Номер провадження 2/754/1144/18

Справа №754/9233/17

РІШЕННЯ

Іменем України

07 травня 2018 року Деснянський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді Таран Н.Г.

секретаря судового засідання Двірко Т.В.,

за участю: представника Київської місцевої прокуратури №3 Фединяк А.М.

представника позивача Новаковського Р.Я.

відповідача ОСОБА_3

представників відповідача: ОСОБА_4

ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві справу за позовом заступника керівника Київської місцевої прокуратури №3 в інтересах держави в особі Київської міської ради до ОСОБА_3, про витребування майна з чужого незаконного володіння, -

В С Т А Н О В И В:

Заступник керівника Київської місцевої прокуратури № 3 звернулась до суду з позовом у якому просить витребувати від ОСОБА_6 на користь територіальної громади м. Києва квартиру АДРЕСА_1 загальною площею 72, 2 кв. м., житловою площею 40,0 кв.м. (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 841930680000).

Вказані позовні вимоги обґрунтовані тим, що під час досудового розслідування у кримінальному провадженні, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12016100030004915 від 26.04.2016 року, місцевою прокуратурою встановлено, що квартира АДРЕСА_1, яка належить територіальній громаді міста Києва в особі Київської міської ради, вибула із її володіння без волі власника. Будинок по АДРЕСА_1 у Деснянському районі м. Києва на підставі рішення Київської міської ради №284/5096 від 02.12.2010 року «Про питання комунальної власності територіальної громади міста» включений до переліку об'єктів права комунальної власності територіальної громади міста Києва, а отже належить до комунальної власності територіальної громади м. Києва. Розпорядженням Деснянської РДА від 30.01.2015 року № 48 «Про закріплення на праві господарського відання за комунальним підприємством «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Деснянського району м. Києва майна» будинок по АДРЕСА_1 закріплено за Комунальним підприємством «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Деснянського району м. Києва». Установлено, що квартиру АДРЕСА_1 надано гр. ОСОБА_7, відповідно до ордеру 44679 серії Б виданого 24.07.1984 року на підставі рішення виконкому Мінської районної ради народних депутатів від 09.07.1984 року № 371/2 на сім'ю з чотирьох осіб: ОСОБА_7, ОСОБА_8 - чоловік, ОСОБА_9 - дочка та ОСОБА_10 - син. За інформацією відділу державної реєстрації актів цивільного стану ОСОБА_7 померла у 2015 році, актовий запис про смерть від 13.11.2015 року № 148. Згідно з довідкою Комунального центру «Центр комунального сервісу» у квартирі АДРЕСА_1 на даний час ніхто не зареєстрований. Попередня власниця особового рахунку - ОСОБА_7, 1955 р.н., зареєстрована за адресою 25.10.1984 року, знята з реєстрації, як померла ІНФОРМАЦІЯ_5 року. Також, згідно з інформацією відділу державної реєстрації актів цивільного стану ОСОБА_8 (чоловік) помер ІНФОРМАЦІЯ_2, ОСОБА_9 (дочка) померла ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_10 (син) помер ІНФОРМАЦІЯ_4. Згідно копій картотеки прописки по формі № 16 всі зазначені особи зняті з реєстрації місця проживання спірної квартири. Як вбачається з договору купівлі-продажу від 15.02.2016 року № 55 посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Криворучком В.П., ОСОБА_12 (продавець) продав ОСОБА_13 (покупець) квартиру АДРЕСА_1. Згідно інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, квартира АДРЕСА_1 зареєстрована на праві приватної власності за ОСОБА_13 на підставі дублікату договору купівлі-продажу від 11.02.2016 року № 62, зареєстрованого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Криворучко В.П. Разом з тим, за інформацією Деснянської РДА м. Києва, зазначена спірна квартира не проходила приватизацію та свідоцтво про право власності на житло від 05.07.2004 року за № 37469 не реєструвалось та не видавалось. Таким чином, квартира АДРЕСА_1 є комунальною власністю та належить територіальній громаді м. Києва в особі Київської міської ради, оскільки нею вказане майно не відчужувалося, право власності територіальної громади м. Києва в силу закону на вказане майно не припинялося, а ОСОБА_6 не набула права власності на майно у встановленому законом порядку.

В судовому засіданні представник Київської місцевої прокуратури № 3 Фединяк А.М. та представник Київської міської ради Новаковський Р.Я. просили задовольнити позов з підстав викладених у позовній заяві. Крім того, представник Київської місцевої прокуратури № 3 Фединяк А.М. вказувала на те, що відчуження комунального майна повинно було відбуватися в рамках приватизаційної процедури у порядку, визначеному законодавчими актами. Однак, право власності територіальної громади перейшло до ОСОБА_6 в обхід встановленої законодавством приватизаційної процедури. Оскільки відчуження спірної квартири відбулось поза волею та без участі дійсного власника майна - територіальної громади, а тому квартира АДРЕСА_1 була відчужена особою, яка не мала права на її відчуження, без відома та згоди дійсного власника майна. Крім того зазначила, що рішенням Київської міської ради від 09.09.2010 року №7/4819 з 31.10.2010 року шляхом ліквідації припинені районні в місті Києві ради Повноваження районних рад щодо розпорядження майном територіальної громади міста Києва відносяться до компетенції Київської міської ради. Таким чином, у випадку, коли б спірна квартира не була протиправно відчужена невстановленою слідством особою, то територіальна громада міста Києва в особі Київської міської ради могла б здійснювати державний контроль за використанням вказаного об'єкта нерухомості. На наявність права власника на майно не впливає також і та обставина, що воно було предметом угод відчуження, укладених іншими особами, оскільки дійсний власник не був стороною цих угод, а ст. 346 ЦК України не передбачає припинення права власності дійсного власника в зв'язку з реєстрацією договорів купівлі продажу за іншими особами під час його неодноразового перепродажу, бо відбувалося без участі та поза межами волі дійсного власника. Наголошувала на тому, що оскільки спірне майно незаконно вибуло із власності територіальної громади міста Києва за відсутності її волевиявлення та з порушенням порядку, встановленого законодавством порядку щодо відчуження об'єктів житлового фонду, тому право власності територіальної громади міста Києва на спірну квартиру не припинялося. Ураховуючи викладене, спірна квартира АДРЕСА_1 підлягає витребуванню від ОСОБА_6 на підставі ст. 388 ЦК України на користь розпорядника майна - територіальної громади міста Києва в особі Київської міської ради.

Відповідач в судовому засіданні позовні вимоги не визнала в повному обсязі та просила відмовити у їх задоволенні у зв'язку з їх необґрунтованість та безпідставністю.

Представники відповідача ОСОБА_4 та ОСОБА_5 в судовому засіданні з позовними вимогами не погодились, вказуючи на те, що вони є незаконними та необґрунтованими. Вказували на те, що позивач не скасовуючи першопричину оформлення права власності не визнаючи недійсними договорів купівлі-продажу, на підставі яких набували власність попередники відповідача, з незрозумілих причин вимагає передачі квартири у власність комунальної громади. Крім того наголошували на тому, що саме позивач, який є правоохоронним органом не вчинив жодних дій, які у свою чергу були спрямовані на те, щоб у подальшому не були укладені договори купівлі-продажу об'єкта та фактично своїми конклюдентними діями сприяв оформленню позивачем права власності на спірну квартиру.

Суд, вислухавши пояснення сторін по справі, вивчивши письмові матеріали справи, оцінивши наявні у справі докази у їх сукупності, приходить до наступного висновку.

Як вбачається з матеріалів справи на підставі рішення Київської міської ради №284/5096 від 02.12.2010 року «Про питання комунальної власності територіальної громади міста» будинок по АДРЕСА_1 включений до переліку об'єктів права комунальної власності територіальної громади міста Києва.

Розпорядженням Деснянської РДА від 30.01.2015 року № 48 «Про закріплення на праві господарського відання за Комунальним підприємством «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Деснянського району м. Києва» будинок по АДРЕСА_1 закріплено за Комунальним підприємством «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Деснянського району м. Києва».

Відповідно до ордеру 44679 серії Б виданого 24.07.1984 року на підставі рішення виконкому Мінської районної ради народних депутатів від 09.07.1984 року № 371/2 квартиру АДРЕСА_1 надано гр. ОСОБА_7, на сім'ю з чотирьох осіб: ОСОБА_7, ОСОБА_8 - чоловік, ОСОБА_9 - дочка та ОСОБА_10 - син.

За інформацією відділу державної реєстрації актів цивільного стану ОСОБА_7 померла у 2015 році, актовий запис про смерть від 13.11.2015 року № 148.

Згідно з довідкою Комунального центру «Центр комунального сервісу» у квартирі АДРЕСА_1 на даний час ніхто не зареєстрований. Попередня власниця особового рахунку - ОСОБА_7, 1955 р.н., зареєстрована за адресою 25.10.1984, знята з реєстрації, як померла ІНФОРМАЦІЯ_5.

Також, згідно з інформацією відділу державної реєстрації актів цивільного стану ОСОБА_8 (чоловік) помер ІНФОРМАЦІЯ_2, ОСОБА_9 (дочка) померла ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_10 (син) помер ІНФОРМАЦІЯ_4.

Згідно копій картотеки прописки по формі № 16 всі зазначені особи зняті з реєстрації місця проживання спірної квартири.

Як вбачається з договору купівлі-продажу від 15.02.2016 року № 55 посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Криворучком В.П., ОСОБА_12 (продавець) продав ОСОБА_13 (покупець) квартиру АДРЕСА_1.

Згідно з п. 5 вказаного договору від 15.02.2016 року № 55 відчужувана квартира належить Продавцю (ОСОБА_12) на підставі свідоцтва про право власності на житло, виданого відділом приватизації житла Деснянської районної у місті Києві держадміністрації 05.07.2004 року згідно з розпорядженням (наказом) від 05.07.2004 року № 37469 та зареєстрованого Київським міським бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна 27.07.2004 року і записане у реєстрову книгу за № 7674.

Згідно інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, квартира АДРЕСА_1 зареєстрована на праві приватної власності за ОСОБА_13 на підставі дублікату договору купівлі-продажу від 11.02.2016 року № 62, зареєстрованого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Криворучко В.П.

Згідно з інформацією Деснянської РДА м. Києва, зазначена спірна квартира не проходила приватизацію та свідоцтво про право власності на житло від 05.07.2004 року за № 37469 не реєструвалось та не видавалось.

Також, відповідно до інформації, наданої Комунальним підприємством «Київське міське бюро технічної інвентаризації» право власності на квартиру АДРЕСА_1 не реєструвалось, інформаційна довідка на ОСОБА_12 не видавалась.

Згідно інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно квартира АДРЕСА_1, на даний час зареєстрована за ОСОБА_3, на підставі договору купівлі-продажу № 435 від 23.05.2016 року, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Строгою М.Д.

Згідно ст. 1 Закону України "Про місцеве самоврядування", право комунальної власності - це право територіальної громади володіти, доцільно, економно, ефективно користуватися і розпоряджатися на свій розсуд і в своїх інтересах майном, що належить їй, як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування.

Відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації, що також передбачено ст. 182 ЦК України.

Так, статтею 143 Конституції України встановлено, що територіальні громади села, селища, міста безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування управляють майном, що є в комунальній власності. Аналогічні положення закріплюються і встатті 327 Цивільного кодексу України.

Статтею 1 Закону України "Про місцеве самоврядування" визначено право комунальної власності - це право територіальної громади володіти, доцільно, економно, ефективно користуватися і розпоряджатися на свій розсуд і в своїх інтересах майном, що належить їй, як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування.

Відповідно до ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Згідно Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації, що також передбачено ст. 182 ЦК України.

Відповідно до ст. 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

У ст. 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» міститься перелік правовстановлюючих документів, на підставі яких здійснюється державна реєстрація права власності та інших речових прав, але в даному випадку право комунальної власності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно не зареєстровано та у Київської міської ради відсутній відповідний правовстановлюючий документ.

Відповідно до ст. 41 Конституції України та ч. ч. 1, 2 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Згідно листа Деснянської районної в м. Києві державної адміністрації в м. Києві від 17.05.2017 року на даний час через відділ приватизації державного житлового фонду та створення ОСББ Управління житлово-комунального господарства не проходила приватизація квартири АДРЕСА_1. Розпорядження про передачу житла у власність №37469 від 05.07.2004 року відсутнє, свідоцтво про право власності на зазначену квартиру не видавалось.

Відповідно до копії витягу з кримінального провадження №12016100030004915 від 26.04.2016 року вбачається, що під час досудового розслідування у кримінальному провадженні, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12016100030004915 від 26.04.2016 року, місцевою прокуратурою встановлено, що квартира АДРЕСА_1, яка належить територіальній громаді міста Києва в особі Київської міської ради, вибула із її володіння без волі власника.

В судовому засіданні представник Київської місцевої прокуратури № 3 Фединяк А.М. неодноразового наголошувала та звертала увагу суду на той факт, що на її думку спірне майно незаконно вибуло із власності територіальної громади міста Києва за відсутності її волевиявлення та з порушенням порядку, встановленого законодавством порядку щодо відчуження об'єктів житлового фонду, а тому право власності територіальної громади міста Києва на спірну квартиру не припинялося. Ураховуючи викладене, спірна квартира АДРЕСА_1 підлягає витребуванню від ОСОБА_6 на підставі ст. 388 ЦК України на користь розпорядника майна - територіальної громади міста Києва в особі Київської міської ради

Разом з тим, свідоцтво про право власності на житло від 05.07.2004 року за №37469 на ім'я ОСОБА_15 та проведена державна реєстрація права власності за відповідачем ОСОБА_6 не визнавались недійсними та не скасовувались. Також суду не доведено факту належності до комунальної власності територіальної громади м. Києва квартири АДРЕСА_1, не надано доказів щодо реєстрації спірного нерухомого майна, як комунальної власності, що слугувало б підставою для задоволення віндикаційного позову в порядку ст.ст. 387, 388, 1212, 1213 ЦК України.

Крім того, прокурором не порушувалося питання про визнання за Київською міською радою права власності на квартиру, право на яку на даний час зареєстроване за ОСОБА_6, також не заявлялися вимоги про скасування реєстрації права власності ОСОБА_6 на спірну квартиру.

Відповідно до ч. ч. 1, 6 ст. 81 Цивільного процесуального кодексу України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 82 цього Кодексу. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

З урахуванням зазначеного суд приходить до висновку про недоведеність позовних вимог, у зв'язку з чим відсутні підстави для задоволення позову.

В порядку ст. 141 Цивільного процесуального кодексу України суд не розглядає питання розподілу судових витрат, враховуючи, що в межах даного спору судом ухвалено рішення про відмову у задоволенні позову.

Керуючись ст. ст. 124, 143 Конституції України, ст.ст. 1, 3, 15, 182, 328, 387, 388 ЦК України, Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», ст.ст. 4, 12, 76, 81, 89, 133, 141, 223, 263, 265, 268, 273, 280, 281, 354, 355 ЦПК України суд, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позовних вимог заступника керівника Київської місцевої прокуратури №3 в інтересах держави в особі Київської міської ради до ОСОБА_3, про витребування майна з чужого незаконного володіння - відмовити.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Апеляційного суду м. Києва протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасники справи:

Київська місцева прокуратура № 3 в інтересах держави в особі Київської міської ради, адреса місцезнаходження: 02225, м. Київ, вул. Каштанова, 9, ідентифікаційний код 02910019.

Позивач - Київська міська рада, адреса місцезнаходження: 01044, м. Київ, вул. Хрещатик, 36, ідентифікаційний код 22883141.

Відповідач - ОСОБА_3, адреса проживання: АДРЕСА_2, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1.

Повне судове рішення складено 16.05.2018 року.

Суддя: Н.Г. Таран