Ухвала

24 травня 2018 року

м. Київ

справа № 465/1171/16-ц

провадження № 61-18613св18

Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Карпенко С. О. (судді-доповідача), Кузнєцова В. О., Стрільчука В. А.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_4,

відповідач - Львівське комунальне підприємство «Львівелектротранс»,

провівши у порядку письмового провадження попередній розгляд справи за позовом ОСОБА_4 до Львівського комунального підприємства «Львівелектротранс» про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та відшкодування моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

Заочним рішенням Франківського районного суду м. Львова від 21 березня 2016 року частково задоволено вказаний позов ОСОБА_4 Стягнено з Львівського комунального підприємства «Львівелектротранс» на користь позивача середній заробіток у сумі 39 193,50 грн та 5 000 грн у відшкодування моральної шкоди. Стягнено з відповідача в дохід держави судовий збір у розмірі 551,20 грн.

Ухвалою Франківського районного суду м. Львова від 30 травня 2016 року відповідачу відмовлено у поновленні строку на подання заяви про перегляд заочного рішення Франківського районного суду м. Львова від 21 березня 2016 року, заяву про перегляд заочного рішення залишено без розгляду.

Ухвалою апеляційного суду Львівської області від 19 грудня 2016 року ухвалу Франківського районного суду м. Львова від 30 травня 2016 року залишено без змін.

Рішенням апеляційного суду Львівської області від 19 грудня 2016 року рішення суду першої інстанції у частині відшкодування моральної шкоди змінено; зменшено суму, стягнену у відшкодування моральної шкоди, до 1 000 грн. У іншій частині рішення залишено без змін.

У січні 2017 року Львівське комунальне підприємство «Львівелектротранс» подало касаційну скаргу, у якій просить рішення суду першої та апеляційної інстанцій скасувати і ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 23 січня 2017 року відкрито касаційне провадження у справі за вказаною касаційною скаргою. Зупинено виконання заочного рішення Франківського районного суду м. Львова від 21 березня 2016 року до закінчення касаційного провадження у справі.

Також у січні 2017 року Львівське комунальне підприємство «Львівелектротранс» подало касаційну скаргу, у якій просить скасувати ухвали суду першої та апеляційної інстанцій і передати справу до суду першої інстанції для розгляду заяви відповідача про перегляд заочного рішення, посилаючись на порушення судами норм процесуального права.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 23 січня 2017 року відкрито касаційне провадження у справі за вказаною касаційною скаргою.

24 травня 2017 року позивач подав заяву про відмову від позову до Львівського комунального підприємства «Львівелектротранс» про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та відшкодування моральної шкоди, у якій також просить скасувати заочне рішення Франківського районного суду м. Львова від 21 березня 2016 року та рішення апеляційного суду Львівської області від 19 грудня 2016 року і зазначає, що йому відомі передбачені ЦПК України наслідки відмови від позову.

Відповідно до пункту шостого розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про судоустрій і статус суддів» Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діяв в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

15 грудня 2017 року набрав чинності Закон України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», за якими судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд (стаття 388 ЦПК України).

Відповідно до підпункту четвертого пункту першого розділу XIIІ «Перехідні положення» ЦПК України у редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Вивчивши матеріали цивільної справи та заяви про відмову від позову, суд касаційної інстанції дійшов таких висновків.

Відповідно до статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до статті 206 ЦПК України позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві.

До ухвалення судового рішення у зв'язку з відмовою позивача від позову або визнанням позову відповідачем суд роз'яснює сторонам наслідки відповідних процесуальних дій, перевіряє, чи не обмежений представник відповідної сторони у повноваженнях на їх вчинення.

У разі відмови позивача від позову суд постановляє ухвалу про закриття провадження у справі.

Суд не приймає відмову позивача від позову, визнання позову відповідачем у справі, в якій особу представляє її законний представник, якщо його дії суперечать інтересам особи, яку він представляє.

Згідно з пунктом четвертим частини першої, частиною другою статті 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо позивач відмовився від позову і відмова прийнята судом. Про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з державного бюджету.

Відповідно до частини другої статті 256 ЦПК України у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається. Наявність ухвали про закриття провадження у зв'язку з прийняттям відмови позивача від позову не позбавляє відповідача в цій справі права на звернення до суду за вирішенням цього спору.

Відповідно до статті 408 ЦПК України незалежно від того, за касаційною скаргою кого з учасників справи було відкрито касаційне провадження, у суді касаційної інстанції позивач має право відмовитися від позову, а сторони мають право укласти між собою мирову угоду з додержанням правил цього Кодексу, що регулюють порядок і наслідки вчинення цих процесуальних дій.

Якщо заява про відмову від позову чи мирова угода сторін відповідають вимогам статей 206 і 207 цього Кодексу, суд визнає нечинними судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та постановляє ухвалу про прийняття відмови позивача від позову або про затвердження мирової угоди сторін, якою одночасно закриває провадження у справі.

Відповідно до пункту шостого частини першої статті 409 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право у передбачених цим Кодексом випадках визнати нечинними судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і закрити провадження у справі у відповідній частині.

На підставі викладеного, у зв'язку з поданням ОСОБА_4 заяви про відмову від позову, яка відповідає вимогам статті 206 цього Кодексу, суд касаційної інстанції приймає відмову позивача від позову, визнає нечинними судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та закриває провадження у справі.

Відповідно до частини другої статті 142 ЦПК України у разі укладення мирової угоди, відмови від позову, визнання позову відповідачем на стадії перегляду рішення в апеляційному чи касаційному порядку суд у відповідній ухвалі у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення скаржнику (заявнику) з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого ним при поданні відповідної апеляційної чи касаційної скарги.

Аналогічні положення закріплені у частині четвертій статті 7 Закону України «Про судовий збір», яка встановлює підстави та порядок повернення судового збору.

Відповідно до частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» у редакції, чинній на час подання касаційних скарг, ставка судового збору за подання до суду касаційної скарги на рішення суду становила 120 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги; ставка судового збору за подання до суду касаційної скарги юридичної особи на ухвалу суду становила 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» у редакції, чинній на час подання позову, за подання до суду позовної заяви майнового характеру, яка подана фізичною особою,ставка судового збору становила 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 5 розмірів мінімальної заробітної плати; за подання до суду позовної заяви немайнового характеру, яка подана фізичною особою, ставка судового збору становила 0,4 розміру мінімальної заробітної плати.

Таким чином, при поданні позовної заяви підлягав сплаті судовий збір за одну вимогу майнового характеру та одну вимогу немайнового характеру у розмірі 1 102,40 грн (551,20+551,20). Відповідно за подання касаційної скарги на рішення судів першої та апеляційної інстанцій заявник повинен був сплатити судовий збір у розмірі 1322,88 грн (1 102,40х120:100), проте сплатив 1 653,60 грн, що підтверджується платіжним дорученням від 4 січня 2017 року №4178.

Виходячи з належного розміру судового збору, який підлягав сплаті заявником за подання цієї касаційної скарги, Львівському комунальному підприємству «Львівелектротранс» з державного бюджету підлягає поверненню 661,44 грн (1322,88 грн:2).

За подання касаційної скарги на ухвали судів першої та апеляційної інстанцій заявником сплачено судовий збір у розмірі 1 600 грн, що підтверджується платіжним дорученням від 4 січня 2017 року № 4176, тому Львівському комунальному підприємству «Львівелектротранс» з державного бюджету підлягає поверненню 800 грн (1 600 грн:2).

Керуючись статтями 142, 206, 255, 408, 409 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

Заяву ОСОБА_4 задовольнити.

Прийняти відмову ОСОБА_4 від позову до Львівського комунального підприємства «Львівелектротранс» про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та відшкодування моральної шкоди.

Визнати нечинними заочне рішення Франківського районного суду м. Львова від 21 березня 2016 року, ухвалу Франківського районного суду м. Львова від 30 травня 2016 року, ухвалу апеляційного суду Львівської області від 19 грудня 2016 року та рішення апеляційного суду Львівської області від 19 грудня 2016 року.

Закрити провадження у справі за позовом ОСОБА_4 до Львівського комунального підприємства «Львівелектротранс» про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та відшкодування моральної шкоди.

Повернути Львівському комунальному підприємству «Львівелектротранс» з державного бюджету 661,44 грн судового збору, сплаченого при поданні касаційної скарги за платіжним дорученням від 4 січня 2017 року №4178.

Повернути Львівському комунальному підприємству «Львівелектротранс» з державного бюджету 800 грн судового збору, сплаченого при поданні касаційної скарги заплатіжним дорученням від 4 січня 2017 року № 4176.

Ухвала є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: С. О. Карпенко

В. О. Кузнєцов

В. А. Стрільчук