Справа № 1246                                        Суддя 1- інстанції- Куцій Є.М.

Категорія - 21                                             Доповідач- Єлгазіна Л.П.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

9 лютого 2007 року                                                                          м.Донецьк

Апеляційний суд Донецької області у складі: Головуючого-судді- Ювченко Л.П. Суддів- Азевича В.Б., Єлгазіної Л.П. При секретарі- Тума О.В.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Донецьку цивільну справу за

апеляційною скаргою Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від

нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у  м.Єнакієве

на рішення Єнакієвського міського суду Донецької обл. від 6 листопада 2006 року по

цивільній справі за позовом   ОСОБА_1 до Відділення

виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на

виробництві та професійних захворювань України у   м.Єнакієве - про відшкодування

моральної шкоди .                                                                                      

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду із позовом „Про відшкодування моральної шкоди  заподіяної умовами   виробництва ", в обгрунтування своїх вимог вказував, що тривалий час 21 рік працював на шахті в підземних умовах. При виконанні трудових обовдзків він отримав професійне захворювання - хронічний обструктивний бронхіт 2ст., легенева недостатність, вібраційна хвороба про що йому видано акт ф. П- 4. Згідно висновку МСЕК від 07.08.2003р. йому вперше встановлено 40% втрати професійної працездатності, а при переосвідчені 14.07.2005р.- 65%, втрати професійної працездатності по тим же професійним захворюванням та третю групу інвалідності.Він вважає, що внаслідок професійного захворювання він переживає моральні страждання, які він оцінив у 100 000гр. І просив вказану суму стягнути з Фонду.

Рішенням суду від 06.11.2006року - позов ОСОБА_1 був задоволений частково, з відділення виконавчої дирекції ФССНВ на виробництві та профзахворювань в м. Єнакієве Донецької обл. було стягнуто на його користь   в рахунок відшкодування моральної шкоди 20 тисяч гривень.

01.12.2006 року до апеляційного суду з апеляційною скаргою звернувся Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у   м.Єнакієве Донецької обл., на рішення Єнакієвського міського суду від 06.11.2006 року, в якій просить рішення суду скасувати, та та відмовити у позові по відшкодуванню моральної     шкоди, відповідно до вимог ст..34, 28 , 21 Закону України „ Про загальнообов"язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійних захворювань, які спричинили втрату працездатності."

На їхню думку судом порушені ст. 10, 60 ЦПК України -бо не були з"ясовані всі обставини по справі, суд не обгрунтував у рішенні докази.

На їхню думку зупинено дію ст. 21,28,34 Закону України „ Про загальнообов"язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійних захворювань, які спричинили втрату працездатності."     У довідці МСЄК наданій суду , не вказано про наявність у потерпілого моральних страждань, позивач не надав висновків про негативні зміни в його емоційному стані, оскільки продовжує працювати. Суд першої інстанції порушив вимоги ст.212,213 ЦПК України.

Заслухавши суддю- доповідача, пояснення представника відповідача, який просив скасувати рішення суду, як таке, що що постановлене з порушенням вимог процесуального та матеріального закону; пояснення позивача, який просив рішення суду першої інстанції залишити без зміни, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, судова колегія вважає що апеляційна скарга представника відповідача задоволенню підлягає частково з наступних підстав.

Апеляційним  судом встановлено , що позивач дійсно    працював на вугільних підприємствах, він отримав професійне захворювання, про що йому було видано акт ф. П- 4.

Згідно висновку МСЕК від 07.08.2003р. йому вперше встановлено 40 % втрати професійної працездатності, а при переосвідчені 14.07.2005р.-65% втрати професійної працездатності та третю групу інвалідності./а.с. 15-І 6/

Професійне захворювання, яке встановлено позивачу , відповідно до ч.2 ст. 13 Закону України „Про загальнообов"язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання , які спричинили. втрату працездатності"  -   є страховим випадком з настанням якого відповідно до п. „є" п..1.4.1 ст. 21 Закону зобов'язує Фонд відшкодувати грошову суму за моральну шкоду, за наявності факту заподіяння такої шкоди потерпілому.

Відповідно до вимог ст.58 Конституції України - закони та інші нормативно -правові акти не мають зворотньої дії у часі, крім випадків коли вони пом,якшують або скасовують відповідальність особи.

Факт заподіяння моральної шкоди позивачу , полягає в моральних стражданнях у зв"язку з пошкодженням здоров"я, порушенні нормальних життєвих зв"язків, внаслідок неможливості продовження активного суспільного життя, порушенні відносин з оточуючими людьми, його власними поясненнями, дослідженими письмовими доказами по справі: копіями трудової книжки, актом розслідування ф.П-4, довідками МСЕК , витягами з історії хвороби.

Зазначені доводи були враховані місцевим судом І свідчать про те, що у зв"язку Із професійним захворюванням, у позивача на підставі вимог ст.. 28 Закону України „Про загальнообов"язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання , які спричинили втрату працездатності" - виникло право на відшкодування моральної шкоди.

Згідно з п.4.1 Рішення Конституційного суду України від 37.01.2004р. №1-рп 1 у відповідності зі ст..23 , 1167 ЦК України - моральна шкода потерпілого від нещасного випадку на виробництві... складається з фізичного болю або душевних страждань, які вій відчуває у зв"язку з каліцтвом.Ушкодження здоров"я спричинене потерпілому під час виконання трудових обов"язків , незалежно від ступеня втрати професійної працездатності, спричиняють йому моральні та фізичні страждання. У випадку настання каліцтва, потерпілий втрачає працездатність і відчуває значно більші моральні страждання , чим спричинені робітнику , який не втратив професійну працездатність. Позивач внаслідок трудового каліцьва та стійкої втрати професійної працездатності, позбавлений можливості щодо реалізації своїх звичок та бажань, ушкодження його здоров'я призвело до негативних наслідків морального характеру, що потребує додаткових зусиль для організації життя.

Відповідно до ч.З ст.34 Закону    -   висновок МСЄК про встановлення наявності чи відсутності спричиненя моральної шкоди особам, у яких встановлено стійку втрату 'працездатності внаслідок шкідливих умов праці, не є обов"язковим, оскільки спричинення моральної шкоди в таких випадках є очевидним.

Згідно роз'яснень, що містяться в п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України „Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" №4 від 31.03.95р., з наступними змінами та доповненями, розмір моральної (немайнової) шкоди , суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань... Зокрема, враховується характер і тривалість страждань, стан здоров"я потерпілого, тяжкість професійного захворювання та наслідки , істотність вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках.

При визначені розміру заподіяної позивачу моральної шкоди , суд керується засадами розумності, виваженості та справедливості, як того вимагає ст.. 41 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, враховує характер та обсяг фізичних та душевних страждань, які зазнав та продовжує зазнавати позивач, неможливість відновлення професійної працездатності, важкість вимушених змін в житті позивача, характер додаткових зусиль для організації його життя а також необратим! наслідки у зв,язку з професійним захворюванням.

Апеляційний суд вважає, що визначена судом першої інстанції грошова сума у відшкодування моральної шкоди є не справедливою та не відповідає характеру трвами та шкідливим наслідкам. На думку апеляційного суду у відшкодування моральної шкоди . позивачу слід стягнути грошову суму у розмірі 15 тисяч гривень.

Відповідно до ст.. 77 Закону України „ Про Державний бюджет України на 2006 рік"   ст..77 зупинена дія / в частині відшкодування моральної шкоди / п.е п.1 ч.І ст21, ч.З ст.28 ч.З ст.34 „Закону України „Про загальнообовдзкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які

спричинили втрату працездатності."

Але згідно до ст..8 Конституції України - в Україні визнається І діє принцип верховенства права. При прийнятті нових законів або внесені змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод. Зміни до Закону України „Про загальнообов,язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності." - до наступного часу  не вносилися.

Відповідно до ч.іст.15 „Закону України „Про загальнообов,язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" від 23.09.1999р. №1105-ХШ! -страхування від нещасного випадку здійснює Фонд соціального страхування від нещасного випадку - некомерційна самоврядна організація, що діє на підставі статуту, який затверджується її правлінням.

Фонд провадить збір та акумулювання страхових внесків, має автономну, незалежну від будь - якої іншої, систему фінансування.

Кошти на здійснення страхування від нещасного випадку не включаються до складу Державного бюджету України, використовуються виключно за їх прямим призначенням ї зараховуються на єдиний централізований рахунок Фонду соціального страхування від нещасних випадків.

Розглядаючи спір , судова колегія вважає, що місцевий суд не повно дослідив і оцінив обставини по справі, неправильно застосував норми матеріального права.

Судова колегія вважає, що вказані доводи дають підстави для висновку про неправильне застосування судом першої Інстанції норм матеріального права, і відповідно до ст. 309 ЦПК України є підставою для скасування судового рішення.

Керуючись ст.. 304 п.1 , 307, 309, 313 , 314, 315, 317, 319 ЦПК України,

судова колегія судової палати,

ВИРІШИВ:

Апеляційну скаргу Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та профзахворювань України м. Знакієве

Донецької обл - задовольнити частково.

Рішення Єнакієвського міського суду Донецької обл. від 6 листопада  2006 року -змінити .

Стягнути з Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у  м.Єнакієве Донецької обл. на користь ОСОБА_1 у  відшкодування моральної шкоди п,ятнаддять тисяч гривень, в іншій частині - відмовити .

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення, і може бути оскаржено шляхом подачі касаційної скарги до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання законної сили.