Справа № 2-725 / 2009 р.
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 грудня 2009 року Смілянський міськрайонний суд Черкаської області в складі :
головуючої – судді ХАРЧЕНКО Л.Г.,
при секретарі БОЙКО Л.М.,
та адвоката ОСОБА_1,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Сміла цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Шевченківської лінійної СЕС м. Сміла про визнання недійсними та скасування рішення та наказів, про зміну формулювання причин звільнення, стягнення вихідної допомоги, середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування матеріальної та моральної шкоди,
в с т а н о в и в :
Згідно рішення Смілянського міськрайсуду від 26 грудня 2008 року ОСОБА_2 з 7 серпня 2008 року був поновлений на посаді водія Шевченківської лінійної СЕС на Одеській залізниці наказом № 1 від 12 січня 2009 року.
Цим же наказом за ним було визначено робоче місце – гараж, та місце відпочинку, а наказом № 6 від 12 січня 2009 року за ОСОБА_2 закріплений автомобіль ВАЗ 21213 «Нива».
Наказом № 17 від 30 січня 2009 року ОСОБА_2 був направлений на проходження позачергового медичного огляду та підтвердження дійсності сертифікатів нарколога та психіатра.
Наказом № 23 від 16 лютого 2009 року його було зобов’язано до 18 лютого до 2009 року надати адміністрації підтверджену медичну довідку форми 083/0, а наказом № 24 від 18 лютого 2009 року на нього накладено стягнення у вигляді догани за невиконання цих наказів.
Наказом № 25 від 18 лютого 2009 року ОСОБА_2 був відсторонений від роботи без збереження заробітної плати з 18 лютого 2009 року, згідно ст.. 17 ЗУ «Про охорону праці».
Наказом № 27 від 18 лютого 2009 року він був зобов’язаний в термін до 23 лютого 2009 року пройти позачерговий медичний огляд та надати медичну довідку про професійну придатність.
Наказом № 7 «К» від 20 березня 2009 року він був звільнений з роботи на підставі п. 1 ст. 36 КЗпПУ – за угодою сторін.
Вважаючи накази Шевченківської СЕС на Одеській залізниці незаконними, позивач звернувся з позовом до відповідача і просить їх скасувати, змінити формулювання причин його звільнення з п. 1 ст. 36 КЗпПУ за угодою сторін, вказаної в наказі № 7 «К» від 20 березня 2009 року, на ч. 3 ст. 38 КЗпПУ в зв’язку з тим, що власник або уповноважений ним орган не виконує законодавство про працю, умови колективного і трудового договору та стягнути з відповідача заробітну плату за час незаконного відсторонення його від роботи, вихідну допомогу, середній заробіток за час вимушеного прогулу, матеріальну та моральну шкоду причинену в зв’язку з порушенням його трудових прав.
Також просив визнати незаконним та скасувати рішення комісії по трудових спорах Шевченківської лінійної СЕС від 16 лютого 2009 року, так як вважає, що комісією порушувались його права на захист адвокатом, не надано часу для подання доказів, не враховано його доводи про те, що керівником СЕС порушено ст. 6 «Основ законодавства України про охорону здоров’я» та п. 4.1 «Положення про позачерговий медичний огляд» і він не мав права направляти позивача на такий огляд, так як для цього не було достатніх медичних даних про його стан здоров’я.
В судовому засіданні позивач підтримав свої позовні вимоги і пояснив, що починаючи з 2007 по 2009 рік у нього склалися неприязні стосунки з керівництвом Шевченківської лінійної СЕС.
Незважаючи на те, що він належним чином виконував свої обов’язки водія, не порушував трудову дисципліну, йому незаконно виносились догани та двічі в 2007 та 2008 роках було звільнено з роботи по надуманих підставах.
В зв’язку з цим накази про притягнення його до дисциплінарної відповідальності були скасовані, і він був поновлений на роботі за рішеннями судів.
13 січня 2009 року він приступив до роботи, а наступного дня водій СЕС Ґудзь О.В. та в.о. головного лікаря ОСОБА_3 звернулися з заявами в органи внутрішніх справ про те, що ОСОБА_2 начеб - то погрожував водію Ґудзь О.В. молотком і просили порушити проти нього кримінальну справу.
20 січня 2009 року за зверненням керівника СЕС, психіатр видав направлення і ОСОБА_2 було примусово доставлено до ЧОПЛ № 1 для проходження обстеження від якого він відмовився, так як не вважав себе хворим, надавши головному лікарю виданий лікарнею епікриз від 27 січня 2009 року.
Не приймаючи до уваги те, що в особовій справі позивача була довідка форми 083/0 від 22 квітня 2008 року та сертифікати про проходження наркотичного та психіатричного огляду виданого Смілянською рай лікарнею, які дійсні до 2010 року, в.о. головного лікаря на підставі епікризу ЧОПЛ видав наказ № 17 від 30 січня 2009 року про направлення ОСОБА_2 для проходження позачергового медичного огляду та отримання повторної довідки форми 083/0 і сертифікатів нарколога та психіатра.
Будучи незгодним з наказом керівника він оскаржив його до комісії по трудових спорах та надав адміністрації довідки міської та районної поліклініки про те, що він не перебуває на обліку у нарколога та психіатра.
Рішенням комісії по трудових спорах Шевченківської лінійної СЕС від 16 лютого 2009 року дії в.о лікаря ОСОБА_3 про направлення його для проходження позачергового медичного огляду визнано законними.
Наказом № 23 від 16 лютого 2009 року його було зобов’язано до 18 лютого 2009 року надати адміністрації підтверджену медичну довідку форми 083/0, а наказом № 24 від 18 лютого 2009 року на нього накладено стягнення у вигляді догани за невиконання цих наказів.
Наказом № 25 від 18 лютого 2008 року ОСОБА_2 був відсторонений від роботи без збереження заробітної плати з 18 лютого 2009 року згідно ст. 17 ЗУ «Про охорону праці».
Як пояснив ОСОБА_2, він не міг пройти медичний огляд за місцем свого проживання, оскільки в поліклініці вимагали проходження ним обстеження в ЧОПЛ № 1, а тому він пройшов такий огляд у м. Києві і надав адміністрації СЕС медичну довідку форми 083/0, виданої ТОВ «НТЦ профілактики здоров’я людини» від 20 лютого 2009 року.
Цю довідку керівництво СЕС не прийняло, пославшись на вимогу відомчих інструкцій про те, що вона повинна видаватись за місцем його проживання.
Позивач вважає такі дії адміністрації Шевченківської СЕС по відношенню до себе упередженими і направленими на створення умов, які унеможливлюють його подальшу роботу на цьому підприємстві, оскільки адміністрацією, постійно порушувалися умови колективного та трудового договору.
Так, починаючи з 2007 по 2009 рік не було визначено ОСОБА_2 коло його обов’язків , робоче місце, місце відпочинку, не розроблялись графіки відпусток та допускались інші порушення.
Керівництвом СЕС у 2007 – 2008 роках безпідставно виносились догани, які рішеннями судів були скасовані.
ОСОБА_2 двічі у 2007 і у 2008 роках з ініціативи адміністрації звільнявся з роботи за систематичне невиконання трудових обов’язків і двічі за рішеннями судів був поновлений на займаній посаді. Після поновлення на роботі ОСОБА_2 не надавалась робота за фахом, не виплачувались передбачені трудовим договором кошти за класність, напруженість в роботі, кошти на оздоровлення.
Всі ці обставини, а також те, що у ОСОБА_2, як він вважає, безпідставно вимагають непередбачені трудовим законодавством документи та вимагають обстеження в психіатричній лікарні, послужили причиною для подачі ним заяви про звільнення, в якій він просив звільнити його з 19 березня 2009 року.
Позивач просить суд задоволити його позов, визнати незаконним та скасувати накази № 17 від 30 січня 2009 року про направлення на проходження позачергового медичного огляду та підтвердження дійсності сертифікатів нарколога та психіатра; № 23 від 16 лютого 2009 року, де його було зобов’язано до 18 лютого до 2009 року надати адміністрації підтверджену медичну довідку форми 083/0; № 24 від 18 лютого 2009 року про притягнення до дисциплінарної відповідальності; № 25 від 18 лютого 2009 року про відсторонення від роботи без збереження заробітної плати з 18 лютого 2009 року, згідно ст.. 17 ЗУ «Про охорону праці»; № 26 від 18 лютого 2009 року про зміну наказу № 22 від 9 лютого 2009 року про підготовку автомобілів до техогляду; № 27 від 18 лютого 2009 року про зобов’язання його в термін до 23 лютого 2009 року пройти позачерговий медичний огляд та надати медичну довідку про професійну придатність. Визнати незаконним наказ № 7 «К» від 20 березня 2009 року про звільнення його з роботи на підставі п. 1 ст. 36 КЗпПУ – за угодою сторін, змінивши формулювання його звільнення на ч. 3 ст. 38 КЗпПУ в зв’язку з невиконанням власником або уповноваженим органом законодавства про працю умов колективного і трудового договору.
Просить стягнути з відповідача на його користь вихідну допомогу передбачену ст. 44 КЗпПУ, середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі передбаченому колективним договором, але не менше тримісячного середнього заробітку, заробітну плату за час відсторонення його від виконання професійних обов’язків з 18 лютого 2009 року по день вирішення справи в суді, причинену матеріальну шкоду в розмірі 150 грн. за придбанні квитки на проїзд до м. Києва та моральну шкоду в розмірі 32000 грн., причиненої тривалим порушенням трудових прав, зміни звичайного способу життя, приниження його як особи та не визнання вини відповідачем.
Представники відповідача позов ОСОБА_2 не визнали і пояснили, що він за рішенням суду від 26 грудня 2008 року був поновлений на посаді водія Шевченківської лінійної СЕС з 7 серпня 2008 року, згідно наказу № 1 від 12 січня 2009 року і за ним був закріплений автомобіль, визначене робоче місце, місце відпочинку і ОСОБА_2 приступив до роботи з 13 січня 2009 року.
14 січня 2009 року до головного лікаря звернувся 2-й водій СЕС Ґудзь О.В. з заявою про те, що ОСОБА_2 кинувся на нього, погрожуючи молотком. В зв’язку з тим, що за весь час роботи в СЕС ОСОБА_2 неодноразово висловлював погрози, як працівникам СЕС, так і його керівникам, в.о. головного лікаря ОСОБА_3 повідомив про цей черговий випадок психіатра та працівників міліції, а Ґудзь О.В. написав заяву в органи внутрішніх справ про порушення відносно ОСОБА_2 кримінальної справи.
За направленням психіатра 20 січня 2009 року ОСОБА_2 був доставлений працівниками міліції в ЧОПЛ № 1 для обстеження. Після отримання від ЧОПЛ № 1 висновку патопсихолога та епікризу про те, що ОСОБА_2 необхідно пройти повне обстеження та лікування, головний лікар відсторонив ОСОБА_2 від роботи, видав наказ про направлення його на позачергове медичне обстеження, для встановлення професійної придатності. Коли ОСОБА_2 відмовився, були видані послідуючі накази, якими ОСОБА_2, зобов’язано надати довідку № 083/0 та притягнуто до дисциплінарної відповідальності за невиконання наказів керівника.
23 лютого 2009 року ОСОБА_2 надав адміністрації довідку 083/0 видану ТОВ «НТЦ профілактики здоров’я людини» м. Києва та довідки міської та районної поліклініки м. Сміла про те, що на обліку у нарколога та психіатра він не перебуває.
Відповідачі зазначили, що довідка № 083/0 ними не прийнята, так як вона видана з порушенням постанови КМУ від 27 вересня 2000 року та наказів МОЗ та МВС України від 5 червня 2000 року № 124/345, оскільки повинна видаватись тільки за місцем проживання особи, а від психіатра і нарколога слід надати не довідки, а сертифікат про проходження профілактичного медичного огляду, чого ОСОБА_2 не надано.
Як вважають представники відповідача причиною написання заяви про звільнення ОСОБА_2 є не ті причини, на які він посилається в позовній заяві, а невиконання ним наказів керівництва про проходження позачергового медичного огляду, отримання догани і розуміння того, що він буде звільнений за ст. 40 КЗпПУ, а тому з метою уникнення цього він і написав заяву.
Адміністрація СЕС погодилась звільнити ОСОБА_2 по його заяві, узгодивши таким чином причину його звільнення не по ст. 40 КЗпПУ, а по п. 1 ст. 36 КЗпПУ, за угодою сторін.
Порушення трудового законодавства з боку СЕС з 2007 по 2008 роки на які посилається позивач, уже були предметом розгляду в судах, по них були прийняті рішення якими права ОСОБА_2 повністю відновлені, рішення судів виконані державною виконавчою службою і ОСОБА_2 був поновлений на роботі.
Як вважає відповідач після поновлення на роботі ОСОБА_2 у 2009 році, його права адміністрацією СЕС не порушувались, що підтверджується рішенням комісії по трудових спорах, та численними перевірками Шевченківської транспортної прокуратури, територіальної державної інспекції праці, правової інспекції праці ради профспілки залізничників і транспортних будівельників України, головним державним санітарним лікарем Одеської залізниці, а тому просили в позові ОСОБА_2 відмовити.
У заявленому позові слід відмовити з наступних підстав.
Судом встановлено, що згідно рішення Смілянського міськрайсуду Черкаської області від 26 грудня 2008 року ОСОБА_2 був поновлений на посаді водія Шевченківської лінійної СЕС з 7 серпня 2008 року і за ним був закріплений автомобіль ВАЗ 21213 «Нива» на підставі наказу № 1 від 12 січня 2009 року.
13 січня 2009 року ОСОБА_2 був виписаний подорожній лист і він приступив до виконання професійних обов’язків водія.
Згідно матеріалів направленої суду відмовної справи № 96 від за 2009 рік про відмову у порушенні кримінальної справи вбачається, що 14 січня 2009 року ОСОБА_2, на робочому місці, погрожував водію цього ж підприємства Ґудзь О.В розправою, кинувся на нього з молотком, про що той звернувся в органи міліції з усною заявою.
Постановою від 20 січня 2009 року у порушенні кримінальної справи за ст.ст. 129, 296 КК України відносно ОСОБА_2 було відмовлено, за відсутності у його діях складу злочину і винесено йому офіційне застереження про недопущення вчинення протиправних дій відносно інших працівників СЕС.
Листом від 19 січня 2009 року № 46, керівник підприємства на підставі п.п. 2.15; 3.1.24; 4.1 посадової інструкції головного державного санітарного лікаря та голова профкому Шевченківської лінійної СЕС, переймаючись за життя та здоров’я працівників СЕС в зв’язку з незрозумілою поведінкою пов’язаною з порушенням правил внутрішнього трудового розпорядку водієм ОСОБА_2А, в обов’язки якого входить перевозка працівників організації, звернулись із заявою до головного лікаря Смілянської міської поліклініки з проханням провести йому позачергове медичне обстеження, з метою з’ясування професійної придатності та перевірки психічного стану, оскільки з 2007 року він поводив себе неадекватно, погрожував розправою колишньому головному лікарю ОСОБА_4 та в. о. головного лікаря ОСОБА_3В, а 14 січня 2009 року накинувся на водія СЕС Ґудзь О.В. з молотком, погрожуючи розправою.
20 січня 2009 року лікар - психіатр міської поліклініки видав направлення ОСОБА_2 для проходження стаціонарного лікування в ЧОПЛ № 1 м. Сміла і цього ж дня його шпиталізовано за його згодою в цей лікувальний заклад, що стверджується листом міськвідділу охорони здоров’я № 01-05 від 19 лютого 2009 року.
Згідно листа № 1 від 26 січня 2009 року та епікризу – повідомлення до історії хвороби ОСОБА_2 від 27 січня 2009 року виданих комісією лікарів психіатрів ЧОПЛ № 1, у нього виявлено ознаки ДЗ реакції зі змішаним розладом емоцій та поведінки і рекомендовано пройти повне обстеження та лікування.
З результатами психіатричного огляду ОСОБА_2 не погодився, від обстеження та лікування відмовився
Відповідно до постанови КМУ від 27 вересня 2000 року № 1465, якою затверджений порядок проведення обов’язкових попередніх та періодичних, психіатричних оглядів у п. 6 зазначено, що « у разі виявлення в особи ознак психічного захворювання (розладу) чи вразі незгоди особи з результатами психіатричного огляду вона повинна пройти додаткове психіатричне обстеження амбулаторне або в умовах стаціонару».
З цих причин головний лікар Шевченківської лінійної СЕС, керуючись п. 4 .1ст. 4 «Положення про медичний огляд кандидатів у водії та водіїв транспортних засобів» затвердженого наказом МОЗ України та МВС України від 5 червня 2000 року № 124/345, зареєстрованого в МЮ України 18 липня 2000 року за № 435/4656, видав наказ № 17 від 30 січня 2009 року, яким направив ОСОБА_2 на позачерговий медичний огляд для підтвердження дійсності сертифікатів нарколога та психіатра для вирішення питання щодо можливості управління ним транспортними засобами.
Оскільки ОСОБА_2 не виконував накази керівника Шевченківської СЕС про надання медичної довідки форми 083/0 та сертифікатів нарколога та психіатра (накази № 17 від 30 січня 2009 року; № 23 від 16 лютого 2009 року; № 27 від 18 лютого 2009 року) наказом № 24 від 18 лютого 2009 року ОСОБА_2 оголошено догану, а наказом № 25 від 18 лютого 2009 року він був відсторонений від виконання професійних обов’язків згідно вимог п. 4.1 ст. 4 «Положення про медичний огляд …» , де зазначено, що у разі відмови водія від про проходження позачергового медичного огляду власник або посадова особа, що відповідає за експлуатацію транспортного засобу підприємства, установи або організації зобов’язаний не допустити водія до виконання професійних обов’язків (керування транспортними засобами).
В зв’язку з цим винесені керівником Шевченківської лінійної СЕС накази щодо зобов’язання водія ОСОБА_2 пройти позачерговий медичний огляд, про притягнення його до дисциплінарного стягнення та відсторонення від роботи, суд вважає законними, так як вони відповідають «Положенню про медичний огляд кандидатів у водії та водіїв транспортних засобів», затвердженого наказом МОЗ України та МВС України від 5 червня 2000 року № 124/345, зареєстрованого в МЮ України 18 липня 2000 року за № 435/4656, та інструкції «Про проведення обов’язкових попередніх та періодичних психіатричних оглядів» затвердженої наказом МОЗ України 17 січня 2002 року № 12, зареєстрованої МЮ України 1 лютого 2002 року та вимогам ст. ст. 46, 140, 141 147-1 КЗпПУ.
З цих же підстав суд вважає таким, що відповідає вимогам закону рішення комісії по трудових спорах Шевченківської лінійної СЕС на Одеській залізниці від 16 лютого 2009 року, яким направлення ОСОБА_2 на проходження позачергового медичного оглядуё згідно наказу № 17 від 30 січня 2009 року визнано таким, що відповідає чинному законодавству України.
Посилання позивача на те, що він пройшов позачерговий медичний огляд в м. Києві і надав про це довідку форми 083/0 виданої ТОВ «НТЦ профілактики здоров’я людини» та довідки про те, що він не знаходиться на лікуванні в нарколога та психіатра не підтверджують проходження ОСОБА_2 позачергового медичного огляду, оскільки згідно п.п. 2, 3 «Інструкції про проведення обов’язкових періодичних та психіатричних оглядів», зазначено, що такі огляди проводяться за місцем проживання громадян, а їх проведення в інших медичних закладах вважаються недійсними.
Проведеною перевіркою Головного управління охорони здоров’я та медичного забезпечення виконкому Київської міськради встановлено, що довідка форми № 083/0 від ТОВ «НТЦ профілактики здоров’я людини» м. Київ серія 2МДМ № 012804 видана з порушенням законодавства, зокрема «Положення про медичний огляд кандидатів у водії та водіїв транспортних засобів», також перевіркою встановлено, що бланк суворої звітності форми № 083/0 серії 2МДМ № 012804 міським науковим інформаційним аналітичним центром медичної статистики (відповідальним за видачу бланків), товариству НТЦ взагалі не видавався.
Позовні вимоги ОСОБА_2 про зміну формулювання звільнення, також не підлягають задоволенню виходячи з наступного. Згідно поданої заяви ОСОБА_2 просить звільнити його із займаної посади з 19 березня 2009 року.
Як на причину свого звільнення ОСОБА_2 посилається на тривале з 2007 по 2009 роки порушення його трудових прав та невиконання адміністрацією СЕС законодавства про працю, умов колективного та трудових договорів.
Як вбачається з наданих суду доказів ОСОБА_2 дійсно був двічі в 2007 та 2008 роках звільнений з роботи за ініціативою адміністрації і двічі поновлений на роботі за рішеннями суду.
Також рішеннями судів у 2007 році відносно ОСОБА_2 були скасовані накази про притягнення його до дисциплінарної відповідальності та стягнуті кошти за порушення його прав.
Рішення судів виконані, а стягнуті судом кошти виплачені позивачу, що стверджується повідомленням територіальної державної інспекції праці у Черкаській області № 53 від 10 березня 2009 року та довідками – повідомленнями Шевченківської лінійної СЕС № 145, № 155 від 4, 11 березня 2009 року, постановами державного виконавця про закінчення виконавчого провадження від 12 та 20 січня 2009 року.
При таких обставинах суд вважає, що за 2007 – 2008 роки порушені права позивача були поновлені і в січні 2009 року він приступив до роботи та виконання своїх професійних обов’язків не маючи наміру звільнятися з роботи за порушення його трудових прав в 2007-2008 роках.
Доказів про те, що відповідач у 2009 році порушував трудові права позивача, не виконував законодавство про працю, умови колективного чи трудового договору, чи причин, які зумовлюють неможливість продовжити роботу, позивачем не надано, а тому, причин для розірвання трудового договору з ініціативи працівника, передбачених ст. 38 КЗпПУ, у позивача не було.
Але ст. 38 КЗпПУ передбачено, що за відсутності причин, що свідчать про неможливість продовження працівником роботи, сторони трудового договору вправі домовитися про будь – який строк звільнення, після подання працівником заяви про це, у межах двотижневого строку. При наявності такої домовленості працівника можна звільнити навіть у день подачі заяви про звільнення і таку можливість закріплено у п. 1 ст. 36 КЗпПУ, якою передбачено припинення трудового договору за угодою сторін.
При таких обставинах суд вважає, що між сторонами узгоджено звільнення позивача за угодою сторін, що стверджується заявою ОСОБА_2, де він вказує бажану дату свого звільнення та резолюцією керівника про звільнення ОСОБА_2 за згодою сторін за ч. 1 ст. 36 КЗпПУ з 20 березня 2009 року.
Про укладену угоду також свідчить те, що ОСОБА_2 ознайомившись з наказом про звільнення 20 березня 2009 року, не виразив свою незгоду з цим наказом і не оспорював цей наказ протягом місяця, так як на всіх інших наказах : №№ 23, 24, 26, 27, 28 (а. с. 52-58), він прямо вказує, що з наказами не згідний.
Звільнення ОСОБА_2 за ч. 1 ст. 36 КЗпПУ за угодою сторін, відповідало дійсним намірам сторін, оскільки невиконання наказів керівника про проходження позачергового медичного огляду, ненадання довідки щодо придатності до керування транспортними засобами, сертифікатів нарколога та психіатра, притягнення його до дисциплінарної відповідальності, в подальшому потягло б звільнення ОСОБА_2 з роботи за ініціативою адміністрації за порушення трудової дисципліни, а тому вони і домовились про звільнення за угодою сторін, так як це влаштовувало обидві сторони.
В зв’язку з відмовою ОСОБА_2 у задоволенні його позовних вимог, також не підлягають задоволенню вимоги про стягнення вихідної допомоги передбаченої ст. 44 КЗпПУ, середнього заробітку за час вимушеного прогулу, заробітної плати за час відсторонення його від виконання професійних обов’язків з 18 лютого 2009 року по день вирішення справи в суді, матеріальної та моральної шкоди.
Згідно ст. 81 ЦПК України з позивача підлягають стягненню на користь Смілянського УДК витрати за інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі – 120 грн.
Витрати по оплаті судового збору на підставі ст. 88 ЦПК України компенсуються за рахунок держави.
На підставі наведеного і ст.ст. 36, 38 147-149, 233 КЗпПУ, керуючись ст.ст. 10, 56-60, 81, 88, 212, 213, 215 ЦПК України, суд, -
в и р і ш и в :
У позові ОСОБА_2 до Шевченківської лінійної СЕС м. Сміла про визнання недійсними та скасування рішення та наказів, про зміну формулювання причин звільнення, стягнення вихідної допомоги, середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування матеріальної та моральної шкоди, відмовити.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь Смілянського УДК витрати за інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі – 120 грн.
Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Черкаської області через Смілянський міськрайонний суд шляхом подачі в 10 денний строк з дня його проголошення заяви про апеляційне оскарження та подання протягом 20 днів після подання такої заяви – апеляційної скарги. Апеляційна скарга може бути подана і в 10 денний строк з дня проголошення рішення без попереднього подання заяви про його оскарження.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку на його оскарження, а в разі його оскарження – після розгляду справи апеляційним судом, якщо воно не буде скасоване.
Головуюча:
- Номер: 2/2407/1646/11
- Опис: про визнання права власності на спадкове майно
- Тип справи: на цивільну справу (позовне провадження)
- Номер справи: 2-725
- Суд: Новоселицький районний суд Чернівецької області
- Суддя: Харченко Людмила Георгіївна
- Результати справи:
- Етап діла: Призначено до судового розгляду
- Департамент справи:
- Дата реєстрації: 19.07.2011
- Дата етапу: 01.08.2011