ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 травня 2018 року

м. Київ

Справа № 911/1481/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Дроботової Т.Б. - головуючого, Пількова К.М., Чумака Ю.Я.,

здійснивши перегляд у порядку письмового провадження постанови Київського апеляційного господарського суду від 17.10.2017 (судді: Мартюк А.І., Калатай Н.Ф., Зеленін В.О.) і рішення Господарського суду Київської області від 13.07.2017 (суддя Чонгова С.І.)

за касаційною скаргою Першого заступника прокурора Київської області у справі № 911/1481/17

за позовом Заступника прокурора Київської області в інтересах держави в особі Департаменту освіти і науки Київської обласної державної адміністрації

до Комунального вищого навчального закладу Київської обласної ради "Броварське вище училище фізичної культури" та Фізкультурно-оздоровчого закладу "Плавальний басейн Купава"

про визнання недійсним пункту 3.1 договору від 06.04.2015 та зобов'язання повернути сплачену суму ПДВ в розмірі 56 233,33 грн

В С Т А Н О В И В:

У травні 2017 року Заступник прокурора Київської області в інтересах держави в особі Департаменту освіти і науки Київської обласної державної адміністрації звернувся до Господарського суду Київської області з позовом до Комунального вищого навчального закладу Київської обласної ради "Броварське вище училище фізичної культури" та Фізкультурно-оздоровчого закладу "Плавальний басейн "Купава" про визнання недійсним пункту 3.1 договору від 06.04.2015 про закупівлю за державні кошти послуг (далі - договір від 06.04.2015), пов'язаних із використанням спортивних споруд (послуги з експлуатації плавального басейну), укладеного між Комунальним вищим навчальним закладом Київської обласної ради "Броварське вище училище фізичної культури" та Фізкультурно-оздоровчим закладом "Плавальний басейн "Купава", в частині сплати податку на додану вартість, та про зобов'язання Фізкультурно-оздоровчого закладу "Плавальний басейн "Купава" повернути Київському вищому навчальному закладу Київської обласної ради "Броварське вище училище фізичної культури" фактично сплачену за договором від 06.04.2015 суму податку на додану вартість у розмірі 56 233,33 грн на підставі статті 197 Податкового кодексу України, статей 203, 215, 217, 228, 1212 Цивільного кодексу України, статей 207, 208 Господарського кодексу України.

Позов обґрунтовано тим, що договір від 06.04.2015 в оспорюваній частині укладено з порушенням вимог податкового законодавства, а тому він у цій частині має бути визнаний недійсним, а сплачена спірна сума податку на додану вартість підлягає поверненню на користь Комунального вищого навчального закладу Київської обласної ради "Броварське вище училище фізичної культури".

У відзиві на позов Фізкультурно-оздоровчий заклад "Плавальний басейн "Купава" просив відмовити у його задоволенні, посилаючись на відсутність правових підстав для визнання недійсним спірного пункту договору та стягнення податку на додану вартість. Він зазначав, що є платником податку на додану вартість та спірну суму податку на додану вартість ним було перераховано до державного бюджету у повному обсязі.

Комунальний вищий навчальний заклад Київської обласної ради "Броварське вище училище фізичної культури" у відзиві на позов просив відмовити у його задоволенні, посилаючись, зокрема, на те, що у разі задоволення позову виникнуть проблеми із допуском вихованців училища до Фізкультурно-оздоровчого закладу "Плавальний басейн "Купава" і відділення плавання може бути закрито.

Рішенням Господарського суду Київської області від 13.07.2017 в задоволенні позову відмовлено.

Місцевий господарський суд дійшов висновку про відсутність підстав для визнання недійсним спірного пункту договору, оскільки правовідносини, що виникли між відповідачами у справі, за своєю правовою природою є орендними відносинами, а не відносинами із надання послуг.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 17.10.2017 рішення Господарського суду Київської області від 13.07.2017 залишено без змін із тих же підстав.

Перший заступник прокурора Київської області, не погоджуючись з ухваленими у справі судовими рішеннями, подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Київської області від 13.07.2017 і постанову Київського апеляційного господарського суду від 17.10.2017 та прийняти нове рішення про задоволення позову.

Підставами для скасування судових рішень прокурор зазначає неправильне застосування норм матеріального права та процесуального права, зокрема, підпункту "й" пункту 197.1.2 статті 197.1 Податкового кодексу України, статей 203, 215, 216, 228, 1212 Цивільного кодексу України, статей 207, 208 Господарського кодексу України, статей 4, 43, 12, 33-35, 43, 83, 84, 85, 97, 103, 104 Господарського процесуального кодексу України у редакції, чинній до 15.12.2017, посилаючись на те, що спірний договір в оспорюваній частині укладений з порушенням вимог податкового законодавства, оскільки спірні відносини у даному випадку відносяться до операцій, звільнених від оподаткування згідно зі статтею 197 Податкового кодексу України. Прокурор також зазначав, що судами не було враховано інформацію, викладену у листі Державної фіскальної служби України від 27.06.2017.

Від Комунального вищого навчального закладу Київської обласної ради "Броварське вище училище фізичної культури" надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому училище вважає доводи касаційної скарги прокуратури необґрунтованими, посилаючись на правомірність висновків господарських судів про відсутність правових підстав для задоволення позову.

Фізкультурно-оздоровчий заклад "Плавальний басейн "Купава" у відзиві на касаційну скаргу просив залишити її без задоволення, а судові рішення у справі - без змін як законні та обґрунтовані, наголошуючи, зокрема, на те, що спірний договір був укладений за результатами публічних закупівель та за цим договором надавалися послуги, пов'язані з використанням спортивних споруд (послуги з експлуатації плавального басейну); статутна діяльність оздоровчого закладу не передбачає надання освітніх послуг; правові підстави для визнання недійсним спірного пункту договору відсутні.

Переглянувши оскаржені у справі постанову та рішення, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи і заперечення на неї, перевіривши наявні матеріали справи щодо правильності застосування господарськими судами норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Викладені у касаційній скарзі доводи є підставою для скасування оскаржуваних у справі судових рішень і передачі справи на новий розгляд до господарського суду першої інстанції.

Колегія суддів зазначає, що судові рішення у справі ухвалено без дотримання норм матеріального і процесуального права, тому вони підлягають скасуванню, а справа - передачі на новий розгляд до місцевого господарського суду.

Ухвалюючи судове рішення, господарський суд першої інстанції, з яким погодився і апеляційний господарський суд, дійшов висновку про необґрунтованість позову та відмовив у його задоволенні, виходячи із того, що правовідносини, які виникли між відповідачами у справі, мають орендний характер; умовами спірного договору не передбачено надання послуг з організації групових та індивідуальних занять фізичною культурою та спортом у плавальних басейнах для дітей, учнів і студентів, при цьому у договорі йдеться про послуги з використання (експлуатації) спортивних споруд (плавального басейну).

Однак наведені висновки господарських судів попередніх інстанцій визнаються передчасними з огляду на наступне.

Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено та підтверджено матеріалами справи, що 06.04.2015 між Комунальним вищим навчальним закладом Київської обласної ради "Броварське вище училище фізичної культури"- замовником та Фізкультурно-оздоровчим закладом "Плавальний басейн "Купава" - учасником укладено договір № 16/т про закупівлю товарів за державні кошти.

Відповідно до умов вказаного договору учасник зобов'язується у 2015 році надати замовникові послуги, пов'язані з використанням спортивних споруд (послуги з експлуатації плавального басейну), перелік яких визначається у специфікації, що додається до вказаного договору і є його невід'ємною частиною (пункт 1.1 договору).

Згідно з пунктом 1.3 договору обсяги закупівлі послуг може бути зменшені залежно від реального фінансування видатків.

У пункті 3.1 договору передбачено, що ціна договору становить 337 600,00 грн у т.ч. ПДВ 20%.

Ціна вказаного договору може бути зменшена за взаємною згодою сторін (пункт 3.2 договору).

Відповідно до пункту 5.1 договору строк (термін) надання послуг - до кінця 2015 року.

Згідно з пунктом 10.1 договору вказаний договір набирає чинності з дня його підписання і діє до 31.12.2015.

Між відповідачами у даній справі підписано специфікацію (додаток №1), відповідно до якої учасником надаються замовникові послуги, пов'язані з використанням спортивних споруд (послуги з експлуатації плавального басейну).

Крім того, між відповідачами укладено додаткову угод від 28.04.2014 № 1, відповідно до якої ціна зазначеного договору становить 337 400,00 грн.

Комунальним вищим навчальним закладом Київської обласної ради "Броварське вище училище фізичної культури" на виконання умов договору та підписаних між відповідачами актів прийому-передачі виконаних робіт сплачено на користь Фізкультурно-оздоровчого закладу "Плавальний басейн "Купава" кошти в сумі 337 400,00 грн.

Згідно з приписами статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (стаття 628 Цивільного кодексу України).

За змістом статті 632 Цивільного кодексу України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування. Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом. Зміна ціни в договорі після його виконання не допускається.

У розумінні приписів наведеної норми ціна є однією із найважливіших умов відплатного договору. Сторони мають право встановлювати ціну в договорі на власний розсуд. В окремих випадках, визначених законом, в договорах застосовуються ціни, що встановлені або регулюються уповноваженими на те органами. Тобто держава або уповноважені нею органи можуть встановлювати фіксовані ціни у вигляді граничного рівня цін або рівня рентабельності тощо.

Водночас відповідно до пункту 1.1 статті 1 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час укладення спірного договору) цей Кодекс регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Порядок обчислення та сплати податку на додану вартість регламентується розділом V Податкового кодексу України (статті 180 - 211).

Податок на додану вартість - це непрямий податок, який нараховується та сплачується відповідно до норм розділу V цього Кодексу (пункт 14.1.178 статті 14 Податкового кодексу України).

Відповідно до підпункту "й" пункту 197.1.2 статті 197.1 Податкового кодексу України (у відповідній редакції), на який посилався прокурор в обґрунтування позову, операції постачання послуг із здобуття вищої, середньої, професійно-технічної та дошкільної освіти навчальними закладами, у тому числі навчання аспірантів і докторантів, навчальними закладами, що мають ліцензію на постачання таких послуг, а також послуг з виховання та навчання дітей у будинках культури, дитячих музичних, художніх, спортивних школах і клубах, школах мистецтв та послуг з проживання учнів або студентів у гуртожитках звільняються від обкладення податком на додану вартість. До таких послуг, у тому числі належать, послуги з організації літніх мовних курсів, шкіл, семінарів; групових та індивідуальних занять фізичною культурою та спортом на стадіонах, у спортивних залах і плавальних басейнах, на тенісних кортах для дітей, учнів і студентів.

Таким чином, порядок та механізм нарахування і сплати податку на додану вартість чи навпаки (операції, які не є об'єктом оподаткування або звільнені від оподаткування тощо) врегульовано відповідними нормами Податкового кодексу України та, відповідно, не може встановлюватися (погоджуватися чи змінюватися) сторонами за домовленістю, тобто в договірному порядку, на що господарські суди попередніх інстанцій при вирішенні цього спору уваги не звернули, оцінки спірним правовідносинам у контексті наведених норм не надали, залишивши їх поза увагою.

Відповідно до приписів статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Згідно частин 1 - 3, 5 та 6 статті 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

За загальним правилом статті 217 Цивільного кодексу України правочин не може бути визнаний недійсним, якщо законові не відповідають лише окремі його частини і обставини справи свідчать про те, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної його частини. У такому разі господарський суд може визнати недійсною частину правочину. Недійсними частини правочину визнаються за загальними правилами визнання правочинів недійсними із застосуванням передбачених законом наслідків такого визнання.

Поза тим, як убачається із матеріалів справи, прокурор у позові також просив зобов'язати Фізкультурно-оздоровчий заклад "Плавальний басейн "Купава" повернути Київському вищому навчальному закладу Київської обласної ради "Броварське вище училище фізичної культури" фактично сплачений за договором від 06.04.2015 податок на додану вартість у сумі 56 233,33 грн, тобто заявлені до стягнення з відповідача кошти за своєю правовою природою є сумою нарахованого та сплаченого податку на додану вартість. При цьому прокурор посилався на положення статті 1212 Цивільного кодексу України.

У цьому спорі спірна сума є сумою податку на додану вартість, утриманого і перерахованого, як зазначає відповідач, і це не спростовано прокурором, до Державного бюджету України; порядок її нарахування, сплати і повернення регулюється спеціальними нормами податкового законодавства, спори з питань оподаткування не відносяться до компетенції господарських судів і вирішуються в порядку адміністративного судочинства, що також підлягає урахуванню при новому розгляді справи. Наведене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду України, викладеною у постановах від 30.05.2011 у справі № 24/135, від 13.12.2010 у справі № 26/2.

За змістом статті 236 Господарського процесуального кодексу України законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Ураховуючи наведене, оскаржені у справі судові рішення не можна вважати законними та обґрунтованими у зв'язку з чим вони підлягають скасуванню, а касаційна скарга - частковому задоволенню.

Оскільки у цьому випадку суд касаційної інстанції не змінює та не ухвалює нового рішення, розподіл судових витрат судом касаційної інстанції не здійснюється (частина 14 статті 129 Господарського процесуального кодексу України).

Керуючись статтями 300, 301, 308, 310, 314, 315, 316, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Першого заступника прокурора Київської області задовольнити частково.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 17.10.2017 і рішення Господарського суду Київської області від 13.07.2017 у справі № 911/1481/17 скасувати, справу передати на новий розгляд до Господарського суду Київської області.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий Т.Б. Дроботова

Судді: К.М. Пільков

Ю.Я.Чумак