ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 травня 2018 року

м. Київ

Справа № 908/1590/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Пількова К. М. - головуючого, Дроботової Т. Б., Чумака Ю. Я.,

розглянув у письмовому провадженні касаційну скаргу Комунальної установи "Запорізька обласна клінічна лікарня" Запорізької обласної ради

на рішення Господарського суду Запорізької області (суддя - Горохов І.С.) від 26.09.2017

та постанову Донецького апеляційного господарського суду (головуючий - Зубченко І.В., судді: Радіонова О.О., Чернота Л.Ф.) від 21.11.2017

у справі за позовом Комунальної установи "Запорізька обласна клінічна лікарня" Запорізької обласної ради

до Комунальної установи "Васильківська центральна районна лікарня" Васильківської районної ради Запорізької області

про стягнення 4 139 грн. 84 коп.

Короткий зміст позовних вимог

1. 27.07.2017 Комунальна установа "Запорізька обласна клінічна лікарня" Запорізької обласної ради (далі - Позивач) подала позовну заяву про стягнення з Комунальної установи "Васильківська центральна районна лікарня" Васильківської районної ради Запорізької області (далі - Відповідач) 4 139 грн. 84 коп. заборгованості за проведення профілактичного медичного огляду працівників Відповідача у 2015-2016 роки, з яких 1804 грн. 16 коп. -заборгованість за 2015 рік, а 2 335 грн. 68 коп. - за 2016 рік.

2. Позовна заява мотивована заборгованістю Відповідача на спірну суму, що виникла за проведення Позивачем профілактичного медичного огляду 8 працівників Відповідача за 2015-2016 роки, яка було визначена Управлінням Східного офісу Держаудитслужби в Запорізькій області згідно з актом планової виїзної ревізії від 06.03.2017 № 08.04-30/1, а правовідносини між сторонами виникли в результаті вчинених сторонами дій: з боку Відповідача - затвердження переліку осіб Відповідача, які підлягають періодичному медичному огляду, а з боку Позивача - надання Позивачем медичних послуг з проведення періодичних медичних оглядів осіб, що працюють у сфері іонізуючого випромінювання, з внесенням висновку в санітарну книжку та до заключного акту за результатами періодичного медичного огляду, про що свідчать журнал реєстрації амбулаторних хворих з 14.04.2014 по 07.09.2015 та журнал реєстрації амбулаторних хворих з 02.06.2016 по 11.11.2016.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

3. 26.09.2017 Господарський суд Запорізької області вирішив в задоволенні позову відмовити. Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що між сторонами договір про надання послуг на проведення медичного огляду працівників Відповідача не укладався, відсутні первинні бухгалтерські документи, які б свідчили про відображення в бухгалтерському обліку проведення обов'язкового медичного огляду працівників бюджетних установ, якою є Відповідач. При цьому суд зазначив, що витрати Позивача, що пов'язані з проведенням обов'язкових медичних оглядів працівників покриваються за рахунок коштів, передбачених кошторисом на його утримання, а Відповідач також є бюджетною установою, витрати на проведення обов'язкових медичних оглядів працівників якого також покриваються за рахунок коштів, передбачених кошторисом відповідного закладу та установи охорони здоров'я. До викладеного суд додав, що акт ревізії, на який послався Позивач, не є належним доказом виникнення обов'язку Відповідача на спірну суму вимог, оскільки акт є результатом тлумачення третьою особою правовідносин, що існували між сторонами, та нормативно-правових актів, які застосовуються до даних правовідносин, а висновками акта зафіксовано порушення з боку Позивача, фінансово-господарська діяльність якого перевірялась.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

4. 21.11.2017 Донецький апеляційний господарський суд вирішив рішення Господарського суду Запорізької області від 26.09.2017 залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення. Рішення апеляційного суду мотивоване тими ж аргументами, що наведені в рішенні суду першої інстанції, до яких апеляційний суд додав, що Позивачем не було визначено правову природу заявленої до стягнення суми, а акт виконаних робіт № 7/02 та виставлення відповідачу рахунку на оплату вартості наданих послуг не є належними доказами на підтвердження договірних правовідносин між сторонами, оскільки акт складених в односторонньому порядку, тому не є належним доказом, а виставлення рахунку не свідчить про факт надання Відповідачу медичних послуг. Також апеляційний суд за результатом аналізу норм законодавства зробив висновок про те, що медичні огляди працівників бюджетних установ та організацій здійснюються за рахунок бюджетних асигнувань на утримання установи охорони здоров'я, що проводять ці огляди, за наявності договору між суб'єктами таких відносин. Висновки в акті перевірки контролюючих органів можуть бути підставою для притягнення до відповідальності посадових органів у встановленому порядку та не можуть бути підставою для стягнення спірної суми, оскільки за нормами статі 19 Господарського кодексу України встановлена заборона втручання та перешкоджання господарській діяльності із боку контролюючих органів державної влади.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

5. 11.12.2017 Позивач подав касаційну скаргу. У касаційній скарзі просить скасувати рішення Господарського суду Запорізької області від 26.09.2017 та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 21.11.2017 та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

6. Суди застосували неправильну норму, пославшись на Порядок проведення обов'язкових профілактичних медичних оглядів та видачі особистих медичних книжок, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 23.05.2001 № 559, оскільки такий порядок ухвалений на підставі статті 21 Закону України "Про захист населення від інфекційних хвороб", тоді як працівники Відповідача проходили плановий медичний огляд, який не пов'язаний із виявленням інфекційних хвороб, а суди не взяли до уваги інший нормативно-правовий акт, згідно з яким здійснюється організація та проведення планового медичного огляду - Порядок проведення медичних оглядів працівників певних категорій, що затверджений наказом Міністерства охорони здоров'я № 246 від 21.05.2007, згідно з яким роботодавець забезпечує організацію проведення медичних оглядів за рахунок власних коштів.

7. Медичні огляди є платними незалежно від того, чи звертається за наданням цих послуг фізична особа, чи бюджетна установа з метою отримання цих послуг для своїх працівників.

8. Наявність між сторонами договірних відносин підтверджується вчиненням з боку Позивача та Відповідача відповідних конклюдентних дій: направлення Позивачем та прийняття Відповідачем пропозиції щодо правовідносин згідно з записами в журналі реєстрації амбулаторних хворих та списком співробітників Відповідача, які підлягають періодичному медичному огляду, затвердженим головним лікарем, який був отриманий Позивачем від Відповідача. Підтвердженням прийняття пропозиції Відповідача є фактично вчинені дії Позивачем, направлені на організацію та реалізацію медичного огляду працівників Відповідача. Вартість послуг не потребувала додаткового визначення та узгодження між сторонами, оскільки була визначена калькуляціями на проведення профілактичного огляду для чоловіків та жінок станом на 01.02.2016 та станом на 08.01.2015. Договір не обов'язково має існувати у письмовій формі.

9. Інші доводи ідентичні доводам в позовній заяві.

Позиція Верховного Суду

Щодо форми господарського договору

10. В ході розгляду справи судами встановлено, що підставою вимог Позивача про стягнення заборгованості стало неналежне виконання Відповідачем перед Позивачем своїх зобов'язань за укладеним між ними господарським договором щодо надання Позивачем медичних послуг з профілактичного медичного огляду працівників Відповідача.

Однак, судами попередніх інстанцій не було встановлено існування між сторонами вказаних господарських правовідносин, а відповідно не було встановлено матеріально-правових підстав для стягнення спірної суми.

Аргументи скаржника (пункти 8, 9) з посиланням на норми законодавства щодо порядку укладення договору на надання медичних послуг та виникнення зобов'язань з оплати таких послуг зводяться до заперечення висновків судів про недоведеність доказами у справі договірних правовідносин між сторонами з надання Позивачем медичних послуг з профілактичного медичного огляду 8 працівників Відповідача за 2015-2016 роки. При цьому скаржник посилається на вчинення сторонами конклюдентних дій, направлених на виникнення між сторонами правовідносин надання Позивачем медичних послуг, вказує на усну форму пропозиції Позивача укласти відповідний договір, однак зазначає про наявні у справі письмові докази на підтвердження укладення між сторонами відповідного договору.

Між тим Суд відхиляє вказані аргументи скаржника з огляду на встановлені судами обставини стосовно правовідносин між сторонами та виходячи з того, що скаржник невірно застосовує відповідні норми законодавства.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статі 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з частиною 1 статі 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до статті 205 Цивільного кодексу України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Частиною 1 статті 174 Господарського кодексу України передбачено, що господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно з частиною 1 статті 179 цього ж кодексу майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.

Відповідно до частини 1 статті 181 Господарського кодексу України договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень.

Згідно з частиною 2 статті 638 ЦК України договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

За результатом аналізу викладених норм законодавства Суд дійшов висновку про те, що укладення між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами, господарських договорів допускається у формі єдиного документа, підписаного сторонами, або у спрощений спосіб, як це передбачено частиною 1 статті 181 ГК України.

Між тим в ході розгляду справи судами не було встановлено обставин укладення між сторонами у справі договору про надання Позивачем медичних послуг з профілактичного медичного огляду працівників Відповідача у спрощений спосіб - згідно з частиною 1 статті 181 ГК України, оскільки докази, на які послався Позивач при цьому, як на підтвердження таких обставин, визнані судами неналежними.

Відповідно до частини 2 статті 300 ГПК України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Поряд з викладеним Суд виходить з такого. Відповідно до статті 180 ГК України зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Згідно з частиною 1 статті 641 ЦК України пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття.

Судами в оскаржуваних рішеннях не було встановлено обставин погодження сторонами визначених істотних умов договору щодо надання Позивачем медичних послуг з профілактичного медичного огляду працівників Відповідача за оспорюваний період.

11. Суд погоджується з доводами скаржника з посиланням на пункт 2.5 Порядку проведення медичних оглядів працівників певних категорій, що затверджений наказом Міністерства охорони здоров'я № 246 від 21.05.2007, що надання Позивачем Відповідачу вказаних медичних послуг має надаватись на платній основі та за рахунок работодавця (пункт 6), однак за викладених обставин та висновків в пункті 10 цієї постанови Суд зазначає про відсутність неправильного застосування судами при винесенні оскаржуваних судових рішень вказаної норми.

12. Поряд з викладеним Суд відхиляє аргументи скаржника (пункт 6) щодо застосування судами до спірних правовідносин неналежних норм законодавства - Порядку проведення обов'язкових профілактичних медичних оглядів та видачі особистих медичних книжок, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.05.2001 № 559, як підстави для скасування оскаржуваних судових рішень, у зв'язку із таким.

Порівнюючи підстави та порядок проведення медичних оглядів, згідно з Порядком проведення обов'язкових профілактичних медичних оглядів та видачі особистих медичних книжок, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 23.05.2001 № 559 (пункт 2) та згідно з Порядком проведення медичних оглядів працівників певних категорій, що затверджений Наказом Міністерства охорони здоров'я № 246 від 21.05.2007 (пункт 2.5), Суд звертає увагу на те, що в обох випадках передбачено проведення медичних оглядів за рахунок роботодавців, тобто витрати за вказані медичні огляди покладені на роботодавця.

Саме такий обов'язок роботодавця покладений в основу вимоги Позивача оплатити Відповідачем надані послуги з медичних оглядів працівників останнього та доводу Позивача щодо правової підстави виникнення між сторонами договірних правовідносин щодо надання вказаних послуг, наявність яких визнана судами не доведеною.

13. Таким чином доводи скаржника щодо неправомірності відмови у задоволенні позовних вимог не знайшли свого правого та матеріального підтвердження, оскільки не ґрунтуються на нормі закону та не відповідають обставинам справи, а тому відповідні вимоги не підлягають задоволенню.

14. Висновки судів першої та апеляційної інстанцій в оскаржуваних судових рішеннях про відмову у задоволенні вимог про стягнення сум заборгованості зроблені відповідно до норм законодавства, зокрема статей 11, 202, 205, 638 ЦК України, статей 174, 179, 180, 181 Господарського кодексу України та відповідно до встановлених на підставі доказів у справі обставин справи.

15. У зв'язку з викладеним та з урахуванням положень пункту 1 частини 1 статті 308 та статті 309 ГПК України оскаржувані постанова апеляційного суду та рішення місцевого суду підлягають залишенню без змін як законні та обґрунтовані.

16. У зв'язку із відмовою у задоволенні касаційної скарги судові витрати за подання касаційної скарги покладаються на Позивача.

Керуючись статтями 129, 240, 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Суд

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційну скаргу Комунальної установи "Запорізька обласна клінічна лікарня" Запорізької обласної ради залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Запорізької області від 26.09.2017 та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 21.11.2017 у справі № 908/1590/17 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий К. М. Пільков

Судді Т. Б. Дроботова

Ю. Я. Чумак