№2-а-3191/09
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 грудня 2009 Суддя Балаклійського районного суду Харківської області Тімонова В.М., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління пенсійного фонду України у Балаклійському районі Харківської області про зобов’язання вчинити певні дії,
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України в Балаклійському районі Харківської області, в якому просить зобов'язати відповідача здійснити перерахунок та виплату йому підвищення до пенсії як дитині війни в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком з 01 січня 2006 року по 31 грудня 2008 року.
В обгрунтування свої вимог позивач зазначив, що він належить до соціальної категорії «дитина війни» та відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» з 01.01.2006 року має право на отримання соціальної допомоги в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, а відповідач всупереч рішень Конституційного Суду України № 6-рп/2007 від 09.07.2007 року та №10-рп/2008 від 22.05.2008 року не здійснив нарахування та виплату відповідного підвищення до пенсії.
Позивач також просить поновити йому строк для звернення до суду для захисту своїх прав за період з 01.01.2006 року по 31.12.2008 року, посилаючись на те, що про порушення відповідачем його прав йому стало відомо лише 02.12.2009 року із листа Управління Пенсійного фонду у Балаклійському районі.
В судове засідання позивач не з’явився, надав письмову заяву, в якій підтримав позовні вимоги та просив розглянути справу без його участі.
Представник відповідача в судове засідання не з’явився, надав до суду заяву про розгляд справи за його відсутності та заперечення на позов, в якому просить відмовити в задоволенні позову.
В обгрунтування своїх доводів відповідач зазначив наступне.
За період з 01.01.2006 року по 31.12.2007 року стаття 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" жодного разу не була реалізована, оскільки її дію на цей період було зупинено ст.ст.77,110 Закону України "Про Державний бюджет України на 2006 рік" та п.12 ст.71 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік". Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 року №6-рп/2007 було визнано такими, що не відповідають конституції положення п.12 ст.71 Закону України "Про Державний бюджет на 2007 рік" , якими було зупинено на 2007 рік дію ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", з урахуванням ст.111 Закону України "Про Державний бюджет на 2007 рік", яка передбачала, що у 2007 році підвищення пенсій або щомісячного грошового утримання, яке виплачується замість пенсії, згідно із ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" виплачується особам, які є інвалідами, окрім тих, на яких розповсюджується дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", в розмірі 50% від розміру надбавки, встановленої для учасників війни.
Відповідач вважає свої дії щодо невиплати позивачу підвищення до пенсії, передбаченого ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" правомірними через те, що виплати, на яких наполягає позивач, не передбачені бюджетом управління Пенсійного фонду України в Балаклійському районі Харківської області на 2008 рік. Крім того, вказав на те, що діяв лише в межах чинного законодавства та не мав правових підстав для нарахування підвищення. При цьому відповідач зазначив на необґрунтованість доводів позову щодо застосування до спірних правовідносин ст.28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", оскільки розмір мінімальної пенсії за віком, встановлений абзацом 1 частини 1 цієї статті застосовується виключно для визначення розмірів пенсії, призначених за цим Законом. Наполягав на відмові в задоволенні позову через пропущення позивачем строку звернення до суду з адміністративним позовом, визначеного ст.99 КАС України.
Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного.
Згідно із ст.1 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" дитиною війни є особа, яка є громадянином України та якій на час закінчення Другої світової війни (2 вересня 1945 року) було менше 18 років.
Позивач ОСОБА_1 народився 08 травня 1936 року, має статус «дитини війни», перебуває на обліку в управлінні Пенсійного фонду України в Балаклійському районі Харківської області та отримує пенсію за віком /пенсійне посвідчення серії № 144664 від 02.08.1993 року /а.с.7 /.
Із заперечень відповідача встановлено, що позивачу за період 2006-2007 років не здійснювались зазначені виплати, з посиланням на відсутність коштів та на невизначеність розрахункової величини /мінімальної пенсії за віком/ для розрахунків підвищень до пенсії категорії громадян, які мають статус дітей війни, а з 01.01.2008 року позивачу встановлено підвищення до пенсії як особі, яка має статус «дитина війни» в сумі 47 грн. щомісячно, з 01.04.2008 року – 48,10 грн. щомісячно, з 22.05.2008 року – 48,10 грн. щомісячно, з 01.07.2008 року – 48,20 грн. щомісячно, з 01.10.2008 року – 49,80 грн. щомісячно.
При цьому, з 01.01.2008 року по 22.05.2008 року відповідач здійснював нарахування на підставі п.41 розділу 2 Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28.12.2007 року та Постанови Кабінета Міністрів України «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян» №530 від 28.05.2008 року, а з 22.05.2008 року – на підставі Постанови КМУ «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян» №530 від 28.05.2008 року.
Виходячи із встановлених обставин справи та досліджених доказів у їх сукупності, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог, з наступних підстав.
Відповідно до статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», дітям війни пенсії, або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30 % мінімальної пенсії за віком.
Згідно зі статті 7 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим Законом, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.
Законом України «Про Державний бюджет на 2006 рік» від 20.12.2005 року дію статті 6 зазначеного Закону на 2006 рік зупинено.
Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет на 2006 рік» від 19.01.2006 року, який набрав чинності 15.03.2006 року, до статті 110 Закону України «Про Державний бюджет на 2006 рік» було внесено зміни, якими встановлено, що пільги дітям війни, передбачені статтею 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» у 2006 році запроваджуються поетапно, за результатами виконання бюджету у першому півріччі, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України за погодженням з Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету.
Проте, у 2006 році пільги, встановлені статтею 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», запроваджені не були.
Закони України «Про Державний бюджет на 2006 рік» від 20.12.2005 року та «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет на 2006 рік» від 19.01.2006 року неконституційними не визнані та діяли протягом 2006 року.
Таким чином, відповідно до вищезазначених Законів, у відповідача не було підстав нараховувати та сплачувати позивачу підвищення до пенсії, передбаченого статтею 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», оскільки до 15.03.2006 року дію зазначеної норми було зупинено, а потім передбачені нею виплати не запроваджені.
Крім того, надаючи перевагу Законам України «Про Державний бюджет на 2006 рік» від 20.12.2005 року та «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет на 2006 рік» від 19.01.2006 року, суд виходить з того, що з акони є актами єдиного органу законодавчої влади – Верховної Ради України. Конституція України не встановлює пріоритету в застосуванні того чи іншого закону, в тому числі залежно від предмета правового регулювання. Немає такого закону України, який би регулював питання подолання колізії норм законів, що мають однакову юридичну силу.
Конституційний Суд України у п. 3 мотивувальної частини рішення від 03.10.1997 року № 4-зп (справа про набуття чинності Конституцією) зазначив: «Конкретна сфера суспільних відносин не може бути водночас врегульована однопредметними нормативними правовими актами однакової сили, які за змістом суперечать один одному. Звичайною є практика, коли наступний у часі акт містить пряме застереження щодо повного або часткового скасування попереднього. Загальновизнаним є те, що з прийняттям нового акта, якщо інше не передбачено самим цим актом, автоматично скасовується однопредметний акт, який діяв у часі раніше».
Виходячи із системного аналізу наведених норм законодавства, суд не знаходить підстав для задоволення позовних вимог, які стосуються виплати підвищення до пенсії за 2006 рік. Відповідач по справі протягом 2006 року діяв у відповідності з діючим законодавством та не мав підстав здійснювати позивачу щомісячні доплати до пенсії, оскільки до 15.03.2006 року дія статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» була зупинена, а з 15.03.2006 року здійснення доплат, визначено у інший спосіб, тобто поставлено в залежність від виконання у другому півріччі 2006 року Закону України «Про Державний бюджет на 2006 рік».
Стосовно позовних вимог щодо здійснення позивачу підвищення до пенсії за 2007 рік, суд приходить до висновку, що зазначені вимоги не підлягають задоволенню за таких підстав.
Відповідно до п.12 статті 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» дію статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» зупинено на 2007 рік.
Рішенням Конституційного суду України від 09.07.2007 року за № 6-рп/2007 у справі за конституційним поданням 46 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статей 29, 36, частини другої статті 56, частини другої статті 62, частини першої статті 66, пунктів 7, 9, 12, 13, 14, 23, 29, 30, 39, 41, 43, 44, 45, 46 статті 71, статей 98, 101, 103, 111 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» (справа про соціальні гарантії громадян) визнано такими, що не відповідає Конституції України (є не конституційними) положення п. 12 статті 71 Закону України «Про Державний бюджет на 2007 рік», яким зупинено дію статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», з урахуванням статті 111 цього Закону.
Пунктом 5 зазначеного Рішення Конституційного суду України визначено, що рішення має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначених законів, що визнані неконституційними. Рішення Конституційного суду України є обов’язковим до виконання на території України, остаточним і не може бути оскаржене.
Відповідно до ч.2 статті 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані не конституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Виходячи з приписів ч.2 статті 152 Конституційним Судом України відповідач повинен був нараховувати та сплачувати позивачці підвищення до пенсії, передбачене статтею 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» з 09.07.2007 року, оскільки з моменту ухвалення Конституційним Судом України рішення щодо неконституційності пункту 12 статті 71 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік» ця норма втратила чинність та не підлягала застосуванню. Отже, відповідач з 09.07.2007 року мав діяти у відповідності з приписами діючої норми статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», нараховувати та здійснювати позивачу відповідні доплати. Тоді як, нарахувань та виплат за 2007 рік на користь ОСОБА_1 як особі із статусом "Дитина війни" відповідачем взагалі не здійснювалось.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги, які стосуються виплати підвищення до пенсії за період з 01.01.2007 року по 08.07.2007 року не ґрунтуються на законі, а які стосуються виплати підвищення до пенсії за період з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року є обґрунтованими, проте не підлягають задоволенню з підстав пропуску позивачем строку звернення до суду за захистом своїх прав.
Так, ст.99 КАС України встановлений річний термін для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи, який обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Частиною 1 ст.100 КАС України визначено, що пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови в задоволенні позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.
Виходячи з приписів ч.1 ст.102 КАС України, пропущений з поважних причин процесуальний строк, встановлений законом, може бути поновлений за клопотанням особи, яка бере участь у справі.
Позивач звернулась до суду 08.12.2009 року. В обґрунтування причин пропуску строку звернення до суду посилається на те, що про порушення відповідачем свого права на отримання спірного підвищення до пенсії він дізнався лише 02.12.2009 року із листа-відповіді від відповідача.
Проте таке ствердження є голослівним. Рішення Конституційного суду від 09.07.2007 року на яке посилається позивач, було опубліковано в засобах масової інформації два року тому і саме тоді позивач повинен був дізнатися про порушення своїх прав. Позивач не надав суду жодних доказів в обґрунтування своїх тверджень про поважність причин пропуску процесуального строку, а тому підстав для поновлення такого строку суд не вбачає.
Отже, з урахуванням приписів ч.1 ст.100 КАС України в задоволенні позовних вимог за період з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року слід відмовити за пропуском строку звернення до суду, оскільки на цьому наполягає відповідач.
Що стосується вимог позивача про зобов'язання відповідача виплачувати йому в 2008 році підвищення до пенсії в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, то суд вважає ці вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до п.41 розділу 2 Закону України „Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” текст статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" викладено в наступній редакції.: «Дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту") до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни. Ветеранам війни, які мають право на отримання підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, відповідно до цього Закону та Закону України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту ” дане підвищення провадиться за їх вибором згідно з одним із законів».
З 01.01.2008 року мало місце підвищення до пенсії ОСОБА_1 в таких розмірах: 01.01.2008 року їй встановлено надбавку до пенсії як особі, яка має статус «дитина війни» в сумі 47 грн. щомісячно, з 01.04.2008 року – 48,10 грн. щомісячно, з 22.05.2008 року – 48,10 грн. щомісячно, з 01.07.2008 року – 48,20 грн. щомісячно, з 01.10.2008 року – 49,80 грн. щомісячно, всього за 2008 рік – 579,30 грн. / а.с. 12-13/
При цьому, нарахування зазначених сум за період з 01.01.2008 року по 22.05.2008 року відповідач здійснював на підставі п.41 розділу 2 Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28.12.2007 року, а починаючи з 22.05.2008 року – на підставі Постанови Кабінету Міністрів України «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян» №530 від 28.05.2008 року.
Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 р. за №10-рп2008 року, у справі за конституційними поданнями Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень ст.65 розділу 1, пунктів 61, 62, 63, 66 розділу 2, пункту 3 розділу 3 Закону України „Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” і 101 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень ст. 67 розділу 1, п.п. 1-4, 6-22, 24-100 розділу 2 Закону України „Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” (справа щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України), визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) положення п.п.41 розділу 2 Закону України „Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України”.
Рішення Конституційного Суду України у цій справі має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначеного закону, що визнані неконституційними. Рішення Конституційного Суду України є обов'язковим до виконання на території України, остаточним і не може бути оскаржене.
Виходячи із системного аналізу зазначених норм законодавства, рішення Конституційного Суду України від 22.05.2008 року та приписів ч.2 ст.152 Конституції України, суд дійшов висновку, що до 22.05.2008 року, тобто до ухвалення зазначеного рішення Конституційним Судом України, відповідач, здійснюючи позивачу підвищення до пенсії, передбачене ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” в редакції від 01.01.2008 року, з урахуванням п.п.41 розділу 2 Закону України „Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України”, діяв на підставі та у відповідності з діючою нормою зазначених законів, а тому позовні вимоги щодо стягнення доплати до пенсії у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком з 01.01.2008 року по 21.05.2008 року задоволенню не підлягають.
Між тим, з 22.05.2008 року відповідач повинен був нараховувати та сплачувати позивачу підвищення до пенсії, передбачене ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” в редакції, яка діяла до 01.01.2008 року, оскільки з моменту ухвалення Конституційним Судом України рішення щодо неконституційності пп..41 розділу 2 Закону України „Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України”, ця норма втратила чинність та не підлягала застосуванню. Отже, відповідач з 22.05.2008 року мав діяти у відповідності з приписами діючої норми ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”, нараховувати та здійснювати позивачу підвищення до пенсії у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком.
З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що позовні вимоги щодо здійснення перерахунку та виплати підвищення до пенсії за період з 08.12.2008 року по 31.12.2008 року є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Вимоги за період з 22.05.2008 року по 07.12.2008 року задоволенню не підлягають в зв’язку з пропуском строку звернення до суду і відсутності підстав для визнання причин пропуску строку для звернення поважними.
Статтею 58 Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 28 грудня 2007 року №107-VI, на 2008 рік був затверджений прожитковий мінімум на одну особу, яка втратила працездатність з 1 січня – у розмірі 470 гривень, з 1 квітня – 481 гривня, з 1 липня – 482 грн. з 1 жовтня – 498 гривень.
Відповідно до статті 64 Конституції України конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.
Згідно ч.ч.3 та 4 ст.8 Кодексу адміністративного судочинства України звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується. Забороняється відмова в розгляді та вирішенні адміністративної справи з мотивів неповноти, неясності, суперечливості чи відсутності законодавства, яке регулює спірні правовідносини.
Таким чином, доводи відповідача, в частині неврегульованості на законодавчому рівні порядку здійснення доплат особам, які мають статус дітей війни не може бути підставою для їх не здійснення або відмови в задоволенні позову.
Щодо доводів відповідача стосовно відсутності підстав для застосування до спірних правовідносин статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», суд зазначає наступне.
Сторонами по справі не заперечується, що позивач, відповідно до статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» має право на отримання підвищення до пенсії у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком.
За чинним законодавством розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими статтею 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», іншого нормативно-правового акта, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, немає.
З огляду на викладене, суд вважає необґрунтованими доводи відповідача щодо застосування положення ч.3 статті 28 зазначеного Закону, з якої випливає, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом 1 частини 1 цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсії, призначених згідно з цим Законом, оскільки наявність такої норми та відсутність іншого мінімального розміру пенсії за віком не є підставою для відмови в реалізації позивачем конституційної гарантії, встановленої ст.46 Конституції України та права на отримання підвищення до пенсії, передбаченого статтею 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
Суд вважає за необхідне застосувати саме частину 1 статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», оскільки в даному випадку мінімальний розмір пенсії за віком використовується не для визначення розміру будь-якої пенсії, а лише як коефіцієнт для визначення розміру щомісячної доплати до пенсії, передбаченої Законом України «Про соціальний захист дітей війни», оскільки цей закон передбачає в якості критерію визначення розміру щомісячної доплати до пенсії, що на думку суду, не суперечить вимогам частини 3 статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Пенсійний фонд України діє у відповідності до Положення «Про Пенсійний фонд України» і здійснює свої повноваження на підставі п.15 зазначеного положення через створені в установленому порядку його територіальні управління. Відповідно до Закону України «Про загальнообов ' язкове державне пенсійне страхування» рішення про призначення та перерахунок пенсій приймаються районними управліннями Пенсійного фонду України за місцем проживання пенсіонерів. Територіальним управлінням Пенсійного фонду України за місцем проживання ОСОБА_1 - є Управління Пенсійного фонду України в Балаклійському районі.
Суд вважає безпідставними заперечення відповідача щодо невизначеності на законодавчому рівні питання відносно органу, на який покладено обов ' язок здійснення виплат підвищення до пенсії особам, які мають статус «дитина війни».
Враховуючи викладене вище, суд прийшов до висновку, що обов ' язок по нарахуванню та виплаті підвищення до пенсії позивача, передбаченого статтею 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» покладено на Управління Пенсійного фонду України в Балаклійському районі , за місцем проживання останнього.
Крім того, суд вважає безпідставними посилання відповідача на відсутність коштів щодо забезпечення виплат зазначеної доплати до пенсії.
Статтею 22 Конституції України визначено, що конституційні права і свободи гарантуються. Таким чином, держава взяла на себе зобов ' язання забезпечити реалізацію громадянами своїх конституційних прав.
За змістом ч. 1 статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Законом України «Про соціальний захист дітей війни» реалізовано конституційне право на соціальний захист громадян, які мають статус «дитини війни», серед яких їм надано право на отримання 30 % підвищення до пенсії.
Суд звертає увагу на те, що реалізація особою права, що пов ' язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актів національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань, тобто посилання органами державної влади на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов ' язань, судом не приймається до уваги. Так, наприклад, у справі «Кечко проти України» Європейський Суд з прав людини констатував, що не приймає аргумент Уряду щодо бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатись на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов ' язань.
Правовідносини, що виникають в процесі реалізації права на отримання надбавки до пенсії основані на принципі юридичної визначеності. Зазначений принцип не дозволяє державі посилатися на відсутність певного нормативного акта, який визначає механізм реалізації прав та свобод громадян, закріплених у конституційних та інших актах. Як свідчить позиція Суду ЄС у справі Yvonne van Duyn v. Home Office (Case 41/74 van Duyn v. Home Office) принцип юридичної визначеності означає, що зацікавлені особи повинні мати змогу покладатися на зобов ' язання, взяті державою, навіть якщо такі зобов ' язання містяться в законодавчому акті, який загалом не має автоматичної прямої дії. Така дія зазначеного принципу пов ' язана з іншим принципом – відповідальності держави, який полягає у тому, що держава не може посилатися на власне порушення зобов ' язань для запобігання відповідальності. При цьому, якщо держава чи орган публічної влади схвалили певну концепцію, в даному випадку це надання дітям війни надбавок до пенсії, така держава чи орган вважатимуться такими, що діють протиправно, якщо вони відступлять від такої політики чи поведінки, зокрема, щодо фізичних осіб без завчасного повідомлення про зміни в такій політиці чи поведінці, оскільки схвалення такої політики чи поведінки дало підстави для виникнення обґрунтованих сподівань у фізичних осіб стосовно додержання державою чи органом публічної влади такої політики чи поведінки.
Враховуючи, що держава взяла на себе обов ' язок щодо виплати позивачу 30 % підвищення до пенсії та поклала виконання цього обов ' язку на центральний орган виконавчої влади – Пенсійний фонд України, який діє через свої місцеві органи, що входять в систему його органів, але вони не вчинили жодної дії для нарахування цих коштів та їх виплати, суд вважає, що вони не виконали свої повноваження без поважних причин.
Відповідачем не доведено та не надано суду доказів щодо вчинення будь-яких дій для забезпечення виконання покладеного на нього обов ' язку щодо нарахування та виплати позивачу підвищення до пенсії у розмірі 30 % від мінімальної пенсії за віком.
Виходячи зі змісту позову та для повного захисту прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду, суд вважає необхідним на підставі ч.2 ст. 11 КАС України вийти за межі позовних вимог та визнати протиправною бездіяльність УПФУ в Балаклійському районі Харківської області по не виконанню з 08 грудня 2008 року по 31 грудня 2008 року / в межах позовних вимог / приписів статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», яка призвела до порушення прав позивача на своєчасне нарахування на отримання підвищення до пенсії.
Судові витрати по справі підлягають розподілу у відповідності до ч.3 ст.94 КАС України.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.22, 46, ч.2 ст.152 Конституції України, ст.ст.6, 7 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», Законом України «Про Державний бюджет на 2006 рік» №3235-ІV від 20.12.2005 року, Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет на 2006 рік" від 19.01.2006 року, Законом України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» від 19.12.2006 року №489-V, Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» від 15.03.2007 року №749-V, Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28.12.2007 року №107-VI, Рішенням Конституційного суду України у справі №6-рп/2007 від 09.07.2007 року, Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 за №10-рп/2008 року, ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», Законом України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», Положенням про Пенсійний фонд України, затвердженого Указом Президента України від 01.03.2001 року за №121/2001, ст.ст.6-14,70-72, 94, 99, 159-163, 167, 186 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –
ПОСТАНОВИВ:
Адміністративний позов задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Управління Пенсійного фонду України в Балаклійському районі Харківської області по не виконанню з 08 грудня 2008 року по 31 грудня 2008 року приписів статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", яка призвела до порушення прав ОСОБА_1 на своєчасне нарахування та отримання доплати до пенсії в належному розмірі за період з 08 грудня 2008 року по 31 грудня 2008 року.
Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Балаклійському районі Харківської області здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 з підвищенням її на 30 % мінімальної пенсії за віком з розміру, встановленого ч.1 ст.28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та провести відповідні виплати з урахуванням виплачених сум за період з 08 грудня 2008 року по 31 грудня 2008 року.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору у розмірі 3 гривні 40 копійок.
Постанова може бути оскаржена до апеляційного адміністративного суду Харківської області через Балаклійський районний суд Харківської області шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст.160 цього кодексу - з дня складення в повному обсязі, заяви про апеляційне оскарження і подання після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, або в порядку ч.5 ст.186 КАС України.
Суддя