі - іноземний суд) у порядку, встановленому цим Кодексом або міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України. Судове доручення надсилається у порядку, встановленому цим Кодексом або міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, а якщо міжнародний договір не укладено - Міністерству юстиції України, яке надсилає доручення Міністерству закордонних справ України для передачі дипломатичними каналами. Крім цього, згідно з ч. 3 ст. 368 ГПК України судове доручення про надання правової допомоги оформлюється українською мовою. До судового доручення додається засвідчений переклад офіційною мовою відповідної держави, якщо інше не встановлено міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України. Враховуючи викладене та беручи до уваги відомості, викладені в листі Посольства України в Йорданському Хашимітському Королівстві № 61616/14-540-1646 від 16.11.2017, з метою належного повідомлення Компанії "Dead Sea Shipping and Marine Company" про слухання цієї справи апеляційний господарський суд дійшов висновку про необхідність направити вказаній особі позовну заяву від 17.03.2016, апеляційну скаргу від 21.07.2016, ухвалу від 29.08.2017 та ухвалу від 20.02.2018 в перекладі на арабську мову дипломатичними каналами, у зв'язку з чим зобов'язав позивача надати суду зазначені документи на арабській мові в трьох примірниках.

Крім цього, зупиняючи провадження у справі апеляційний господарський суд зазначив, що відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 268 ГПК України суд може за заявою учасника

справи, а також з власної ініціативи зупинити провадження у справі у випадку звернення із судовим дорученням про надання правової допомоги або вручення виклику до суду чи інших документів до іноземного суду або іншого компетентного органу іноземної держави.

Проте колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду вважає висновок апеляційного господарських суду про зупинення провадження передчасним, з огляду на таке.

Відповідно до положень ч. 1, 3 ст. 304 ГПК України ухвали судів першої та апеляційної інстанцій можуть бути оскаржені в касаційному порядку у випадках, передбачених пунктами 2 і 3 частини першої статті 287 цього Кодексу. Касаційні скарги на ухвали судів першої чи апеляційної інстанції розглядаються у порядку, передбаченому для розгляду касаційних скарг на рішення суду першої інстанції, постанови суду апеляційної інстанції.

Частиною 2 зазначеної статті передбачено, що скарги на ухвали, що не підлягають оскарженню окремо від рішення суду першої інстанції чи постанови суду апеляційної інстанції, включаються до касаційної скарги на відповідне рішення чи постанову.

Оскільки ГПК України не передбачено можливості оскарження в касаційному порядку ухвал суду апеляційної інстанції про зобов'язання учасника справи вчинити дії, пов'язані із залученням третьої особи, окремо від рішення суду, колегія суддів касаційної інстанції, враховуючи положення ст. 304 ГПК України, переглядає оскаржену ухвалу апеляційного господарського суду лише в частині зупинення провадження у справі.

Так ст. 365 ГПК України передбачено, що іноземні особи мають такі самі процесуальні права та обов'язки, що і громадяни України та юридичні особи, створені за законодавством України, крім винятків, встановлених законом або міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.

Відповідно до ст. 367 ГПК України у разі якщо в процесі розгляду справи господарському суду необхідно вручити документи, отримати докази, провести окремі процесуальні дії на території іншої держави, господарський суд може звернутися з відповідним судовим дорученням до іноземного суду або іншого компетентного органу іноземної держави (далі - іноземний суд) у порядку,

встановленому цим Кодексом або міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України. Судове доручення надсилається у порядку, встановленому цим Кодексом або міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, а якщо міжнародний договір не укладено - Міністерству юстиції України, яке надсилає доручення Міністерству закордонних справ України для передачі дипломатичними каналами.

Разом з тим, відповідно п. 4 ч. 1 ст. 228 ГПК України суд може за заявою учасника справи, а також з власної ініціативи зупинити провадження у справі у випадку звернення із судовим дорученням про надання правової допомоги або вручення виклику до суду чи інших документів до іноземного суду або іншого компетентного органу іноземної держави.

Судове доручення - це процесуальна дія, що передбачає передачу повноважень суду іншому компетентному органу на вчинення певних процесуальних дій, і саме вона є підставою такого зупинення провадження у справі.

Крім того, зупинення провадження у справі - це тимчасове та повне припинення всіх процесуальних дій у справі, викликане настанням зазначених у законі причин, що перешкоджають подальшому руху процесу. Після зупинення провадження у справі і до його поновлення, суд не зможе вчинити будь-яку процесуальну дію, в тому числі звернутися з відповідним судовим дорученням про вручення виклику до суду чи інших документів до іноземного суду або іншого компетентного органу іноземної держави.

Пунктом 8 ч. 1 ст. 229 ГПК України передбачено, що провадження у справі зупиняється у випадку, встановленому п. 4 ч. 1 ст. 228 цього Кодексу - до надходження відповіді від іноземного суду або іншого компетентного органу іноземної держави на судове доручення про надання правової допомоги, вручення виклику до суду чи інших документів.

Виходячи з аналізу наведених вище норм та беручи до уваги, що зупинення провадження у справі на підставі п. 4 ч. 1 ст. 228 ГПК України пов'язується лише зі зверненням господарського суду з судовим дорученням до іноземного суду або іншого компетентного органу іноземної держави, чого апеляційним господарським судом зроблено не було, Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду вважає помилковим висновок суду апеляційної інстанції про зупинення провадження у справі на даному етапі.

При цьому, враховуючи положення ч. 1 ст. 300 ГПК України, відповідно до яких переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, та беручи до уваги, що оскаржувана ухвала не містить посилань на Конвенцію про вручення за кордоном судових та позасудових документів у цивільних або комерційних справах як на механізм передачі судових документів, колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду не перевіряє правильність застосування її норм.

Таким чином, колегія суддів касаційної інстанції не погоджується з висновком апеляційного господарського суду про зупинення провадження у справі в даному випадку, у зв'язку з чим ухвала в цій частині підлягає скасуванню, а справа, відповідно до ч. 4 ст. 304 ГПК України - направленню до Київського апеляційного господарського суду для здійснення апеляційного розгляду.

Згідно з ч. 1 ст. 316 ГПК України вказівки, що містяться у постанові суду касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої та апеляційної інстанцій під час нового розгляду справи.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 240, 300, 301, 304, 308, 314, 315, 317 ГПК України, Суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "АЛКО-ІНВЕСТ" задовольнити частково.

Ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 20.02.2018 у справі № 910/9752/16 в частині зупинення апеляційного провадження скасувати.

Справу № 910/9752/16 направити до Київського апеляційного господарського суду для здійснення апеляційного розгляду.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя Ткаченко Н.Г.

Судді: Білоус В.В.

Жуков С.В.