Справа № 646/6860/17

№ провадження 1-кп/646/205/2018

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24.05.18 м. Харків

Червонозаводський районний суд міста Харкова у складі:

головуючого судді –Теслікова І.І.

за участі секретаря судових засідань – ОСОБА_1

прокурора – Трифонова П.В.

законного представника потерпілого – ОСОБА_2

потерпілого – ОСОБА_3

захисника- Позднякова С.Г.

обвинуваченого - ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за №12017220060001767 від 17.08.2017 року року за обвинуваченням

ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2’яже, Зачепилівського району Харківської області, українця, громадянина України, неодруженого, ІНФОРМАЦІЯ_3, непрацюючий, зареєстрований та проживаючий за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4, раніше судимий:

-Вироком Комінтернівського районного суду міста Харкова за ч.1 ст. 185 КК України до 1 року позбавлення волі.

-Вироком Московського районного суду м. Харкова від 19.06.2017 за ч.1 ст.190 КК України до штрафу у сумі 850,00 грн.; вирок Дзержинського районного суду м. Харкова від 06.04.2017 року за ч.2 ст. 185 КК України до 1 року позбавлення волі з застосуванням вимог ст. 75,76,104 КК України, звільнений від відбуття покарання з випробуванням з іспитовим строком на 1 рік, виконується самостійно,

у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України,-

ВСТАНОВИВ:

16 серпня 2017 року близько 17:00 годин ОСОБА_4, перебуваючи за адресою: м. Харків, вул. Достоєвського 14, на території загальноосвітньої школи I-III ступеня, побачив раніше незнайомого йому малолітнього ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_5, який знаходячись на території школи, роззувся та хотів залізти на баскетбольне кільце, перед цим поклав у свій кросівок свій мобільний телефон « Samsung j120 H Galaxy j1 2016» чорного кольору серійний номер 352719082652313, вартістю згідно з висновком судово-товарознавчої експертизи № 3917 від 08.09.2017 року- 1214,00. Побачивши це, ОСОБА_4, реалізуючи свій раптового виниклий злочинний умисел, направлений на відкрите заволодіння чужим майном, діючи умисно, повторно, з корисливих мотивів, з метою наживи, наблизився до кросівок малолітнього потерпілого ОСОБА_3, звідки дістав вищевказаний мобільний телефон «Samsung j120 H Galaxy j1 2016» чорного кольору, таким чином в присутності малолітнього потерпілого відкрито заволодів ним, після чого потерпілий ОСОБА_3, якому належав вищевказаний мобільний телефон, почав голосно вимагати у ОСОБА_4 повернути зазначений мобільний телефон, однак ОСОБА_4 не реагуючи на законні вимоги потерпілого про повернення його майна, з місця скоєння злочину зник з вищевказаним викраденим майном, яким розпорядився в подальшому на власний розсуд, чим спричинив матеріальний збиток потерпілого на вищевказану суму.

Під час досудового слідства законним представником малолітнього потерпілого ОСОБА_3 – ОСОБА_2 пред’явила цивільний позов до ОСОБА_4 про стягнення матеріальної шкоди у сумі 2500,00 грн. у зв’язку із вчиненим злочином відносно малолітньої особи відкритого викрадення належного йому майна мобільного телефону « Samsung j120 H Galaxy j1 2016». У судовому засіданні позов підтримала та просила його задовольнити.

Відповідно до ч.1 статті 337 КПК України судовий розгляд проводиться стосовно особи, щодо якої висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акту.

Кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими КПК України, відповідно до ч.1 ст. 22 КПК України.

Відповідно до ч.1 ст. 23 КПК України суд досліджує докази безпосередньо. Показання учасників кримінального провадження суд отримує усно. Процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів відповідно до ч.2 ст. 84 КПК України.

Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 свою вину у інкримінованому йому злочині за ч.2 ст. 186 КК України не визнав. Під час допиту у судовому засіданні обвинувачений надав показання, з яких вбачається, що він дійсно разом зі знайомим йому хлопцем на ім’я ОСОБА_3, проходили біля загальноосвітньої школи 16 серпня 2017 року у вечері близько 17:00 годин, та побачили мобільний телефон у кросівках. На запропонування знайомого викрасти телефон він відмовився та пішов вперед, а останній викрав телефон, після чого він почув крики дитини та він разом зі своїм знайомим побіг вперед. Заявлений цивільний позов не визнав.

Незважаючи на не визнання обвинуваченим ОСОБА_4 своєї вини, його винність у вчиненні інкримінованого злочину підтверджується сукупністю зібраних доказів у кримінальному провадженні, показаннями потерпілого, показаннями свідків ОСОБА_5, ОСОБА_6, які надали під час судового розгляду, сукупністю досліджених письмових доказів та висновками судових експертиз по даному кримінальному провадженню.

Допитаний у судовому засіданні потерпілий ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_6, у присутності своєї матері- законного представника у судовому засіданні повідомив про те, що він 16 серпня 2017 року близько 17:00 годин перебував на території загальноосвітньої школи на спортивному майданчику. Раптово у нього виник умисел залізти на баскетбольне кільце, перед цим він поклав у свій кросівок свій мобільний телефон «Samsung» чорного кольору. Після того, як він вже заліз на баскетбольне кільце, він побачив, що молодий чоловік, вказавши при цьому на обвинуваченого у залі судового засідання, взяв його мобільний телефон з його кросівок, на що він почав голосно кричати та вимагати повернути зазначений мобільний телефон, однак обвинувачений не реагуючи на його вимоги про повернення його майна, обернувшись побіг у невідомому йому напрямку.

Допитаний у судовому засідання свідок ОСОБА_5 під час допиту надав показання, з яких вбачається, що 16.08.2017 року він зустрівся з раніше знайомим йому чоловіком на ім’я ОСОБА_5, який був разом з обвинуваченим та ще двома хлопцями. Раніше знайомий йому хлопець на ім’я «Олександр» звернувся до нього з пропозицією закласти під його паспорт телефон «Samsung», який належить обвинуваченому, та отримати за це гроші, оскільки у них не було документів, на що він надав згоду. Вони разом з ОСОБА_5 та обвинуваченим зайшли до приміщення магазину, де він заклав телефон під свій паспорт отримав гроші які віддав обвинуваченому та ОСОБА_5.

Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_6 під час допиту пояснив, що він 16.08.2017 року здійснив купівлю телефона « Samsung j120» у ОСОБА_5, який був з обвинуваченим, за 880,00 грн. Закупочний акт від 16.08.2017 року ним був виданий добровільно.

Відповідно до протоколу огляду місця події від 16.08.2017, в присутності понятих була оглянута територія спортивного майданчику на території загальноосвітньої школи за адресою: м. Харків, вул. Достоєвського 14, з входом зі сторони громадського транспорту через металеву калитку, стежкою біля 50 мм та з ліва розташований майданчик для гри у баскетбол.

Відповідно до протоколу пред’явлення особи для впізнання за фотознімками від 21.09.2017 року потерпілий ОСОБА_3 у присутності викладача, законного представника у присутності двох понятих впізнав особу під № 3- ОСОБА_4

Відповідно до закупочного акту від 16.08.2017, який добровільно видав ОСОБА_6 вбачається, що 16.08.2017 року у ОСОБА_5 здійснена купівля мобільного телефону Samsung j120 за що останній отримав 880,00 грн.

Відповідно до протоколу пред’явлення для впізнання від 21.09.2017 року у присутності двох понятих ОСОБА_5 впізнав ОСОБА_4 під № 2, як особу, яка звернулась до нього з пропозицією закласти мобільний телефон « Samsung j120» під його паспорт.

Відповідно до висновку експерта № 3917 від 08.09.2017 року ринкова вартість мобільного телефону « Samsung j120 H Galaxy j1 2016» чорного кольору серійний номер 352719082652313, складає - 1214,00 гр.

Достовірність та об’єктивність наведених доказів у суду сумніву не викликає, адже вони отримані без порушення закону, узгоджуються один з одним, відносні, допустимі та достатні, у зв'язку з чим суд вважає можливим прийняти вказані докази.

Показанням обвинуваченого ОСОБА_4 про те, що він не причетний до вчиненого злочину відносно ОСОБА_3, суд надає критичну оцінку, розцінює їх як позицію сторони захисту від пред’явленого обвинувачення та спроби уникнути від кримінальної відповідальності.

Доводи сторони захисту на те, що грабіж мобільного телефону відносно малолітньої особи скоїла інша особа, спростовується показаннями потерпілого, свідків, протоколу пред’явлення особи для впізнання за фотознімками від 21.09.2017 року, протоколом пред’явлення для впізнання від 21.09.2017 року.

Суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюючи кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів – з точку зору достатності та взаємозв’язку для прийняття відповідного процесуального рішення, приходить до висновку про те, що вина обвинуваченого повністю доведена під час судового розгляду та кваліфікує його дії за ч.2 ст. 186 КК України – тобто відкрите викрадення чужого майна ( грабіж), вчинений повторно.

Відповідно до вимог ч.2 ст.50 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.

Згідно з роз'ясненнями, що містяться у п.1 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2003 "Про практику призначення судами кримінального покарання» при призначенні покарання суд в кожному випадку і щодо кожного засудженого, який визнається винним у вчиненні злочину, повинен дотримуватися вимог ст. 65 КК України, а саме: враховувати характер і ступінь суспільної небезпечності вчиненого злочину, особу засудженого та обставини справи, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, оскільки саме через останні реалізується принцип законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання. Призначене судом покарання повинно бути достатнім, для виправлення засуджених і попередження здійснення ними нових злочинів".

Вивченням особи обвинуваченого встановлено, що ОСОБА_4 не одружений, офіційно не працюючий, на обліку у лікаря-психіатра та лікаря-нарколога не перебуває, будучи неодноразово судимим за скоєння корисливих злочинів, останній раз вироком Московського районного суду м. Харкова за ч.1 ст.190 КК України до штрафу у сумі 850,00 грн., а вирок Дзержинського районного суду м. Харкова від 06.04.2017 року за ч.2 ст. 185 КК України до 1 року позбавлення волі з застосуванням вимог ст. 75,76,104 КК України, звільнений від відбуття покарання з випробуванням з іспитовим строком на 1 рік, виконується самостійно, на шлях виправлення не став, скоїв злочин в період іспитового строку, відносно малолітнього. Відповідно до характеристики з Харківського професійного ліцею будівництва та автотранспорту, загальноосвітньої школи І-ІІІ Харківської ради Харківської області , інформації Безлюдівської селещної ради за місцем реєстрації характеризується посередньо.

Згідно класифікації, передбаченій ст.12 КК України, ОСОБА_4 вчинив тяжкий злочин.

Обставиною, яка згідно зі ст.66 КК України пом'якшує покарання обвинуваченого, судом не встановлено.

Обставини, які відповідно до ст.67 КК України обтяжують покарання – вчинення злочину щодо малолітнього.

Наведене характеризує ОСОБА_4, як суспільно-небезпечну особу, яка не бажає становитися на шлях виправлення та перевиховання.

Призначаючи покарання ОСОБА_4, суд виходить із положень ст.ст.50, 65 КК України, враховує принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, характер і ступінь тяжкості вчиненого злочину, який є тяжким умисним злочином, відношення особи до скоєного злочину та факт невизнання вини, відсутність пом’якшуючих обставин, та наявність обтяжуючих обставин, а саме вчинення злочину щодо малолітньої особи, дані про особу обвинуваченого, у зв’язку з чим, суд вважає, що обвинуваченому ОСОБА_4 необхідно призначити покарання пов`язане з ізоляцією від суспільства у вигляді позбавлення волі, яке є необхідним та достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження скоєння нових злочинів.

Крім того, враховуючи, що обвинувачений вчинив злочин під час іспитового строку, встановленого вироком Дзержинського районного суду м. Харкова від 06.04.2017 року, то суд відповідно до ст.71 КК України частково приєднує не відбуту частину покарання за попереднім вироком.

Згідно із положенням ч. 4 ст.71 КК України, остаточне покарання за сукупністю вироків має бути більшим від покарання, призначеного за новий злочин, а також від не відбутої частини покарання за попереднім вироком.

Питання щодо речових доказів суд вирішує відповідно до вимог ст. 100 КПК України.

Цивільний позов законного представника малолітнього потерпілого ОСОБА_3 – ОСОБА_2 до ОСОБА_4 про стягнення матеріальної шкоди у сумі 2500,00 грн. у зв’язку із вчиненим злочином відносно малолітньої особи суд задовольняє частково, у сумі 1214,00 грн., а саме відповідно судово-товарознавчої експертизи № 3917 від 08.09.2017 року. В інший частині позовних вимог відмовляє у зв’язку із недоведеністю та необґрунтованості щодо розміру матеріальної шкоди.

Запобіжний захід обраний відносно ОСОБА_4 у вигляді тримання під вартою залишити без змін до набрання вироком законної сили.

Строк відбуття покарання рахувати з 22.09.2017 року.

Процесуальні витрати, пов'язані з проведенням судово-товарознавчої експертизи № 3917 від 08.09.2017 року у сумі 197,00 грн. підлягають стягненню з ОСОБА_4 на користь держави відповідно до ст. 124 КПК України.

Керуючись ст.ст. 124, 368 - 374, 376, 392 - 395 КПК України, суд –

УХВАЛИВ:

Визнати ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.186 КК України та призначити йому покарання у виді 4 (чотирьох) років 6 (шести) місяців позбавлення волі.

На підставі ч. 1 ст. 71 КК України до покарання, призначеного за даним вироком, частково приєднати не відбуте покарання за попереднім вироком від 06.04.2017 року Дзержинського районного суду м. Харкова і остаточно ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, призначити покарання у виді 5 ( п’яти) років позбавлення волі.

Запобіжний захід обраний відносно ОСОБА_4 у вигляді тримання під вартою залишити без змін до набрання вироком законної сили.

Строк покарання ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 обчислювати з 22.09.2017 року.

Стягнути з ОСОБА_4, 12.07.1999 року на користь держави процесуальні витрати, пов'язані з проведенням судово-товарознавчої експертизи № 3917 від 08.09.2017 року у сумі 197,00 грн.

Цивільний позов законного представника малолітнього потерпілого ОСОБА_3 – ОСОБА_2 до ОСОБА_4, про стягнення матеріальної шкоди у сумі 2500,00 грн. задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_2 матеріальну шкоду у сумі 1214,00 грн.

В інший частині позову відмовити.

Вирок може бути оскаржений в порядку статті 392 КПК України до апеляційного суду Харківської області через Червонозаводський районний суд м. Харкова протягом 30 (тридцяти) днів з дня його проголошення, а для особи, яка тримається під вартою - з моменту вручення копії судового рішення.

Вирок суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду. Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.

Копія судового рішення не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні.

Суддя Теслікова І.І.