Справа № 355/1060/16-ц

Провадження № 2/355/3/18

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 травня 2018 року Баришівський районний суд Київської області в складі головуючого судді Коваленка К.В.

з участю секретарів Ющенко Л.А.

представника позивача ОСОБА_1

представника відповідача ОСОБА_2

відповідача ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в с. Баришівка справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про розподіл спільного майна подружжя,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_4 звернулась до суду з зазначеним позовом який мотивує тим, що з відповідачем по справі ОСОБА_3 вони перебували в шлюбі з 30.11.1980 року по 25.08.2010 року. За час перебування в шлюбі відповідач приватизував земельну ділянку площею 0,2500 га по провулку Щасливий 32. За час перебування у зареєстрованому шлюбі сторони вели спільне підсобне господарство та побудували на вищезазначеній земельній ділянці житловий будинок (1991 року побудови), погріб (1991 року побудови), прибудову №1 (1991 року побудови), прибудову №2 (1991 року побудови), вбиральню (1991 року побудови) та колонку (1991 року побудови), що знаходяться за адресою: провул. Щасливий, буд. 32. с. Морозівка Баришівського району Київської області. Просить суд визнати за нею право власності на 1/2 частку будинку, що знаходиться за адресою: провул. Щасливий, буд. 32, с. Морозівка, Баришівського району Київської області, визнати спільною сумісною власністю подружжя земельну ділянку за адресою: провулку Щасливий, буд. 32, с. Морозівка. Баришівського району Київської області, та визнати за нею право власності на 1/2 вказаної земельної ділянки.

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 заявлений позов підтримав в повному обсязі.

Відповідач ОСОБА_3 та його представник ОСОБА_2 проти заявленого позову заперечили та визнали його частково. Мотивуючи свої заперечення тим, що після розірвання шлюбу 25.08.2010 року відповідач власними силами ним проведенні наступні роботи:

- У вересні - жовтні 2010 року у житловій кімнаті ( приміщення 1-7 ) на підлогу постелив плити OSB та ДВП, стелю підшив гіпсокартоном, стіни поштукатурив сатенгіпсом, поклеїв шпалери і вставив двері. Крім того, в цей же період побудував каналізаційну систему ( 22 м стоку ), вигрібну, яму об’ємом на 8 м.куб., підвів до будинку воду, встановивши насосну станцію;

- у 2011 році в кухні ( приміщення 1-5 ) поклеїв стіни керамічною плиткою площею - 11 кв.м, дерев’яні вікна змінив на двокамерні металопластикові;

- у 2012 році замінив тимчасові вхідні двері блоком: ззовні -металеві, а з середини - дерев’яні, поклав керамічну плитку на підлогу у кухні ( 11 кв.м ) та коридорі ( 5,5 кв. м ), внутрішньо стінову порожнину у кухні з метою утеплення заповнив перлітом, а також установив бойлер;

- у 2013 році добудував веранду, житлове приміщення ззовні утеплив, поклеївши пінопласт ( 68 кв.м ), оздобив декоративною штукатуркою „короїд”, змінив тимчасові вхідні двері до погреба з дерева на металеві;

- у 2014 році у житловому приміщенні ( 1-7 ) площею 10, 5 кв.м. поклав на підлогу ламінат, відділив гіпсокартонною утепленою стіною санвузол, де встановив душову кабіну, унітаз, умивальник, на стіни та підлогу поклав керамічну плитку ( 12 кв.м. ), на стелю – пластик;

- у 2015 році поклав керамічну плитку на підлогу у веранді ( 5,2 кв.м. ), а в жилій кімнаті ( 1-8) фанеру ( 21 кв.м ), як основу під дубовий паркет – клепку;

- У 2016 році підлогу у жилій кімнаті ( 1-8 ) застелив паркетом площею 21 кв.м.

Заслухавши пояснення сторін дослідивши матеріали справи, суд вважає заявлений позов мотивованим, та таким, що підлягає до часткового задоволення.

Судом встановлено, що сторони перебували в шлюбі з 30.11.1980 року по 25.08.2010 року. За час перебування в шлюбі відповідач 13.06.2007 року отримав Державний акт на право власності на земельну ділянку площею 0,2500 га по провулку Щасливий 32 с. Морозівка Баришівського району Київської області. За час перебування у зареєстрованому шлюбі сторони вели спільне підсобне господарство та побудували на вищезазначеній земельній ділянці житловий будинок (1991 року побудови), погріб (1991 року побудови), прибудову №1 (1991 року побудови), прибудову №2 (1991 року побудови), вбиральню (1991 року побудови) та колонку (1991 року побудови), що знаходяться за адресою: провул. Щасливий, буд. 32. с. Морозівка Баришівського району Київської області. Вказані обставини підтверджені в судовому засіданні письмовими доказами, а саме копіями Технічних паспортів на житловий будинок які неодноразово надавались суду сторонами по справі(а.с. 12-14,162-167,183-187).

Твердження відповідача про те, що протягом 2010-2016 років ним проведені роботи по збільшенню вартості майна не доведені в судовому засіданні жодними доказами. Позивач з даним твердженням не погоджувалась. Відповідачем було заявлене клопотання про допит свідків, які б підтвердили факт таких перебудов, проте в подальшому від допиту даних свідків відповідач відмовився, письмових доказів суду не надав. Посилання відповідача та його представника на висновок судового експерта №25-17/18 від 15.03.2018 року, не може бути доказом даної обставини, оскільки при призначенні експертизи, експерту не ставились питання про час здійснення перебудов, та свої висновки експерт будував лише на заявах відповідача.

Відповідно до частин першої та другої статті 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності. Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Таке ж положення містить і норма частин третьої та четвертої статті 368 ЦК України.

Дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними (частина перша статті 63 СК України).

За статтями 69, 70 СК України дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності. У разі поділу такого майна частки майна дружини та чоловіка є рівними.

У разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом (частина друга статті 372 ЦК України).

За загальним правилом застосування презумпції згідно зі статтею 60 СК України майно, одержане одним із подружжя як набувачем за договором, що укладений під час перебування набувача в шлюбі, є об'єктом спільної сумісної власності подружжя. Той із подружжя, який порушує питання про спростування зазначеної презумпції, зобов'язаний довести обставини, що її спростовують.

За змістом норм ст.ст. 181, 331 ЦК України новостворене нерухоме майно набуває юридичного статусу житлового будинку після прийняття його до експлуатації і з моменту державної реєстрації права власності на нього. Однак до цього, не будучи житловим будинком з юридичного погляду, об'єкт незавершеного будівництва є сукупністю будівельних матеріалів, тобто речей як предметів матеріального світу, щодо яких можуть виникати цивільні права та обов'язки, тому такий об'єкт є майном, яке за передбачених законом умов може належати на праві спільної сумісної власності подружжю і з дотриманням будівельних норм і правил підлягати поділу між ними.

За позовом дружини, членів сім'ї забудовника, які спільно будували будинок, а також спадкоємців суд має право здійснити поділ об'єкта незавершеного будівництва, якщо, враховуючи ступінь його готовності, можна визначити окремі частини, що підлягають виділу, і технічно можливо довести до кінця будівництво зазначеними особами.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом України у постановах від 15 травня 2013 року у справі № 6-37цс13, від 18 листопада 2015 року у справі № 6-388цс15, від 7 вересня 2016 року у справі № 6-47цс16.

Таким чином зазначене майно є спільним майном подружжя.

Вирішуючи питання про визнання спільною сумісною власністю подружжя земельну ділянку за адресою: провулку Щасливий, буд. 32, с. Морозівка Баришівський район Київська область, та визнання за позивачкою право власності на 1/2 вказаної земельної ділянки, суд виходить з наступного.

Відповідно до положень ст.ст.81,116 ЗК України, окрема земельна ділянка отримана громадянином, у період перебування в шлюбі, у власність шляхом приватизації, є його особистою власністю, а не спільною власністю подружжя. Оскільки в даному випадку йдеться не про спільно надите майно, а про одержану громадянином частку із земельного фонду.

Таким чином законних підстав для визнання земельної ділянки площею 0,2500 га по провулку Щасливий 32. с. Морозівка Баришівського району Київської області отриманої відповідачем у власність 13.06.2007 року(державний акт ЯД686488 а.с.15) спільним майном подружжя немає.

Разом з тим, виходячи зі статті 120 ЗК України та 377 ЦК України, при переході права власності на будівлю і споруди разом з цими об’єктами переходить і право власності на земельну ділянку без зміни її цільового призначення, у разі будівництва подружжям на земельній ділянці будівель і споруд право власності на земельну ділянку відповідно виникає й в учасників спільної власності на ці будівлі та споруди. Аналогічне право в учасників спільної власності на будівлі і споруди виникає при приватизації земельних ділянок, на яких останні знаходяться.

Таким чином, оскільки до ОСОБА_4 перейшло право власності на 1/2 частину житлового будинку, до неї переходить і право власності на 1/2 частину земельної ділянки без зміни її цільового призначення.

Керуючись ст.ст. 3, 12, 81, 229, 263-265ЦПК України суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про розподіл спільного майна подружжя задовольнити частково.

Визнати за ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 ІПН НОМЕР_1 жителькою АДРЕСА_1 право власності на 1/2 частку будинку, що знаходиться за адресою: провул. Щасливий, буд. 32, с. Морозівка, Баришівського району, Київської області.

Визнати за ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 ІПН НОМЕР_1 жителькою АДРЕСА_1 право власності на 1/2 частку земельної ділянки, що знаходиться за адресою: провул. Щасливий, буд. 32, с. Морозівка Баришівського району Київської області.

В решті позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2 ІПН НОМЕР_2 зареєстрованого ІНФОРМАЦІЯ_3 жителя ІНФОРМАЦІЯ_4. Баришівського району Київської області витрати на сплату судового збору в сумі 2015 грн.00 коп.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня отримання стороною повного тексту рішення до Апеляційного суду Київської області через Баришівський районний суд Київської області.

Повний текст рішення виготовлено 25.05.2018 року.

Суддя Баришівського

районного суду ОСОБА_5