печерський районний суд міста києва

Справа № 757/34344/17-ц

Категорія 26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 травня 2018 року Печерський районний суд м. Києва

в складі головуючого судді Остапчук Т.В.

при секретарі Медведєва М.Г.

за участю представника позивача ОСОБА_1

представника відповідача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ОСОБА_5 про відшкодування збитків,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернулась до суду з позовом до до ОСОБА_4, ОСОБА_5 та просить суд стягнути солідарно з відповідачів 245 000,00 грн. про відшкодування збитків та судові витрати. Позивач мотивує свої вимоги тим, що 27.10.2016 року між ОСОБА_3 та ПАТ «Платинум Банк» був укладений договір №00504289 про розміщення вкладу «ГОТІВКА ЩОМІСЯЦЯ». Відповідно до п.1.1 Договору було внесено грошові кошти на вкладний рахунок НОМЕР_1 у сумі 245 000,00 грн. на строк з 27.10.2016 року з процентною ставкою 23,5% річних. На підставі рішення Правління НБУ від 10.01.2017 р. № 14-рш/БТ розпочато процедуру виведення ПАТ «ПЛАТИНУМ БАНК» з ринку шляхом запровадженням в ньому тимчасової адміністрації на один місяць з 11.01.2017 року до 10.02.2017 року включно, призначено уповноважену особу Фонду та делеговано всі повноваження тимчасового адміністратора ПАТ «ПЛАТИНУМ БАНК», визначені статтями 37-39 ЗУ «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», провідному професіоналу з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків Ірклієнку Юрію Петровичу на один місяць з 11.01.2017 року до 10.02.2017 року включно. 02.03.2017 року позивач подала заяву про визнання кредитора. Позивачем було отримано від Фонду гарантування вкладів фізичних осіб гарантовану суму відшкодування у розмірі 200 000,00 грн. Вказує на те, що сума неповернутих грошових коштів у розмірі 245000,00 грн. має бути визначена як збитки та солідарно стягнута з відповідачів по справі. В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав та просив задовольнити з підстав наведених у позовній заяві. Представник відповідача ОСОБА_4 в судовому засіданні щодо задоволення позовних вимог заперечила через їх безпідставність та необґрунтованість. Вказала, що введення у банку тимчасової адміністрації унеможливлює стягненнякоштів у будь-який інший спосіб, аніж це передбачено Законом України «Просистему гарантування вкладів фізичних осіб».ОСОБА_4 до кола засновників ПАТ «Платинум Банк» не належить, що підтверджується роздруківкою з Єдиному державному реєстрі юридичних осіб і фізичних осіб - підприємців. Отже, за невиконання банком своїх зобов'язань взагалі відповідати не може в силу закону.Виплачувати позивачу вклад згідно п. 1 ч. 6 ст. 36 Закону «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» законної підстави немає. Більш того, це неможливо на даному етапі у зв'язку з прямою вказівкою закону. Так, відповідно до п. 6 ст. 2 «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», у спорах, пов'язаних з виконанням банком, у якому введена тимчасова адміністрація та/або запроваджена процедура ліквідації, своїх зобов'язань перед його кредиторами, норми Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» є спеціальними і цей Закон є пріоритетним відносно інших законодавчих актів України у цих правовідноринах. Передбачене ст. 58 Закону України «Про банки і банківську діяльність» покладення відповідальності на власників істотної участі банку у випадку визнання його неплатоспроможним не є автоматичним. Така відповідальність має бути застосована до власників істотної участі лише за наявності їх вини у настанні неплатоспроможності банку. Проте, відповідальність особи у вигляді обов'язку відшкодувати шкоду наступає лише за наявності в сукупності певних умов, які разом утворюють склад цивільного правопорушення, а саме: наявність шкоди, протиправної поведінки, причинного зв'язку між поведінкою і шкодою, вини. Вимагаючи відшкодування шкоди з власників істотної участі банку та/або їх керівників, позивачу потрібно насамперед довести факт завдання йому шкоди, розмір зазначеної шкоди, докази невиконання зобов'язань та причинно-наслідковий зв'язок між невиконанням зобов'язань зласниками істотної участі та заподіяною шкодою. З урахуванням викладеного вимоги позивача є необгрунтованими та не підлягають задоволенню.

Відповідач ОСОБА_5 в судове засідання не з'явився, про розгляд справи повідомлявся належним чином.

Кореспонденція з суду (завірена належним чином копія ухвали про відкриття провадження, копія позовної заяви з додатками, судова повістка про виклик у судове засідання) направлялася відповідачеві за адресою його зареєстрованого місця проживання та за відомою адресою його постійного проживання, проте отримана вона не була адресатом, у зв'язку із чим була повернута відправнику за закінченням встановленого строку зберігання.

15 грудня 2017 року набрав чинності Закон України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів (Відомості Верховної Ради (ВВР), 2017, № 48, ст.436).

Суд, заслухавши пояснення представника позивача, представника відповідача, дослідивши матеріали справи вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав. Ухвалою від 07.08.2017 року відкрито провадження у справі та справу призначено до розгляду. Судовим розглядом встановлено, що 27.10.2016 року між ОСОБА_3 та ПАТ «Платинум Банк» був укладений договір №00504289 про розміщення вкладу «ГОТІВКА ЩОМІСЯЦЯ». Відповідно до п.1.1 Договору було внесено грошові кошти на вкладний рахунок НОМЕР_1 у сумі 245 000,00 грн. на строк з 27.10.2016 року з процентною ставкою 23,5% річних. Рішенням Правління Національного банку України від 23 лютого 2017 року № 95-рш «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Платинум банк» виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд гарантування) прийнято рішення від 24 лютого 2017 року № 743, «Про початок процедури ліквідації ПАТ «Платинум Банк» та делегування повноважень ліквідатора банку».

Згідно з зазначеним рішенням розпочато процедуру ліквідації Публічного акціонерного товариства «Платинум банк» з 24 лютого 2017 року до 23 лютого 2019 року включно, призначено уповноважену особу Фонду гарантування та делеговано всі повноваження ліквідатора ПАТ «Платинум Банк», визначені, зокрема, статтями 37, 38, 47-52, 521, 53 Закону «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» (далі - Закон), у тому числі з підписання всіх договорів, пов'язаних з реалізацією активів банку у порядку, визначеному Законом, окрім повноважень в частині організації реалізації активів банку, провідному професіоналу з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу за провадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту управління активами Ірклієнку Юрію Петровичу строком на два роки з 24 лютого 2017 року до 23 лютого 2019 року включно.

Рішенням Правління Національного банку України від 23 лютого 2017 року № 95-рш «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Платинум банк» виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд гарантування) прийнято рішення від 24 лютого 2017 року № 743, «Про початок процедури ліквідації ПАТ «Платинум Банк» та делегування повноважень ліквідатора банку».

Згідно з зазначеним рішенням розпочато процедуру ліквідації Публічного акціонерного товариства «Платинум банк» з 24 лютого 2017 року до 23 лютого 2019 року включно, призначено уповноважену особу Фонду гарантування та делеговано всі повноваження ліквідатора ПАТ «Платинум Банк», визначені, зокрема, статтями 37, 38, 47-52, 521, 53 Закону «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» (далі - Закон), у тому числі з підписання всіх договорів, пов'язаних з реалізацією активів банку у порядку, визначеному Законом, окрім повноважень в частині організації реалізації активів банку, провідному професіоналу з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу за провадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту управління активами Ірклієнку Юрію Петровичу строком на два роки з 24 лютого 2017 року до 23 лютого 2019 року включно. Згідно з п. 16 ст. 2 Закону України «Про гарантування вкладів фізичних осіб» тимчасова адміністрація - це процедура виведення банку з ринку, що запроваджується Фондом стосовно неплатоспроможного банку в порядку, встановленому цим Законом. Відповідно до п. 6 ст. 2 цього Закону ліквідація банку - це процедура припинення банку як юридичної особи відповідно до законодавства. Отже, у спорах, пов'язаних з виконанням банком, у якому введена тимчасова адміністрація та/або запроваджена процедура ліквідації, своїх зобов'язань перед його кредиторами, норми Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» є спеціальними, і цей Закон є пріоритетним відносно інших законодавчих актів України у таких правовідносинах. Зокрема, згідно з п. п. 1, 2 ч. 5 ст. 36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» під час тимчасової адміністрації не здійснюється: задоволення вимог вкладників та інших кредиторів банку; примусове стягнення коштів та майна банку, звернення стягнення на майно банку, накладення арешту на кошти та майно банку. Пунктом 1 ч. 6 ст. 36 цього Закону установлено, що обмеження, встановлене п. 1 ч. 5 цієї статті, не поширюється на зобов'язання банку щодо виплати коштів за вкладами вкладників за договорами, строк яких закінчився, та за договорами банківського рахунку вкладників. Зазначені виплати здійснюються в межах суми відшкодування, що гарантується Фондом. Відповідно до ч. 2 ст. 46 цього Закону з дня призначення уповноваженої особи Фонду банківська діяльність завершується закінченням технологічного циклу конкретних операцій у разі, якщо це сприятиме збереженню чи збільшенню ліквідаційної маси. З 24 лютого 2017 року до 23 лютого 2019 року запроваджено тимчасову адміністрацію Публічного акціонерного товариства «Платинум банк». Отже, введення у банку тимчасової адміністрації унеможливлює стягнення коштів у будь-який інший спосіб, аніж це передбачено Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб». Відповідно ст.1058 ЦК України, за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором. Договір банківського вкладу, в якому вкладником є фізична особа, є публічним договором (стаття 633 цього Кодексу). До відносин банку та вкладника за рахунком, на який внесений вклад, застосовуються положення про договір банківського рахунка (глава 72 цього Кодексу), якщо інше не встановлено цією главою або не випливає із суті договору банківського вкладу. Відповідно до ст.58 Закону України «Про банки та банківську діяльність» власники істотної участі зобов'язані вживати своєчасних заходів для запобігання настання неплатоспроможності банку. Пов"язана з банком особа, дії або бездіяльність якої призвели до завдання банку шкоди з її вини, несе відповідальність своїм майном. Істотна участь відповідно до положень ч.2 Закону України «Про банки і банківську діяльність» (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) це пряме та/або опосередковане володіння однією особою самостійно чи спільно з іншими особами 10 і більше відсотками статутного капіталу та/або права голосу акцій, паїв юридичної особи або незалежна від формального володіння можливість значного впливу на управління чи діяльність юридичної особи. Тобто, власник істотної участі банку особа (особи), яка (і) володіє (ють) прямо та/або опосередковано самостійно чи спільно з іншими особами 10 і більше відсотками статутного капіталу банку. Відповідно до ч.1 ст.35 Закону банк та кожний власник істотної участі зобовязані підтримувати норматив достатності (адекватності) регулятивного капіталу банку на рівні, встановленому НБУ. Відповідно до ч.4 ст. 58 Закону власники істотної участі зобовязані вживати своєчасних заходів для запобігання настання неплатоспроможності банку. Відповідно ч.1 ст.1166 ЦК України, на яку посилається позивач в обгрунтування позовних вимог, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Згідно з ч.1,2 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Відповідно до ст. 79 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Відповідно до ч.1, 6 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Враховуючи, що при ухвалені судового рішення суд повинен встановити, що майнова шкода заподіяна майну фізичної особи підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи. Позивачем не надано та в ході розгляду судом не встановлено належних та допустимих доказів підтверджуючих, наявність вини пов'язаних з банком осіб щодо неповернення позивачу грошових коштів, а також, що дії чи бездіяльність осіб призвели до завдання банку шкоди з їх вини. Закон України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» передбачає процедуру задоволення вимог кредиторів за рахунок майна банку. Тобто лише після складення реєстру акцептованих вимог кредиторів, затвердження реальної ліквідаційної маси банку, продажу майна банку та задоволення вимог кредиторів в процесі ліквідації банку в порядку черговості, визначеної ст. 52 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», можна встановити розмір вимог кредиторів, що не покривається наявними активами банку, тобто конкретний розмір завданих кредиторам збитків. Передбачене ст. 58 Закону України «Про банки і банківську діяльність» покладення відповідальності на власників істотної участі банку у випадку визнання його неплатоспроможним не є автоматичним. Така відповідальність має бути застосована до власників істотної участі лише за наявності їх вини у настанні неплатоспроможності банку. Таким чином, вимагаючи стягнення шкоди з власників істотної участі банку та/або їх керівників, потрібно насамперед довести факт заподіяння йому шкоди заподіювачами такої шкоди, розмір зазначеної шкоди, докази невиконання зобов'язань та причинно-наслідковий зв'язок між невиконанням зобов'язань власниками істотної участі та заподіяною шкодою. Посилання позивача на те, що факт заподіяння ПАТ «Платинум Банк» шкоди через порушення відповідачами як власником істотної участі ПАТ «Платинум Банк», Закону України «Про банки і банківську діяльність» не підтверджені належним та допустимим доказами у справі, позивачем не було доведено заподіяння шкоди саме внаслідок неправомірних рішень, дій чи бездіяльності ОСОБА_4, ОСОБА_5 у зв'язку з чим, у задоволені позовних вимог необхідно відмовити. На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 1058, 1066 ЦК України, Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», Законом України «Про банки і банківську діяльність» та ст.ст. 10, 11, 12, 19, 76-82, 258, 259, 263, 264, 265 ЦПК України, суд, - В И Р І Ш И В:

Відмовити в позові ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ОСОБА_5 про відшкодування збитків.

Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду м.Києва через Печерський районний суд м.Києва протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Дата складання повного тексту 18.05.2018 року.

Суддя Остапчук Т.В.