АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/1302/18 Справа № 202/32800/13-ц Головуючий у 1 й інстанції - ОСОБА_1 Доповідач - Максюта Ж.І.

Категорія

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 травня 2018 року Апеляційний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді - Максюти Ж.І.,

суддів: Демченко Е.Л., Куценко Т.Р.

за участю секретаря - Керімової-Бандюкової Л.К.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро

апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк»

на рішення Індустріального районного суду м.Дніпропетровська від 19 лютого 2015 року

у справі за позовом публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до публічного акціонерного товариства «Акцент-Банк», ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості, за зустрічним позовом ОСОБА_2 до публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк», третя особа: ОСОБА_3, про визнання неправомірним нарахування відсотків та штрафних санкцій, визнання кредитного договору припиненим,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач у вересні 2012 року звернувся до суду з вищезазначеним позовом, в якому просив стягнути з ОСОБА_2, ОСОБА_3 заборгованість за кредитним договором № DZV0AK00610005 від 04.07.2005 року у розмірі 155451,98 грн.; з ПАТ «Акцент – банк», ОСОБА_2, ОСОБА_4 солідарно на свою користь заборгованість у розмірі 10 000,00 грн. та стягнути з ОСОБА_2, ОСОБА_3 судовий збір.

Заочним рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 13 листопада 2012 року позовна заява ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» до ПАТ «АКЦЕНТ-БАНК», ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості задоволена.

Ухвалою суду від 19 вересня 2013 року заочне рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 13.11.2012 року за позовною заявою ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» до ПАТ «АКЦЕНТ-БАНК», ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості скасовано.

В обґрунтування своїх вимог зазначив, що відповідно до договору № DZV0AK00610005 від 04.07.2005 року відповідач ОСОБА_2 отримав кредит 125 750,08 грн. зі сплатою за користування ним відсотків 14,04 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення 03.07.2012 року. Проте, в порушення умов договору ОСОБА_2 свої зобов’язання належним чином не виконав, що стало підставою для звернення до суду.

Вимоги до відповідача ОСОБА_2, що випливають зі згаданого договору, були забезпечені шляхом укладання з відповідачами ПАТ “А-Банк” договору поруки № 167 від 20.10.2010 року; договором поруки, укладеним з поручителем ОСОБА_3’ю Олександрівною, у зв’язку з чим вони є солідарними відповідачами за пред’явленим до стягнення боргом.

При новому розгляді справи ПАТ КБ «ПриватБанк» уточнені позовні вимоги та у зв’язку з тим, що набрало законної сили рішення Заводського районного суду м. Дніпродзержинська від 20.01.2012 року про визнання недійсним змін у договорі, а саме зміну відсоткової ставки за кредитним договором, повернення до первісного стану – 14,04%. Банком було перераховано відсоткову ставку, таким чином сума позову змінилася і станом на 09.07.2014 року вона склала 193319,99 коп.,

а саме: заборгованість за тілом кредиту –46766,24 грн.;

заборгованість по відсоткам за користування кредитом – 82770,89 грн.;

заборгованість по комісії – 5788,65 грн.; з

аборгованість з пені – 47994,21 грн.

Просили суд: стягнути із ОСОБА_2, ОСОБА_3 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» заборгованість в розмірі 183319,99 грн. за кредитним договором № DZV0AK00610005 від 04.07.2005 року; стягнути із ОСОБА_2, ОСОБА_3, ПАТ «Акцент-Банк» на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» заборгованість в розмірі 10000 грн. та судові витрати стягнути з ОСОБА_2, ОСОБА_3.

При новому розгляді справи відповідач ОСОБА_2 подав зустрічну позовну заяву до ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК», третя особа ОСОБА_3, про визнання кредитного договору припиненим. В обґрунтування своїх позовних вимог посилався на те, що починаючи з листопада 2008 року ПАТ КБ «Приватбанк» в односторонньому порядку підвищив відсоткову ставку по кредиту з 14,04% до 17,04% річних від залишку заборгованості; а з 01 лютого 2009 року до 26,76% річних від залишку заборгованості.

20 січня 2012 року рішенням Заводського районного суду м.Дніпродзержинська по цивільні справі № 2-671/11 задоволено позов ОСОБА_2 до ПАТ КБ«Приватбанк» та зобов’язано «Публічне акціонерне товариство КБ «Приватбанк» здійснити перерахунок суми заборгованості за кредитним договором № DZV0AK00610005 від 05 липня 2005 року за період з листопада 2008 року по 20 січня 2012 року за ставкою кредитування 1,17% на місяць та скасувати штрафні санкції, нараховані внаслідок несплати ОСОБА_2 відсотків за зміненими відсотковими ставками.

Вказане рішення відповідачем - КБ «Приватбанк» - не оскаржувалося та набрало законної сили 31 січня 2012 року, а 05 травня 2012 року було видано виконавчий лист.

Незважаючи на це, в первісному позові по цій справі, поданому 25 вересня 2012 року, позивачем ПАТ КБ «Приватбанк» навмисно приховано факт наявності рішення Заводської райсуду м.Дніпродзержинська, яке набрало законної сили, а суми заборгованості розраховані виходячи з підвищених відсоткових ставок.

Вказано, що фактично отриманими кредитними коштами була оплачена лише частина вартості придбаного ним автомобіля, оскільки ринкова вартість нового автомобіля Renaut Meganeе складала станом на 2005 рік приблизно 150 000,00 тисяч гривень, а відповідно до кредитного договору йому було видано кредит на придбання автомобіля в розмірі 86918,00 грн.

Розуміючи необхідність повернення кредитних коштів Банку, як Позичальнику, а також неможливість одночасного повернення кредиту грошовими коштами, він, 16 грудня 2009 року добровільно передав працівникам управління безпеки ПАТ КБ «Приватбанк» по Акту приймання автомобіль Renaut Meganeе, 2004 р.в., держномер АЕ 6877АН.

В Акті приймання автомобіля від 16.12.2009 року зазначено, що Позичальник автомобіль передав представникам «ПриватБанка», яким доручив передати його на реалізацію по ринковій ціні і направити виручені кошти на погашення заборгованості.

В підтвердження реальності своїх намірів розрахуватися з ПАТ КБ «Приватбанк» по кредиту в повному обсязі він 17 грудня 2009 року видав на ім’я посадових осіб Банку нотаріально посвідчену довіреність № ВМК565811 на право зняття вказаного автомобіля з реєстраційного обліку в органах МРЕВ УДАІ УМВС та його продажу за умови внесення повної суми вартості автомобіля в касу Банку для погашення кредиту.

Згідно розрахунку, наданого ПАТ КБ «Приватбанк» в матеріали справи, станом на 21 січня 2010 року його заборгованість по кредитному договору (з завищеними відсотковими ставками складала в загальній сумі 73 558, 53 грн.,

в тому числі: 45080,13 грн. сума поточного боргу;

-14372, 92 грн. сума простроченого боргу;

-12187,19 грн. загальна заборгованість по відсоткам (накопичувальна);

-1918, 29 грн. загальна заборгованість по пені (накопичувальна).

Згідно довідки суб’єкта оціночної діяльності ТОВ «Авто Маркет» від 19.09.2013 року середньо ринкова вартість переданого автомобіля станом на січень 2010 року складала 89812 грн.

Вартість переданого ним позивачу на реалізацію автомобіля на 16 263,47 грн. перевищувала суму заборгованості по кредиту. Тобто передачі автомобіля на реалізацію було цілком достатньо для погашення повної суми заборгованості по ОСОБА_5 договору № DZV0AK00610005 від 04.07.2005 року станом на січень 2010 року.

Проте взяті на себе працівниками ПАТ КБ «Приватбанк» зобов’язання по реалізації належного йому автомобіля не були виконані належним чином. Протягом 2 років 8 місяців заходи щодо реалізації автомобіля RenautMeganeе, 2004 р.в., держномер АЕ 6877АН не здійснювались, автомобіль фактично використовувався посадовими особами ПАТ КБ «Приватбанк» і тільки 06 серпня 2012 року був реалізований позивачем, при цьому суму реалізації позивач йому не повідомив і до дійсного часу, незважаючи на його неодноразові звернення.

Вважає, що посадові особи ПАТ КБ «Приватбанк» мали прямий умисел на тривалу нереалізацію автомобіля, оскільки за цей період вони мали можливість не тільки незаконно користуватися його автомобілем, але й надавали можливість ПАТ КБ «Приватбанк» з січня 2010 року по серпень 2012 року продовжувати нараховувати йому суми відсотків та штрафних санкцій на непогашену суму заборгованості. Як наслідок, згідно наданого позивачем розрахунку станом на 01 серпня 2012 року заборгованість по кредитному договору (з завищеними відсотковими ставками) вже стала складати в загальній сумі 155 346,03 грн. (проти 73558,53 грн.станом на 01.2010р.)

Як наслідок, неправомірними діями посадових осіб ПАТ КБ «Приватбанк» по навмисному утриманню автомобіля від продажу йому була завдана значна матеріальна шкода, яка полягає в зменшенні ринкової вартості автомобіля за період їх бездіяльності на 11 354,00 грн., а також у збільшенні нарахованих сум відсотків та штрафних санкцій, тому просив суд: визнати неправомірним нарахування ПАТ КБ «Приватбанк» відсотків та штрафних санкцій по ОСОБА_5 договору № DZV0AK00610005 від 04.07.2005 року, укладеному між ПАТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_2, в період з січня 2010 року по серпень 2012 року включно; визнати кредитний договір № DZV0AK00610005 від 04.07.2005 року, укладений між ПАТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_2, припиненим з січня 2010 року у зв’язку з виконанням в повному обсязі ОСОБА_2 своїх зобов’язань по кредитному договору.

Рішенням Індустріального районного суду м.Дніпропетровська від 19 лютого 2015 року в задоволені позовних вимог ПАТ КБ «ПриватБанк» до ПАТ «Акцент-Банк», ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості відмовлено.

Відмовдено в задоволені зустрічної позовної заяви ОСОБА_2 до ПАТ КБ «ПриватБанк», третя особа: ОСОБА_3, про визнання неправомірним нарахування відсотків та штрафних санкцій та визнання кредитного договору припиненим.

Не погодившись з вказаним рішенням суду ПАТ КБ «ПриватБанк» подав апеляційну скаргу,в якій посилаючись на порушення норм процесуального права, неправильне застосування норм матеріального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити їх позов у повному обсязі, в іншій частині рішення залишити без змін.

Апеляційна скарга вмотивована тим, що рішення суду винесено внаслідок неповного з’ясування обставин, які мають значеня для справи та невідповідності висновків суду обставинам справи, оскільки в матеріалах справи наявний розрахунок заборгованості, який підтверджує, що кредитний договір не був припинений, його не розірвано, а відтак його дія продовжується, тому підстав для відмови у задоволені позову немає (т.1, а.с.173-177).

Указом Президента України № 452/2017 від 29.12.2017 «Про ліквідацію апеляційних судів та утворення апеляційних судів в апеляційних округах» ліквідовано апеляційний суд Дніпропетровскої області та утворено Дніпровський апеляційний суд в апеляційному окрузі, що включає Дніпропетровську область, з місцезнаходженням у містах Дніпрі та ОСОБА_6.

У відповідності до ч. 6 ст. 147 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» у разі ліквідації суду, що здійснює правосуддя на території відповідної адміністративно- територіальної одиниці (відповідних адміністративно-територіальних одиниць), та утворення нового суду, який забезпечує здійснення правосуддя на цій території, суд, що ліквідується, припиняє здійснення правосуддя з дня опублікування в газеті «ОСОБА_3 України» повідомлення голови новоутвореного суду про початок роботи новоутвореного суду.

Відповідно до п. 3 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про судоустрій і статус суддів» апеляційні суди, утворені до набрання чинності цим Законом, продовжують здійснювати свої повноваження до утворення апеляційних судів у відповідних апеляційних округах. Такі апеляційні суди у відповідних апеляційних округах мають бути утворені та розпочати здійснювати правосуддя не пізніше трьох років з дня набрання чинності цим Законом.

Пунктом 8 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України (в редакції, яка діє з 15.12.2017) передбачено, що до утворення апеляційних судів в апеляційних округах їхні повноваження здійснюють апеляційні суди, у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.

У зв’язку з цим справа підлягає розгляду апеляційним судом Дніпропетровської області.

В запереченях на апеляційну скаргу адвокат ОСОБА_7, яка діє в інтересах відповідачів ОСОБА_3 зазначила, що в матеріалах справи відсутні документи, а саме:копія договору купівлі-продажу автомобіля, розрахунку кредитної заборгованості про внесення в серпні 2013 року грошових коштів, які надійшли до банку в результаті продажу заставного автомобіля, з чого неможливо зробити висновок, яким чином розподілені грошові кошти, які надійшли від реалізації автомобіля (тіло кредиту, проценти, штрафні санкції, тощо).

Представник ПАТ КБ «ПриватБанк» в судове засідання апеляційного суду не з’явився, без зазначення поважності причин такої неявки,з огляду на що відсутні підстави вважати причини неявки в судове засідання представника ПАТ КБ «ПриватБанк» поважними.

Неявка в судове засідання учасників справи не унеможливлює встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи і відповідно до ч.2 ст. 372 ЦПК їх неявка,з урахуванням належного повідомлення про час та місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість постановленого рішення, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що 04.07.2005 року між ЗАТ КБ «ПриватБанк» (правонаступник ПАТ КБ «ПриватБанк») та ОСОБА_2 укладено кредитний договір № DZV0AK00610005, відповідно до якого відповідач ОСОБА_2 отримав кредит 125750,08 грн. зі сплатою за користування ним відсотків у розмірі 14,04 % річних з кінцевим терміном повернення 03.07.2012 року.

Відповідно до п. 1.1 ОСОБА_5 зобов’язується надати позичальнику кредитні кошти шляхом: перерахування коштів на строк 84 місяці по 03.07.2012 р. включно, в вигляді непоновалювальної лінії в розмірі 125750,08 грн. на наступні цілі: придбання автомобілю Renaut Meganeе, в сумі 86918,00 грн. і на оплату страхових платежів в розмірі 38832,08 грн. з оплатою за користування кредитом відсотків в розмірі 1,17% в місяць на суму заборгованості по кредиту і щомісячної комісії в розмірі 0,18% від суми виданого кредиту плюс сума, розрахована відповідно до п.3.1 даного договору.

Згідно до п.4.1 при порушені позичальником будь якого із зобов’язань передбачених п.п.2.2.2, 2.2.3 даного Договору, Банк має право нараховувати, а позичальник зобов’язується оплатити Банку пеню в розмірі 0,15% від суми непогашеної заборгованості за кожен день прострочення платежу.

З метою забезпечення виконання зобов’язань ОСОБА_2 за кредитним договором № DZV0AK00610005 від 04.07.2005 року між ПАТ КБ «ПриватБанк» і ОСОБА_3 укладено договір поруки № DZV0AK00610006 від 04.07.2005 року.

Відповідно до п. 1 Договору поруки предметом цього договору є надання поруки поручителем перед кредитором за виконання ОСОБА_2 зобов’язань за кредитним договором від 04.07.2005 року № DZV0AK00610005, згідно якого Кредитор надав боржнику кредит в сумі 88722,00 грн., а Боржник повинен виконати зобов’язання з: повернення кредиту, наданого у вигляді не відновлювальної лінії в сумі 88722,00 у строк до 03.07.2012 року; сплати відсотків за користування кредитом у розмірі 1,17% відсотків за місяць у період сплати з 4 по 11 число кожного місяця.

Відповідно до п.11 порука за цим договором припиняється після закінчення 5 років з дня настання терміну повернення кредиту за ОСОБА_5 договором.

З метою забезпечення виконання вказаного кредитного договору 20 жовтня 2010 року між ПАТ «Акцент Банк» та ПАТ КБ «ПриватБанк» укладено договір поруки №167, за умовами якого ПАТ «Акцент Банк» взяв на себе зобов’язання у випадку неналежного виконання боржником зобов’язань за зазначеними кредитним договором відповідати перед банком на рівні з боржником як солідарні боржники (п.4 договору поруки), з розміром відповідальності поручителя перед кредитором 10000 грн.

Рішенням Заводського районного суду м.Дніпродзержинська від 20.01.2012 року по цивільні справі № 2-671/11 за позовною заявою ОСОБА_2 до ПАТ КБ «Приватбанк» про визнання недійсним змін у договорі, розірвання кредитного договору, позовні вимоги ОСОБА_2 задоволено частково: визнано недійсним зміни ПАТ КБ «ПриватБанк» кредитного договору № DZV0AK00610005 від 05 липня 2005 року укладеного з ОСОБА_2 в частині збільшення процентної ставки по кредиту до 26,76% річних від суми залишку заборгованості та зобов’язано ПАТ КБ «Приватбанк» здійснити перерахунок суми заборгованості за кредитним договором № DZV0AK00610005 від 05 липня 2005 року за період з листопада 2008 року по 20 січня 2012 року за ставкою кредитування 1,17% на місяць та скасувати штрафні санкції, нараховані внаслідок несплати ОСОБА_2 відсотків за зміненими відсотковими ставками.

Вказане судове рішення ПАТ КБ «ПриватБанк» не оскаржувалося та набрало законної сили 31 січня 2012 року, а 05 травня 2012 року видано виконавчий лист.

Згідно з актом приймання-передачі від 16 грудня 2009 року ОСОБА_2 добровільно передав працівникам управління безпеки ПАТ КБ «ПриватБанк» автомобіль Renaut Meganeе,2004 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1.

За повідомленням ЦБДР та АС МВС України від 27 березня 2013 року «Про надання інформації» транспортний засіб, зареєстрований за ОСОБА_2,20 січня 2010 року знято з обліку для реалізації за дорученням від 17 грудня 2009 року ВМК565811.

Згідно з розрахунком, наданим ПАТ КБ «ПриватБанк» станом на 21 січня 2010 року, заборгованість ОСОБА_2 за кредитним договором (із завищеними відсотковими ставками) складала в загальній сумі 73 558,53 грн., у тому числі: 45 080,13 –сума поточного боргу, 12 187,19 грн. –загальна заборгованість за відсотками (накопичувальна);1918,29 грн.- загальна заборгованість з пені (накопичувальна).

Крім того, як встановлено судом та не заперечується сторонами переданий автомобіль був реалізований ПАТ КБ «ПриватБанк» лише 06 серпня 2012 року, тобто через 2 роки і 8 місяців після добровільної передачі автомобіля, та сума, яка надійшла на погашення заборгованості за кредитним договором згідно з наданою банком роздруківкою становить 83 160,00 грн.

Відмовляючи у задоволені первісного позову суд в своєму рішенні зазначив, що позовні вимоги ПАТ КБ «Приватбанк» не знайшли свого підтвердження, оскільки позивач в порушення вимог ст. 131 ЦПК України не надав суду належних доказів на підтвердження правильності розрахунку заборгованості, не надав доказів перерахування грошових коштів за договорами страхування, а також не надав самих договорів страхування, а тому позовні вимоги банку є необґрунтованими.

Колегія суддів повністю погоджується з таким висновком суду.

Намагаючись з’ясувати фактичний розмір заборгованості судом першої інстанції постановлено ухвалу про зобов’язання ПАТ КБ «ПриватБанк» надати копію договору купівлі-продажу автомобіля Renaut Meganeе,2004 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1, який було укладено працівниками банку від імені ОСОБА_2 за довіреністю від 17 грудня 2009 року, копію роздруківки банку про внесення в серпні 2013 року грошових коштів на погашення заборгованості за кредитним договором від 04 липня 205 року № DZV0AK0610005 від імені ОСОБА_2, із зазначенням дати внеску, загальної суми внеску, особи, яка здійснювала платіж, а також розшифровки сум заборгованості (основний борг, відсотки, пеня за основним боргом, пеня за відсотками), на погашення яких були спрямовані ці кошти.

Вказана ухвала суду позивачем виконана не була.

Банком неодноразово надавався розрахунок за договором DZV0AK00050005, який не має жодного відношення до договору № DZV0AK0610005, який є предметом розгляду у цій справі.

В судовому засіданні апеляційного суду, яке відбулось 30.01.2018 року представник ПАТ КБ «Приват Банк» адвокат ОСОБА_8, також була зобов’язана надати суду відповідний розрахунок заборгованості саме за рахунком № DZV0AK0610005, але представником апелянта проігноровано вимогу суду щодо надання вказаного розрахунку.

Відповідно до ст.ст.10, 60 ЦПК України(в редакції станом на час постановлення рішення судом першої інстанції) цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.Згідно частини 4 статті 60 ЦПК України доказування не може грунтуватися на припущеннях.

Отже з наданих ПАТ КБ «ПриватБанк» в матеріалах справі доказів неможливо встановити ані дату реалізації автомобіля працівниками ПАТ КБ «Приватбанк», які діяли по довіреності від ОСОБА_2, ані суму, за яку в дійсності було продано цей автомобіль, ані дійсний розрахунок суми боргу на час звернення до суду з позовом, таким чином відсутні підстави як для задоволення позовних вимог, так і апеляційної скарги.

Також при вирішенні цього позову колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що ОСОБА_2 є добросовісним позичальником, який належним чином виконував свої кредитні зобов’язання, оскільки усвідомивши неможливість їх подальшого виконання, добровільно в грудні 2009 року, передав ПАТ КБ «Приватбанк» належний йому автомобіль для реалізації в рахунок погашення суми заборгованості, яка на час передачі майна була значно нижчею, ніж вартість переданого автомобіля.

Тоді як, ОСОБА_5, як кредитор за кредитними зобов’язаннями тривалий час не реалізовував автомобіль, що свідчить про навмисне створювання штучних умов для продовження нарахування суми відсотків та штрафних санкцій на непогашену суму заборгованості за кредитним договором.

Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, а зводяться до трактування норм діючого законодавства, яке регулює зобов’язальні правовідносини, та незгоду з висновками суду по оцінці доказів.

Враховуючи наведене, колегія суддів приходить до висновку, що оскаржуване судове рішення відповідає вимогам закону, оскільки ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, ухвалене без порушень норм матеріального та процесуального права. А тому апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

керуючись ст.ст. 367, 375, 381- 384 ЦПК України, апеляційний суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» – залишити без задоволення.

Рішення Індустріального районного суду м.Дніпропетровська від 19 лютого 2015 року – залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 днів з дня складення повної постанови, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Повний текст постанови складено 24 травня 2018 року.

Головуючий: Ж.І. Максюта

Судді: Е.Л. Демченко

ОСОБА_9