УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 лютого 2007р. м. Івано-Франківськ
Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:
головуючого Девляшевського В. А.,
суддів Бідочко Н.П., Вакарук В.М.
секретаря Білик Л.З.
з участю позивача- ОСОБА_1, представника управління
Державного департаменту з питань виконання покарань в Івано-Франківській області Гринчук СЮ.
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до Коломийської виправної колонії НОМЕР_1, Управління Державного департаменту України з питань виконання покарань в Івано-Франківській області за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Коломийського міськрайонного суду від 10 січня 2007 року,-
встановила:
Постановою Коломийського міськрайонного суду від 10.01.2007 року частково задоволено позов ОСОБА_1: в його користь з Коломийської виправної колонії НОМЕР_1 Державного департаменту України з питань виконання покарань стягнуто 710 грн. 51 коп. компенсації за неотримане речове майно. В задоволенні позову в частині зміни формулювання причин звільнення, стягнення грошової та матеріальної допомог відмовлено у зв"язку із пропущенням строку звернення до суду.
ОСОБА_1 в апеляційній скарзі посилається на те, що назване рішення в частині відмови у задоволенні вимог про зміну формулювання причини звільнення, стягнення грошової і матеріальної допомог постановлено з порушенням норм матеріального права, без врахування важливих обставин справи. Апелянт вважає доведеним той факт, що він дізнався про неправильність формулювання у наказі причини звільнення тільки у вересні 2006 року. На думку ОСОБА_1, він не пропустив строк звернення до суду, оскільки копію оскарженого наказу отримав тільки у жовтні 2006 року, а на вимоги про стягнення грошової допомоги і матеріальної допомоги, як виду грошового забезпечення, строки позовної давності не поширюються. Скаржник вказує, що навіть при неправильному формулюванні підстави звільнення, він має право на отримання грошової допомоги при звільненні в розмірі 25% місячного грошового забезпечення за кожен повний календарний рік служби. У зв"язку із викладеним ОСОБА_1 просить постанову в оскарженій частині скасувати, винести нову постанову про задоволення всіх його вимог.
В засіданні апеляційного суду ОСОБА_1 свою апеляційну скаргу з наведених вище підстав підтримав.
Представник Управління Державного департаменту з питань виконання покарань в Івано-Франківській області доводи апелянта заперечив, пояснивши, що при звільненні із служби з органів внутрішніх справ за власним бажанням без поважних причин грошова
Справа № 22-а-122/2007р. Головуючий у 1 інстанції Ілюк Б.В.
Категорія 39 Доповідач Девляшевський В.А.
2
допомога не виплачується. Тому, на його думку, ОСОБА_1 безпідставно претендує на отримання як грошової допомоги при звільненні, так і матеріальної допомоги.
Представник Коломийської виправної колонії НОМЕР_1 в засідання апеляційного суду не з"явився з невідомих причин, хоч про час і місце розгляду справи повідомлений завчасно. Ці обставини є підставою для вирішення спору у його відсутності.
Вислухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з таких підстав.
Згідно п.10 постанови Кабінету Міністрів України №393 від 17.07.1992 року право осіб рядового і начальницького складу при звільненні з органів внутрішніх справ на отримання грошової допомоги виникає у випадку звільнення за визначеною законодавством підставою.
Підстава звільнення з органів внутрішніх справ зазначається у наказі.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1, не досягнувши граничного віку перебування на службі, наказом НОМЕР_2 від 20.02.2005 року по Коломийській виправній колонії НОМЕР_1 (копія наказу - а.с.6 ) був звільнений згідно рапорта за власним бажанням без зазначення поважної причини.
Твердження скаржника про те, що про неправильність формулювання у наказі підстави звільнення він дізнався тільки у вересні 2006 року, спростовано наявністю його особистого підпису на довідці Коломийської виправної колонії НОМЕР_1 від 10.02.2005 року, в якій вказано підставу звільнення (копія довідки - а.с.50). З названою довідкою ОСОБА_1 ознайомився в лютому 2005 року.
Оскільки він пред"явив позов тільки 30.10.2006 року, і не навів поважних причин пропуску встановленого чинним законодавством строку звернення до суду, то відмова у задоволенні вимоги про зміну формулювання підстави звільнення за пропуском строку позовної давності є обгрунтованою.
У зв"язку із тим, що при звільненні із служби за власним бажанням без поважних причин не передбачено право на отримання грошової допомоги, місцевий суд також правильно відмовив у задоволенні взаємопов"язаної вимоги про стягнення в користь ОСОБА_1 4960 грн. 52 коп.
Обгрунтованою також є відмова у задоволенні іншої вимоги ОСОБА_1 про стягнення одноразової матеріальної допомоги, оскільки документальними відомостями не доведено наявність у відповідача коштів на зазначені виплати.
Приймаючи до уваги наведене вище, колегія суддів вважає, що постанова по даній справі винесена з дотриманням норм матеріального і процесуального права. Доводи апелянта не спростовують висновків місцевого суду. Тому підстав для скасування оскарженої постанови немає.
Керуючись ст.ст. 198, 200, 205,212 КАС України, колегія судців,-
ухвалила:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.
Постанову Коломийського міськрайонного суду від 10 січня 2007 року по даній справі залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили негайно, однак може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України на протязі одного місяця після дня її проголошення.
Головуючий:
Судді: