АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_________________________________________________________________

Справа № 22-ц- 3017/2011 Головуючий 1 інст. -ЯремчукВ.І.

Категорія : «житлові» Доповідач - Коваленко І.П.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 березня 2011 року судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області в складі:

головуючого - Коваленко І.П

суддів - Коровіна С.Г., Довгаль Г.П.

при секретарі - Щегельському Д.О.

розглянула у відкритому судовому засіданні в м.Харкові справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 в особі її представника ОСОБА_2 на рішення Московського районного суду м.Харкова від 31 січня 2011 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_1, що діє у своїх інтересах і інтересах неповнолітньої ОСОБА_3 до ОСОБА_4, треті особи - комунальне спеціалізоване підприємство «Харківміськліфт», відділ опіки та піклування виконкому Московської районної у м. Харкові ради, про вселення, встановлення порядку користування жилими приміщеннями та зобов'язанням не чинити перешкод у користуванні житлом та за зустрічним позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_1, що діє у своїх інтересах і інтересах неповнолітньої ОСОБА_3, треті особи комунальне спеціалізоване підприємство «Харківміськліфт», відділ опіки та піклування виконкому Московської районної у м. Харкові ради, про визнання ордеру на жилу площу частково недійсним та про визнання осіб такими, що не набули права на проживання,-

ВСТАНОВИЛА:

В лютому 2009 року ОСОБА_1, діючи у своїх інтересах і інтересах своєї неповнолітньої дочки ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, звернулась до суду із позовом до ОСОБА_4 про вселення до квартири № 21, розташованої у відомчому гуртожитку у корпусі № 3 будинку 37 по вулиці Гвардійців Широнінців в місті Харкові, у якій проживає відповідач, та про встановлення порядку користування зазначеною квартирою та зобов'язанням відповідача не чинити перешкод у користуванні житлом.

В обгрунтування своїх вимог посилалась на те, що з червня 2002 року вона співмешакала з ОСОБА_4, а 21 червня 2003 року зареєструвала із ним шлюб. 26 червня 2003 року ОСОБА_4 адміністрація ТВО «Харківкомунпромвод», якому на той час належав гуртожиток, видала ордер на квартиру, яку він займав, включивши до ордеру як членів сім'ї її та її малолітню дочку ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2 24 грудня 2003 року вона з дочкою прописалися у цій квартирі.

17.03.2005 р. шлюб було розірвано. До 10.09.2008 р. вона з дочкою продовжували проживати у квартирі № 21. 10.09.2008 року після сварки із відповідачем вона з дочкою поїхала погостювати до своєї матері у село Хрестище Красноградського району Харківської обл. Після повернення через п'ять днів до Харкова не змогли потрапити до квартири через заміну відповідачем вхідних дверей і замків. З того часу відповідач не допускає їх до квартири.

В зв’язку з чим просила вселити її з дочкою до спірної квартири, встановити порядок користування зазначеною квартирою шляхом виділення їй з дочкою у користування дві житлові кімнати площею 12,7 кв.м. і 11,2 кв.м., а відповідачу кімнату площею 16,9 кв.м., інші приміщення квартири залишити у спільному користуванні, та зобов'язанням відповідача не чинити їм перешкод у користуванні житлом.

Відповідач звернувся до суду із зустрічним позовом до про визнання ордеру на жилу площу частково недійсним та про втрату права відповідачів на проживання у спірній квартирі гуртожитку. В процесі розгляду справи змінив свої вимоги і просив визнати відповідачів такими, що не набули права на проживання у спірній квартирі та про визнання ордеру частково недійсним в частині включення до нього відповідачів як членів його сім'ї.

Вимоги за зустрічним позовом обґрунтовував тим, що з червня 1998 року він проживає у гуртожитку і займає квартиру № 21 в корпусі № 3 будинку № 37 по вулиці Гвардійців Широнінців в місті Харкові. Квартира в 1998 році була надана йому як працівнику ТВО «Харківкомунпромвод», якому на той час належав гуртожиток. Після реєстрації 21 червня 2003 року шлюбу з ОСОБА_1 в квартирі стали проживати як члени його сім'ї ОСОБА_1 і дочка дружини ОСОБА_3 26 червня 2003 року на його ім'я адміністрацією ТВО «Харківкомунпромвод» було видано ордер на квартиру, яку він займав, із включенням до ордеру як членів сім'ї дружини ОСОБА_1 та дочки дружини ОСОБА_3. Через постійні сварки 17.03.2005 р. шлюб вони розірвати. Після розірвання шлюбу відповідачка із квартири виселилася 10 вересня 2008 року, повідомивши його, що їде проживати на попереднє своє місце проживання до своєї матері. Вона забрала усі свої речі. Через півроку відповідачка, дізнавшись, що він став проживати з іншою жінкою, зателефонувала і заявила, що бажає мешкати у одній квартирі з ним. 13.06.2009 року він зареєстрував шлюб з ОСОБА_5, яка проживає в спірній квартирі з ним. Дізнавшись, що ОСОБА_1 на час реєстрації з ним шлюбу перебувала у зареєстрованому шлюбі він у серпні 2009 року подав позов до суду про визнання укладеного шлюбу із ОСОБА_1 недійсним. Цей позов задоволено 29.03.2010 р., шлюб із ОСОБА_1 визнано недійсним. Вважає, що відповідачка перебуваючи в шлюбі з іншим чоловіком, уклала з ним шлюб з метою отримання прав на проживання у квартирі у гуртожитку, яку він займає з 1998 року. Вважає, що через визнання шлюбу недійсним, відповідачка не набула права на проживання у спірній квартирі.

ОСОБА_1 зустрічний позов не визнала і пояснила, що відповідачу було

відомо про те, що вона не розірвала попередній шлюб, але це не стало перешкодою для реєстрації шлюбу з ОСОБА_4 Попередній шлюб із ОСОБА_3 вона зареєструвала маючи паспорт зразка СРСР. Після втрати цього паспорту і отримання паспорту громадянки України штамп про реєстрацію шлюбу у паспорті був відсутній. У 2002 році вона познайомилась з ОСОБА_4 та стала з ним проживати у спірній квартирі. Після реєстрації шлюбу вона і її дочка прописалися у цій квартирі. До поселення у квартиру до ОСОБА_4 проживала у будинку матері у селі Хрестище. Вважає, що набула право на проживання у спірній квартирі.

Згідно рішення Харківської міської ради корпус 3 будинку № 37 по вул.. Гвардійців Широнінців, у якому розташовані спірні житлові приміщення, переданий на баланс комунального підприємства «Харківміськліфт» і тому судом замінено третю особу КП ТВО «Харківкомунпромвод» на комунальне спеціалізоване підприємство «Харківміськліфт».

У суді представник третьої особи - КСП «Харківміськліфт» пояснив, що у зв'язку із визнання укладеного між сторонами шлюбу недійсним, позивачка за первісним позовом не набула права на проживання у спірній квартирі гуртожитку і тому просить задовольнити зустрічний позов, а у задоволенні первісного позову просить відмовити.

Рішенням Московського районного суду м.Харкова від 31 січня 2011 року в позові ОСОБА_6, яка діяла у своїх інтересах та в інтересах неповнолітньої ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, до ОСОБА_4 про вселення у відомчий гуртожиток комунального спеціалізованого підприємства «Харківміськліфт» та про встановлення порядку користування зазначеною квартирою і зобов'язання ОСОБА_4 не чинити перешкод у користуванні квартирою - відмовлено.

Позов ОСОБА_4 до ОСОБА_1, що діяла у своїх інтересах та в інтересах неповнолітньої ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, про визнання ордеру на жилу площу частково недійсним та про визнання осіб такими, що не набули права на проживання задоволений.

Ордер № 075, виданий 26 червня 2003 року територіальним виробничим об єднанням «Харківкомунпромвод» ОСОБА_4, як основному наймачу, на жилу площу в гуртожитку на право зайняття квартири № 21, корпусу № 3, будинку № 37 по вулиці Гвардійців Широнінців у місті Харкові з сім'єю з трьох чоловік, в частині

включення до ордеру як членів сім'ї основного наймача - ОСОБА_1 як дружини і ОСОБА_7 як доньки дружини, визнаний недійсним.

ОСОБА_1 та її неповнолітня дочка ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, визнані такими, що не набули права на проживання у квартирі № 21 корпусу № 3 будинку № 37 по вулиці Гвардійців Широнінців в м.Харкові, що перебуває на балансі комунального спеціалізованого підприємства «Харківміськліфт».

Стягнуто на користь ОСОБА_4 з ОСОБА_1 понесені судові витрати по оплаті судового збору у розмірі 8 гривень 50 копійок і витрати на інформаційно- технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 120,00 гривень, а всього стягнути 128 гривень 50 копійок (сто двадцять вісім гривень 50 копійок).

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 в особі її представника ОСОБА_2 просить рішення суду скасувати і ухвалити по справі нове рішення, яким задовольнити її позовні вимоги, а в задоволені позову ОСОБА_4 відмовити, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, оскільки судом безпідставно не були взяті до уваги надані нею докази.

Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, пояснення з'явившихся осіб, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

При цьому колегія судців виходить з наступного.

Відповідно ст. 129 ЖК України на підставі рішення про надання жилої площі в гуртожитку адміністрація підприємства, установи, організації видає громадянинові спеціальний ордер, який є єдиною підставою для вселення на надану жилу площу.

Згідно ст. 130 ЖК України порядок користування жилою площею в гуртожитках визначається законодавством Союзу PCP і Української PCP.

Як встановлено судом і не оспорюється сторонами, 21 червня 2003 року ОСОБА_4 і ОСОБА_1 зареєстрували шлюб.

26 червня 2003 року ОСОБА_4 адміністрація ТВО «Харківкомунпромвод», якому на той час належав гуртожиток, видала ордер на квартиру №21, розташовану у відомчому гуртожитку у корпусі № 3 будинку № 37 по вулиці Гвардійців Широнінців в м. Харкові, яку він займав, включивши до ордеру як членів його сім'ї як дружину ОСОБА_1 та дочку дружини - ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1.

24 грудня 2003 року ОСОБА_1 та її дочка - ОСОБА_3 зареєструвалися в спірній квартирі (т. 1 а.с. 8, 9).

17 березня 2005 року сторони розірвали шлюб, (т.1 а.с. 7, т. 2 а.с. 31).

Рішенням Московського районного суду м. Харкова від 29 березня 2010 року позов ОСОБА_4 задоволено частково, шлюб, укладений 21.06.2003 року між ним та ОСОБА_1 визнаний недійсним, (т. 2 а.с. 31).

В судовому засіданні апеляційної інстанції ОСОБА_1 пояснила, що вищевказане рішення суду вона не оскаржувала і воно набрало законної сили.

Доводи ОСОБА_1 стосовно того, що вона разом із дитиною набула права користування спірним житлом, оскільки ордер на квартиру видавався із врахуванням її та дитини, обгрунтовано не прийняті судом першої інстанції і не приймаються колегією суддів.

Так, в судовому засіданні апеляційної інстанції представник позивача пояснив, що в спірному приміщенні ОСОБА_4 проживав постійно і до знайомства з відповідачкою. Проти таких пояснень представника ОСОБА_4 не заперечувала і ОСОБА_8 Вона підтвердила, що дійсно саме в цьому приміщенні проживав позивач до їх знайомства, а коли вони стали проживати разом, то вони із комори влаштували кухню. На це саме приміщення і був виданий ордер.

Будь-яких доказів того, що ОСОБА_1 набула право на проживання в спірній квартирі з 2002 року, вона, відповідно до вимог ст..60 ЦПК України, не надала.

Крім того, не приймаються колегією суддів і доводи апелянта стосовно того, що строк позовної давності про визнання ордеру недійсним сплинув, оскільки рішення суду щодо визнання шлюбу недійсним ухвалено 29 березня 2010 року, а зустрічний позов ОСОБА_4 подав до суду в жовтні 2010 року.

Із копії свідоцтва про шлюб, виданого Московським відділом реєстрації актів громадського стану Харківського міського управління юстиції 13.09.2009 року вбачається, що ОСОБА_4 зареєстрував 13.09.2009 року шлюб з ОСОБА_5 (а.с.30).

Отже, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку стосовно того, що позов ОСОБА_4 підлягає задоволенню.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що обгрунтовано суд першої інстанції дійшов і висновку стосовно відмови в позові ОСОБА_1, оскільки вона не надала доказів на підтвердження своїх позовних вимог.

Крім того, звертаючись з позовом в частині визначення порядку користування спірним житлом, ОСОБА_1 посилалась на ст..104 ЖК України, яка передбачає користування жилими приміщеннями в будинках державного і громадського житлового фонду. Спірне житло є гуртожитком і користування гуртожитками передбачено главою 4 ЖК України. Визначення порядку користування жилим приміщенням в гуртожитку вимогами ЖК України не передбачено.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду законне і обгрунтоване, постановлено з дотриманням вимог матеріального і процесуального права і підстав для його скасування не вбачається.

Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.

На підставі наведеного та керуючись п.іч.1 ст.307, 308. 313, п. 1 ч.І ст.314. 315,

317, 319 ЦПК України, колегія суддів

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 в особі її представника ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Московського районного суду м.Харкова від 31 січня 2011 року залишити

без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий

Судді