Постанова

Іменем України

22 травня 2018 року

м. Київ

справа № 554/5245/17

провадження № 51-575ск17

Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого Огурецького В.П.,

суддів Короля В.В., Лагнюка М.М.,

при секретарі Батку Є.І.,

за участю прокурора Ковальчука О.С.,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу прокурора відділу прокуратури Полтавської області Толмачева Я.О. на ухвалу судді Апеляційного суду Полтавської області від 30 листопада 2017 року, якою відмовлено у відкритті провадження за його апеляційною скаргою на ухвалу Октябрського районного суду м. Полтави від 8 листопада 2017 року про об'єднання кримінальних проваджень № 12017170000000345 щодо ОСОБА_2 та № 42016170000000349 щодо ОСОБА_3, а також про відмову у затвердженні угоди про визнання винуватості між обвинуваченим ОСОБА_2 і прокурором та повернення кримінальної справи прокурору для продовження досудового розслідування.

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

Ухвалою Октябрського районного суду м. Полтави від 8 листопада 2017 року:

- об'єднано в одне провадження матеріали кримінальних проваджень № 12017170000000345 щодо ОСОБА_2 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 369-2 Кримінального кодексу України (далі - КК) та № 42016170000000349 щодо ОСОБА_3 у вчинення злочину, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК і присвоєно об'єднаному провадженню № 12017170000000345, а справі - № 554/5245/17;

- відмовлено в затвердженні угоди про визнання винуватості між обвинуваченим ОСОБА_2 і прокурором від 30 червня 2017 року, оскільки умови угоди не відповідають інтересам суспільства;

- матеріали кримінального провадження № 12017170000000345 про обвинувачення ОСОБА_2 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 369-2 КК та про обвинувачення ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК, повернуто прокурору для провадження досудового розслідування в порядку, передбаченому статтями 468 - 475 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК).

Об'єднуючи в одне провадження матеріали кримінальних проваджень щодо ОСОБА_2 і ОСОБА_3, суд своє рішення обґрунтував тим, що обвинуваченим ОСОБА_2 і ОСОБА_3 органами досудового розслідування інкримінується вчинення одного й того самого злочину, який вони вчинили спільно, діючи при цьому за попередньою змовою в інтересах один одного, через це об'єднання зазначених кримінальних проваджень в одне, сприятиме всебічності дослідження всіх обставин вчиненого кримінального правопорушення, які підлягають доказуванню, процесуальній економії та забезпеченню прийняття справедливого рішення, чому може зашкодити їхній розгляд окремо.

Відмовляючи в затвердженні угоди про визнання винуватості між обвинуваченим ОСОБА_2 і прокурором, суд зазначив, що умови угоди не відповідають інтересам суспільства, оскільки при укладенні угоди був відсутній суспільний інтерес у забезпеченні швидкого досудового розслідування, а також шкода, яка заподіяна суспільству, не відповідає тому пом'якшенню покарання, яке просить застосувати прокурор, зміст і суть вчиненого злочину носить корупційний характер, що саме по собі є суспільно резонансним і шкідливо вразливим.

Об'єднане кримінальне провадження щодо ОСОБА_2 і ОСОБА_3 відповідно до положень п. 1 ч.3 ст. 314 КПК суд повернув прокурору для продовження досудового розслідування в порядку, передбаченому статтями 468 - 475 КПК.

Суддя Апеляційного суду Полтавської області ухвалою від 30 листопада 2017 року відмовив у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою прокурора відділу прокуратури Полтавської області ТолмачеваЯ.О. на ухвалу Октябрського районного суду м. Полтави від 8 листопада 2017 року на підставі ч. 4 ст. 399 КПК, оскільки апеляційна скарга подана на судове рішення, яке не підлягає оскарженню в апеляційному порядку.

Вимоги касаційної скарги і узгоджені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі прокурор просить скасувати ухвалу судді Апеляційного суду Полтавської області від 30 листопада 2017 року та призначити в суді апеляційної інстанції новий розгляд апеляційної скарги прокурора від 10 листопада 2017 року на ухвалу Октябрського районного суду м. Полтави від 8 листопада 2017 року. Твердить, що ухвала апеляційного суду суперечить вимогам статей 2, 7, 9, 370 КПК, є незаконною, необґрунтованою та невмотивованою. Вважає, що суд апеляційної інстанції мав би допустити апеляційну скаргу прокурора до апеляційного провадження, розглянути її по суті і надати оцінку відповідності рішення суду першої інстанції загальним засадам кримінального провадження,навіть незважаючи на те, що таке рішення може не міститись у визначеному ст. 392 КПК переліку. Ураховуючи, що суд не зробив цього, поза його увагою залишилося ряд порушень кримінального процесуального закону, допущених судом першої інстанції. На думку прокурора, місцевий суд ухвалив рішення всупереч наданим йому повноваженням, яке взагалі не передбачено кримінальним процесуальним законом, а тому таке рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку, оскільки воно не відповідає принципам верховенства права і є явно несправедливим і, як наслідок, неправосудним. Зокрема, рішення про об'єднання кримінальних проваджень місцевий суд постановив усупереч вимогам ч. 8 ст. 469 КПК, згідно з якою у разі, якщо кримінальне провадження здійснюється щодо кількох осіб, угода може бути укладена з одним з підозрюваних чи обвинувачених, у такому разі кримінальне провадження щодо особи, з якою досягнуто згоди підлягає виділенню в окреме провадження. Зазначає, що висновки суду першої інстанції про те, що умови угоди про визнання винуватості ОСОБА_2 не відповідають інтересам суспільства, а заподіяна суспільству шкода не відповідає тому пом'якшенню покарання, яке просить застосувати прокурор, містять істотні суперечності та не відповідають фактичним обставинам справи. Крім того, звертає увагу, що рішення про повернення матеріалів кримінального провадження щодо ОСОБА_3 для провадження досудового розслідування на підставі п. 1 ч.3 ст. 314 КПК суперечить вимогам п. 3 ч. 3 ст. 314 КПК, бо фактично суд повернув обвинувальний акт, не зазначивши, у чому саме полягає невідповідність його вимогам КПК. Також вказує на те, що судом першої інстанції допущено порушення обмеження щодо повторної участі судді в розгляді справи, передбачене ч. 2 ст. 76 КПК.

Позиції інших учасників судового провадження

Прокурор Ковальчук О.С. не підтримав касаційну скаргу прокурора відділу прокуратури Полтавської області Толмачева Я.О., просив закрити касаційне провадження, оскільки оскаржувані рішення згідно з ч. 2 ст. 424 КПК не є предметом касаційного провадження.

Мотиви Суду

Згідно з ч. 2 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

За змістом ч. 1 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права та правової оцінки, з огляду на ті фактичні обставини справи, які встановлені й визнані доведеними судами першої та апеляційної інстанцій (судами факту).

При цьому згідно зі ст. 438 КПК підставами для скасування або зміни судових рішень судом касаційної інстанції є істотне порушення кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.

Статтею 412 КПК передбачено, що істотними є такі порушення вимог кримінального процесуального закону, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.

Зі змісту ст. 370 КПК, якою визначено вимоги щодо законності, обґрунтованості та вмотивованості судового рішення, убачається, що законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом; обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу; вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Статтею 398 КПК передбачено, що апеляційна скарга, яка надійшла до суду апеляційної інстанції, не пізніше наступного дня передається судді-доповідачу, який протягом трьох днів перевіряє її на відповідність вимогам ст. 396 КПК.

Відповідно до положень ч. 4 ст. 399 КПК суддя-доповідач відмовляє у відкритті провадження, якщо апеляційна скарга подана на судове рішення, яке не підлягає оскарженню в апеляційному порядку, або судове рішення оскаржене виключно з підстав, з яких воно не може бути оскарженим згідно з положеннями статті 394 цього Кодексу.

За змістом ч. 1 ст. 392 КПК в апеляційному порядку можуть бути оскаржені судові рішення, які були ухвалені судами першої інстанції і не набрали законної сили, а саме:

1) обвинувальні та виправдувальні вироки (з урахуванням особливостей щодо вироків, винесених за особливою процедурою, перелік яких визначено у ст. 394 КПК);

2) ухвали про застосування чи відмову у застосуванні примусових заходів медичного або виховного характеру;

3) інші ухвали суду першої інстанції у випадках, передбачених цим Кодексом.

Як убачається з касаційної скарги прокурора та матеріалів кримінального провадження, прокурором в апеляційному порядку була оскаржена інша ухвала суду першої інстанції. Тому суддя-доповідач у відповідності з вимогами ст. 399 КПК мав вирішити, чи передбачено Кримінальним процесуальним Кодексом оскарження такої ухвали.

Згідно резолютивної частини оскарженої в апеляційному порядку ухвали, суд першої інстанції прийняв кілька процесуальних рішень: про об'єднання матеріалів кримінального провадження, про відмову в затвердженні угоди, про повернення кримінального провадження прокурору для продовження досудового розслідування.

У касаційній скарзі прокурора наголошується на тому, що апеляційний суд мав відкрити апеляційне провадження, оскільки рішення суду першої інстанції про об'єднання матеріалів кримінального провадження та про відмову в затвердженні угоди не відповідають вимогам кримінального процесуального закону. Проте, на стадії відкриття апеляційного провадження суддя-доповідач, як це випливає зі змісту статей 398 та 399 КПК, перевіряє апеляційну скаргу на відповідність вимогам статті 396 цього Кодексу та, чи подана вона належною особою з дотриманням правил підсудності у визначений законом строк на судове рішення, яке підлягає оскарженню. Тому вказані доводи касаційної скарги прокурора безпідставні, оскільки суддя-доповідач суду апеляційної інстанції не наділений повноваженнями на стадії відкриття апеляційного провадження давати оцінку, чи є оскаржуване судове рішення законним та обґрунтованим, і в залежності від цього відкривати апеляційне провадження чи відмовляти у його відкритті.

Крім того, обґрунтовуючи незаконність прийнятого суддею апеляційного суду рішення, прокурор у касаційній скарзі зазначив, що фактично судом першої інстанції було прийнято рішення про повернення обвинувальних актів щодо ОСОБА_2 та ОСОБА_3, а таке судове рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.

Дійсно, частиною 3 ст. 314 КПК передбачена можливість оскарження в апеляційному порядку ухвали про повернення обвинувального акта.

Суд, оцінюючи доводи касаційної скарги прокурора, враховує, що відповідно до вимог частини 3 ст. 314 КПК у підготовчому засіданні суд має право прийняти рішення: на підставі пункту 1 - про повернення кримінального провадження прокурору для продовження досудового розслідування у випадку відмови в затвердженні угоди, на підставі пункту 3 - про повернення обвинувального акта прокурору, якщо такий акт не відповідає вимогам закону. Вказані процесуальні рішення за змістом і підставами їх прийняття є різними.

Проте, як убачається зі змісту ухвали Октябрського районного суду м. Полтави від 8 листопада 2017 року, рішення про повернення обвинувального акта судом першої інстанції не приймалось.

Ухвали про об'єднання матеріалів кримінального провадження, про відмову в затвердженні угоди та повернення кримінального провадження прокурору для продовження досудового розслідування у випадку відмови в затвердженні угоди не входять до переліку судових рішень, які відповідно до вимог ст. 392 КПК можуть бути оскаржені в апеляційному порядку.

Отже, суд апеляційної інстанції, встановивши, що ухвала Октябрського районного суду м. Полтави від 8 листопада 2017 року оскарженню не підлягає, та відмовивши у відкритті провадження за апеляційною скаргою прокурора, діяв відповідно до вимог кримінального процесуального закону.

Оскільки касаційна скарга прокурора є необґрунтованою, Суд приходить до висновку, що вона має бути залишена без задоволення.

Ураховуючи викладене, керуючись статтями 433, 434, 436, 438, 441, 442 КПК, пунктом 4 параграфа 3 «Перехідні положення» розділу 4 Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», Верховний Суд

ухвалив:

Ухвалу Апеляційного суду Полтавської області від 30 листопада 2017 року в кримінальному провадженні за обвинуваченням ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 369-2 КК та за обвинуваченням ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК, залишити без змін, а касаційну скаргу прокурора відділу прокуратури Полтавської області ТолмачеваЯ.О. - без задоволення.

Постанова Верховного Суду є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:

В.П. Огурецький   В.В. Король   М.М. Лагнюк