Справа № 1371                                            Суддя 1- інстанції- Білак СВ.

Категорія-21                                               Доповідач-Єлгазіна Л.П.

 РІШЕННЯ  ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

9 лютого 2007 року                                                                              м.Донецьк

Апеляційний суд Донецької області у складі: Головуючого-судді- Ювченко Л.П. Суддів- Азевича В.Б., Єлгазіної Л.П. При секретарі- Тума О.В.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Донецьку цивільну справу за апеляційною скаргою Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у  м. Димитрово Донецької обл. на рішення Димитровського міського суду Донецької обл. від 22 листопада 2006 року по цивільній справі за позовом   ОСОБА_1 до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у  м. Димитров Донецької обл. - „Про відшкодування моральної шкоди "

ВСТАНОВИВ:

29.11.2006 року до апеляційного суду з апеляційною скаргою звернувся Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у   м. Димитрові Донецької обл.. на рішення Димитровського міського суду Донецької обл. від 22 листопада 2006 року, в якій просить рішення суду скасувати і відмовити у задоволенні позову по відшкодуванню моральної     шкоди,-  відповідно до вимог ст.. 21 Закону України „ Про загальнообов"язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійних захворювань, які спричинили втрату працездатності", дія якого зупинена Законом України „ Про Державний бюджет України на 2006 рік" , а також у справі відсутній висновок МСЕК про спричинення ОСОБА_1 моральної шкоди, судом не дана належна оцінка глибині моральних страждань позивача. Судом порушені  норми матеріального права.

Рішенням суду від 22.11.2006року - позов ОСОБА_1 був задоволений частково, з відділення виконавчої дирекції ФССНВ на виробництві та профзахворювань в м. Димитрові   було стягнуто на його користь  в рахунок відшкодування моральної шкоди 12 тисяч гривень/   дванадцять, тисяч гривень/. Суд виходив із розміру 25% втрати професйної працездатності по. травмі позивача 13.02.2003 року. 

Заслухавши суддю- доповідача, пояснення з,явившихся сторін, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, судова колегія вважає що апеляційна скарга задоволенню підлягає частково.

Судом встановлено, що ОСОБА_1   працював на вугільних "підприємствах і при виконанні трудових обов,язків 13 лютого 2003р. він отримав тяжкий перелом правого стегна.

Позивачу   вперше   26.09 .2003року відповідно до висновку МСЕК встановлено 25 % втрати професійної працездатності по травмі 2003 року, а при переосвідченні 30.09.2005року позивачу залишено 25% втрати професійної працездатності.

В зв,язку з втратою працездатності йому була заподіяна моральна шкода, яку він оцінив у 18 500гр., бо постійно відчуває біль у нозі,   не може виконувати роботи з фізичним навантаженням, тривалий час лікувався,  чим порушені його нормальні життєві зв"язки. Травма на виробництві, яка сталася з   позивачем у 2003 році, відповідно до ч.2 ст. 13 Закону - є страховим випадком з настанням якого відповідно до п. „є" п.Л.ч.1 ст. 21 Закону зобов'язує Фонд відшкодувати грошову суму за моральну шкоду, за наявності факту заподіяння такої шкоди потерпілому.

Факт заподіяння моральної шкоди позивачу , полягає в моральних стражданнях у зв"язку з пошкодженням здоров"я, порушенні нормальних життєвих зв"язків, внаслідок неможливості продовження активного суспільного життя, порушенні відносин з оточуючими людьми, його власними поясненнями, дослідженими письмовими доказами по справі : копіями трудової книжки, актом ф.Н - І, довідками МСЕК , витягами з історії хвороби

Зазначені доводи були враховані місцевим судом і свідчать про те, що у зв"язку із травмою на виробництві, у позивача на підставі вимог ст.. 28 Закону України „Про загальнообов"язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання , які спричинили втрату працездатності" -виникло право на відшкодування моральної шкоди.

Згідно з п.4.1 Рішення Конституційного суду України від 37.01.2004р. №1-рп 1 у відповідності зі ст..23 , 1167 ЦК України - моральна шкода потерпілого від нещасного випадку на виробництві.. . складається з фізичного болю або душевних страждань, які він відчуває у зв"язку з каліцтвом. Ушкодження здоров"я спричинене потерпілому під час виконання трудових обов'язків , незалежно від ступеня втрати професійної працездатності, спричиняють йому моральні та фізичні страждання. У випадку настання каліцтва , потерпілий втрачає працездатність і відчуває значно більші моральні страждання , чим спричинені робітнику, який не втратив професійну працездатність.

Позивач внаслідок професійного захворювання та стійкої втрати професійної працездатності позбавлений можливості щодо реалізації своїх звичок та бажань, ушкодження його здоров'я призвело до негативних наслідків морального характеру, що потребує додаткових зусиль для організації життя.

Відповідно до ч.З ст.34 Закону ,- висновок МСЄК про встановлення наявності чи відсутності спричиненя моральної шкоди особам, у яких встановлено стійку втрату працездатності внаслідок шкідливих умов праці, не є обов'язковим, оскільки спричинення моральної шкоди в таких випадках є очевидним.

Згідно роз"яснень, що містяться в п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України „Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" №4 від 31.03.95р., з наступними змінами та доповненями, розмір моральної (немайнової) шкоди , суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань... Зокрема, враховується характер і тривалість страждань, стан здоров'я потерпілого, тяжкість заподіяної травми, наслідки тілесних ушкоджень, істотність вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках.

При визначені розміру заподіяної позивачу моральної шкоди , суд керується засадами розумності, виваженості та справедливості, як того вимагає ст.. 41 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, враховує характер та обсяг фізичних та душевних страждань, які зазнав та продовжує зазнавати позивач, неможливість відновлення професійної працездатності, важкість вимушених змін в житті позивача, характер додаткових зусиль для організації його життя. Апеляційний суд вважає , що визначена судом першої інстанції сума -12 000 гривень у відшкодування позивачу моральної шкоди, є надмірною і не відповідає характеру та обсягу моральних страждань позивача та встановленим обставинам по справі.

Апеляційний суд при визначенні розміру моральної шкоди виходить із розміру 25% втрати професійної працездатності по травмі 2003 р. і бере до уваги стан здоров,я постраждалого , вік, та наслідки .

Суд вважає, що справедливою і достатньою буде грошове відшкодування у сумі-8 000 гривень.

Відповідно до ст.. 77 Закону України „ Про Державний бюджет України на 2006 рік" ст..77 зупинена дія / в частиш відшкодування моральної шкоди / п.е п.1 ч.І ст21, ч.З ст.28 ч.З ст.34 „Закону України „Про загальнообов,язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності." Але правовідносини по даній справі виникли до вступу вказаного закону. Зміни до Закону України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності"- не внесені.

Відповідно до ст..8 Конституції України - в Україні визнається і діє принцип верховенства права. При прийнятті нових законів або внесені змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Відповідно до вимог ст.58 Конституції України - закони та інші нормативно - правові акти не мають зворотньої дії у часі, крім випадків коли вони пом,якшують або скасовують відповідальність особи.

Розглядаючи спір , судова колегія вважає, що місцевий суд не повно дослідив і оцінив обставини по справі, неправильно застосував норми матеріального права.

Судова колегія вважає, що вказані доводи дають підстави для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, і відповідно до ст. 309 ЦПК України є підставою для зміни судового рішення.

Керуючись ст.. 304 п.1 , 307, 309, 313 , 314, 315, 317, 319 ЦПК України,

судова колегія судової палати,

ВИРІШИВ:

Апеляційну скаргу Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та профзахворювань України м. Димитрові Донецької обл.- задовольнити частково.

Рішення Димитровського міського суду Донецької обл. від 22 листопада 2006 року  -

змінити .

Стягнути з Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та профзахворювань України м. Торезі   Донецької

обл.. на користь    ОСОБА_1   у відшкодування моральної шкоди     - 8 000   / вісім тисяч гривень /   в іншій частині - залишити без змін.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення,

і може бути оскаржено шляхом подачі касаційної скарги до Верховного Суду України '

протягом двох місяців з дня набрання законної сили.