УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 лютого 2007р.                                                      м. Івано-Франківськ

Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:

головуючого            Пнівчук О.В.,

суддів                        Беркій О.Ю., Горблянського Я.Д..

секретаря                 Пожар Р.В.,

адвокатів:                ОСОБА_18, ОСОБА_19,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Надвірнянського районного суду від 04 грудня 2007 року,-

встановила:

Рішенням Надвірнянського районного суду від 04.12.2007 року в позові ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання недійсним заповіту на спадкове майно та визнання незаконним свідоцтва про право на спадщину за заповітом-відмовлено.

На дане рішення ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу в якій посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Апелянт зазначила зокрема, що в порушення вимог ст. 1247 ЦК України в оспорюваному заповіті не зазначено місця його складенння. Померла особисто не підписувала заповіт, що становить під сумнів волю спадкоємця скласти заповіт на ім"я ОСОБА_2.

Враховуючи виписку з історії хвороби ОСОБА_3 вводили сильнодіючі наркотичні речовини, під дією яких перебувала в стані наркотичного сп"яніння її воля була подавлена, вона не орієнтувалась в реальності.

Суд не дав належної оцінки поясненням свідків ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 та не навів мотивів чому не взяв їх до уваги.

Свідки ОСОБА_8, ОСОБА_9  ствердили суду факт, що до підписання заповіту, вони його не читали, що свідчить також про порушення порядку посвідчення заповіту.

Посилаючись на викладені обставини, апелянт просила рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Вислухавши доповідача, пояснення сторін, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.

Постановляючи рішення про відмову в задоволенні позову ОСОБА_1 суд першої інстанції виходив із того, що позивачкою не представлено доказів того, що на час посвідчення заповіту ОСОБА_3 перебувала в стані, що не могла розуміти значення своїх дій та керувати ними, тобто була недієздатною.

Судом встановлено, що 29.04.2005 року секретарем Делятинської селищної ради посвідчено від імені ОСОБА_3 заповіт, згідно з яким остання все належне їй на день смерті майно заповіла ОСОБА_2.

Справа № 22-ц-233/2007р.                                    Головуючий у 1 інстанції Флоряк ДЛї.

Категорія 26                                                           Доповідач Пнівчук О.В.

2

Згідно висновку комісійної судово-медичної експертизи НОМЕР_1 від 28.02.2006 року вирішити питання в якому психічному стані знаходилась ОСОБА_3 на час посвідчення заповіту та визначити чи могла розуміти значення своїх дій та керувати ними, не має можливості. Призначене лікування практично не могло вплинути на її психічний стан (а.с.85-88).

Крім того, відповідно до акту амбулаторної посмертної судово-психіатричної експертизи НОМЕР_2 від 10.10.-16.10.2006 року в представленій медичній документації станом на 29.04.2005 року дані за будь-які психічні захворювання у ОСОБА_3 відсутні. Немає підстав вважати, що ОСОБА_3 на час посвідчення заповіту не могла усвідомлювати свої дії та керувати ними (а.с. 137-139).

Крім того, допитані в судовому засіданні свідки-працівники лікарні ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_8, ОСОБА_15, а також свідки ОСОБА_16, ОСОБА_17, які перебували в той час на лікуванні-ствердили, що ОСОБА_3 перебуваючи на лікуванні в Делятинській лікарні адекватно реагувала на події, усвідомлювала свої дії.

Посилання апелянтки на те, що суд не дав належної оцінки поясненням ряду свідків, допитаних з ініціативи позивачки не заслуговують на увагу, оскільки дані пояснення не стосуються обставин складання заповіту померлою під час перебування її в лікарні, а саме стану здоров"я її в цей день та здатності розуміти значення своїх дій.

Суд пертої інстанції обгрунтовано встановив, про те, що незазначення в заповіті місця його складання не є підставою для визання його нікчемним, оскільки жодна із сторін не заперечує, що заповіт складено в Делятинській лікарні, де ОСОБА_3 перебувала на лікуванні.

Рішення суду постановлено з дотриманням вимог норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують правильність висновків рішення суду, а тому підстав для його скасування колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст. ст. 307, 308, 313-315 ЦПК України, колегія суддів,-

ухвалила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Надвірнянського районного суду від 04.12.2006 року залишити без зміни.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з часу набрання законної сили.

Головуюча: Судді: