Справа № 2-589/2009

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

9 грудня 2009 року Ріпкинський районний суд Чернігівської області  у складі: головуючого-судді   Сташківа В.Б.,  

при секретарі  Коваль Т.С.,  

за участю позивача ОСОБА_1,  представника позивача ОСОБА_2,  відповідача ОСОБА_3,  представника Відділу Держкомзему в Ріпкинському районі   ОСОБА_4,                          

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Ріпки в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1  до ОСОБА_3, Вербицької сільської ради Ріпкинського району Чернігівської області  про визнання частково незаконними рішення органу місцевого самоврядування про передачу земельної ділянки у власність, та державного акту на право приватної власності на землю, визнання права набуття спільної часткової власності на земельну ділянку,  

В С Т А Н О В И В:

В жовтні 2009 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до ОСОБА_3, Вербицької сільської ради Ріпкинського району Чернігівської області про визнання частково недійсним рішення Вербицької сільської ради Ріпкинського району Чернігівської області від 27 вересня 2001 року (19 сесія 23 скликання) про передачу безоплатно у приватну власність ОСОБА_3 земельних ділянок загальним розміром 0,42 га в с. Вербичі Ріпкинського району Чернігівської області та державного акту на право приватної власності на землю, виданого 3 липня 2002 року Вербицькою сільською радою Ріпкинського району Чернігівської області (Серія ІУ ЧН № 010581) загальною площею 0,42 га, на єдиного власника ОСОБА_3, та про визнання права набуття спільної часткової власності на вказані земельні ділянки.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що він та ОСОБА_3 є братом та сестрою, й обоє успадкували за законом по Ѕ частини житлового будинку № 7 по вул. Ющенка в с. Вербичі Ріпкинського району Чернігівської області, в той же час рішенням Вербицької сільської ради Ріпкинського району Чернігівської області від 27 вересня 2001 року (19 сесія 23 скликання) передано безоплатно у приватну власність ОСОБА_3 земельні ділянки загальним розміром 0,42 га в с. Вербичі Ріпкинського району Чернігівської області по вул.. Ющенка, 7 для ведення особистого підсобного господарства, яка також була об’єктом спадкування. На підставі вказаного рішення, був виданий Державний акт на право приватної власності на землю, виданий 3 липня 2002 року Вербицькою сільською радою Ріпкинського району Чернігівської області (Серія ІУ ЧН № 010581) загальною площею 0,42 га на єдиного власника ОСОБА_3, чим порушуються його спадкові права, та, що тягне за собою визнання вказаних правовстановлюючих документів недійсними, та набуття ним в порядку, передбаченому ст.. 87, ч. 6 ст. 126 ЗК України права спільної часткової власності на земельні ділянки.

В ході розгляду справи ОСОБА_1 дещо уточнив вимоги і просив визнати вказані рішення та державний акт на право на землю не недійсними, а незаконними.

З урахуванням вказаного, позивач ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_2 позов підтримали і просили поновити порушені права ОСОБА_1 видачею одного державного акту на земельну ділянку, яке було зроблено через фінансові проблеми останнього, який фактично земельною ділянкою користується, і оскільки між ним та ОСОБА_3 виникають конфлікти просить в судовому порядку набути право часткової власності на земельні ділянки, шляхом визнання незаконними правовстановлюючих документів.

В судовому засіданні ОСОБА_3 повністю визнала позовні вимоги, посилаючись на те, що між ними існувала домовленість про те, що вона оформить державний акт на себе через фінансові проблеми ОСОБА_1. Вказала, що фактично земельною ділянкою вони користуються удвох, між ними часто виникають конфлікти, тому вважає за необхідне надати право ОСОБА_1 набуття офіційно права власності на земельні ділянки.

Представник Вербицької сільської ради Ріпкинського району Чернігівської області в судове засідання не явився, просив розглядати справу у його відсутність, позов визнав в повному об’ємі.

Представник Відділу Держкомзему в Ріпкинському районі  ОСОБА_4 при розв’язанні спору поклалась на розсуд суду, вказавши, що дійсно видачею одного державного акта на земельні ділянки порушені права ОСОБА_1, які підлягають поновленню, проте вказала, що житловий будинок ОСОБА_3 та ОСОБА_1 набули, як право спільної сумісної власності, а тому тільки перевівши режим житлового будинку з спільної сумісної в спільну часткову власність, ОСОБА_1 може претендувати на Ѕ частину земельних ділянок. Вказала на не поширення на спірні правовідносини ч. 6 ст. 126 ЗК України. Додала, що державний акт виданий на 3 земельні ділянки, але для однієї мети для ведення особистого підсобного господарства, що є порушенням Інструкції про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою та договорів оренди землі.                        

Заслухавши пояснення позивача ОСОБА_1, представника позивача ОСОБА_2, відповідача ОСОБА_3, представника Відділу Держкомзему в Ріпкинському районі  ОСОБА_4, дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що ОСОБА_3 та ОСОБА_1 є сестрою та братом, й обоє успадкували за законом по Ѕ частини житлового будинку № 7 по вул. Ющенка в с. Вербичі Ріпкинського району Чернігівської області після смерті діда ОСОБА_5, бабусі ОСОБА_6, батька ОСОБА_7.

З матеріалів справи вбачається, що рішенням Вербицької сільської ради Ріпкинського району Чернігівської області від 27 вересня 2001 року (19 сесія 23 скликання) передано безоплатно у приватну власність ОСОБА_3 земельні ділянки загальним розміром 0,42 га в с. Вербичі Ріпкинського району Чернігівської області по вул.. Ющенка, 7 для ведення особистого підсобного господарства.

 На підставі вказаного рішення був виданий Державний акт на право приватної власності на землю, 3 липня 2002 року Вербицькою сільською радою Ріпкинського району Чернігівської області (Серія ІУ ЧН № 010581) загальною площею 0,42 га (яка складається з трьох ділянок, 0.11 га, 0,02 га, 0,29 га, з яких 0,06 га під будівлями за вказаною вище адресою, 0,04 га багаторічних насаджень, 0,32 га ріллі), на єдиного власника ОСОБА_3.

В судовому засіданні ОСОБА_3 та ОСОБА_1 пояснювали, що у них була згода про те, що державний акт буде виданий тільки на ОСОБА_3, з огляду на матеріальні труднощі позивача на той момент.

На застосування строків позовної давності ніхто зі сторін не вказує, а з приписами ЦК України 2003 р., його правила про позовну давність поширюється на спірні правовідносини, і обов’язковою умовою для застосування наслідків пропущення строків давності є відповідна заява однієї із сторін.  

Згідно п. 1.4 Інструкції про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою та договорів оренди землі, затвердженої Наказом Державного Комітету України по земельних ресурсах  04.05.99 р. N 43, та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 4 червня 1999 р. за N 354/3647 державний акт на право власності на земельну ділянку видається на підставі рішення Кабінету Міністрів України, обласної, районної, Київської і Севастопольської міських, міської, селищної, сільської ради, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласної, районної Київської і Севастопольської міських державних адміністрацій.

Таким чином, враховуючи те, що ОСОБА_1 та ОСОБА_3 успадкували по 1/2 частини будинку № 7 по вул. Ющенка в с. Вербичі Ріпкинського району Чернігівської області, та набули на нього права спільної часткової власності, в той же час ОСОБА_3 набула право власності на земельні ділянки загальним розміром 0,42 га в с. Вербичі Ріпкинського району Чернігівської області одноособово, чим порушені спадкові права ОСОБА_1, зважаючи на визнання позову ОСОБА_3, Вербицькою сільською радою Ріпкинського району Чернігівської області, яке в цій частині відповідає вимогам закону, та не порушує права третіх осіб, суд знаходить, що рішення Вербицької сільської ради Ріпкинського району Чернігівської області від 27 вересня 2001 року (19 сесія 23 скликання) про передачу безоплатно у приватну власність ОСОБА_3 земельних ділянок загальним розміром 0,42 га в с. Вербичі Ріпкинського району Чернігівської області слід визнати частково незаконним.

З огляду на визнання частково незаконним рішення, на підставі якого був виданий Державний акт на право приватної власності на землю, виданий 3 липня 2002 року Вербицькою сільською радою Ріпкинського району Чернігівської області (Серія ІУ ЧН № 010581) загальною площею 0,42 га, на єдиного власника ОСОБА_3 його слід також визнати частково незаконним.

Тому, позов в частині визнання частково незаконними рішення органу місцевого самоврядування про передачу земельної ділянки у власність, та державного акту на право приватної власності на землю підлягає задоволенню.

В той же час, вимоги ОСОБА_1 про визнання право набуття спільної часткової власності на земельну ділянку задоволенню не підлягають, оскільки за змістом ст.. 87 ЗК України за рішенням суду право спільної часткової власності на земельну ділянку виникає у випадку, коли співвласники земельної ділянки на праві спільної сумісної власності не можуть узгодити між собою порядок використання спільної земельної ділянки, а в даному випадку ОСОБА_1 не є суб’єктом спільної сумісної власності на земельні ділянки, а є їм тільки на житловий будинок, так як, на даний час, єдиним власником вказаних вище земельних ділянок є ОСОБА_3, тому за ним не може визнаватися право набуття права спільної часткової власності.

Тому в цій частині визнання позову Вербицькою сільською радою Ріпкинського району Чернігівської області та ОСОБА_3 суперечить вимогам закону, і судом не приймається.

Крім того, суд відмічає, що безпідставні посилання в позовній заяві на положення Земельного кодексу України (ч. 6 ст. 126) щодо дій нотаріуса та органу, що здійснює реєстрацію прав на нерухоме майно та їх обмежень у разі набуття права спільної власності на земельну ділянку, оскільки вказані норми не поширюються на спірні правовідносини. Також не поширюються на спірні правовідносини і норми ЦК України, 2003 року, оскільки п. 5 «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України передбачають, що правила Книги 6 вказаного Кодексу застосовуються до спадщини, яка відкрилась, але не була ніким прийнята із спадкоємців до набрання чинності цим Кодексом (01.01.2004 р.), а в даному випадку спадщина, зокрема на земельні ділянки відкрилась і була прийнята до 01.01.2004 року.    

Відповідно до ст.. 81, 88 ЦПК України, з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 слід стягнути 37 грн. 80 коп. судового збору пропорційно до розміру задоволених вимог, звільнивши в порядку ст.. 4 Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито» Вербицьку сільську раду Ріпкинського району Чернігівської області від сплати судового збору, та стягнути, в солідарному порядку, з ОСОБА_3 та Вербицької сільської ради Ріпкинського району Чернігівської області на користь ОСОБА_1 80 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справ, пропорційно до розміру задоволених вимог.

Керуючись ст. 3, 78, 80, 81, 87, 126, 152 ЗК України, ст.ст. 3, 10, 60, 61, 80, 174, 209, 212, 215, 217, 218 ЦПК України, Інструкцією про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою та договорів оренди землі, затвердженої Наказом Державного Комітету України по земельних ресурсах  04.05.99 р. N 43, та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 4 червня 1999 р. за N 354/3647, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 – задовольнити частково.

Рішення Вербицької сільської ради Ріпкинського району Чернігівської області від 27 вересня 2001 року (19 сесія 23 скликання) про передачу безоплатно у приватну власність ОСОБА_3 земельних ділянок загальним розміром 0,42 га в с. Вербичі Ріпкинського району Чернігівської області - визнати частково незаконним.  

Державний акт на право приватної власності на землю, виданий 3 липня 2002 року Вербицькою сільською радою Ріпкинського району Чернігівської області (Серія ІУ ЧН № 010581) загальною площею 0,42 га, на єдиного власника ОСОБА_3 - визнати частково незаконним.

В задоволенні решти вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 37 грн. 80 коп. судового збору.

Стягнути, в солідарному порядку, з ОСОБА_3 та Вербицької сільської ради Ріпкинського району Чернігівської області на користь ОСОБА_1 80 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справ.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку.

Заяву про апеляційне оскарження рішення суду може бути подано протягом десяти днів з дня його проголошення до апеляційного суду Чернігівської області через Ріпкинський районний суд. Апеляційна  скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Головуючий                                             В.Б.Сташків

Повний текст рішення

виготовлено 10 грудня 2009 року